Рішення

від 04.10.2010 по справі 2-396/2010

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

Справа № 2-396/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2010 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

при секретарі - Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дніпропетровської міської ради, треті особи - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності у майні подружжя та в порядку спадкування за законом, про виділ в натурі спадкового майна та майна, що знаходиться в спільній власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому посилалась на те, що в період шлюбу її дочкою - ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 на спільні кошти та спільними зусиллями було збудоване складське приміщення літера А-1 по вул.Фучика, 30-В в м.Дніпропетровську, загальною площею 203, 8 кв.м.

Саме з метою одержання відповідного прибутку для родини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було створене ПП «Атлант-В», прибуток якого у особі директора і в тому числі одноособового засновника отримував відповідач ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про власність», ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Складське приміщення, розташоване по вул.Фучика, 30-В в м.Дніпропетровську, находиться на балансі ПП «Атлант-В», тому дане нерухоме майно і було спільною сумісною власністю її дочки та відповідача ОСОБА_2

Правовстановлюючий документ - свідоцтво про державну реєстрацію №413301 від 27 вересня 1994 року було оформлене на ім'я ОСОБА_2

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2006 року за ПП «Атлант-В» визнано право власності на самовільно збудоване майно ПП «Атлант-В», де ОСОБА_2 і ОСОБА_4І працювали вдвох - директором і головним бухгалтером. Факт того, що її дочка - ОСОБА_4 разом з відповідачем ОСОБА_2 вели спільне господарство та разом сприяли розвитку ПП «Атлант-В», в свою чергу підтверджується тим, що це спільне підприємство було зареєстроване за місцем проживання її дочки за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Мандриківська, 127/144.

В період розгляду справи про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, 07 червня 2006 року ОСОБА_2 передав його та ОСОБА_4 спільне майно у вигляді ПП «Атлант-В» відповідачу ОСОБА_3, який є його товаришем.

Правочин був посвідчений нотаріусом П'ятої Дніпропетровської державною нотаріальної контори ОСОБА_5, реєстр. № 1-3643.

Проте цей правочин є недійсним за наступних підстав.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 передав майно ПП «Атлант-В» відповідачу ОСОБА_3 з метою порушення прав та інтересів ОСОБА_4 при розділі спільного майна подружжя та без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються правочином, тобто вчинив фіктивний правочин.

Спірне майно не вибуло із користування відповідача ОСОБА_2, зміни до установчих документів не були зареєстровані у встановленому порядку, відповідач не розміщав оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, відповідно до вимог ст.90 ЦК України, а відповідачу ОСОБА_3 реєстраційне свідоцтво не видавалося.

В порушення вимог ст.65 ч.3 СК України передачу спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вигляді ПП «Атлант-В» у власність ОСОБА_3 було здійсненої без письмової згоди ОСОБА_4, посвідченої нотаріально.

Передача ОСОБА_2 спільного з його дочкою підприємства у власність іншій особі також порушувала житлові права ОСОБА_4, оскільки підприємство було зареєстроване за її місцем проживання, та свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 фіктивно передав ПП «Атлант-В» у власність відповідачу ОСОБА_3, не маючи намірів створення правових наслідків згідно до вимог закону, а лише з метою уникнути законного та справедливого розподілу спільного майна або відшкодування на користь ОСОБА_4 вартості їх спільного майна.

Додана до матеріалів зазначеної цивільної справи копія нового статуту ПП «Атлант-В», наданого відповідачем ОСОБА_2, не містить відміток про взяття на облік та внесення змін в установчі документи у відповідних установах та у певні строки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року, № 755-ІУ.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали наміру створення правових наслідків правочину відповідно до вимог чинного законодавства у зв'язку з передачею відповідачем ОСОБА_2 спільного з ОСОБА_4 ПП «Атлант-В», в порушення вимог чинного законодавства, у власність ОСОБА_3

У зв'язку з чим з уточненням позовних вимог ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсною передачу ОСОБА_2 всіх прав, пов'язаних з

володінням, користуванням та розпорядженням ПП «Атлант-В»,

ідентифікаційний номер 21855214, зареєстрованого 27 вересня 1994 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, номер записку 12241200000015966, місцезнаходження - АДРЕСА_1, ОСОБА_3, здійснену 07 червня 2006року, посвідчену П'ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстр. №1-3643;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ПП «Атлант-В», здійснену 09 червня 2006 року, номер запису 12241050001015966;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину майна,

яке належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 13 жовтня 2007 року, виділивши їй:

- магазин-приміщення № 39 загальною площею 86,1 кв.м., розташований по вул.Набережній Перемоги, 56 в м.Дніпропетровську;

- квартиру № 369, розташовану в будинку №19 по пр.Героїв в м.Дніпропетровську;

- компенсаційну виплату за втрачене майно в квартирі АДРЕСА_2 в розмірі 38 400 грн.

Інше майно виділити ОСОБА_2

- визнати за нею право власності на магазин -

приміщення №39 загальною площею 86,1 кв.м., розташований АДРЕСА_3, розташовану в будинку №19 по пр.Героїв в м.Дніпропетровську;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь, відповідно до рішення сесії 5 скликання Дніпропетровської міської Ради № 3/21 від 24 жовтня 2007 року «Про порядок використання коштів резервного фонду державного бюджету, передбачених на проведення (першочергових) заходів ліквідації надзвичайної ситуації, що склалася внаслідок вибуху газу у житловому будинку №127 по вул.Мандриківській в м.Дніпропетровську, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2007 року № 870-р, на компенсаційні виплати потерпілим за втрачене майно та на облаштування житла», компенсаційну виплату за втрачене майно, яке належало ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, в розмірі 38 400 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь в рахунок компенсації за відступ від 1/2 частини в спільному майні 49 215 грн.;

- на підставі ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати в розмірі 1730 грн.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник не з'явилися, про день та час його проведення повідомлялись належним чином. Раніше представник позивачки в судовому засіданні на позові наполягав, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 пред'явлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та у свою чергу звернувся до суду з зустрічним позовом посилаючись на те, що 13.10.2007 року в результаті вибуху побутового газу вул.Мандриківській, №127 в м.Дніпропетровську загинула його дружина ОСОБА_4 Це підтверджується довідкою про смерть від 27.10.2007 року, свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про укладання шлюбу від 16.02.1980 року.

Після її смерті спадкоємцями її майна є: він, як чоловік та мати - позивачка по основному позову ОСОБА_1 Кожний із них згідно зі ст.ст.1261,1267 ЦК України має право на 1/2 частину спадкового майна.

Судом встановлено, що обидві сторони прийняли спадщину, оскільки звернулись у шестимісячний строк у нотаріальну контору з відповідними заявами.

Спадкове майно складається із слідуючого: 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, яка була придбана в період шлюбу на сумісні кошти подружжя ОСОБА_4. Вказана квартира була придбана за договором купівлі-продажу від 24.05.2000 року, який посвідчений нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в КП «ДМБТІ». Це підтверджується договором купівлі-продажу АВК №617660 та технічним паспортом від 05.05.2000 року.

В подальшому ця квартира була виведена із житлового фонду і на основі свідоцтва про право власності, видане 09.11.2001 року на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міськради від 20.08.2001 року за №2115 зареєстрована в КП «ДМБТІ» за померлою як магазин-приміщення №39.

В зв'язку з тим, що згідно зі ст.ст.60,70 СК України ОСОБА_2, як чоловік померлої, має право на 1\2 частину сумісного майна, спадщина відкрилась лише на 1\2 частину цього магазину-приміщення. Тому, згідно зі ст.ст.60, 70 СК України, він претендує на 1\2 частину цього приміщення, як чоловік померлої і на 1\4 частину, як спадкоємець згідно зі ст.1267 ЦК України, він має право на 3\4 частини вказаного приміщення, а (1\2 + 1\4 = 3\4) відповідачка має право на 1\4 частину вказаного майна.

До складу спадкового майна входить: квартира АДРЕСА_5, яка була придбана померлою за договором дарування від 28.10.2005 року.

Згідно зі ст.1267 ЦК України, сторони мають право кожний на 1/2 частину вказаної квартири.

В зв'язку з тим, що сторони не змогли досягти згоди відносно поділу спадкового майна, та тим, що відповідачка не згодна із долями у спадщині, нотаріус рекомендував звернутися до суду із позовом і до цього часу свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом ним не були видані.

При поділі спадкового майна в натурі відповідач ОСОБА_2 просив врахувати слідуючі обставини:

За життя дружини вони вирішили, що квартира АДРЕСА_6 буде використовуватись як житло для відповідачки за зустрічним позовом. Вона там проживає і прописана. Загальна площа квартири складає 65,9 кв.м., житлова 38,9 кв.м. Квартира містить три житлових кімнати.

Магазин-приміщення №39 в будинку №56 по вул.Набережна Перемоги в м.Дніпропетровську використовувався ним і померлою для підприємницької діяльності. До цього приміщення, відповідачка ніякого відношення не має. Відповідачка - людина похилого віку і тому самостійно вести підприємницьку діяльність не зможе. Крім того, він має сили і досвід для того, щоб використовувати це приміщення за призначенням. Він же вносить орендну плату за землю згідно з договором від 27.08.2002 року. Його кошти і кошти померлої були затрачені на перебудову приміщення і виведення його із житлового фонду. Саме він слідкує за станом цього приміщення і зараз. Крім того, йому належить право на більшу частину цього приміщення, а саме 3\4 частини, доля відповідачки незначна і виділити її неможливо без порушення функціонального призначення приміщення.

За вартістю обидва приміщення і магазин і квартира приблизно рівні.

З урахуванням того, що він має право на 1\2 частину квартири, в якій мешкає відповідачка, вважає за доцільне провести поділ спадкового майна, виділивши йому приміщення під № 39 в будинку № 56 по вул.Набережній Перемоги, а відповідачці квартиру АДРЕСА_7.

Таким чином, ОСОБА_2 просив суд:

- визнати за ним право власності на 3/4 частини приміщення № 39 в будинку № 56 по вул.Набережній Перемоги в м.Дніпропетровську та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6;

- провести поділ майна в натурі, виділивши: йому - магазин-приміщення №39 в будинку № 56 по вул.Набережна Перемоги в м.Дніпропетровську;

- ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_8.

У судовому засіданні позивач, а також його представник за зустрічним позовом просив суд у задоволенні основного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Інші відповідачі, треті особи в судове засідання не з'явилися, про день та час його проведення повідомлялися належним чином.

В своїй заяві Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора просила суд розглядати справу за відсутності їх представника, при ухваленні рішення покладались на розсуд суду. ОСОБА_3 теж в судове засідання не з'явився, але в своїй заяві просив суд розглядати справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає основні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, а позов ОСОБА_2 слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

Предметом даної справи є спільно нажите майно в період шлюбу між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 - дочкою позивачки.

Шлюб між ним і ОСОБА_4 був укладений 16.02.1980 року і продовжився 27 років до дня трагічної смерті ОСОБА_4

Дружина ОСОБА_2 і їхня дочка у момент вибуху побутового газу знаходилися в їхній квартирі № 144 будинки № 127 по вул.Мандриківській в м.Дніпропетровську. Будинок був повністю зруйнований, майно знищене, а його дружина і дочка загинули.

За період шлюбу ними було придбано наступне майно:

- нежитлове приміщення № 39, загальною площею 86,1 кв.м., розташоване за адресою: вул.Набережна Перемоги, буд.56 в м.Дніпропетровську;

- квартира АДРЕСА_9;

Крім того, на праві особистої власності померлій ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_7.

Рішенням Сесії 5-го скликання Дніпропетровської міськради № 3/21 від 24.10.2007р. "Про порядок використання грошових коштів резервного фонду державного бюджету, передбачених на проведення (першочергових) заходів по ліквідації надзвичайної ситуації, що склалася в результаті вибуху газу в житловому будинку № 127 по вул.Мандриківській в м.Дніпропетровську, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.10.2007 року № 870-р на компенсаційні виплати потерпілим за втрачене майно і на облаштування житла", йому після вибуху побутового газу була виплачена компенсація в сумі 38 400 грн. за те, що втрачене належало йому особисто майно, майно її дочки, а так само майно їх сім'ї.

Померлий спадкодавець - ОСОБА_4 загинула 13.10.2007 року.

Спадкоємцями першої черги згідно із законом в рівних частках відповідно до ст.ст.1261, 1267 ЦК України є діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, і батьки. Отже, єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є: її чоловік ОСОБА_2 і її мати ОСОБА_1

На момент смерті його дружини і дочки вони проживали спільно в зареєстрованому шлюбі, а уся їхня сім'я, у тому числі і він, були зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ці факти, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, є доказами прийняття ним спадщини після смерті померлої дружини - спадкодавця - ОСОБА_4

Предметом спадкування є їхня спільна власність подружжя, яка була нажита впродовж 27 років шлюбу, правове положення якої, передбачено ст.ст.60, 61, 63, 70 СК України, де вказано, що чоловік і дружина мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної власності. У разі розділу майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, частини майна дружини і чоловіка є рівними.

ОСОБА_2, на праві спільної власності подружжя, належить 1/2 частина усього майна і 1/4 частина спільно нажитого майна в порядку спадкування після смерті дружини, а всього 3/4 частини спільно нажитого майна.

Суд вважає, що позивачці ОСОБА_7 належить в порядку спадкування після смерті її дочки - спадкодавця ОСОБА_4 1/4 частини спільно нажитого майна в період шлюбу загиблої з ОСОБА_2

Що ж до квартири АДРЕСА_10, в якій проживає позивачка, то вона є особистою власністю померлого спадкодавця - ОСОБА_4, оскільки 28.10.2008 р. була дарована їй батьком - ОСОБА_8 і матір'ю - ОСОБА_1.

Цю квартиру, як особисте майно померлого спадкодавця, наслідують сторони в рівних частках, тобто кожному в порядку спадкування належить 1/2 частина вказаної квартири.

Тому, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині того, що їй належить в порядку спадкування після смерті її дочки 1/2 частина спільно нажитого ОСОБА_2 і її дочкою майна не відповідає вимогам закону. Позивачка може претендувати в порядку спадкування після смерті своєї дочки тільки на 1/4 частину майна.

Вимоги позивачки про виплату їй компенсації за втрачене майно, що раніше належало відповідачу і його дружині на праві спільної власності, в сумі 38 400 грн., отриманих відповідачем на підставі Рішення Сесії 5-го скликання Дніпропетровської міськради №3/21 від 24.10.2007 року. "Про порядок використання грошових коштів резервного фонду державного бюджету, передбачених на проведення першочергових заходів по ліквідації надзвичайної ситуації, що склалася в результаті вибуху газу в житловому будинку № 127 по вул.Мандриківській в м.Дніпропетровську, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.10.2007 року № 870-р на компенсаційні виплати потерпілим за втрачене майно і на облаштування житла" задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Ст.1227 ЦК України передбачає право на отримання заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат що належали спадкодавцеві, але не отримані за життя.

Вказані суми грошових коштів передаються членам сім'ї померлого спадкодавця, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Виходячи з вимог ч.1 п.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, взаємні права, що мають, і обов'язки.

А відповідно до ст.3 СК України подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина і чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми і з інших поважних причин не проживають спільно.

Отже, позивачка до членів сім'ї ОСОБА_4 (померлою спадкодавця) не відноситься і не має права на грошові кошти, виплачені ОСОБА_2 в якості компенсації як членові сім'ї.

Позивачка могла придбати право на вказану компенсацію в порядку спадкування, як спадкоємець першої черги, тільки у тому випадку, якщо б живих членів сім'ї померлого спадкодавця не залишилося.

Оскільки, в живих з членів сім'ї померлого спадкодавця - ОСОБА_4 залишився відповідач - її чоловік, то відповідно до вимог закону, отримав грошову компенсацію у розмірі 38 400 грн.

Тому, позивачка не має законних підстав претендувати на грошову суму компенсаційних виплат здійснених Дніпропетровською міською радою.

Судом встановлено, що позивачка з різних добродійних фондів у зв'язку із загибеллю дочки - ОСОБА_4 в результаті вибуху побутового газу 13.10.2007 року №127 по вул.Мандриківській в м.Дніпропетровську, де находилась їхня квартира №144, отримала 455 238 грн. в якості грошової компенсації, що підтверджується копією довідки ВАТ Державного ощадного банку України від 17.11.2008 року №5174.

Позивачка просить визнати за нею право власності на магазин-приміщення, розташований за адресою: вул.Набережна Перемоги, 56 в цілому. Хоча їй як спадкоємцеві першої черги згідно із законом може належати тільки 1/4 частина, а ОСОБА_2 3/4 (як спадкоємцеві першої черги за законом 1/2 і 1/2 як чоловіку в спільній сумісній власності).

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" говориться, що при виникненні спору щодо виділення майна в натурі суд повинен враховувати використання одним із спадкоємців цього майна, тривалість цього використання, призначення предмета спадкування, а також інші умови, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що ідея створення магазину належить ОСОБА_2 Останній вкладав в магазин свої особисті грошові кошти, а також засоби ПП "Атлант-В", що належить йому. Займався організаційними питаннями. Виводив приміщення з житлового фонду, вводив в нежитловий. З 1999 року з початку роботи магазину керував його господарською і фінансовою діяльністю. Ці обставини підтверджуються наступними письмовими доказами: копією торговельного патенту на право здійснення торговельної діяльності, серія ТПА № 169404 від 30.12.2004 року; копією ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, серія АА № 160984 від 17.09.2001 року; копією ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, серія АА № 648334 від 15.09.2003 року; копією ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, серія АБ № 010168 від 13.09.2004 року; копією картки обліку стаціонарного об'єкту торгівлі від 16.04.2003 року. Вищезгадані документи були видані на ім'я ОСОБА_2, а саме на ПП "Атлант-В", що належить відповідачу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує, що дружина відповідача займалася реконструкцією магазину, але цей факт не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи. Судом встановлено, що на той момент ОСОБА_2 був власником і директором підприємства "Атлант-В", яке мало ліцензії на виконання спеціальних видів робіт в проектуванні і будівництві серії ДП №02304 від 04.01.2000 року, і виконувало усі будівельні роботи, що підтверджується Дозволом на проведення будівельних робіт, виданим інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на право проведення ПП "Атлант-В" реконструкції квартири під магазин. Цей факт також підтверджується Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.09.2001 року № 2115 Про затвердження акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію магазину-приміщення №39 в житловому будинку літ.А-9 (після реконструкції квартири №39 і прибудови літ. а-1, а) по вул.Набережній Перемоги, 56 і оформлення права власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 приймав на роботу і звільняв співробітників магазину, що підтверджується Рішенням Жовтневого районного суду від 19.02.2003 року про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати, оплати за час вимушеного прогулу і відшкодуванні моральної шкоди. Судом також встановлено, що ОСОБА_2 здійснює і оплачує до теперішнього часу усі комунальні послуги. Кошти, що отримуються в результаті роботи магазину і є його основним джерелом доходу.

Аналізуючи питання, щодо поділу в натурі спадкового майна суд приходить до наступного:

Суд враховуючи похилий вік позивачки ОСОБА_1, а також те, що вона не має спеціальної освіти, навичок роботи в торгівлі, вважає за доцільне передати нежитлове приміщення №39, розташоване за адресою: вул.Набережна Перемоги, 56 у м.Дніпропетровську відповідачу ОСОБА_2, а виділення ОСОБА_1 саме цього приміщення вважає недоречним та хибним.

Таким чином, з урахуванням обсягу набуваємого права власності в порядку спадкування за законом та необхідності поділу майна суд вважає за необхідне виділити позивачці ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_11.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 листопада 2009 року по даній цивільній справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза та згідно з висновками № 2749/2750-09 від 23 лютого 2010 року, якої ринкова вартість нежитлового приміщення №39, розташованого за адресою: вул.Набережна Перемоги, 56 у м.Дніпропетровську складає (з округленням і без урахування ПДВ) 823 405 грн. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_11 складає (з округленням і без урахування ПДВ) 432 815 грн. Вартість ? частини нежитлового приміщення №39, розташованого за адресою: вул.Набережна Перемоги, 56 у м.Дніпропетровську складає (з округленням і без урахування ПДВ) 205 851, 25 грн. Вартість ? частини квартири АДРЕСА_11 складає (з округленням і без урахування ПДВ) 216 407, 50 грн.

Оскільки вартість виділяємої ? частини нежитлового приміщення №39, розташованого за адресою: вул.Набережна Перемоги, 56 у м.Дніпропетровську значно менша ніж вартість ? частини квартири АДРЕСА_11 тим більш, менша вартості ? її частини, суд при вирішенні питання щодо компенсації вартості майна яке виділяється обом сторонам враховує думку відповідача ОСОБА_2, який не наполягав на стягненні компенсації вартості майна на його користь.

У своїй позовній заяві позивачка ОСОБА_1 в переліку майна спільної сумісної власності подружжя вказує на грошові вклади на ім'я ОСОБА_2 в Укрсоцбанку Жовтневого відділення ДОФ АКБ УСБ м.Дніпропетровську.

Ці грошові кошти по спільному рішенню з дружиною ОСОБА_2 були витрачені на придбання їх доньці трикімнатної квартири в НВО "Творець" ще до подачі позову ОСОБА_4 про розділ майна. Ці обставини підтверджуються випискою ДОФ АКБ "Укрсобанк" від 29.09.2008 року, яка є в матеріалах справи.

Вимоги позивачки про визнання недійсної передачі ОСОБА_2, усіх прав, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ПП "Атлант-В", ідентифікаційний номер 21855214, зареєстрованого 27.09.1994 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, номер запису 12241200000015966, місце знаходження - АДРЕСА_1, засвідчену П'ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстр № 1-3643" не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Статтею 57 СК України передбачені правові підстави визначення майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Відповідно до ст.ст. 57, 61 СК України і ст. 52 ГК України майно приватного підприємства або фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, інший з подружжя має право лише на частину отриманих прибутків від цієї діяльності. На це прямо вказує п.29 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і розділ спільного майна подружжя".

Крім того, вказана угода була здійснена в період їх шлюбу з померлим спадкодавцем ОСОБА_4, з її схвалення і згоди. З цією метою ОСОБА_4 разом з відповідачем врегулювала усі формальності, вона написала заяву про звільнення з ПП "Атлант-В" за власним бажанням і виготовила наказ про звільнення, а ОСОБА_2 як директором цей наказ був підписаний. Ці обставини підтверджуються копіями заяви ОСОБА_4 і наказу про її звільнення, які містяться в матеріалах справи.

Померлий спадкодавець - дружина ОСОБА_2, відповідно до ст.ст.57, 61 СК України і ст.52 ЦК України, мала право лише на 1\2 частину прибутків вказаного підприємства.

Отже, угода, здійснена в 2006 році, по відчуженню ПП "Атлант-В" є законною і дійсною, такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України, тому суд вважає вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.1219 ЦК України вона не є правонаступником прав і обов'язків спадкодавця, що не входять до складу спадщини.

Правовідносини з приводу прав і обов'язків подружжя відносно їх спільно нажитого майна, особистого майна, а також прибутків отриманих ними від підприємницької діяльності регулюються нормами Сімейного Кодексу України і не входять до складу прав і обов'язків померлого спадкодавця, які передаються у спадщину.

Крім того, суд вважає можливим Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у розмірі 247 грн. 48 коп. /217 грн. 48 коп. судовий збір та 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину приміщення №39 в будинку №56 по вул.Набережній Перемоги в м.Дніпропетровську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, що померла 13 жовтня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину приміщення №39 в будинку №56 по вул.Набережній Перемоги в м.Дніпропетровську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, що померла 13 жовтня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частин приміщення №39 в будинку №56 по вул.Набережній Перемоги в м.Дніпропетровську.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, що померла 13 жовтня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, що померла 13 жовтня 2007 року.

Провести поділ майна в натурі, виділити та визнати за ОСОБА_2 право власності на магазин-приміщення № 39 в будинку № 56 по вул.Набережній Перемоги в м.Дніпропетровську; виділити та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_11.

ОСОБА_1 у задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у розмірі 247 грн. 48 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя: