Рішення

від 29.07.2013 по справі 922/2146/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р.Справа № 922/2146/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Астарта", 62310, Харківська область, Дергачівський район, селище міського типу Козача Лопань, вулиця Ворошилова, будинок 1, код ЄДРПОУ 31618993; до 1) товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Арсен", 61004, місто Харків, вулиця Світло Шахтаря, будинок 30, код ЄДРПОУ 25183332 , та до товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", 03038, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 28-А, код ЄДРПОУ 36376609; про стягнення 132052, 96 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 23.11.2012р.;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Астарта" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Арсен" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" про стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у розмірі 132052,96грн., з яких 102723,00грн. основного боргу; 23593,59грн. пені; 5736,37грн. три відсотки річних.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ "Високі аграрні технології" - відповідач 2, не виконав належним чином свої зобов'язання за договором вирощування соняшнику № П-21-04/2011 від 21.04.2011р., а саме щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за виконаний комплекс технологічних робіт з вирощування соняшника та оплати вирощеного насіння соняшника, а відповідач 1 - ТОВ Фірма "Арсен", в свою чергу, поручився перед позивачем, згідно умов договору поруки б/н від 21.04.2011р., за належне виконання відповідачем 2 зобов'язань за договором вирощування соняшника № П-21-04/2011 від 21.04.2011р.

В судовому засіданні 15.07.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги до відповідача 2 підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що ТОВ "Високі аграрні технології" - відповідач 2, не виконав належним чином свої зобов'язання за договором вирощування соняшника № П-21-04/2011 від 21.04.2011р., повної та своєчасної оплати послуг, наданих позивачем не здійснив, в зв"язку з чим позивачем, окрім суми основного боргу, заявлено до стягнення пеню та річні; позовні вимоги до відповідача 1 позивач не підтримав, зазначивши, що сторони дійшли згоди достроково розірвати договір поруки б/н від 21.04.2011р., що підтверджується додатковою угодою про розірвання договору поруки б/н від 21.04.2011р. від 27.12.2012р.; 29.07.2013р. надав до суду супровідним листом (вх.№27447) документи для долучення до матеріалів справи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідачі в судове засідання 29.07.2013р. своїх повноважних представників не направили.

Відповідач 1 надав до суду 26.07.2013р. клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, в якому зазначено, що обставини, викладені у відзиві, наданому до суду 12.07.2013р., відповідач 1 підтримує та просить суд розглядати справу без участі його представника, посилаючись на неспроможність забезпечити юридичний супровід цієї справи. У відзиві на позовну заяву відповідач 1 просив суд відмовити в позові до ТОВ Фірма "Арсен", оскільки, відповідно до умов додаткової угоди про розірвання договору поруки б/н від 21.04.2011р. від 27.12.2012р., сторони дійшли згоди достроково розірвати договір поруки б/н від 21.04.2011р.

Відповідач 2 своїми правами не скористався, документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі відповідачу 20.07.2013р.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Астарта" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (замовник) 21 квітня 2011 року укладено Договір вирощування соняшника №П-21-04/2011 від 21.04.2011р., згідно умов якого виконавець в порядку та на умовах визначених даним договором, зобов'язався виконати комплекс технологічних робіт по вирощуванню соняшника на виробничих земельних площах (поле №К5/57 площею 64 га, розміщених за адресою: смт. Козача Лопань, Дергачівського району, Харківської області) з батьківських ліній замовника, а замовник зобов'язався оплатити вирощене насіння соняшника.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що строк даного договору розпочинається з моменту його підписання і закінчується після здійснення кінцевого розрахунку і не пізніше 31.12.2011р., але не раніше виконання сторонами прийнятих на себе зобов"язань.

За своєю правовою природою договір №П-21-04/2011 від 21.04.2011р. є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до статті 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, а саме акт виконаних робіт від 12.10.2011р., складений у відповідності до п.8.1. договору (а.с.22), позивач належним чином та в повному обсязі виконав роботи, передбачені Договором №П-21-04/2011 від 21.04.2011р., а відповідач виконані роботи прийняв.

За актом здачі-прийняття насіння №П-Б по договору №П-21-04/2011 від 21.04.2011р. (а.с.21) позивач передав відповідачу 2 - 21000кг "чистого насіння" соняшника, загальною вартістю 336000,00 грн. (21000*2,00дол.США*8,00 за курсом МБ за 1, дол. США), а відповідач вказане насіння прийняв, що також підтверджується накладною №29/2 від 29.02.2012р. (а.с.20) та відображено у податковій накладній №22/2 від 29.02.2012р. (а.с. 23), яку позивач, у відповідності до п.8.3. договору, зобов"язаний надати не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання акта виходу чистого насіння, та яка є підставою для розрахунку замовника з виконавцем.

При цьому в акті від 29.02.2012р., скріпленому печатками та підписаному сторонами, зазначено, що замовник, тобто відповідач 2, не має претензій до виконавця - позивача, з приводу кількості та якості виконаних послуг.

Таким чином, позивачем належним чином виконані роботи та передано насіння соняшнику, а відповідачем 2 - прийнято, на загальну суму 336 000,00 грн.

За змістом п.4.1.6. Договору №П-21-04/2011 від 21.04.2011р., відповідач 2 зобов'язався оплатити вирощене позивачем насіння виходячи з кількості вирощеного "чистого насіння" протягом 30 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної в еквіваленті 2,0 дол. США за один кілограм насіння. Всі розрахунки проводяться у валюті України - гривні. Ціни наведені у гривні з еквівалентом у доларах США, згідно статей 524, 533 ЦК України. Сторони дійшли згоди, що поточний курс долара США підтверджується довідкою з ПАО "Укрексімбанк".

Як вже зазначалося видаткова накладна №29/2 на відпуск "чистого насіння" соняшника згідно акту здачі-приймання насіння №П-5 від 29.02.2012р., підписана і скріплена печатками позивача і відповідача 2 - 29 лютого 2012 року, а відтак відповідач 2 був зобов'язаний повністю оплатити вартість виконаних робіт і переданого насіння соняшнику у строк до 12 квітня 2012 року.

Проте, відповідач 2 оплатив роботи виконані за договором вирощування соняшника №П-21-04/2011 від 21.04.2011р. частково: 2000,00грн. сплачено 07.12.2011р., 4000,00грн. сплачено 15.12.2011р. та протягом періоду з 19.03.2012р. по 30.05.2012р. на загальну суму 210 000,00 грн. (а.с.25-34).

Крім того, 25.04.2012 року між позивачем та відповідачем 2 була укладена угода №3 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2012 р. (а.с. 24), відповідно до умов якої заборгованість відповідача 2 за Договором №П-21-04/2011 на суму 17277,00 грн. була погашена зарахуванням зустрічної заборгованості позивача за Договором №КПО 106-2011 від 01.06.2011р. (а.с. 71-72) у сумі 17277,00 грн. Таким чином, після зарахування суми грошових коштів в рахунок погашення існуючої заборгованості Відповідача 2, залишок заборгованості за Договором №П-21-04/2011 склав 102 723,00 грн., доказів погашення якої до матеріалів справи відповідачем 2 не надано, не міститься таких доказів і в матеріалах справи.

Разом з цим, 21.04.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Астарта" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Арсен" (поручитель) був укладений договір поруки № б/н (а.с.19), згідно умов якого останній поручився перед кредитором за виконання зобов'язання товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" умов договору вирощування соняшнику №П-21-04/2011 від 21.04.2011р., укладеного між ТОВ агрофірма "Астарта" та ТОВ "Високі аграрні технології". Згідно п.1.3. договору поруки сторони домовилися, що даною порукою зобов"язання боржника, що виникли з договору вирощування соняшнику №П-21-04/2011 від 21.04.2011р. забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 2000,00грн.

За змістом п.2.1. договору поруки, у випадку невиконання боржником своїх зобов"язань перед кредитором, що виникли з договору вирощування соняшника №П-21-04/2011 від 21.04.2011р., поручитель зобов"язався нести відповідальність солідарно з боржником.

Згідно п.4.1. договору поруки, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами всіх сторін договору та діє до 31.12.2013р.

В позовній заяві позивач зазначив, що на час звернення із цим позовом до суду (28.05.2013р.) строк поруки за договором поруки б/н від 21.04.2011р. не минув.

Проте, в процесі судового розгляду даної справи встановлено, що відповідно до умов додаткової угоди про розірвання договору поруки б/н від 21.04.2011р. від 27.12.2012р., наданої до суду відповідачем 1 лише 12.07.2013р., сторони дійшли згоди достроково розірвати договір поруки б/н від 21.04.2011р. та згідно п.3 цієї додаткової угоди встановили, що усі домовленості між сторонами на виконання договору поруки б/н від 21.04.2011р. втрачають свою силу з дня укладення цієї додаткової угоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Внаслідок укладення договору між позивачем та відповідачем 2 згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з виконання робіт та поставки насіння належним чином, відповідачем 2 - порушено умови Договору та не оплачено виконані роботи та отриману продукцію в повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем стосовно прострочення виконання зобов"язань відповідача 2 за договором № П-21-04/2011 від 21.04.2011р., не спростували, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з відповідача 2 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 102723,00грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 23593,59грн. пені, за період з 12.04.2012р. по 12.10.2012р., та 5736,37грн. три відсотки річних, за період з 12.04.2012р. по 08.02.2013р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох відсотків річних 5736,37грн., за період з 12.04.2012р. по 08.02.2013р., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.6. договору № П-21-04/2011 від 21.04.2011р., яким встановлено, що за несвоєчасну оплату продукції замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, позивачем нараховано відповідачу 2 пеню у розмірі 23593,59грн., за період з 12.04.2012р. по 12.10.2012р.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши правильність нарахування пені за розрахунком позивача, суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Арсен" повністю, як заявлених безпідставно, оскільки договір поруки б/н від 21.04.2011р. був достроково розірваний, що підтверджується додатковою угодою про розірвання договору поруки б/н від 21.04.2011р. від 27.12.2012р. (а.с.85).

Разом з цим, відповідно до п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Суд неодноразово зобов’язував відповідача 2 надати докази, які мають значення для вирішення спору по суті, та забезпечити явку представника товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології". Факт отримання відповідачем ухвал суду від 30.05.2013р., 02.07.2013р. та 15.07.2013р. підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення. Проте, відповідачем 2 жодного витребуваного судом документу не надано, явку представника товариства не забезпечено. Докази поважності причини не надання відповідачем документів відсутні, а тому суд приходить до висновку про ухилення відповідачем 2 від вчинення дій, покладених на нього судом. Враховуючи вищевикладене, з відповідача 2 має бути стягнуто в доход Державного бюджету України 850грн.00коп. штрафу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача 2.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 28-А, код ЄДРПОУ 36376609) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Астарта" (62310, Харківська область, Дергачівський район, селище міського типу Козача Лопань, вулиця Ворошилова, будинок 1, код ЄДРПОУ 31618993) 102723,00грн. основного боргу; 23593,59грн. пені; 5736,37грн. три відсотки річних та 2743,14грн. витрат зі сплати судового збору.

2.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог - в частині солідарного стягнення заявлених сум з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Арсен" - відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 28-А, код ЄДРПОУ 36376609) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 850грн.00коп. штрафу за ухилення від дій, покладених господарським судом.

4.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сил

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя ОСОБА_2