Постанова

від 28.04.2011 по справі 3/9

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

28.04.11 Справа № 3/9

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Юркевича М.В.

ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Юридична фірма -МС», ТОВ «Хрещатик-2», Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, ТОВ «Турбаза «Циганівці», ТОВ «Селменці», ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.02.11

у справі № 3/9

за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління майном міста Ужгородської міської ради (правонаступник ОСОБА_4 міського господарства Ужгородської міської ради), м. Ужгород

та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

1. ОСОБА_3, м. Ужгород

2. ТОВ „Турбаза „ЦиганівціВ» , с.М.Селменці Ужгородського району

3. ТОВ „Юридична фірма -МСВ» , м. Ужгород

4. ТОВ „СелменціВ» , с. М. Селменці Ужгородського району

5.ТОВ „Хрещатик-2В» , м. Ужгород

про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, наданою в користування згідно договору № 64 від 19.04.2001 року на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), шляхом її звільнення від тимчасових об'єктів торгівлі та передати земельну ділянку по акту приймання -передачі,

та за зустрічним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління майном міста Ужгородської міської ради (правонаступник ОСОБА_4 міського господарства Ужгородської міської ради), м. Ужгород

про визнання права фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на отримання у користування строком на 6 років з моменту державної реєстрації договору земельних ділянок площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької в м. Ужгороді та зобов"язати укласти з ФОП ОСОБА_2 договір оренди землі площею 0,123га у відповідності до рішення ХІІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 24.06.1999 року (з урахуванням уточнення позовних вимог від 26.01.2011)

за участю Прокуратури м. Ужгорода

за участю представників:

від позивача за первісним позовом -ОСОБА_5- начальник юридичного відділу;

від відповідача за первісним позовом : ОСОБА_2- підприємець;

треті особи : Управління майном міста Ужгородської міської ради - ОСОБА_6- представник;

ОСОБА_3 - ОСОБА_2- представник;

ТОВ "Юридична фірма - МС"-ОСОБА_2- представник;

ТОВ "Селменці" - ОСОБА_2- представник;

прокурор - Тацюн С.Ю. - прокурор відділу (посвідчення № 121).

У судовому засіданні здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (програмно-апаратного комплексу «Оберіг»).

Присутнім учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.06.10 (яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.10) задоволено первісний позов Ужгородської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ОСОБА_4 міського господарства Ужгородської міської ради та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, ТОВ «Турбаза «Циганівці», ТОВ «Юридична фірма -МС», ТОВ «Селменці», ТОВ «Хрещатик-2»та зобов'язано ПП ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, наданою в користування згідно договору № 64 від 19.04.2001 року на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), шляхом її звільнення від тимчасових об'єктів торгівлі та передати земельну ділянку по акту приймання -передачі. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4 міського господарства Ужгородської міської ради про визнання права фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на отримання у користування строком на 6 років з моменту державної реєстрації договору земельних ділянок площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької в м. Ужгороді, відповідно до рішення ХІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 24.06.1999 року, на інших умовах, визначених договором, укладеним 19.04.2001 року між ОСОБА_2 та Ужгородською міською радою щодо вказаної ділянки, зареєстрованим у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 19.04.2001 року за № 64 Ужгородською міською радою та зобов'язання укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Ужгород договір оренди землі площею 0,123 га.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.10 судові рішення попередніх судових інстанцій скасовані, справу № 3/9 передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Підставою для скасування судових рішень було те, що суд не дослідив обставин щодо наявності листа-повідомлення, надісланого орендодавцем відповідачу -ОСОБА_2 протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди, з запереченнями щодо продовження договірних відносин, а також обставин щодо наявності на спірній земельній ділянці будь-яких будівель та їх належності на відповідному праві відповідачу -ОСОБА_2

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.02.11 задоволено первісний позов Ужгородської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ОСОБА_4 міського господарства Ужгородської міської ради та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, ТОВ «Турбаза «Циганівці», ТОВ «Юридична фірма -МС», ТОВ «Селменці», ТОВ «Хрещатик-2»та зобов'язано усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, наданою в користування згідно договору № 64 від 19.04.01 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), шляхом її звільнення від тимчасових об'єктів торгівлі та передати земельну ділянку по акту приймання -передачі. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4 міського господарства Ужгородської міської ради про визнання права фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на отримання у користування строком на 6 років з моменту державної реєстрації договору земельних ділянок площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької в м. Ужгороді, відповідно до рішення ХІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 24.06.99, на інших умовах, визначених договором, укладеним 19.04.01 між ОСОБА_2 та Ужгородською міською радою щодо вказаної ділянки, зареєстрованим у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 19.04.01 за № 64 Ужгородською міською радою та зобов'язання укласти з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, м. Ужгород договір оренди землі площею 0,123 га.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Юридична фірма -МС», ТОВ «Хрещатик-2», фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ТОВ «Турбаза «Циганівці», ТОВ «Селменці», ОСОБА_3 звернулися до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.02.11 у справі № 3/9 скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити зустрічний позов, визнати права фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на отримання у користування строком на 6 років з моменту державної реєстрації договору земельних ділянок площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької в м. Ужгороді, відповідно до рішення ХІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 24.06.99 та відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом. В апеляційних скаргах скаржники просять суд витребувати у позивача оригінали невід'ємної частини договору оренди землі - план-схему земельної ділянки, яка передається в оренду та акт приймання-передачі землі, а також зазначають про необхідність призначення судової експертизи документації із землеустрою (першої та другої схеми земельної ділянки), яку доручити атестованим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Скаржники зазначають про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував наступне: - земельна ділянка площею 0,123 га по договору № 64 від 19.04.01 не передавалася відповідачу, відсутній акт прийому-передачі земельної ділянки, договір не містить схеми земельної ділянки, а тому і повернути її по акту прийому-передачі неможливо; - постановою Ужгородського міськрайонного суду по справі № 2а-1460/10 (яка набрала законної сили) визнано договір № 64 від 19.04.01 недійсним та нікчемним; - суд не взяв до уваги зміну цільового використання спірної земельної ділянки та відповідно відсутність матеріалів відведення земельних ділянок на місцевості (в натурі), адже за рішенням Ужгородської міської ради від 24.06.99 ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0,123 га для влаштування ринку, а рішенням Ужгородської міської ради від 24.05.95 № 70 - земельну ділянку площею 1770 кв.м для будівництва магазину. Також, скаржники зазначають, що судом не надано належної правової оцінки листу за № 01-12/393 від 17.09.09.

Крім того, скаржники зазначають про те, що суд першої інстанції при прийнятті позовної заяви до розгляду не врахував наступне: позовна заява підписана без зазначення дати підписання, без довіреності та без підтвердження посадового становища керівника, додане до неї доручення не є довіреністю в порядку ч. 2 ст. 34 ГПК України, а також те, що до позовної заяви не додано доказів про сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі, адже всупереч вимогам ст. 55 ГПК України позивач не вказав ціну позову про витребування майна і відповідно не сплатив державне мито з ціни позову, а додана довідка держказначейства (Т. І а.с. 52) не містить підпису другої посадової особи банку, а тому не може слугувати доказом виконання позивачем п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Також, скаржники вказують, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 38 ГПК України залишив без задоволення клопотання відповідача про надання оригіналу схеми в порядку ч. 2 ст. 36 ГПК України, яка мала бути невід'ємною частиною договору, адже подана позивачем копія схеми (Т. І а.с. 124) дійсності не відповідає. Крім того, скаржники зазначають, що позивачем за первісним позовом не було додано до позовної заяви державного акту на земельну ділянку та доказів реєстрації права на землю, відсутність яких є підставою для відмови у позові.

Крім того, скаржники зазначають, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 41 ГПК України залишив без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею інших справ, що розглядаються іншим судом, а також клопотання про призначення та проведення у справі експертизи документації із землеустрою, на вирішення якої поставити питання відповідності площі земельної ділянки, зазначеній відповідно на першій та другій схемі площі 0,123 га зазначеній у договорі № 64.

Також, на думку скаржника, з'ясувавши у судовому засіданні про наявність на спірній ділянці 27 орендарів, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення відповідачами всіх суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність в торгових павільйонах, розміщених на спірній земельній ділянці, позбавивши права частини орендарів на законну підприємницьку діяльність.

Зокрема, підприємець ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні не з'ясував питання щодо знаходження на спірній земельній ділянці будь-яких інших будівель та об'єктів, адже на ній знаходиться діючий ринок, а також залишив поза увагою той факт, що будинок № 2 по вул. Бестужева в м. Ужгороді -магазин під літ. «А»загальною площею 509,60 кв.м, який зареєстрований за малолітньою ОСОБА_7, перебуває на земельній ділянці, наданій підприємцю ОСОБА_2 відповідно до умов договору № 64 від 19.04.01, оскільки він знаходиться на перехресті вулиць Бестужева та Заньковецької.

Позивач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача та прокурор подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких спростовують доводи скаржників та просять суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Перед початком судового засідання на розгляд суду надійшли заяви від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - ТОВ «Селменці»(вх. №№ 3648-3653) про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаних з нею ряду адміністративних справ. Разом з цим, до поданих клопотань скаржником було долучено лише копії адміністративних позовів без належних доказів прийняття цих позовних заяв до свого провадження. Судова колегія не знайшла підстав для їх задоволення, оскільки такі клопотання є не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ «Турбаза «Циганівці»було подано заяву про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 5008/292/2011. Судова колегія не знайшла підстав для задоволення такого клопотання, оскільки прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 5008/292/2011, яка порушена після прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 3/9, не може слугувати підставою для зміни чи скасування рішення у цій справі. Вирішення спору по суті у справі № 5008/292/2011 буде слугувати підставою для звернення відповідачем до суду із заявою про перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 24.02.11 у справі № 3/9 за нововиявленими обставинами.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ «Юридична фірма-МС»було подані заяви про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаних з нею справ про штучне створення доказів та про скасування рішення Ужгородської міської ради від 25.09.09 за № 1241. Судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки такі клопотання є не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Крім того, ТОВ «Юридична фірма-МС»подало на розгляд суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позовна заява підписана особою, яка не надала суду довіреності на право підпису позовної заяви. Судова колегія не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано доручення від 10.07.09 за вих. № 02-11/289 (Т. І а.с. 18), яким Ужгородська міська рада, в особі міського голови ОСОБА_8, уповноважує ОСОБА_9 (яким була підписана позовна заява), зокрема, подавати позови. Отже, названа особа мала право підписувати позовну заяву. Доказів припинення представництва за цією довіреністю за станом на момент подання позову заявником подано не було та в матеріалах справи відсутні.

Позивачем за первісним позовом було подана заява про відвід прокурора. Судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, оскільки нормами ГПК України не передбачено такої процесуальної дії як заявлення відводу прокурору.

Також, на розгляд суду була подана заява від ТОВ «Турбаза «Лумшори»про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 5008/297/2011. Судова колегія не приймає дану заяву до розгляду, оскільки відповідно до норм ГПК України право заявляти клопотання належить сторонам та третім особам у справі, статусу яких ТОВ «Турбаза «Лумшори»не має.

Присутні учасники судового процесу у судовому засіданні навели свої доводи та міркування.

Колегія суддів, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.02.11 у справі № 3/9 відсутні, зважаючи на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.01 між Ужгородською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 (землекористувач) на підставі рішення Ужгородської міської ради від 24.06.99 «Про надання та приватизацію земельних ділянок», яким приватному підприємцю ОСОБА_2 надано в довгострокове користування на умовах оренди строком на 6 років земельні ділянки загальною площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької, був укладений договір № 64 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). Зазначеним договором передбачено передачу ОСОБА_2 в тимчасове користування на умовах оренди земельної ділянки загальною площею 1230 кв.м, яка знаходиться в периферійній зоні міста по вул. Заньковецької. Земельна ділянка надана строком до 24.06.05 для влаштування ринку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, після закінчення строку дії договору питання його продовження в порядку, встановленому ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вирішено не було, однак, орендар продовжував використовувати земельну ділянку, сплачував орендну плату. Оскільки орендодавець не мав наміру продовжувати договір оренди, то листом ОСОБА_4 міського господарства Ужгородської міської ради від 17.09.2009 № 01-12/393 (в місячний строк з дня закінчення дії договору) підприємця ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність протягом трьох днів з часу отримання листа повернути земельну ділянку ОСОБА_4 міського господарства по акту приймання-передачі. Факт надіслання та отримання даного листа ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанції, описом вкладення до цінного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. І а.с. 12,13,14).

Рішенням Ужгородської міської ради від 25.09.09 № 1241 «Про врегулювання питання землекористування по вул. Заньковецької»визначено не продовжувати на новий термін дію договору № 64 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 19.04.2001 року, укладеного з приватним підприємцем ОСОБА_2, щодо земельної ділянки площею 1230 кв. м, яка знаходиться по вул. Заньковецької у м. Ужгороді.

ОСОБА_4 міського господарства № 01-12/427/1 від 28.09.2009 року зазначене рішення міської ради доведено до відома ОСОБА_2 з повторною вимогою про звільнення та повернення займаної земельної ділянки. Вручення листа підприємцю підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. І а.с. 17).

Відповідно до статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 вказаного вище Кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як зазначає позивач за первісним позовом, за станом на день звернення до суду підприємець відмовляється повернути орендодавцеві спірну земельну ділянку на умовах, визначених договором, що слугувало підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Відмова орендаря в добровільному порядку повернути об'єкт оренди суперечить умовам укладеного договору № 64 від 19.04.01 та положенню ст. 34 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Право власності територіальної громади міста Ужгорода (комунальної власності) на спірну земельну ділянку випливає з норми ст. 83 Земельного кодексу України, відповідно до якої у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. Відповідно до п. п. 10, 12 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування; до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади. Оскільки у місті Ужгороді відсутні рішення про розмежування земель державної і комунальної власності, а також немає доказів належності спірної земельної ділянки до державної власності, то Ужгородська міська рада є повноважною виконувати функції власника спірної земельної ділянки на підставі вказаних положень Земельного кодексу України.

Крім того, відповідно до положень ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач за первісним позовом користується спірною земельною ділянкою за відсутності у нього правовстановлюючих документів, визначених ст. 126 ЗК України. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні та відповідачем за первісними позовом не подано.

Відтак, порушене право Ужгородської міської ради (орган, який здійсню представництво інтересів територіальної громади як власника спірної земельної ділянки) відповідно до ст.ст. 386, 391 ЦК України підлягає захисту, у зв'язку з чим первісний позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судова колегія також зазначає, що у відповідності до вимог ст. 14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», право комунальної власності на землю посвідчується державним актом. Форма державного акта встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проте, ні на момент виникнення спірних правовідносин, ні на момент вирішення спору по суті судом першої інстанції, форма державного акту на право комунальної власності на землю Кабінетом Міністрів України не затверджена, тому у відповідності до наведеного вище, право власності Ужгородської міської ради на спірну земельну ділянку підтверджується наявними матеріалами справи та положеннями чинного законодавства України.

Виходячи з вище викладеного, відхиляються доводи скаржника про те, що неподання позивачем державного акту на земельну ділянку є підставою для відмови у позові.

У зв'язку з наявністю в матеріалах справи належним чином засвідченого плану-схеми на земельну ділянку площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької підприємцем ОСОБА_2, яка є додатком до договору № 64 від 19.04.01 на право тимчасового користування землею на умовах оренди (Т. ІV а.с. 132), апеляційний господарський суд відхиляє клопотання скаржника про призначення судової експертизи документації з землеустрою через його необґрунтованість та безпідставність, оскільки таке мотивоване припущенням щодо невідповідності площі земельної ділянки, визначеної на плані-схемі, реальним розмірам орендованої земельної ділянки, та відсутністю плану-схеми до договору від 19.04.01 № 64, та суперечить вимогам ч. 1 ст. 41 ГПК України, відповідно до яких для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта на предмет неможливості повернення земельної ділянки площею 0,123 га на підставі акту приймання-передачі, так як така по договору від 19.04.01 № 64 останньому не передавалась, план-схема земельної ділянки до договору не виготовлявся, оскільки відповідач фактично займає спірну земельну ділянку.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності у позові про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою який за правовою природою є негаторним позовом, спрямованим на усунення триваючих порушень повноважень ради користуватися земельною ділянкою, що зумовлює непоширення на ці вимоги строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом було подана заява про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що власник нерухомого майна за адресою: м. Ужгород, вул. Бестужева, 2, якій відповідно до ст. 120 ЗК України перейшло право власності чи оренди на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, є малолітньою дитиною та не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зазначені доводи скаржника щодо припинення провадження у справі були викладені у телеграмі, яка подана через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду 25.03.11.

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що відповідно до умов договору дарування від 07.07.01, ОСОБА_2 подарував належне йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 05.07.01 будівлю, а малолітня ОСОБА_7 прийняла нерухоме майно площею 509,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Бестужева, 2. Як вказує скаржник, рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 229 від 26.12.01 малолітній ОСОБА_7 було вирішено провести реконструкцію та добудову -влаштування магазину в незакінченій будівництвом терасі на власній земельній ділянці по вул. Бестужева,2. Тобто, оскільки малолітня ОСОБА_7 законно стала власником зазначеного вище нерухомого майна, до неї переходить право власності на земельну ділянку на якій воно розміщене, без зміни її цільового призначення.

Судова колегія не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне:

Наявність капітальних будівель саме на спірній ділянці спростовується поданою суду довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода»Ужгородської міської ради від 23.02.11 № 383, в якій зазначено, що на земельній ділянці площею 0,123 га по вул. Заньковецької (відповідно до договору № 64 від 19.04.01 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) право власності на об'єкти нерухомого майна гр. ОСОБА_2 не зареєстровано, зокрема, відповідно до довідки від 11.07.01 № 4992 підтверджується, що за громадянкою ОСОБА_7 зареєстровано магазин загальною площею 509,60 кв.м за адресою м. Ужгород, вул. Бестужева, 2.

На спірній земельній ділянці розташовані лише торгові павільйони (тимчасові об'єкти торгівлі), власником яких є ОСОБА_2, підтвердженням чого є відповідні договори оренди, відповідно до умов яких ОСОБА_2 передав їх в оренду третім особам (Т. ІІ а.с. 72-75).

Також, слід зазначити, що згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 229 від 26.12.01, дозвіл на проведення реконструкції та добудови, який надавався громадянці ОСОБА_7, стосувався магазину в незакінченій будівництвом терасі на власній земельній ділянці по вул. Бестужева, 2, натомість спірна земельна ділянка була надана в користування ОСОБА_2 відповідно до умов договору у квітні 2001 року і знаходиться вона на вул. Заньковецької.

Окрім того, на підтвердження того факту, що магазин загальною площею 509,6 кв.м., належний ОСОБА_2В, про який зазначає ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, розташований у м. Ужгород по вул. Бестужева, 2 й ніякого відношення до земельної ділянки по даній справі не має - позивачем за первісним позовом в судовому засідання подано довідку КП «Архітектурно-планувального бюро»№ 54 від 27.04.2011 р., відповідно до якої об'єкт торгівлі -магазин з терасою, що належить ОСОБА_7, розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Бестужева, 2, не знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1230 кв.м, наданій у користування ПП ОСОБА_2 згідно з умовами договору № 64 від 19.04.01. При цьому, у судовому засіданні було оглянуто викопіювання з плану міста, з якого вбачається, що земельна ділянка під об'єктом торгівлі -магазином з терасою та земельна ділянка під ринком площею 1230 кв.м, надані у користування ПП ОСОБА_2 є різними земельними ділянками. Таким чином, оскільки належний громадянці ОСОБА_7 магазин площею 509,6 кв.м не знаходиться на спірній земельній ділянці, наданій ПП ОСОБА_2 у користування на підставі договору № 64 від 19.04.01. Відповідно до цього підстави для задоволення поданого клопотання та припинення провадження у справі - відсутні.

Поряд з цим, відхиляються доводи скаржників з приводу того, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки не відповідають вимогам договору від 19.04.01 №64, які сторона підтверджує заключенням від 11.11.99 № 20/04 Державної санепідеміологічної служби м. Ужгорода по відводу земельної ділянки під будівництво, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане заключення складено відносно ТзОВ «Вітас», який не є стороною вказаного вище договору. Також, у даному заключенні зазначено, що вказана земельна ділянка не відповідає вимогам для розміщення на ній ринку через відсутність на ній ТУ ВУВКГ на водозабезпечення території ринку водою та каналізацією, що не відповідає п.3.1. Ветеринарно-санітарних правил для ринків. За наведеного, після отримання вказаної земельної ділянки в оренду орендар повинен розробити технічну документацію на виконання вказаних вище технічних умов та відповідним чином облаштувати земельну ділянку.

У відповідності до положень ст. 34 ГПК України, заключення від 11.11.99 № 20/04 Державної санепідеміологічної служби м. Ужгорода не є належним та допустимим доказом в підтвердження нецільового використання землі, що обумовлено умовами договору.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) був укладений між сторонами 19.04.01 на підставі рішення ХІІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 24.06.99.

На час підписання сторонами договору № 64 правовідносини по тимчасовому використанню землі регулювалися Земельним кодексом України в редакції Закону від 08.06.2000 р. № 1805-ІІІ та виданими відповідно до нього іншими актами законодавства, в тому числі затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43 Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі по тексту - Інструкція). Отже, чинне на час укладення договору законодавство розрізняло поняття договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди, що зокрема підтверджується положеннями Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.93 за № 197 «Про затвердження Типової форми договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)»та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43, яким затверджено Інструкцію.

Відтак, суд першої інстанції, надаючи правову оцінку таким доводам позивача за первісним позовом, правомірно визначив, що укладений між сторонами спору договір № 64 від 19.04.01 за своєю назвою і змістом є договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) і підлягав реєстрації в порядку, визначеному вищезгаданою Інструкцією за формою згідно з додатком № 6 (п. 3.6. Інструкції).

Відповідно до п. 3.3 Інструкції (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) державна реєстрація договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; реєстрація договорів оренди -виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Інструкцією передбачено, що договори на право тимчасового користування землею реєструються в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) за формою згідно з додатком 6 (п. 3.6 Інструкції), а для реєстрації договорів оренди землі передбачено окрему книгу (п. 3.7 Інструкції). Як вбачається з наявної в матеріалах справи світлокопії договору № 64 від 19.04.01, він пройшов державну реєстрацію в порядку, визначеному вказаною Інструкцією, про що свідчить відповідна відмітка на договорі та запис у книзі записів (реєстрації) договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалося обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди землі. Поряд з цим, постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.1993р. №197 «Про затвердження Типової форми договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220 «Про затвердження типового договору оренди землі». Фактично, з моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220, інститут договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на правах оренди) перестав існувати, так як був повністю замінений інститутом оренди землі.

Колегія суду вважає, що предметом спірного договору № 64 від 19.04.01 є не оренда землі, а існуюче на той час право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), даний договір пройшов державну реєстрацію у встановленому вищевказаною Інструкцією порядку, про що свідчить відповідна відмітка на договорі та запис у книзі записів (реєстрації) договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), тому у встановленому законом порядку набув чинності. Твердження скаржника про нікчемність спірного договору через відсутність його нотаріального посвідчення колегією суду відхиляються в силу того, що чинне законодавство не передбачало обов'язкового нотаріального посвідчення договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Щодо постанови Ужгородського міськрайонного суду по справі № 2а-1460/10 від 16.11.2010, якою договір від 19.04.2001 №64 визнано нікчемним та недійсним, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки вона не набрала законної сили і оскаржена відповідачем за зустрічним позовом в апеляційному порядку, а тому не може бути застосована відповідно до норм ст. 35 ГПК України.

Крім того, судова колегія зазначає що фактичне користування підприємцем ОСОБА_2 земельною ділянкою, крім договору, підтверджено фактами проведених ним платежів з орендної плати (т. ІІ а.с. 51-55), а також укладеними ним з іншими господарюючими суб'єктами договорами оренди торгових павільйонів на ринку „ВігасВ» (Т. ІІ а.с. 72-75). Щодо невідповідності зазначеного у договорі № 64 від 19.04.01 строку його дії терміну, вказаному у рішенні Ужгородської міської ради від 24.06.99, така не може свідчити про порушення прав підприємця ОСОБА_2 з огляду на таке. Рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування особі є лише підставою для набуття такого права, однак останнє (право) підтверджується не рішенням, а договором, укладеним на підставі такого рішення. Оскільки строк дії договору є його істотною умовою такого договору, сторони при укладенні договору дійшли згоди щодо цієї умови, спір з приводу строку дії договору не виникав та у передбаченому законодавством порядку не вирішувався. Отже, судом вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення прав підприємця ОСОБА_2 на отримання у користування спірної земельної ділянки, протилежного останнім не доведено та не підтверджено.

Судовою колегіє не взято до уваги доводів скаржника щодо ненабрання чинності договором № 64 від 19.04.01 з огляду на ст. 18 Закону України «Про оренду землі»у чинній на час підписання договору редакції, оскільки не відбулась реєстрація договору, такі спростовуються матеріалами справи, а саме, здійсненим на останньому аркуші договору написом про те, що договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 19 квітня 2001 року за № 64 Ужгородською міською радою Закарпатської області та копіями витягів з книги записів (реєстрації) договорів на право тимчасового користування землею (в т. ч. на умовах оренди) м. Ужгород.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги твердження позивача за зустрічним позовом про те, що у зв'язку з визнанням недійсним договору № 64 на право тимчасового користування землею від 19.04.01 чинним (дійсним) є договір № 27 на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди від 22.06.95, оскільки у договорі № 64 від 19.04.01 вказано, що за домовленістю сторін, договір № 27 від 22.06.95 втратив чинність. Зазначене підтверджується і заявою від 04.06.99, якою підприємець ОСОБА_2 добровільно відмовився від оренди земельної ділянки, що передавалася в оренду згідно умов договору № 27 на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди від 22.06.95.

На підставі вищезгаданої заяви від 04.06.99, рішенням сесії Ужгородської міської ради від 24.06.99 та спірного договору, підприємцю ОСОБА_2 були надані у користування інші земельні ділянки, відмінні від попередніх. Крім того, згідно зазначеного рішення міської ради пункт 1.12 рішення виконкому Ужгородської міської ради від 24.05.95, на підставі якого було укладено договір оренди від 01.06.95, втратив чинність.

Предметом договору № 27 на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди від 22.06.95 була земельна ділянка розміром 1770 кв.м, а предметом договору № 64 на право тимчасового користування землею від 19.04.01 - 1230 кв.м.

Визнання договору № 64 від 19.04.2001 недійсним не тягне за собою автоматичного поновлення дії договору № 27 від 22.06.1995.

Виходячи з наведеного, та враховуючи, що договір № 64 від 19.04.01 припинив свою дію, власник землі своїм рішенням не погодив його подальшого продовження і рішення про це є чинним, у позивача відсутнє право на отримання у користування на 6 років земельної ділянки площею 0,123 га по вул. Заньковецької у м. Ужгороді.

Вимога про спонукання до укладення договору оренди землі не підлягає задоволенню, оскільки при відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо цього суд вправі перебирати на себе функцію щодо розпорядження земельними ділянками. Окрім цього, позивачем за зустрічним позовом не подано проекту договору оренду землі з необхідними для його укладення істотними умовами.

Львівський апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника на предмет невідповідності оформлення первісного позову вимогам ст.ст. 54, 57 ГПК України в силу того, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, що не встановлено апеляційним судом.

Доводи скаржника про безпідставне незалучення судом першої інстанції в якості третіх осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність в торгових павільйонах, розміщених на спірній діяльності, судовою колегією не взяті до уваги, оскільки рішення з даного господарського спору не вплине на їхні права та обов'язки щодо однієї із сторін, адже предметом спору у даній справі є усунення саме відповідачем за первісним позовом перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка виступає предметом договору, укладеного між позивачем та відповідачем за первісним позовом.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд не встановив визначених ст. 104 ГПК України підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області та задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.02.11 у справі № 3/9 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржників.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.