Постанова

від 15.09.2015 по справі 804/10266/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р. Справа № 804/10266/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю:

представника позивача Козакової Н.Ю.

представника відповідача 2 Жерьобкіна О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» до Відповідача 1 Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська, Відповідача 2 Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету бюджетного відшкодування з ПДВ, пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, моральної шкоди, витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відповідача 1 Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська, Відповідача 2 Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнень від 03.09.2015 року та від 10.09.2015 року, позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача-2, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області, щодо неподання до органів Державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Відповідача-1, Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська, бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 331059,00 (триста тридцять одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн., відображене у декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Відповідача-1, Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська, пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 25231,23 грн.;

- стягнути з Відповідача-2, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень;

- стягнути з Відповідачів, Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська та Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» витрати на правову допомогу в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень 2014 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 22.01.2015 року № 60/15-1/37986740 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» (код ЄДРПОУ 37986740) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року», за висновками якого було встановлено завищення ТОВ «МКС» суми бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за жовтень 2014 року в сумі 331059,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення за жовтень 2014 року в сумі 1684 грн.

На підставі зазначеного акту були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 року за № 0000311501 про застосування до ТОВ «МКС» зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 331059,00 грн. та штрафної санкції у сумі 82764,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 року за № 0000321501 про застосування до ТОВ «МКС» зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 1684 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач, ТОВ «МКС», звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративною позовною заявою до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

27 квітня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено постанову по справі № 804/4391/15 за позовом ТОВ «МКС» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відповідно до якої зазначені податкові повідомлення - рішення були визнані протиправними та скасованими. Постанова ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року була залишена в силі.

Факт протиправності податкового повідомлення-рішення від 03.03.2015 року за №0000311501 про застосування до ТОВ «МКС» зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 331059,00 грн. та штрафної санкції у сумі 82764,75 грн. та податкового повідомлення-рішення від 03.03.2015 р. за №0000321501 про застосування до ТОВ «МКС» зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 1684 грн. встановлено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року по справі № 804/4391/15 за позовом ТОВ «МКС» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яка набрала законної сили 18.06.2015 року.

Отже, позивач, з посиланням на п. 5.1.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення є відкликаними 18 червня 2015 року. Таким чином, на думку позивача, висновок про суми відшкодування ПДВ повинен був бути поданий ДПІ в Ленінському районі до органу Державної казначейської служби України не пізніше 26 червня 2015 року.

22 травня 2015 року ТОВ «МКС» подало запит до ДПІ в Ленінському районі (вх. № 7699/10 від 22.05.2014 року) з проханням надати інформацію щодо оформлення висновку про суми відшкодування ПДВ.

10 липня 2015 року ТОВ «МКС» подало до ДПІ в Ленінському районі заяву про повернення на рахунок платника податків суми ПДВ, проте відповіді Відповідач 2 не надав.

Позивач, з посиланням на п. 23 ст. 200 Податкового кодексу України, також зазначив також про те, що стягненню підлягає і пеня за порушення строку відшкодування податку на додану вартість в розмірі 25231,23 грн.

Окрім цього, позивач, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, на Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, зазначив, що неправомірною бездіяльністю відповідача товариству була завдана моральна шкода, яка, на думку позивача, полягає у зниженні його ділової репутації у контрагентів та клієнтів. Позивач вважає, що співрозмірною сумою відшкодування моральної шкоди є 30000 (тридцять тисяч) гривень.

На момент звернення позивача з даним адміністративним позовом зазначена до відшкодування сума ПДВ підприємству не відшкодована. Отже, позивач вважає, що безпідставне не виконання податковим органом передбаченого нормами Податкового кодексу України імперативного обов'язку щодо надання висновку на відшкодування 331059,00 грн. є незаконним та таким, що порушує право позивача на своєчасне повернення з бюджету сплачених сум ПДВ. В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача 1 до суду не прибув.

Представник Відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу є незаконними, оскільки у справі №804/4391/15 ухвалою ВАСУ від 13.07.2015 року відкрите касаційне провадження, то фактично процедура судового оскарження по даній справі ще не закінчена.

Зазначив, що правове супроводження справ в інтересах відповідних територіальних органів ДФС здійснюється працівниками управління правової роботи Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Лише після закінчення процедури судового оскарження, матеріали судової справи повертаються до територіальних органів, і після цього направляється висновок за формою «А2» до Управління Державної казначейської служби України

Також, на думку відповідача, є незаконними й позовні вимоги щодо стягнення з державного бюджету України в особі Відповідача 1 сум бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки згідно з порядком взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України, орган протягом п'яти робочих днів після одержання копії виконавчого документа (наказу суду) направляє органу Державного казначейства України довідку щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період. У разі ненадходження до органу Державного казначейства України протягом п'яти днів довідки щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період Державне казначейство України на підставі оригіналу виконавчого документа (наказу суду), рішень, ухвал, постанов суду (за відсутності обставин, які зумовлюють зупинення виконання рішення) своїми платіжними дорученнями перераховує кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок платника податків, указаний у виконавчому документі (наказі суду).

Положення п.п. 200.12 - 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії не виконано, оскільки процедура судового оскарження сум заявлених ТОВ «МК СТЕЙНЛЕС» до бюджетного відшкодування з боку контролюючого органу є незавершеною, порушень прав позивача з боку Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області не відбувалось, жодних правовідносин між Відповідачем 1) та позивачем стосовно предмету спору не виникало.

Крім того, Відповідач 2 вважає, що суд не може перебирати на себе функції інших органів, зокрема, щодо безумовного стягнення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість без дотримання зазначеного вище встановленого порядку відшкодування сум таких коштів, передбаченого Порядком взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України.

На думку Відповідача 2, вимога щодо стягнення з Державного бюджету України суми пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України також задоволенню не підлягає, оскільки не відбулась процедура надання висновку щодо бюджетного відшкодування. Адже саме з дати надання висновку буде можливість відрахувати пеню. Крім того зазначив, що видатки щодо відшкодування пені за прострочення бюджетної заборгованості з ПДВ не передбачені як видатки Державного бюджету України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області щодо неподання до органів Державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість та стягнення з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 331059,00 грн., відображеного у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 60.5 ст. 60 Податкового кодексу України визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має права на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно із п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п. 43.4 ст.43 Податкового кодексу України).

Відповідно до 43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абз. 2 п. 43.5 ст.43 Податкового кодексу України).

Згідно із абз. 3 п. 43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Також, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано ст. 200 ПК України, відповідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 якої, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п. 200.7, п. 200.8 наведеної норми платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

У п. 200.10, п. 200.11, п. 200.12 ст. 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства Доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року № 882/1188 (далі - Порядок), визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі.

Разом з тим, за змістом пунктів 9, 10 Порядку, надані податковим органом висновки про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань реєструються територіальними органами Державного казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді. На підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України здійснюють повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку, а саме: згідно з «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.

Як встановлено з матеріалів справи, достовірність нарахування суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування згідно з податковою декларацією за жовтень 2014 року, підтверджена судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З матеріалів справи вбачається, що процедура судового оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції була завершена, у зв'язку з чим, Відповідач 2, відповідно до приписів абзацу другого пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, був зобов'язаний протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання такого рішення, подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено та не спростовано представником Відповідача 2, що висновок про повернення надміру сплачених сум податку на додану вартість податковим органом не складався та органу державної казначейської служби не спрямовувався.

Таким чином, з урахуванням того, що правомірність нарахування суми ПДВ, заявленої до відшкодування, підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, суд приходить до висновку про визнання бездіяльності Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області щодо неподання до органів Державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість протиправною.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення з Державного бюджету України в особі Відповідача-1, Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська, бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 331059,00 грн., відображеного у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, суд зазначає, що тільки після виконання Відповідачем 2 свого обов'язку стосовно надання згаданого вище висновку, Відповідач 1 беззаперечно перераховує кошти бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки суд не може перебирати на себе функції державного органу стосовно перерахування бюджетного відшкодування, що передбачено Порядком.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у сумі 25231,23 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 200.23 ст. 200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Строк відшкодування суми податку на додану вартість визначено у п. 200.13 наведеної статті і становить п'ять операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Отже, суд зазначає, що у п. 200.23 ст. 200 ПК України встановлена відповідальність саме за порушення зазначених строків відшкодування суми податку на додану вартість органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Проте, як було з'ясовано, податковим органом не було подано до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а тому відсутні правові підстави для нарахування пені.

Крім того, жодним нормативним актом не передбачено обов'язку податкового органу нараховувати пеню за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та відображати її у картці особового рахунку платника податків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.07.2014 року по справі №К/800/30796/13.

Враховуючи вище наведене, а також те, що судом прийнято рішення щодо відмови у стягненні суми бюджетного відшкодування з бюджету, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» моральної шкоди у розмірі 30000 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України, судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода, за наявності необхідних підстав, може бути відшкодована на підставі ст. 440-1 ЦК чи іншого законодавства.

Суд зазначає, що розглядаючи вимогу про відшкодування моральної шкоди необхідно виходити з того, що відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковою, є наявність сукупності чотирьох елементів: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача шкоди та вина.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, суд зазначає, що підтвердження факту завдання моральної шкоди, її реальності діями Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області позивач ні в матеріалах позову, ні в судовому засіданні не надав.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська та Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» витрат на правову допомогу в сумі 50000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Частиною 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно ч. 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Суд зазначає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу адвоката в адміністративних справах не може перевищувати суми самих витрат понесених позивачем, оскільки суд лише відшкодовує (компенсує) витрати на правову допомогу, понесені стороною.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МКС» було укладено договір про надання правової допомоги № 01/06/2015 від 01 червня 2015 року із присутнім в судовому засіданні адвокатом Козаковою Наталією Юріївною. Відповідно п.2 додаткової угоди № 2 від 22 червня 2015 року до цього договору, вартість послуг адвоката склала 50000 (п'ятдесят тисяч) грн., які сплачуються протягом місяця з дня підписання додаткової угоди шляхом видачі простого векселя. На виконання умов договору, 11 серпня 2015 року позивачем було передано простий вексель № 2218450 на суму 50000 (п'ятдесят тисяч) грн., строком платежу за пред'явленням.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що вексель до сплати не пред'являвся, оскільки строк для сплати не настав.

Суд критично ставиться до доказів реальності сплати позивачем витрат на правову допомогу, а відтак і їх компенсації, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме Додаткової угоди №2 від 22 червня 2015 року, до угоди включено суми, що не стосуються надання правової допомоги на стадії розгляду позову, зокрема, пов'язані з апеляційним провадженням та захистом інтересів позивача на цій стадії.

Крім того, як вбачається з акту прийому-передачі послуг від 10 вересня 2015 року, долученого до матеріалів справи, перелік наданих адвокатом послуг не співпадає з переліком послуг, наведених у Додатковій угоді №2 від 22 червня 2015 року, при цьому, пункти 1, 3 акту виконаних робіт свідчать про факт надання послуг, які не відносяться до представництва в адміністративному процесі, що, на думку суду, додатково вказує про відсутність фактичного надання послуг на суму договору.

Окрім цього, суд бере до уваги, що вексель на теперішній час до сплати не пред'являвся, а відтак, позивач фактичних витрат на правову допомогу не поніс.

На думку суду, додатковим підтвердженням лише документального оформлення відносин адвоката та позивача та ненадання адвокатом послуг на суму 50000 грн., є факт підписання акту виконаних робіт 10.09.2015 року, тобто вже після звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому вже фігурувала до стягнення сума - 50000 грн.

Згідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує позивачу суму сплаченого судового збору в розмірі 1049 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» до Відповідача 1 Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська, Відповідача 2 Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету бюджетного відшкодування з ПДВ, пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, моральної шкоди, витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області щодо неподання до органів Державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» (код ЄДРПОУ 37986740) сплачений судовий збір в сумі 1049 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 20 вересня 2015 року.

Суддя В.В. Кальник