Ухвала

від 30.01.2017 по справі 804/10266/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 січня 2017 року м. Київ К/800/33142/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Приходько І.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністравтиного суду від 15.09.2015 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 р.

у справі № 804/10266/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МК Стейнлес

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС

та Управління державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Дніпропетровська

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, пені, моральної шкоди, витрат на правову допомогу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю МК Стейнлес звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС та Управління державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, пені, моральної шкоди, витрат на правову допомогу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 р. адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016р. постанову Дніпропетровського окружного адміністравтиного суду від 15.09.2015 р. змінено.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, направила до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку із тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України остання була залишена без руху із встановленням тридцятиденного строку для усунення недоліків, про що постановлено ухвалу від 02.12.2016 р.

Відповідно до ч.4 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

В межах встановленого строку, виходячи з дати отримання скаржником копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.12.2016 р., Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надано суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що скаржник вже звертався з касаційною скаргою та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 р. касаційну скаргу було повернуто податковому органу. Скаржник, обґрунтовуючи клопотання, посилається на відсутність грошових коштів на рахунках податкового органу, що позбавляло можливості вчасно звернутися з касаційною скаргою повторно.

Однак, клопотання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не можна вважати обґрунтованим, виходячи з наступного. На підтвердження обґрунтованості відсутності на рахунках податкового органу коштів для сплати судового збору скаржником було надано копію тимчасового кошторису на перший квартал 2016 року. При цьому, касаційну скаргу було подано вдруге 30.11.2016 р. Скаржником не було надано суду доказів відсутності на його рахунках коштів з квітня 2016 року та доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення з касаційною скаргою вперше.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

З огляду на те, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не надано суду касаційної інстанції належних обґрунтувань та доказів, якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відмовити.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом із доданими до касаційної скарги матеріалами, направити скаржнику, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити у суді касаційної інстанції.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Приходько