Ухвала

від 24.05.2011 по справі 22-ц-5153/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-5153 / 2011 р. Головуючий: 1 інстанції

ОСОБА_1

Категорія: аліментні Доповідач: Даниленко В.М

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Подпрядовій В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувала на те, що в них з відповідачем по справі ОСОБА_2 є спільна малолітня дитина - син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом із нею, та якого вона виховує і утримує самостійно.

Відповідач же матеріальної допомоги на утримання їхньої дитини не надає й участі в її вихованні та утриманні взагалі не приймає, хоча інших дітей не має й будь-якими аліментними обов’язками не обтяжений.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що їй самій матеріально важко утримувати малолітнього сина та забезпечувати належні умови його життя, тим більше, що останнім часом стан здоров’я дитини значно погіршився, й за характером хронічного захворювання він потребує поліпшеного харчування, регулярного медикаментозного лікування, постійного застосування інгаляторів, медичного інструментального обстеження в спеціалізованих медичних закладах та санаторно-курортного лікування, яких вона самостійно забезпечити не в змозі, позивачка ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_5 до досягнення ним повноліття в твердій грошовій сумі, а саме в розмірі 1 000 грн. щомісячно.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримала заявлені нею вимоги й просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 заявлені до нього позовні вимоги визнав частково, пославшись на те, що маючи мінливий заробіток, він не може погодитися із заявленим позивачкою розміром аліментів.

У зв’язку з цим позивачка ОСОБА_3, враховуючи зазначену позицію відповідача, уточнила заявлені нею вимоги й просила суд стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання їхньої малолітньої дитини в меншому розмірі - в сумі 600 грн. на місяць.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Суд постановив стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_3 аліменти на утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі - в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки до суду та до досягнення дитиною повноліття.

При цьому судом вирішено й питання про судові витрати по справі.

Не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції по справі рішенням, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити це судове рішення та зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь позивачки на утримання їхньої дитини, до 400 грн. щомісячно.

При цьому, не заперечуючи свого обов’язку щодо утримання їх спільної з позивачкою дитини, апелянт в обґрунтування своєї скарги вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі та визначаючи розмір щомісячних аліментів, не врахував того, що хоча він, відповідач і має свідоцтво про право на зайняття підприємницькою діяльністю, однак з 2004 року ніякої підприємницької діяльності не веде, а лише залишився на обліку в податковій інспекції.

На теперішній час він, дійсно має мінливий, не регулярний дохід, близько 1 200 грн. на місяць, за рахунок випадкових заробітків, яких нерідко не вистачає для нормального, повноцінного існування.

Крім того, він вимушений винаймати квартиру для свого проживання, витрачаючи на це значні кошти, оскільки в належній йому на прав спільної часткової власності квартирі мешкає його сестра з дітьми, а тому апелянт вважає необхідним змінити розмір присуджених з нього аліментів, зменшивши їх суму до 400 грн. щомісячно.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення міськрайонного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір, міськрайонний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Обов’язок батьків утримувати дитину встановлений на законодавчому рівні, а саме: ст. 180 СК України.

Відповідно до цієї правової норми батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому обов’язок утримувати дитину є рівною мірою обов’язком як матері так і батька, тобто обов’язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст. 181 СК способи виконання батьками свого обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів, суд відповідно до ст. 182 того ж Кодексу повинен враховувати:

-стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

-стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

-наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків;

-інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз’яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

Частиною 2 ст. 18 СК передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Як встановлено судом, сторони по справі мають спільну дитину - малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає разом зі своєю матір’ю позивачкою по справі ОСОБА_3 та знаходиться на її утриманні, що підтверджується наявними в матеріалах цивільної справи доказами, та визнається відповідачем і останнім не заперечується.

Згідно з актом обстеження умов виховання та матеріально побутових умов сім’ї малолітній син сторін ОСОБА_4 виховується лише матір’ю, батько ОСОБА_2 проживає окремо, вихованням сина не займається, школу не відвідує й успіхами дитини не цікавиться (а.с 36).

Як вбачається з наданих позивачкою медичних висновків та довідок, малолітній ОСОБА_4 страждає цілою низкою хронічних захворювань і перебуває на диспансерному обліку в дитячій поліклініці та обласній дитячій клінічній лікарні, у тому числі й з приводу синдрому внутрішньочерепної гіпертензії та епісиндрому, що потребує постійного протисудорожного лікування.

Вказане захворювання носить стійкий прогресуючий характер і при відсутності належного лікування не виключається можливість виходу на інвалідність (а.с. 5-8, 18-35, 52).

При цьому матеріали цивільної справи не містять даних про те, що відповідач ОСОБА_2 будь-яким чином приймає участь в утриманні малолітнього сина ОСОБА_5, чи про наявність між сторонами спору домовленості (договору) щодо сплати аліментів на його утримання, хоча відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3, є працездатною, зайнятою особою, приватним підприємцем, необтяженим сім’єю, непрацездатними батьками, дітьми чи іншими утриманцями, або аліментними зобов’язаннями.

За таких обставин, з огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, обґрунтовано задовольнив заявлені позивачкою ОСОБА_3 вимоги, поклавши на відповідача ОСОБА_2 обов’язок по сплаті останній аліментів на утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_5 та визначивши розмір цих аліментів з урахуванням положень ст. 182 СК України.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не взяв до уваги тих обставин, що відповідач лише знаходиться на податковому обліку як приватний підприємець, але ніякої підприємницької діяльності тривалий час не здійснює й значних заробітків не має, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження зазначених ним обставин та свого реального матеріального стану відповідачем до суду не представлено, як не представлено ним і доказів на підтвердження своєї неспроможності сплачувати аліменти на дитину, у визначеному судом першої інстанції розмірі, зважаючи на те, що утримання своєї дитини є не тільки законодавчо визначеним батьківським обов’язком, а й загальновизнаним людським обов’язком.

При цьому судова колегія вважає доцільним також зазначити, що норми чинного сімейного законодавства, а саме: ст. 192 СК України, в принципі не виключають можливості зменшення розміру аліментів, визначених за рішенням суду, за відповідною заявою платника аліментів у разі суттєвої зміни його матеріального чи сімейного стану, та з інших, передбачених законом підстав.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору, не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: