Постанова

від 20.07.2006 по справі 31/658

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/658

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 липня 2006 р.                                                                                   № 31/658  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Гра ніт"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р.

у справі№31/658

господарського суду м.Києва

за позовомТОВ "Торговий дім "Технолуч"

до ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Гра ніт"

простягнення 183 487,92 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Вершков Є.І.,

від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 06.02.2006 р. у справі №31/658 (суддя Качан Н.І.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" на користь ТОВ "Торговий дім "Технолуч" заборгованість у розмірі 22 428,60 грн., пеню у розмірі 2 056,67 грн., збитки від інфляції у розмірі 4 017,88 грн., річні у розмірі 1 343,87 грн., 298,47 грн. —витрат на держмито та 118,00 грн. —за інформаційні послуги. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Гра ніт" та ТОВ "Торговий дім "Технолуч" було подано апеляційні скарги до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. у справі №31/658 (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Гра ніт" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Технолуч" задоволено частково: рішення господарського суду м.Києва від 06.02.2006 р. у справі №31/658 змінено і резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційної фірми "Граніт" (01032 м.Київ, вул.Ветрова, 11, код 30023823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Технолуч" (03050 м.Київ, вул.Боженка, 13, код 32552944 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) 92 880 грн. 76 коп. основного боргу, 36 180 грн. 40 коп. збитків від інфляції, 9 882 грн. 05 коп. 3% річних, 8 603 грн. 55 коп. пені, 1 475,47 грн. державного мита, 90,33 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 588,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. В іншій частині в позові відмовити".

У касаційній скарзі ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Гра ніт" (далі —ТОВ "БКФ "Граніт") просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 06.02.2006 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торговий дім "Технолуч" (далі —ТОВ "ТД "Технолуч") відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

29.04.2004 р. між ТОВ "БКФ "Граніт" (генеральний підрядник) та ТОВ "ТД "Технолуч" (субпідрядник) укладено договір №29/04-04ш на виконання субпідрядних робіт, за умовами якого субпідрядник (позивач) зобов'язався в межах договірної ціни виконати на свій ризик власними силами та з власних матеріалів комплекс робіт із виготовлення та монтажу алюмінієвих фасадних та віконно-дверних конструкцій зі склопакетами на об'єкті: житловий будинок із вбудованими приміщеннями громадського призначення по бульв.Т.Шевченка, 11-а, -б відповідно до Технічного завдання, що є додатком №1 до цього договору, а генпідрядник (відповідач) —зобов'язався оплатити й прийняти виконану роботу.

Пунктом 3.1 договору передбачена договірна ціна робіт, що включає в себе ціну проектування, виготовлення алюмінієвих фасадних та віконно-дверних конструкцій, вартість їх доставки на об'єкт та вартість монтажу, а також інші витрати згідно загального кошторису, що є додатком №2 до договору і становить 1 030 907,00 грн. Пунктами 3.5–3.6 сторони передбачили можливість коригування ціни шляхом складання додаткових угод.

Порядок розрахунків визначений розділом 3 договору та передбачає: 1) 686 760,00 грн. генеральний підрядник сплачує на протязі 3-х календарних днів з моменту підписання договору; 2) 163 596,00 грн. генеральний підрядник сплачує на протязі 3-х календарних днів з моменту початку монтажу алюмінієвих конструкцій (згідно з протоколом розбіжностей до договору від 29.04.2004 р. №29/04-04ш); 3) остаточний розрахунок здійснюється на протязі 10 календарних днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт (за формою КБ-2в і КБ-3) або приймання робіт у порядку, передбаченому п. 5.2 цього договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку затримки виконання грошових зобов'язань за цим договором, генеральний підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Листом від 16.06.2004 р. позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на монтаж конструкцій, який було надано директором ТОВ "БКФ "Граніт".

Враховуючи, що грошові зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт (850 356,00 грн.) виконано відповідачем несвоєчасно і не в повному обсязі (лише на суму 757 475,24 грн.), позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення боргу в сумі 92 880,76 грн., втрат від знецінення грошових коштів, завданих інфляцією у сумі 33 356,82 грн., трьох відсотків річних від суми боргу —9 004,13 грн., а також пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 48 246,21 грн. (за 641 день), усього у сумі 183 487,92 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, згідно з актами приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт позивачем виконано роботи на суму 779 903,84 грн., а оплачено на суму 757 475,24 грн. (у зв'язку з чим обраховувати заборгованість відповідача за договором необхідно не з договірної ціни робіт, встановленої п. 3.1 договору (850 356,00 грн.), а з вартості робіт, зазначеної у довідках про вартість виконаних робіт форми КБ-3; по-друге, позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також на зменшення розміру пені відповідно до залишкової суми боргу.

Змінюючи рішення господарського суду першої інстанції у частині стягнення основного боргу і пені, апеляційний господарський суд, по-перше, визнавши обґрунтованим нарахування пені за 641 день із огляду на норму п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України (у зв'язку з відсутністю заяви сторони про застосування позовної давності), зменшив розмір нарахованої за 641 день пені на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України без будь-якого обґрунтування застосування зазначеної норми; по-друге, задовольнив позовні вимоги у частині стягнення основного боргу в сумі 92 880,76 грн. із підстав порушення відповідачем умов п.п. 3.2.1, 3.2.2 договору щодо порядку здійснення відповідачем оплати робіт за договором (686 760,00 грн. —сплатити протягом 3-ох днів із моменту підписання цього договору; 196 215,00 грн. —сплатити протягом 3-ох календарних днів із моменту отримання повідомлення субпідрядника про початок ним монтажу алюмінієвих конструкцій).

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.

Так, господарський суд першої інстанції, обмежившись посиланням на стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт у розмірі 22 428,60 грн., виходячи з вартості роботи, зазначеної в довідках про вартість виконаних робіт; а апеляційний господарський суд, обмежившись посиланням на невиконання відповідачем вимог пп. 3.2.1, 3.2.2 договору щодо порядку здійснення розрахунків за роботи як на підставу для стягнення договірної ціни робіт, не дослідили й не встановили факт виконання (чи невиконання) позивачем всього комплексу робіт, передбаченого п. 1.1 договору, в т.ч. не встановили скільки квадратних метрів алюмінієвих фасадних та віконно-дверних конструкцій, склопакетів було виготовлено, доставлено та змонтовано позивачем і передано відповідачу згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт і чи відповідає зазначена кількість конструкцій кількості, зазначеній у загальному кошторисі (додаток №2 до договору); не з'ясували внаслідок чого виникла різниця між вартістю робіт, зазначеною в договорі, і вартістю робіт згідно з довідками форми КБ-3 (внаслідок невиконання позивачем зобов'язань за договором у повному обсязі чи внаслідок зміни договірної ціни); чи змінювалася договірна ціна у встановленому п.п. 3.5, 3.6 договору порядку тощо.

Крім того, господарськими судами не надано будь-якої оцінки заяві відповідача про зарахування зустрічних вимог з метою припинення зобов'язань за договором відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України (а.с. 127, т. 1).

Що стосується позовних вимог у частині стягнення пені, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 256 Цивільного кодексу України містить тлумачення терміну "позовна давність" —це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частина ж 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Однак, господарський суд першої інстанції, правомірно пославшись на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при вирішенні питання щодо стягнення пені, не встановив за який конкретно період підлягає стягненню пеня, обмежившись посиланням на задоволення позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 2 056,67 грн.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Будівельно-комерційна фірма "Гра ніт" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. та рішення господарського суду м.Києва від 06.02.2006 р. у справі №31/658 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                                 С.Бакуліна