Рішення

від 25.03.2010 по справі 2-76/10

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

м. Первомайськ, вул. К.Маркса, 18, 55213, (05161) 4-26-20

Справа № 2-76/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2010р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді - Покотілової О.Г. при секретарі - Завірюха В.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом ОСОБА_1, яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

УСТАНОВИВ:

03.09.2009р. ОСОБА_1 за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28 липня 2009 року Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою Миколаївської області на ім’я ОСОБА_3 на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 4,03га, розташованої в межах території Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що залишилась після смерті ОСОБА_7, який помер 07 жовтня 2008 року, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 4,03га, яка належала померлому на підставі Державного ОСОБА_8 серії МК №003396, яку ОСОБА_7 заповідав ОСОБА_2, згідно заповіту, посвідченому 15.01.2003року ОСОБА_9, секретарем Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району. Проте на момент складання заповіту вищевказана земельна ділянка належала ОСОБА_7 на підставі Сертифікату МК №0129842 виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 30.10.1996 року та розмір земельної ділянки становив 4,69га, а після смерті ОСОБА_7 було виготовлено державний ОСОБА_8 на право приватної власності на дану земельну ділянку і її розмір значно зменшився та становить 4,03га.

Спадкування даного майна ОСОБА_2 прийняла своєчасно, оскільки у встановлений законом строк після смерті брата ОСОБА_7, звернулась з заявою до держнотконтори про її прийняття.

Крім ОСОБА_2 спадкоємицею даного майна за законом являється донька померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_3 (відповідачка по справі), яка теж протягом встановленого законом строку звернулась з заявою до держнотконтори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

Однак держнотконтора не може видати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_2, через те, що ОСОБА_7 склав заповіт на земельну ділянку розміром 4,69га належну йому на підставі Сертифікату, а ОСОБА_8 на цю земельну частку (пай) було виготовлено після смерті ОСОБА_7 При виготовленні Державного ОСОБА_8 значно змінився і розмір земельної ділянки, який складає 4,03га.

Через те, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 не можливо, держнотконторою їй запропоновано звернутись до суду для вирішення питання про визнання за нею права власності на земельну ділянку, що залишилась після смерті її брата - ОСОБА_7 На даний час в провадженні Кривоозерського районного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа відділ Держкомзему в Кривоозерському районі про визнання права власності на вищевказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Однак, 28 липня 2009 року Другою ОСОБА_4 держнотконторою відповідачці було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку.

Представник позивачки вважає, що Свідоцтво про право на спадщину за законом видане на ім’я відповідачки може бути визнано недійсним оскільки є заповіт, складений ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку; спадщину даного майна ОСОБА_2 прийняла вчасно, шляхом подачі заяви до держнотконтори про її прийняття на протязі шести місяців з часу відкриття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_7, а тому право

на спадкування даного майна мала ОСОБА_2, а відповідачка по справі не мала права на спадкування вказаної земельної ділянки.

Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити його.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_10 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, вказуючи, що оскільки ОСОБА_7, який помер 07.10.2008року, при житті сам використав свій сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК № 0129842 виданий Кривоозерською райдержадміністрацією 30.10.1996року, а саме 05.05.2004року отримав ОСОБА_8 акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 003396, тобто отримав землю в натурі, то згідно пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК № 0129842 виданий Кривоозерською райдержадміністрацією 30.10.1996року є не дійсним, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Треті особи: Представник Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори та ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, хоча своєчасно та належним чином повідомлялися про час, день та місце розгляду справи, заперечень проти позову не надали, клопотань не надходило.

Третя особа - ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що її сестра ОСОБА_3 доглядала за батьком ОСОБА_7 до дня його смерті, а тому ані вона (ОСОБА_6В.), ані брат ОСОБА_5 на спадщину не претендували. Щодо заповіту складеного батьком на ім’я ОСОБА_2, то їй нічого не відомо.

Вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, оцінивши в сукупності досліджені докази, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з копії заповіту, посвідченого 15.01.2003року ОСОБА_9, секретарем Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належне йому право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває в колективній власності КСП «їм. Щорса» Кривоозерського району розміром 4,69га згідно сертифікату МК № 0129842 виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 30.10.1996 року заповідав своїй сестрі ОСОБА_2 повністю.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділян@к та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з копією Державного акту серії МК № 003396, вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_7, який на підставі розпорядження Кривоозерської райдержадміністрації № 92-р від 11.03.2003р. є власником земельної ділянки площею 4,03га у межах згідно з планом; земельна ділянка розташована в межах Великомечетнянської сільської ради; кадастровий номер земельної ділянки 4823981000:01:000:0250. Вказаний акт 05.05.2004р. зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 010401700237.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть, 07.10.2008року ОСОБА_7 помер.

Після смерті ОСОБА_7 позивачка ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, а відповідачка ОСОБА_3 - про прийняття спадщини за законом.

Оскільки ОСОБА_2 подано заяву про прийняття спадщини, як спадкоємцем за заповітом на земельну частку (пай), а вже виданий державний акт на землю, то Другою ОСОБА_4 держнотконторою за вих. № 262/02-14 від 05.05.2009р. ОСОБА_2 направлено повідомлення про те, що вона має право звернутися до суду для вирішення питання щодо спадкування за заповітом. 11.05.2009р. ОСОБА_2 отримала повідомлення, але не вчинила ніяких дій.

25.07.2009року ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, як спадкоємцю першої черги.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.200р. «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішені спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.200р. «Про судову практику у справах про спадкування», заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій немає відповідного правила.

Згідно п. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки ОСОБА_7 сам використав свій сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК № 0129842 виданий Кривоозерською райдержадміністрацією 30.10.1996року, а саме 05.05.2004року отримав ОСОБА_8 акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 003396, тобто отримав землю в натурі, то згідно пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК № 0129842 виданий Кривоозерською райдержадміністрацією 30.10.1996року є не дійсним, а тому суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою 28 липня 2009року, реєстр № 1037 на ім’я ОСОБА_3, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана на протязі 20 днів, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: