Постанова

від 26.06.2012 по справі 33/335

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 № 33/335

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлева М.Л.

ОСОБА_1

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.06.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі №33/335 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6»

про Стягнення 254 242,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. у справі №33/335 позов задоволено частково; стягнуто з житлово-будівельного кооперативу В«Кристал-6В» на користь публічного акціонерного товариства В«КиївенергоВ» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 220 278 грн. 17 коп., три проценти річних в розмірі 6 489 грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 11 967 грн. 68 коп., пеню в розмірі 12 843 грн. 70 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 515 грн. 79 коп. та 233 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, житлово-будівельний кооператив В«Кристал-6В»звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить заяво перераховані кошти в сумі 149 434,53 грн. повернути на розрахунковий рахунок ЖБК В«Кристал-6В» .

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

В судове засідання представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

15.09.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією В«КиївенергоВ» (правонаступником якої є позивач - Публічне акціонерне товариство В«КиївенергоВ» ) в особі Структурного відокремленого підрозділу В«Енергозбут КиївенергоВ» (за договором -Енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Кристал-6» (за договором -Абонент) було укладено договір № 23-0365 на постачання теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Термін дії договору відповідно до умов п. 8.1 договору встановлений з дня його підписання до 31.12.2000 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з п. 2.2.1. позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору. Відповідно до п.2.3.1. вказаного договору Відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладання договору та п. 5.1 договору по приладам обліку за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.11 року - затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно п. 2.2.3 договору енергопостачальна організація при зміні тарифів (додаток №3 до договору) зобов'язана повідомляти Абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.

Посилання відповідача на недодержання позивачем приписів прикінцевих положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» про переведення укладених договорів до вимог прийнятого закону не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною або у разі істотної зміни обставин.

Враховуючи, що споживачем за договором є саме Житлово-будівельний кооператив «Кристал-6», а не мешканці окремого будинку, а також й те, що оскаржуваний договір в судовому порядку недійсним не визнавався, клопотання відповідача про припинення строку дії договору або відмова від його пролонгації відсутні, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи, з урахуванням того, що відповідач передбаченим правом на проведення експертизи не скористався, дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі №33/335 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі №33/335 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року по справі № 33/335 - залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 33/335 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлев М.Л.

ОСОБА_1