Постанова

від 29.05.2012 по справі 19/237

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2012 № 19/237

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлева М.Л.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.05.2012 року по справі № 19/237(в матеріалах справи)

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства В«Служба замовника Печерського району по визначенню виконавця послуг з ремонту приміщень, будинків, спорудВ» , м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 01.02.2012 року) по справі № 19/237 (суддя -Шаптала С.Ю.)

за позовом приватне підприємство В«Володимир-Інженерні СистемиВ»

до комунального підприємства В«Служба замовника Печерського району по

визначенню виконавця послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд

про стягнення заборгованості у сумі 56 467,20 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство В«Володимир-Інженерні СистемиВ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства В«Служба замовника Печерського району по визначенню виконавця послуг з ремонту приміщень, будинків, спорудВ» про стягнення заборгованості у сумі 56 467,20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства В«Служба замовника Печерського району по визначенню виконавця послуг з ремонту приміщень, будинків, спорудВ» на користь приватне підприємство В«Володимир-Інженерні СистемиВ» борг у сумі 56 467,20 грн. державне мито у розмірі 564,67 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, комунальне підприємство В«Служба замовника Печерського району по визначенню виконавця послуг з ремонту приміщень, будинків, спорудВ» , м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та винести нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

У зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, розпорядженням секретаря судової палати до складу колегії суддів введено суддю Корсакову Г.В.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.05.2011 року між ПП В«Володимир -Інженерні системиВ» (Підрядник) та КП В«Служба замовника Печерського району для визначення виконавця послуг з ремонту приміщень, будинків, спорудВ» (Замовник) було укладено Договір підряду № 7/р

Згідно з п.п. 1.1 договору, за договором підряду підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт інженерних мереж за адресою: м. Київ, провулок Щорса, 5а, відповідно до кошторисної документації, а Замовник зобов'язується надати підрядникові роботи, передати затверджену кошторисну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх. Оплата робіт здійснюється за рахунок коштів бюджету, передбачених розпорядженням Печерської районної у в м. Києві державної адміністрації № 198 від 05.04.2011 року (п. 1.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.1 Договору вартість робіт визначається за договірною ціною, визначеною у сумі 176 106,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору виконані підрядником роботи приймаються замовником на підставі складеного підрядником Акту приймання виконаних підрядних робіт.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 7/р від 05 травня 2011 року позивачем, було виконано роботи, що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками Актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 11.05.2011 р. на суму 56 467,20 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, прийняті за актом роботи не оплатив пояснюючи це відсутністю бюджетних коштів, з яких має оплачуватися робота.

Частиною 2 ст. 226 ГК передбачений обов'язок сторони, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, невідкладно повідомити про це другу сторону. Слід зазначити, що наслідки неповідомлення другої сторони є достатньо суворими, оскільки невиконання цього обов'язку позбавляє правопорушника права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та права вимагати відповідного зменшення розміру збитків, що за загальним правилом є однією з умов застосування відповідальності у виді відшкодування збитків. Тому набуває важливого значення не тільки саме виконання правопорушником цього обов'язку, але й необхідність оформлення його виконання належним чином. Тобто правопорушник повинен мати належні докази своєчасного направлення ним відповідної інформації потерпілій стороні. Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що правопорушник зобов'язаний невідкладно повідомляти другу сторону про кожний факт порушення взятих на себе зобов'язань.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме листів від 24.05.2011 року № 307, від 24 травня 2011 р № 203, від 02.06.2011 року № 227, від 26.12.2011 р. № 501, від 13.05.2011 № 287, від 12.05.2011 № 167, адресованих Начальнику фінансового управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, вбачається, що відповідач звертався з проханням виділити бюджетні асигнування згідно плану асигнувань на 2011 рік, тим самим намагаючись забезпечити надходження коштів на рахунок.

Проте, проаналізувавши наявні матеріали справи колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з моменту підписання акту виконаних робіт № 1 від 22.05.2011 року і до направлення позивачем претензії від 23.09.2011 року на адресу відповідача, останній не повідомив позивача про неможливість проводити своєчасні розрахунки за виконані роботи, крім того за відсутності надходження бюджетних коштів уклав інші договори № 24/р та № 25/р від 16.05.2011 року на виконання ремонтних робіт у житловому фонді Печерського району м. Києва, тим самим порушуючи вимоги ст. ч. 2 ст. 226 ГК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 у справі № 19/237 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства В«Служба замовника Печерського району по визначенню виконавця послуг з ремонту приміщень, будинків, спорудВ» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року по справі № 19/237 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 у справі № 19/237 - без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 19/237 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлев М.Л.

ОСОБА_1