Постанова

від 04.03.2013 по справі 38/247

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа№ 38/247

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском» на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2013р.

у справі № 38/247 (суддя - Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском»

до Приватного підприємства «Монмарт»

про стягнення 2854731,40 грн.

Суть ухвали і апеляційної скарги:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2012р. провадження у справі № 38/247 припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском» про повернення з державного бюджету державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. залишено без задоволення на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Диском» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2013р. у справі № 38/247, прийняти додаткову ухвалу у справі № 38/247 про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Диском» з бюджету державного мита (судового збору) у сумі 25550,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом з порушенням норм законодавства відмовлено позивачу в поверненні з державного бюджету сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Так, апелянт вказує на те, що поняття, зміст та призначення державного мита і судового збору у господарському процесі є тотожними, а судовий збір фактично замінив державне мито. У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», на думку апелянта, підставою для повернення судового збору є припинення провадження у справі. Також позивач зазначає, що на підставі пп. 6 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та ч. 3 ст. 80 ГПК України сплачені судові витрати у разі припинення провадження підлягають поверненню з державного бюджету заявнику.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013р. апеляційна скарга ТОВ «Диском» прийнята до провадження, її розгляд призначено на 04.03.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Іоннікова І.А., Ільєнок Т.В.

Представники сторін в судове засідання 04.03.2013р. не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчить наявний в матеріалах справи реєстр відправки поштової кореспонденції від 19.02.2013р., повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116 08801596 відповідачу, а також витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо отримання 26.02.2013р. апелянтом рекомендованого листа за № 04116008801600, надісланого за адресою, наявною в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (аналогічна позиція викладена в п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18).

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2011 року (згідно відтиску календарного штемпелю на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Диском» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Монмарт» про стягнення 2 854 731,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2011р. провадження у даній справі зупинялось до вирішення господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи № 55/326.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2012р. провадження поновлено.

07.02.2012р. представником відповідача суду першої інстанції було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом міста Києва справи № 45/171-б про визнання ПП «Монмарт» банкрутом. Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2012р. задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у даній справі, а ухвалою від 15.11.2012р. - провадження поновлено.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 04.12.2012р. у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення ПП «Монмарт» як юридичної особи у зв'язку з банкрутством провадження у даній справі припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

24 грудня 2012р. позивачем подано заяву про прийняття додаткової ухвали (а.с. 191 том І) в частині повернення з державного бюджету сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Так, сторона у вказаній заяві, зокрема, зазначає, що у відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», аналогічні положення якої, як стверджує позивач, відповідають ч. 3 ст. 80 ГПК України, сплачена сума судового збору у випадку закриття провадження у справі повертається повністю заявнику. З огляду на викладене, позивач просив ухвалити додаткову ухвалу про повернення з державного бюджету сплаченого ТОВ «Диском» державного мита (судового збору) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском» про повернення з державного бюджету державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. залишено без задоволення з посиланням, зокрема, на ст. 80 ГПК України.

Київський апеляційний господарський суд за результатами перегляду справи в апеляційному порядку встановив, що господарським судом міста Києва правомірно не було задоволено вищенаведену заяву, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в липні 2011р., звертаючись з даним позовом, ТОВ «Диском» в якості доказу сплати судових витрат до його матеріалів приєднано платіжне доручення № 1616 від 22.07.2011р. про сплату 25 500 грн. державного мита, а також платіжне доручення № 1617 від 22.07.2011р. про сплату 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Визначення порядку справляння, розміру ставок державного мита, а також підстави повернення мита встановлювалось чинним на час звернення апелянта з даним позовом Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (далі - Декрет).

Відповідно до ст. 8 Декрету (в редакції, чинній на час звернення апелянта з даним позовом) сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; 2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій; 3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою; 4) скасування в установленому порядку рішення суду; 6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

В абз. 3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011, зокрема, роз'яснено, що підставами для повернення державного мита відповідно до статті 8 Декрету є: внесення державного мита у більшому розмірі, ніж передбачено законом; відмова платника від подання позовної заяви; повернення або відмова у прийнятті позовної заяви, а також заяви про перегляд рішення в апеляційному чи у касаційному порядку чи перегляд його за нововиявленими обставинами (статті 62, 63, 97, 111-3 та 113 ГПК); припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розгляду в господарському суді; скасування у встановленому порядку рішення, ухвали, постанови господарського суду, якою державне мито було стягнуто в доход державного бюджету.

Також в п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.1994р. № 02-5/612 (чинного на час звернення позивача з даним позовом) зазначено, що при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду відносного того, що положеннями Декрету можливості повернення з державного бюджету сплачених заявником сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у зв'язку з припиненням провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України не передбачалось. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

Доводи апелянта відносно того, що державне мито підлягає поверненню з державного бюджету у зв'язку з визначенням вказаної підстави в ч. 3 ст. 80 ГПК України відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не віднесено до спеціального законодавства, яким може бути визначено підстави для повернення сум державного мита. Тоді як, перелік підстав визначається Декретом, який, як вже відзначалось у даній постанові, не містить такої підстави як повернення судового збору у зв'язку з припиненням провадження у справі з огляду на припинення юридичної особи, яка є стороною у справі.

Чинним на час припинення провадження у даній справі законодавством підстав для повернення мита не передбачалось.

Так, на час постановлення ухвали про припинення провадження у даній справі до судових витрат у відповідності до внесених змін віднесено судовий збір.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено на момент прийняття ухвали про припинення та ухвалення оскаржуваної ухвали Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон).

Вказаний нормативно-правовий акт у відповідності до його ч. 1 ст. 10, набрав чинності з 1 листопада 2011 року.

Загальнi питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону. Підстави повернення судового збору, які визначені названою нормою, і перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої пiдстави, як припинення провадження у справi (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справi, про яке йдеться у пунктi 5 частини першої цiєї статтi Закону, є поняттям цивiльного i адмiнiстративного судочинства, передбаченим вiдповiдно статтею 205 Цивiльного процесуального кодексу України i статтею 157 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, якi господарським судам у здiйсненнi судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справi з пiдстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслiдкiв у виглядi повернення сплаченої суми судового збору. Аналогічна позиція викладена в п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції відзначає, що оскільки ні положеннями Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а ні Законом України «Про судовий збір» підстав для повернення з державного бюджету сплачених заявником сум державного мита (судового збору) у зв'язку з припиненням провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України не передбачено, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви про винесення додаткової ухвали про повернення з державного бюджету сплачених позивачем, зокрема, сум державного мита в розмірі 25 500 грн. згідно платіжного доручення № 1616 від 22.07.2011р.

Відповідно до п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05р. №1258 повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита.

Оскільки підстав для повернення державного мита судом апеляційної інстанції не встановленого, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу поверненню з державного бюджету також не підлягають.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 80, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Диском» на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року у справі № 38/247 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2013р. року у справі №38/247 залишити без змін.

3. Матеріали справи №38/247 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Ільєнок Т.В.