Постанова

від 09.12.2010 по справі 12/142

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

09.12.10 Справа № 12/142

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :

головуючого-судді - ОСОБА_1.

суддів Юркевича М.В

ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «УТЕЛ»м. Київ № 2/1-03/1863 від 14.10.2009 року (вх. № 1464 від 30.10.2009 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2009 року

у справі № 12/142

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «УТЕЛ»м. Київ

до відповідача приватного підприємства «Торгова організація виробника «В.О. й КОМ»м. Львів

про стягнення 10 402,60 грн. неустойки

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_3 -юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2009 року у справі №12/142 частково задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «УТЕЛ»м. Київ, стягнуто з приватного підприємства «Торгова організація виробника «В.О. й КОМ»м. Львів на користь позивача 1 368,00 грн. неустойки та 29,20 грн. судових витрат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

ВАТ «Укртелеком»в особі філії «УТЕЛ»не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. При цьому, апелянт посилається на наступні обставини і підстави:

· Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог господарський суд Львівської області, зменшивши розмір неустойки (пені), яка підлягала стягненню з сторони, що порушила зобов'язання, безпідставно застосував п. 2 ст. 343 ГК України. Зокрема, суд не врахував, що дана норма стосується відповідальності за порушення строків грошових зобов'язань. Згідно умов укладеного між сторонами договору № 36/01 від 16.10.2008 року зобов'язання відповідача по поставці товару, так само як і відповідальність за прострочення їх виконання у вигляді штрафних санкцій не є грошовими зобов'язаннями;

· Посилаючись на п. 2 ст. 551 ЦК України, місцевий господарський суд виходив лише з першого речення даного пункту, а саме звернув увагу на те, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства». При цьому, суд не врахував, що згідно цієї ж норми розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі;

· Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, що в розглядуваному випадку має місце;

· Неправильне застосування місцевим господарським судом, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права є безумовною підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно ст. 104 ГПК України.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 року, направленою рекомендованою кореспонденцією.

В призначене судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції суду. Клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав, причини неявки суду не повідомив.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

16.10.2008 року між ВАТ «Укртелеком»в особі філії «УТЕЛ»та ПП «Торгова організація виробника «В.О. й КОМ»був укладений договір поставки № 36/01, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах даного договору, поставити позивачу меблі конторські, меблі магазинні, стільці та сидіння, а позивач -прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно п. 2.1. даного договору кінцевий строк поставки сторони погодили до 31.12.2008 року

Загальна вартість товару згідно п. 7.2. договору поставки та специфікації, яка є невід'ємним додатком № 1 до договору, становить 494 662,00 грн.

В розділі 8-му договору поставки сторони погодили порядок розрахунків, а саме: згідно п. 8.2. замовник сплачує суму, що складає 50 % від загальної вартості товару, після підписання сторонами договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання виставленого відповідачем рахунку; згідно п. 8.3. решта 50 % суми позивач сплачує після приймання всієї кількості товару за специфікацією та підписання видаткових накладних протягом 10 банківських днів від дати отримання відповідного рахунку на оплату від відповідача.

Позивачем, на виконання умов укладеного договору поставки, 05.12.2008 року згідно платіжних доручень № 28709 та № 28710 сплачено на поточний рахунок відповідача кошти в сумі (50% вартості товару) 247 331,00 грн. з призначенням платежу «аванс за меблі, згідно рахунку № СФ -0000524 від 03.12.2008 року». Згідно платіжного доручення № 11156 від 30.04.2009 року позивачем сплачено відповідачу решту суми коштів за поставлений товар в сумі 247 331,00 грн.

22.12.2008 року відповідач листом № 285 звернувся до позивача з проханням про перенесення кінцевого строку поставки товару на 20.01.2009 року.

В зв'язку з неможливістю забезпечити виконання у визначений строк поставку товару, 23.12.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору, якою сторони погодили продовжити кінцевий строк поставки товару до 20.01.2008 року.

Як встановлено судом першої інстанції виходячи із наявних матеріалів справи та поданих сторонами доказів, відповідач взяті на себе зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару у строк, встановлений п. 2.1. договору та додатковою угодою № 1 від 23.12.2008 року виконав неналежним чином. Зокрема, товар на суму 6 760,00 грн. відвантажено відповідачем 22.01.2009 року (видаткова накладна № РН-0000045), чим допущено прострочення поставки в 1 день; товар на суму 6 760,00 грн. відвантажено відповідачем 22.01.2009 року (видаткова накладна № РН-0000046), чим допущено прострочення поставки в 1 день; товар на суму 23 400,00 грн. відвантажено відповідачем 05.03.2009 року (видаткова накладна № РН-0000051), чим допущено прострочення поставки в 43 дні; товар на суму 15 600,00 грн. відвантажено відповідачем 30.03.2009 року (видаткова накладна № РН-0000050), чим допущено прострочення поставки в 68 днів.

В розділі 10 договору поставки сторони прийшли до згоди та встановили відповідальність за порушення чи неналежне виконання його умов. Зокрема, в п. 10.3 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної поставки товару відповідач (постачальник) сплачує позивачу (замовник) неустойку (пеню) у розмірі 0,5 % від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день затримки.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензія № 1/4-4/1101 від 25.06.2009 року) сплати штрафних санкцій передбачених п. 10.3. договору поставки. Виходячи з досліджених судом доказів вбачається, що претензія позивача відповідачем залишена без розгляду та задоволення. Звертаючись до господарського суду Львівської області за захистом своїх прав позивач просить задоволити заявлені позовні вимог шляхом стягнення з відповідача неустойки в сумі 10 402,60 грн., передбаченої умовами укладеного договору.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 1 368,00 грн. встановив, що відповідачем неправильно здійснено нарахування відповідачу пені. До таких висновків місцевий господарський суд прийшов виходячи з приписів п. 2 ст. 343 ГК України, яким передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За таких обставин, місцевий господарський суд, з розрахунку що ставка НБУ в спірний період становила 12 %, дійшов висновку про нарахування пені у відповідності до розміру облікової ставки.

Розглянувши в судовому засіданні доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутнього представника апелянта, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржене рішення місцевого господарського суду слід скасувати, апеляційну скаргу -задоволити. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

В силу ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Виходячи з аналізу наявних матеріалів справи вбачається, що стони укладаючи договір поставки № 36/01 від 16.10.2008 року досягли згоди з всіх його істотних умов та взяли на себе зобов'язання з їх виконання.

Зобов'язанням згідно ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання в силу ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма закріплена і в ст. 193 ГК України.

В статті 610 ЦК України законодавцем закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Сторони укладаючи договір поставки прийшли до згоди та в його розділі 10 встановили відповідальність за порушення зобов'язання чи його неналежне виконання. Зокрема в п. 10.4 договору сторони встановили відповідальність за порушення строків поставки товару у вигляді сплати неустойки (пені).

В силу приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведені приписи, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 10 402,60 грн.

Місцевий господарський суд зменшуючи розмір пені у відповідності до облікової ставки НБУ, безпідставно застосував до спірних правовідносин п. 2 ст. 343 ГК України, оскільки наведена норма статті встановлює відповідальність за порушення грошових зобов'язання. В розглядуваному ж випадку, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, а за таких обставин є наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 10.4. договору неустойки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт прострочення поставки товару, доводів позивача щодо підставності нарахування неустойки належними та допустимими доказами не спростував.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку обґрунтованості доводів апеляційної скарги та наявності правових підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2009 року.

Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «УТЕЛ»м. Київ № 2/1-03/1863 від 14.10.2009 року (вх. № 1464 від 30.10.2009 року) задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2009 року у справі №12/142 в частині відмови в позові про стягнення з ПП «Торгова організація виробника «В.О. й КОМ»неустойки (пені) в розмірі 9 034,60 грн. скасувати.

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 9 034,60 грн. неустойки (пені) задоволити. Стягнути з ПП «Торгова організація виробника «В.О. й КОМ»на користь ВАТ «Укртелеком»в особі філії «УТЕЛ»9 034,60 грн. неустойки (пені).

4. В решті рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2009 року у справі №12/142, а саме в частині задоволення позову про стягнення 1 368,00 грн. неустойки (пені) залишити без змін.

5. Судові витрати стягнути з ПП «Торгова організація виробника «В.О. й КОМ».

6. Матеріали справи № 12/142 повернути в господарський суд Львівської області, зобов'язавши видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Городечна М.І.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Кузь В.Л.