Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2а-6192/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/27570/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Шкодича Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 по справі №2а-6192/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд НДК» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд НДК» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 №0007722310/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби 20.04.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.04.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини другої статті 5, частини першої статті 69, статей 99, 100, пункту 5 частини першої статті 107, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд НДК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Совтекст Плюс» за період з 01.05.2010 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 1984570,18грн., в тому числі за травень 2010 року - 1493101,71грн., за червень 2010 року - 491468,47грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно відображено в складі податкового кредиту травня та червня 2010 року суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Совтекст Плюс» з огляду на те, що контрагентом позивача не було задекларовано зобов'язання за відповідними господарськими операціями.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складено акт від 20.09.2010 №732/23-10/33153119 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 №0007722310/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану у розмірі 2729251,00грн., в тому числі за основним платежем - 1984570,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 744681,00грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Совтекст Плюс» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором та додатками до нього, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, специфікаціями продукції, актом приймання передачі векселів. Окрім того, придбані у Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Совтекст Плюс» було використано позивачем у власній господарській діяльності.

В той же час, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного декларування та сплати ними податкових зобов'язань до бюджету.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Натомість податковим органом не наведено доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій та не вказано на обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Разом з тим, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до нього внесено запис від30.04.2013 за №13541170027002944 про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «Біотрейд НДК» (ідентифікаційний код 33153119).

За змістом статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 157 суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до частини другої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Таким чином, припинення підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «Біотрейд НДК», яке було позивачем у даній справі, є підставою для закриття провадження у справі та визнання, у зв'язку з цим, законних постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2011 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 такими, що втратили законну силу.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 157, статтями 160, 210, 211, 220, 221, 223, 228, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 по справі №2а-6192/11/2670 визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв