Ухвала

від 09.04.2010 по справі 10-62/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Київської області

м. Київ, вул. Володимирська, 15, 01601, (044) 278-46-20

9 квітня 2010 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати з кримінальних

справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Зубаря В.В.,

суддів Матюшка М.П., Рудніченко О.М.,

з участю: прокурора Саламатенка А.Л.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на постанову Миронівського районного суду Київської області від 02 квітня 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, не військовозобов'язаного, працюючого ТД «Скіф», проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, -

в с т а н о в и л а :

Слідчим СВ Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області 22 березня 2010 року відносно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 26 вересня 2009 року близько 24-00 год., за попередньою змовою з ОСОБА_3, з корисливих спонукань, з метою крадіжки чужого майна, шляхом підбору ключа до навісного замка, відчинили приміщення гаража №135, в м.Миронівка по вул.Леніна, звідки таємно викрали моторолер марки «CORRADO» OBQT-7 EEC вартістю 3 800 гривень, який належить ОСОБА_4 чим заподіяли йому матеріальних збитків на вищевказану суму.

24 березня 2010 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.

26 березня 2010 року постановою Миронівського районного суду строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено до 10 діб.

01 квітня 2010 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

02 квітня 2010 року Миронівським рійонним судом Київської області відмовлено в обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Приймаючи дане рішення суд зазначив, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком понад три роки. Проте, він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, хворіє, на даний час у нього загострення виразкової хвороби шлунку, у поданні та матеріалах справи відсутні дані про те, що перебуваючи на волі, він може перешкоджати слідству.

На дану постанову надійшла апеляція прокурора, який приймав участь у розгляді справи, в якій він просить апеляційний суд скасувати постанову Миронівського районного суду від 02 квітня 2010 року а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки, на його думку відмовляючи в обранні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу, в порушення вимог ст. 150 КПК України, судом не було враховано тяжкість вчиненого злочину, не враховано, що перебуваючи на волі ОСОБА_2, може перешкоджати встановленню істини по справі та вчиняти інші злочини, оскільки допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_2 в ході досудового слідства дав покази про причетність його до вчинення інших злочинів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, пояснення захисника, який заперечував проти задоволення апеляції, обвинуваченого, який просив залишити апеляцію без задоволення, ознайомившись з матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За змістом ст.ст.148 і 155 КПК України запобіжний захід у виді взяття під варту застосовується в справах про злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, з метою запобігти спробам ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Належним чином дослідивши надані матеріали, вивчивши дані про особу обвинуваченого та інші обставини, які враховуються при вирішенні питання про запобіжний захід, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що підстав для обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту немає.

В поданні слідчого не міститься будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню істини по справі, вчиняти нові злочини. Також в поданні не зазначено будь-яких підстав вважати, що будь-який інший запобіжний захід може не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов»язків і його належної поведінки.

Доводи, викладені в апеляції прокурора , який приймав участь у розгляді справи, про те, що суд необґрунтовано відмовив в задоволенні подання про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, не врахувавши те, що він обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину - не ґрунтуються на вимогах закону.

Постанова суду першої інстанції про відмову в обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відповідає вимогам закону, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляцію - без задоволення.

Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора - залишити без задоволення, постанову Миронівського районного суду Київської області від 02 квітня 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_2 - без змін.

СУДДІ :