Ухвала

від 04.02.2010 по справі 10-62/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №10-62/10 р. Головуючий у I інстанції Козюренко Р. С.

Категорія - ч. 3 ст.152 КК України Доповідач - Галин В. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого - Галина В. П.;

суддів - Перетятька В. О., Леона О. І.;

з участю прокурора - Криштановича С. С.;

адвоката - ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 27.01.2010 року про задоволення подання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и л а :

Цією постановою задоволено подання старшого слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМУС України у Львівській області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 Є до чотирьох місяців.

Адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляцію на постанову суду, в якій просить вказану постанову скасувати та винести нову постанову, якою обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

В апеляційній скарзі покликається на те, що постанова суду є незаконною і підлягає скасуванню з тих підстав, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 не враховано те, що він є особою молодого віку, в якого незадовільний стан здоров'я, внаслідок чого потребує постійного медичного догляду, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, має постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності притягається вперше. Вказує, що зібраними документами не доведено, що ОСОБА_2 мав намір ухилятися від слідства та перешкоджати здобуттю істини та об'єктивних даних по справі.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора про залишення постанови суду без змін, а апеляцію адвоката без задоволення, ознайомившись з матеріалами досудового слідства, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Згідно матеріалів досудового слідства, ОСОБА_2, 26.11.2009 року, близько 03:30 год., попередньо здзвонившись із братом ОСОБА_4, маючи умисел на статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, в групі осіб із ОСОБА_4, прийшов додому за адресою: м. Львів, вул.. Кульпарківська, 147/73, де, як йому було відомо, перебувала гр. ОСОБА_5, яка знаходилась в безпорадному стані, й щодо якої її брат з метою подолання опору, застосував фізичне насильство, почав відкрито настирливо домагатись потерпілої, намагаючись вступити із нею у статеві зносини всупереч її волі. Проте, гр. ОСОБА_5, реагуючи на протиправні дії ОСОБА_2, почала відштовхувати його від себе. Однак, ОСОБА_2, не реагуючи на супротив потерпілої ОСОБА_5, застосував насильство, яке було спрямоване на те, щоб учинити з потерпілою природний статевий акт та подолати нею здійснюваний фізичний опір, пов'язаний з небажанням вступити із ним у статевий акт. Після цього, подолавши опір потерпілої, ОСОБА_2 реалізовуючи свій злочинний умисел, вступив із нею всупереч її волі у статеві зносини із застосуванням фізичного насильства.

Крім того, 26 листопада 2009 року, близько 19:00 год., ОСОБА_2, маючи умисел на задоволення статевої пристрасті неприродним способом з ОСОБА_5 всупереч волі останньої, в групі осіб з ОСОБА_4, ОСОБА_6, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, з метою подолання її опору, довів її до безпорадного стану, застосував насильство, яке було спрямоване на те, щоб учинити з потерпілою природний статевий акт та подолати нею здійснюваний фізичний опір, пов'язаний з небажанням вступити із ним у статевий акт. Подолавши опір потерпілої, ОСОБА_2 реалізовуючи свій злочинний умисел, вступив із нею всупереч її волі у статеві зносини із застосуванням фізичного насильства. Внаслідок вище описаних подій, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що поряд у сусідній кімнаті знаходиться ОСОБА_2 та ОСОБА_4 внаслідок чого, потерпіла через свій безпорадний стан не буде чинити активного опору, умисно наніс удари по голові останньої, чим подолав опір ОСОБА_5, яка перестала чинити у зв'язку із побоюванням наступних, більш тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок цього, ОСОБА_6 всупереч волі потерпілої, вступив із нею у орогенітальний контакт.

28.11.2009 року ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст.115 КПК України.

08.12.2009 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 11.12.2009 року обвинуваченому ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у виді взяття під варту.

20.01.2010 щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України

20.01.2010 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України.

Строк досудового слідства по даній кримінальній справі продовжено до 02.03.2010 року.

В ході розслідування кримінальної справи старший слідчий СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМУС України у Львівській області ОСОБА_3 27.01.2010 року звернувся у Франківський районний суд м. Львова з поданням, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2

Перевіркою матеріалів досудового слідства встановлено, що продовження терміну тримання під вартою ОСОБА_2 до чотирьох місяців грунтується на законних підставах і вирішено відповідно до вимог ст.ст.155, 165-2, 165-3 КПК України.

Продовжуючи термін тримання під вартою ОСОБА_2 , на думку колегії судів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до вказано рішення по справі, оскільки перебуваючи на волі ОСОБА_2 може перешкоджати встановленні істини по справі та продовжити злочинну діяльність.

Крім того, санкція статті, яка передбачає відповідальність за інкримінований злочин ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі від семи до дванадцяти років, що свідчить про підвищену небезпеку подібних злочинів та осіб, які їх вчиняють, що є правовою підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Як вбачається з матеріалів справи, по справі необхідно провести ряд слідчих та оперативних заходів, проведення яких у випадку зміни запобіжного заходу обвинуваченому, будуть супроводжуватись певними труднощами, а з огляду на вищевикладене, може взагалі унеможливити їх проведення.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляції адвоката, про те, що він є особою молодого віку, в якого незадовільний стан здоров'я, внаслідок чого потребує постійного медичного догляду, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, має постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності притягається вперше не можуть колегією суддів визнаватися підставою для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу і для задоволення апеляції.

Ураховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Постанову Франківського районного суду м. Львова від 27.01.2010 року про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 до чотирьох місяців - залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.

Головуючий: Судді :