Ухвала

від 04.04.2012 по справі 1-200/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-200/2011

Провадження №11/0290/312/2012

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Нагорняк Є.П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Нагорняка Є.П.

суддів: Спринчука В.В., Зайцева В.А.

при секретарі Діденко В.В.

з участю прокурора: Миколайчука Д.Г.,

адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3

розглянула 29 березня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2011 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

м. Маріуполь Донецької області, мешканець

м. Вінниці, громадянин України, з неповною

вищою освітою, одружений, має 2-х неповнолітніх

дітей, не працюючий, раніше не судимий, -

засуджений за ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1,5,7 КК України до 12 років позбавлення волі; за ст. 115 ч. 2 п.п. 7, 13 КК України до 15 років позбавлення волі; за ст. 296 ч. 4 КК України до 6 років позбавлення волі; за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі; за ст. 263 ч. 1 КК України до 4-х років позбавлення волі, звільнений від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначене засудженому у виді 15 років позбавлення волі.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженець та мешканець м. Вінниці,

громадянин України, з середньою технічною

освітою, одружений, має неповнолітню дитину,

працюючий комерційним директором фірми

В«ДобродійВ» , -

засуджений за ст. 296 ч. 4 КК України до 6 років 2 місяців 5 днів позбавлення волі; за ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1, 5, 7, 12 -виправданий за недоведеністю його участі у скоєнні злочину.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь:

- ОСОБА_5 25 209 гривень 73 копійки матеріальної шкоди, 100 000 гривень моральної шкоди та 2000 гривень витрат за надання правової допомоги;

- ОСОБА_6 3630 гривень матеріальної шкоди.

Вирішено долю судових витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_4, 30 червня 2003 року о 4 годині в ресторані В«МіленіумВ» , який розташований по вул. Винниченка в м. Вінниці, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, прагнучи протиставити себе суспільству шляхом приниження інших громадян, ініціював конфлікт зі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, після чого на вулиці перед входом у вищевказаний ресторан, безпричинно спровокував бійку зі ОСОБА_7, наніс йому удар рукою в обличчя, від якого останній впав, а потім з пістолету, який носив при собі, здійснив один постріл в його сторону, в результаті чого поранив ОСОБА_7 гумовою кулею.

Згідно висновку судово - медичної експертизи №278 від 4 лютого 2004 року у ОСОБА_7 мали місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення м'яких тканин грудної клітини зліва на рівні 9-го ребра по передньо-підпахвовій лінії, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я

28 липня 2003 року о 23-00 год. ОСОБА_3, керуючи власним автомобілем В«Фольксваген мультиванВ» , державний номерний знак НОМЕР_1, в якому знаходився ОСОБА_10, зупинився у дворі будинку №65 по вул. Москаленка у м. Вінниці біля автомобіля В«Опель -ВектраВ» , державний номерний знак НОМЕР_2, що належав ОСОБА_11, в якому, крім власника, знаходилися ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_3 безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, завдав удару кулаком в обличчя ОСОБА_12, який стояв біля автомобіля В«Опель-ВектраВ» .

В цей час ОСОБА_10 металевою палицею, що була в автомобілі ОСОБА_3 завдав удару по спині ОСОБА_12

Побачивши бійку, ОСОБА_11, з метою її припинення, вийшов з автомобіля та зробив зауваження ОСОБА_16 та ОСОБА_10, який одразу накинувся на ОСОБА_11 та металевою палицею умисно завдав йому удару по голові.

В цей час ОСОБА_3 із пістолета марки В«РГВ» 9 калібру, який був перероблений для стрільби кулями, умисно вистрілив в бік ОСОБА_11 та ОСОБА_10, після чого ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з місця події втекли, а ОСОБА_3, поклавши до свого автомобіля пораненого, внаслідок пострілу, ОСОБА_10 поїхав з місця події.

Після того, як ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на автомобілі В«Опель-ВектраВ»від`їхали від будинку №65 по вул. Москаленка на вул. Ватутіна в м. Вінниці, ОСОБА_3, продовжуючи свої хуліганські дії, на належному йому автомобілі В«Фольксваген мультиванВ» , разом з ОСОБА_4, якому повідомив про те, що в автомобілі В«Опель-ВектраВ»знаходяться особи, що поранили ОСОБА_10, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття та нормами моралі, наздогнали автомобіль В«Опель-ВектраВ»під керуванням ОСОБА_11, в якому знаходилися ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, перегородили шлях таким чином, що змусили ОСОБА_11 зупинити автомобіль.

В цей час ОСОБА_4, з метою позбавити життя вищезазначених осіб, що знаходилися в автомобілі В«Опель-ВектраВ» , взяв мисливську рушницю В«СайгаВ» , яка належала ОСОБА_3 та вийшов з автомобіля. Після чого, стоячи з правої сторони автомобіля В«Опель-ВектраВ» , з близької відстані, з хуліганських спонукань, здійснив два прицільних постріли по салону автомобіля, де знаходилися ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, усвідомлюючи, що його дії небезпечні для життя інших осіб.

Вказаними узгодженими діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було пошкоджено автомобіль В«Опель-ВектраВ» , який належить ОСОБА_11, а внаслідок пострілів, які здійснив ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_15

Намагаючись врятувати життя особам, що знаходилися в автомобілі В«Опель-ВектраВ» , ОСОБА_11 який керував автомобілем, став утікати від ОСОБА_3 та ОСОБА_4А, рухаючись в сторону ВМКЛ №2. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, продовжуючи свої хуліганські дії, на автомобілі ОСОБА_18 стали переслідувати автомобіль В«Опель-ВектраВ» .

Під час руху, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ОСОБА_4 з мисливської рушниці В«СайгаВ» , усвідомлюючи, що його дії небезпечні для життя інших осіб, здійснив ще декілька пострілів по автомобілю ОСОБА_11, однак в нього не влучив. Після цього, в районі насіннєвого заводу м. Вінниці переслідування припинилось.

Хуліганськими діями ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 громадянам ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 заподіяні тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2683 від 11.09.2003 року, у ОСОБА_11 мали місце тілесні ушкодження у вигляді садни в правій тім'яній дільниці, що належить до легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2677 від 10.09.2003 року, у ОСОБА_12 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забитої рани слизової оболонки та синця на спині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2369 від 20.08.2003 року, ОСОБА_15 спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення правої половини грудної клітки, гемоторакс (кров в плевральній порожнині) справа, вогнепальне поранення правого плеча, поперекової ділянки справа, правового стегна, які являються небезпечними для життя в момент заподіяння та належать до тяжких тілесних ушкоджень. Однак, смерть ОСОБА_15 не настала по незалежним від волі ОСОБА_4 причинам, оскільки ОСОБА_15 з отриманими ушкодженнями був доставлений в лікарню, де йому надали своєчасну кваліфіковану медичну допомогу.

Крім того, у вересні 2003 року ОСОБА_4 незаконно придбав у невстановленому місці та у невстановлених осіб вогнепальну зброю -обріз мисливської рушниці, який незаконно зберігав та носив при собі без передбаченого законом дозволу. Дану рушницю ОСОБА_19 16.09.2003 року перевозив на автомобілі марки В«Фольксваген -полоВ» , д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_20

16 вересня 2003 року о 16.30 год. ОСОБА_4 безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, в дворі будинку №30 по вул. Пархоменка в м. Вінниці, під приводом того, що ОСОБА_21 на великій швидкості їздив у дворі будинку №15 по вул. Пархоменка, чим створював загрозу дітям, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, незважаючи на присутність сторонніх осіб, в денний час, біля багатоквартирних житлових будинків вчинив з ОСОБА_21 сварку, яка переросла в бійку, під час якої ОСОБА_4 відійшов до автомобіля марки В«Фольксваген-полоВ»та з метою позбавити ОСОБА_21 життя, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з відстані близько 5-ти метрів, направив обріз мисливської рушниці в сторону ОСОБА_21 та вистрілив, в результаті чого спричинив останньому вогнепальне поранення в пахову дільницю. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_21 помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №154 від 21 жовтня 2003 року, смерть ОСОБА_21 настала від гострої масивної крововтрати, що виникла внаслідок ушкодження судин правої клубово-пахової ділянки та правового стегна через деякий проміжок часу після настання загрозливих для життя явищ. При дослідженні трупа ОСОБА_21 виявлено тілесні ушкодження у вигляді рани в правій клубовій дільниці, правій паховій дільниці, передній та задній поверхнях правового стегна в верхній третині, передній та задній поверхнях калитки, правій сідниці, ушкодження судин, геморагічна інфільтрація клітковини тазу, що утворилися внаслідок пострілу зі зброї, патрон якої містив дроб діаметром 0,8-0,9 мм, що мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння та стоять у причинному зв'язку зі смертю.

Крім того, 12 лютого 2005 року о 23-00 год. ОСОБА_4 приїхав до кафе В«Квіти магноліїВ» , яке розташоване на перехресті вулиць Некрасова-Шмідта в м. Вінниці. Біля входу в кафе ОСОБА_4 побачив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_6, якого вдарив по обличчю, від чого останній упав. Скориставшись цим, ОСОБА_4 відкрито заволодів мобільним телефоном В«ОСОБА_22 Т-630В»вартістю 1430 грн. та гаманцем, в якому знаходилося 400 доларів США, що згідно курсу встановленого Національним банком України складає 2200 грн., спричинивши ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 3630 грн.

Згідно висновку експерта №1590 від 12 червня 2005 року, у потерпілого ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця та садна на обличчі, забою м`яких тканин ділянки правого колінного суглобу, які не були небезпечними для життя потерпілого та належать до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з вироком суду обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п.1, 5,7,12 КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства виходячи з наступного.

Статтею 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, ратифікованої Верховною ОСОБА_6 України Законом України від 16 січня 1998 року, передбачено, що видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою за жодне правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 було оголошено у розшук. 24 жовтня 2005 року його як особу, що перебуває у міжнародному розшуку було затримано на території ОСОБА_23.

Генеральна прокуратура України звернулася до правоохоронних органів ОСОБА_23 з клопотанням про видачу правоохоронним органам України ОСОБА_3 для його притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч. 2, 296 ч. 4 КК України.

На порушення вимог зазначеної Конвенції та ст. 1 Закону України В«Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників (1957 року), Додаткового протоколу (1975 року) та Другого додаткового протоколу (1978 року ) до Конвенції, який відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення за ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1, 5, 7, 12 КК України без отримання на це згоди договірної сторони -ОСОБА_23, тобто незаконно.

Крім того, суд прийшов до висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення за ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1, 5, 7, 12 КК України ґрунтується на припущеннях.

Так, свою вину по даному обвинуваченню ОСОБА_3 не визнав і повністю заперечив факт замаху на вбивство двох або більше осіб, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з хуліганських мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив показання ОСОБА_3 та пояснив, що вирішив стріляти по автомобілю В«Опель-ВектраВ»з власної ініціативи. ОСОБА_3К йому ніяких вказівок не давав і ніякої змови про позбавлення життя пасажирів автомобіля В«Опель-ВектраВ»між ними не було.

Досудовим та судовим слідством у кримінальній справі встановлено, що постріли з мисливської рушниці по автомобілю В«Опель - ВектраВ» , що належить ОСОБА_11, внаслідок яких ОСОБА_15 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, провів ОСОБА_4, який на досудовому слідстві та в суді неодноразово міняв покази з приводу того, що рушниця, з якої були проведені постріли по автомобілю ОСОБА_11, належала ОСОБА_3 чи не належала йому, а також, що він з власної ініціативи провів постріли по автомобілю В«Опель-ВектраВ» , а у ОСОБА_3 попросив дозволу взяти рушницю, яка знаходилася між сидінням водія та пасажира автомобіля В«Фольксваген - мультиванВ» .

Будь-яких інших фактичних даних, крім показань ОСОБА_4, на підставі яких можливо зробити беззаперечний висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину, судовим слідством не здобуто.

Таким чином, взявши до уваги, що в ході судового слідства отримано дані, які викликали сумнів у винуватості ОСОБА_3 за ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1, 5, 7, 12 КК України, а сукупність зібраних доказів не дозволила їх спростувати та зробити беззаперечний висновок про доведеність попередньої змови між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину, врахувавши, що всі сумніви у справі, якщо вичерпані всі можливості їх усунути, мають тлумачитися на користь підсудного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 слід виправдати за даним обвинуваченням за недоведеністю його вини у скоєнні злочину.

Не погодившись з зазначеним вироком суду, прокурор Сичук В.В., який затвердив обвинувальний висновок, подав на нього апеляцію, в якій, посилаючись на невідповідність вироку суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та м'якість призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання, просить вирок суду скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Свої доводи прокурор мотивував тим, що суд 1-ї інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність участі ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5,7, 12 ст. 115 КК України. Зокрема, як зазначив прокурор в апеляції, рішення суду обґрунтоване лише показаннями самого ОСОБА_3, який заперечив свій умисел на вчинення замаху на життя ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також непослідовними показаннями ОСОБА_4, який у суді заперечив наявність спільного умислу між ним та ОСОБА_3 на вбивство вказаних осіб. При цьому суд не дав належної оцінки показанням засуджених, які намагались будь-якою ціною уникнути відповідальності за вчинені ними особливо тяжкі злочини, не проаналізував показання вказаних осіб на досудовому слідстві та в суді.

При цьому суд при постановленні вироку щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 порушив вимоги ст.ст. 323, 334 КПК України, що призвело до винесення рішення, яке не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, оскільки вирок не містить належного аналізу доказів спростованого обвинувачення.

Крім того, судом 1-ї інстанції неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_4, оскільки суд безпідставно виключив із обвинувачення, визнаного доведеним кваліфікацію дій засудженого за вказаним епізодом за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто вчинення вказаного злочину за попередньою змовою з ОСОБА_3

Крім того, місцевим судом порушено вимоги ст. 399 КПК України, оскільки, відповідно до вимог закону, вказівки суду, що розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду 1-ї інстанції при повторному розгляді справи.

Так, постановою апеляційного суду Вінницької області від 26 листопада 2008 року кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 за ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1,5,7 ст. 121 ч. 2, ст. 296 ч. 4, ст. 186 ч. 2, 263 ч. 1 КК України та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 296 КК України повернуто на додаткове розслідування через істотне порушення кримінально- процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. При цьому однією із підстав такого рішення стала вказівка про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_3 за вказаним епізодом, враховуючи, що він спеціально взяв до автомобіля рушницю В«Сайга-20В» , переслідував потерпілих на вказаному автомобілі, блокував своїм автомобілем автомобіль потерпілих (т. 7 а.с. 135-138).

Верховний Суд України, який 26.02.2009 року переглядав справу за касаційним поданням прокурора, погодився з постановою апеляційного суду Вінницької області твід 26.11.2008 та направленням справи на додаткове розслідування з вказаних мотивів.

Проте, місцевий суд, ігноруючи вказівки суду касаційної інстанції, зробив безпідставний висновок про недоведеність узгодженості спільних дій ОСОБА_3 з діями ОСОБА_4 та незаконно виправдав ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, п.п. 1,5,7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Крім того, місцевий суд безпідставно вказав на порушення під час досудового слідства вимог ст. 1 Закону України В«Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників (1957 року), В«Додаткового протоколу (1975 року) та Другого додаткового протоколу (1978 року) до Конвенції, який відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України з приводу того, що ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення за ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1, 5,7, 123 України без отримання на це згоди ОСОБА_23.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, якщо кваліфікація правопорушення, у зв'язку з чим пред'являється обвинувачення, змінюється у ході розгляду справи, видана особа може переслідуватися або засуджуватися, тільки коли кваліфікуючі ознаки нового складу правопорушення свідчать про те, що це правопорушення є таким, що тягне видачу.

Згідно наявних у справі документів ОСОБА_3 видано Україні саме за епізодом вчинення хуліганських дій стосовно потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 із застосуванням вогнепальної зброї та нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_15 групою осіб за ч. 4 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК України , а тому подальша зміна обвинувачення за вказаним епізодом знаходиться у компетенції органів досудового слідства України та не суперечить вимогам ч. 3 ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року.

Разом з тим, суд призначив ОСОБА_3 занадто м`яке покарання, не врахувавши тяжкість вчинених ним злочинів та дані про особу ОСОБА_3, який тривалий час переховувався від слідства та суду, у зв'язку з чим 28.07.2005 року його було оголошено в розшук.

В апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 ставиться питання про зміну вироку та призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що затвердив обвинувальний висновок, адвоката ОСОБА_2, який наполягав на задоволенні своєї апеляції, засудженого та одночасно виправданого ОСОБА_3, який категорично заперечив проти задоволення апеляції прокурора, вважаючи постановлений щодо нього вирок законним та справедливим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційних вимог адвоката ОСОБА_2 слід відмовити.

Висновок суду про необхідність виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, пп. 1, 5, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та у зв'язку з цим виключення з обвинувачення ОСОБА_4 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України -вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, належним чином не обґрунтований, оскільки при постановленні вироку судом допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст. ст. 323, 334 КПК України.

Так, обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, пп. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, виключаючи з пред'явленого йому обвинувачення вчинення вказаного злочину за попередньою змовою групою осіб, а також виправдовуючи ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, пп. 1, 5, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у вироку суд послався лише на показання підсудних у судовому засіданні, взагалі залишивши поза увагою зібрані у справі та досліджені судом інші докази, зокрема, показання ОСОБА_4, його явка з повинною, проведене з його участю відтворення обстановки та обставин події, показання потерпілих, підсудного ОСОБА_3 та інші, які свідчать про наявність у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спільного умислу спрямованого на умисне позбавлення життя ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15.

Крім того, вирок суду містить істотні суперечності, оскільки визнаючи відсутність змови між засудженими на вчинення злочину, в той же час суд зазначає, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були узгоджені між собою.

У порушення вимог ст. 399 КПК України суд не зважив на те, що постановою Апеляційного суду Вінницької області від 26.11.2008, з якою погодився Верховний Суд України, переглянувши 26.02.2009 справу за касаційним поданням прокурора, кримінальну справу з попереднього розгляду по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, пп. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, повернуто на додаткове розслідування, однією з підстав для чого послужила неправильна кваліфікація дій ОСОБА_3 з урахуванням того, що він спеціально взяв до автомобіля рушницю В«Сайга-20В» , переслідував потерпілих на автомобілі, яким блокував автомобіль потерпілих.

Поряд з наведеним суд припустився помилки, безпідставно пославшись у вироку на порушення під час провадження у справі досудового слідства вимог ст. 1 Закону України В«Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушниківВ» , Додаткового протоколу та Другого додаткового протоколу до конвенції, що є згідно ст. 9 Конституції України частиною законодавства України, з приводу того, що ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, пп. 1, 5, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, без отримання на це згоди ОСОБА_23.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, якщо кваліфікація правопорушення, у зв'язку з чим пред'являється обвинувачення, змінюється в ході розгляду справи, видана особа може переслідуватись або засуджуватись тільки коли кваліфікуючі ознаки нового складу правопорушення свідчать про те, що це правопорушення є таким, що тягне видачу.

Отже, ОСОБА_3 виданий Україні саме по обвинуваченню у вчиненні хуліганства стосовно ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з застосуванням вогнепальної зброї та нанесення ОСОБА_15 тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України), а тому подальша зміна обвинувачення за вказаними діями ОСОБА_3 входить до компетенції органів досудового слідства та не суперечить вимогам ч. 3 ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року.

Стосовно доводів апеляції адвоката ОСОБА_2 про суворість призначеного ОСОБА_4 покарання вироком, що касується, то у разі доведеності вини засудженого при новому судовому розгляді, вважати таке покарання надто суворим підстав немає.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити.

Апеляцію адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2011 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити до того ж суду на новий розгляд.

Судді:

Згідно з оригіналом: