Постанова

від 12.01.2011 по справі 2а-6105/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6105/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»(далі ТОВ «Голден Деррік») звернулося до суду з позовом в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва від 30 березня 2010 року № 0000262330/0. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року у задоволені позову ТОВ «Голден Деррік»відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ТОВ «Голден Деррік»подало апеляційну скаргу та доповнену апеляційну скаргу, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі пунктом 3 частини першої статті 198, пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 березня 2010 року відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року.

Результати перевірки були оформлені Актом № 53/23-304/35251246 від 19 березня 2010 року.

Під час перевірки відповідачем було встановлено завищення податкового кредиту на суму 3 272 600,00 грн. Таке завищення сталося при відображенні в податковому обліку операцій з передачі права власності на винахід: «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання»за деклараційним патентом на винахід № 64430 від ПП «Транснафтасервіс».

В акті перевірки зазначено, що нематеріальний актив «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання», засвідчений деклараційним патентом на винахід № 64430А позивачем не був введений в експлуатацію, не використовувався у господарській діяльності та позивач не може використовувати право власності на ОСОБА_3 патент на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання»з 29 травня 2009 року у зв'язку із закінченням строку дії даного патенту.

Згідно з актом перевірки позивач не відносив вартість даного нематеріального активу до валових витрат підприємства та не нараховував амортизаційні відрахування на нематеріальний актив по податку на прибуток підприємств. Одночасно позивачем було віднесено до складу податкового кредиту 3 272 600,00 грн. за червень 2009 року.

Відповідно до акта перевірки фактична вартість права власності на винахід за деклараційним патентом № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання»була визначена в розмірі 6000 грн. при укладанні договору на передачу права власності на винахід за деклараційним патентом № 64430А на винахід «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання»від 29 березня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Позивач за дане право власності на винахід відповідно до договору від 26 квітня 2009 року та акта приймання-передачі № 1 на винахід від 25 травня 2009 року за 5 днів до кінця дії деклараційного патенту зобов'язався оплатити пов'язаній особі приватному підприємству «Транснафтосервіс»(далі -ПП «Транснафтосервіс») винагороду в розмірі 19 635 600,00 грн. в тому числі податку на додану вартість - 3 272 600,00 грн., а фактично розрахувався у вексельній формі. ПП «Транснафтосервіс»та позивач є пов'язаними особами, оскільки мають спільного директора - ОСОБА_6. Відповідачем у зв'язку з цим зроблено висновок, що експертна оцінка ринкової вартості на об'єкт інтелектуальної власності в сумі 16 363 000,00 грн. не відповідає справедливій ринковій ціні та не є звичайною ціною права власності на винахід за ОСОБА_3 патентом на винахід № 64430А.

Відповідачем було з'ясовано, що ПП «Транснафтосеріс»по даній операції та податковій накладній від 25 травня 2009 року № 2 було включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у розмірі 3 272 600 грн. та одночасно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 3 272 600,00 грн. по взаємовідносинах з TOB «Торговий дім «Укрпрофсервіс», яке було визнано банкрутом та якому було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 03 березня 2009 року.

Відповідно до встановлених порушень відповідачем було прийнято 30 березня 2010 року №000026230/0 за платежем податок на додану вартість 1 871 935,00 грн. та за штрафними санкціями 935 968,00 грн., всього на суму 2 807 903,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2003 року винахідниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було подано заявку на отримання деклараційного патенту на винахід «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання». ОСОБА_3 патент був отриманий ними 16 лютого 2004 року.

Відповідно до наданих представником відповідача пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Укрпрофсервіс»(далі -ТОВ «Укрпрофсервіс») договір про передачу права власності за ОСОБА_3 патентом №64430 безстроково з усіма привілеями та пріоритетами, що пов'язані з виключним правом користування та розпорядження, що випливають зі згаданого патенту.

ТОВ «Укрпрофсервіс»передало право власності на зазначений вище винахід ПП «Транснафтосервіс».

26 квітня 2009 року між ПП «Транснафтосервіс»та позивачем було укладено Договір про передачу права власності на винахід за ОСОБА_3 патентом на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання».

25 травня 2009 року позивач набув права власності за ОСОБА_3 патентом на винахід № 64430, що підтверджується Актом приймання-передачі № 1 до вище згаданого Договору.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що ані на момент проведення перевірки, ані станом на час розгляду справи у суді позивач не надав доказів того, що придбаний винахід був використаний ним у господарській діяльності. Доводи позивача про те, що технічне рішення з ОСОБА_3 патенту на винахід № 64430 «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання»було використане ним при створенні нового об'єкта інтелектуальної власності, який ще не зареєстровано, судом до уваги прийнято не були, оскільки, лише з правової природи об'єктів інтелектуальної власності захищених деклараційним патентом не можна встановити наявність в ньому технічного рішення, його новизни. Також, суд першої інстанції зазначив, що не може порівняти наявний у позивача об'єкт з придбаним в силу того, що в обліку він може з'явитися лише після відповідної державної реєстрації.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з на ступних підстав.

Що стосується використання патенту в господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини третьої статті 156 Господарського кодексу України встановлено, що під використанням винаходу у сфері господарювання є:

виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;

застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України;

пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється відповідно до закону.

Судом першої інстанції при винесені рішення не враховано, що при розгляді таких категорій справ, в своєму листі Вищого адміністративного суду від 20 липня 2010 року №112/11/13-10 зазначив, що судам необхідно при встановленні зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку в обов'язковому порядку досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів із їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

При цьому слід враховувати, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від фактичного використання придбаних товарів або послуг у своїй господарській діяльності. Для підтвердження відповідного права платника податку достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Відповідно до опису до ОСОБА_3 патенту на винахід «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання»даний винахід створений для використання в процесі буріння та капітального ремонту свердловин з видобутку нафти і газу.

Відповідно до Довідки АБ № 240084 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним із основних видів господарської діяльності позивача за КВЕД є: діяльність у сфері геології та геологорозвідування; добування нафти; добування природного газу; надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу; розвідувальне буріння.

Придбання позивачем ОСОБА_3 патенту на винахід № 64430А мало на меті запровадження товариством нових технологій в галузі буріння свердловин з видобутку нафти і газу, а також удосконалення механізму буріння та капітального ремонту свердловин.

На підтвердження використання винаходу у господарській діяльності позивачем було надано наказ керівництва TOB «Голден Дерік»№ 170 від 01 червня 2009 року «Про впровадження у господарську діяльність способу перетворення гравітаційного поля в механічну енергію обертання», лист №341 15 червня 2009 року Полтавського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту про розробку конструкторської документації дослідного зразка для оцінки роботи та впровадження винаходу при бурінні та капремонті свердловин, лист № 157 від 19 червня 2010 року Харківського інституту МАУП, яким повідомлено товариство про проведення попереднього аналізу наданого товариством деклараційного патенту та надання рекомендацій провести всебічний аналіз з метою його використання при бурінні свердловин з видобутку нафти і газу.

З вищевикладеного вбачається наявність у позивача мети на використання деклараційного патенту у своїй господарській діяльності, а саме: запровадження товариством нових технологій в галузі буріння свердловин з видобутку нафти і газу, а також удосконалення механізму буріння та капітального ремонту свердловин.

Що стосується тверджень відповідача про те, що наданий скаржником для перевірки Патент на корисну модель № 44356 «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання, для використання в процесі буріння та капітального ремонту свердловин з видобутку нафти та газу»має спільні риси з ОСОБА_3 патентом на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання», проте не являється його продовженням і є зовсім іншим продуктом інтелектуальної власності та про не можливість використання права власності на ОСОБА_3 патент на винахід № 64430А з 29 травня 2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, 26 квітня 2009 року між позивачем та ПП «Транснафтосервіс»було укладено Договір про передачу права власності за ОСОБА_3 патентом на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання».

24 липня 2009 року позивачем було подано заявку на видачу патенту на корисну модель за ОСОБА_3 патентом на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання», на підставі якої отримав Патент на корисну модель № 44356 «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання, для використання в процесі буріння та капітального ремонту свердловин з видобутку нафти та газу».

Відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»як винахід, так і корисна модель є результатами інтелектуальної діяльності людини у сфері технологій. Об'єктами винаходів і корисних моделей можуть бути: продукти (пристрій, речовина, штамп мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо), процеси (способи), а також нові застосування відомих продуктів чи процесів.

Аналіз чинного законодавства показує, що відмінність між винаходами і корисними моделями полягає у різних умовах їхньої патентоздатності. Умови патентоздатності виходу є більш високими. Так, згідно з приписами Цивільного кодексу України та Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним, а для відповідності умовам патентоздатності корисної моделі достатньо, щоб вона була новою і промислово придатною.

Отже, єдиною відмінністю винаходу від корисної моделі є наявність у першого винахідницького рівня (неочевидності). Тобто, якщо винахід містить сутність заявленої пропозиції, то корисна модель -викладення цієї сутності у просторі.

Крім того, слід зазначити, що для отримання патенту на винахід необхідним є отримання позитивного результату кваліфікаційної експертизи, метою якої є встановлення відповідності заявленої пропозиції умовам патентоспроможності, тобто на новизну, винахідницький рівень та промислову придатність. Проте, Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»окрім патенту на винахід передбачено й існування деклараційного патенту на винахід, який діє протягом 6 років і відрізняється від патенту на винахід тим, що видається не за результатами кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті), яка встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності, а за результатами лише формальної експертизи (експертизи за формальними ознаками), у ході якої встановлюється тільки належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами, і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам.

Тобто, якщо об'єкт інтелектуальної власності за ОСОБА_3 патентом на винахід №64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання»відноситься до об'єктів, які можуть бути визнані винаходами, а корисна модель є різновидом винаходу, то цілком обґрунтованим є використання позивачем сутності пропозиції, закріпленої у ОСОБА_3 патенті на винахід для можливості створення (конструктивного виконання пристрою) на її основі шляхом патентування такої корисної моделі.

Як вбачається зі змісту Опису до ОСОБА_3 патенту на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання»та заяви на отримання Патенту на корисну модель № 44356 «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання, для використання в процесі буріння та капітального ремонту свердловин з видобутку нафти та газу»їх технічна суть ідентична.

А відтак колегія суддів дійшла висновку, що не зважаючи на те, що об'єкти інтелектуальної власності за ОСОБА_3 патентом на винахід №64430А та Патентом на корисну модель №4435б є різними, проте без використання ОСОБА_3 патенту на винахід №64430 А ««Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання»отримання Патенту на корисну модель №44356 «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання, для використання в процесі буріння та капітального ремонту свердловин з видобутку нафти та газу»було б не можливим або утрудненим.

У зв'язку з чим висновок відповідача про те, що використання ОСОБА_3 патенту на винахід №64430 А не був підставою для отримання Патенту на корисну модель №44356 «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання, для використання в процесі буріння та капітального ремонту свердловин з видобутку нафти та газу»є помилковим.

Щодо завищення податкового кредиту на суму 3272600 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За змістом визначення, наданого у пункті 1.4 вказаного вище Закону, продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Підпунктом 1.11.2. пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином право на нарахування податкового кредиту виникає з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а не моменту введення об'єкту в експлуатацію, як зазначив суд першої інстанції.

Також, відповідно до абзацу 3 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на вищезазначене висновки відповідача щодо завищення ТОВ «Голден Деррік»податкового кредиту на суму 3 272 600,00 грн. хибні та не відповідають обставинам справи.

Стосовно укладення Договору на передачу права власності на винахід за ОСОБА_3 патентом на винахід № 64430А між пов'язаними особами та ціни продажу, колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено поняття пов'язаної особи. Так, пов'язана особа -особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти чи батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Однак, слід звернути увагу, що відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

А згідно з пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що у випадку постачання товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін.

Таким чином не заборонено вчиняти правочини між пов'язаними особами, визначеними у пункті 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Але визначальною умовою такої угоди є те, що ціна такої операції не повинна бути нижче звичайних цін.

Відповідно до пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Підпунктами 1.20.2 - 1.20.5 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено положення щодо визначення звичайної ціни при продажу товару за ідентичними договорами, шляхом прилюдного оголошення умов продажу, продажу товару з конкурсу, аукціону, а також коли ціни підлягають державному регулюванню.

Визначення звичайної ціни за Договором про передачу прав власності на ОСОБА_3 патент на винахід не може бути визначено з використанням підпунктів 1.20.2 - 1.20.5, оскільки умови продажу не містять ознак, визначених у підпунктах 1.20.2 - 1.20.5 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, при визначені звичайної ціни договору позивач у відповідності до підпунктів 1.20.5-1 повинен був керуватись національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав

З Договору про передачу права власності на винахід за ОСОБА_3 патентом на винахід № 64430А від 26 квітня 2009 року слідує, що сторони визначили ціну договору у розмірі 19 635 600,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 3 272 600,00 грн. Дана ціна підтверджена Звітом про експертну оцінку ринкової вартості прав на об'єкт інтелектуальної власності, відповідно до якого незалежними експертами визначено, що ринкова вартість прав на винахід складає 16363000 грн. без податку на додану вартість, що відповідно до підпунктів 1.20.5-1 пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідає звичайній ціні.

При цьому ПП «Транснафтасервіс»придбало даний винахід у TOB «Торговий дім «Укрпрофсервіс»за тією ж вартістю - 19635600 грн., що в свою чергу також підтверджує правомірність визначення позивачем звичайної ціни договору.

Крім того, пунктом 1.20.8 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом, що відповідачем зроблено не було. Цим же пунктом передбачено право податкового органу при проведенні перевірки платника податку надати останньому запит, яким зобов'язати його обґрунтувати рівень договірних цін, що також відповідачем зроблено не було.

Більш того, податковий орган взявши до уваги найменшу ціну вартості патенту не врахував, що даний об'єкт власності є унікальним та до нього не можуть застосовуватися співставні ціни, оскільки фінансові можливості винахідників -фізичних осіб та власника - юридичної особи щодо одного і того ж об'єкта інтелектуальної власності у просуванні його на ринку є різними.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що при винесені рішення податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2010 року № 0000262330/0 повноваження державної податкової інспекцієї використовувалися не з тією метою, з якою вони надані; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії, через що підлягає скасуванню.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року -скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва від 30 березня 2010 року №0000262330/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 17 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

ОСОБА_8

Повний текст постанови виготовлений 17 січня 2011 року.