Ухвала

від 22.09.2015 по справі 815/1921/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 р. Справа № 815/1921/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В. при секретаріБерекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановиЛА:

ТОВ «Бєлтранс» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області №0001062200 від 29.09.2014 р.

Суд першої інстанції своєю постановою від 27 травня 2015 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення №0001062200 від 29.09.2014р.

Державна податкова інспекція у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з TOB «Севен-Агро» (код ЄДРПОУ 37770563), TOB «Каракал груп» (код ЄДРПОУ 38546192) та TOB «Керуюча компанія «Гранд дістріб'юшин» (код ЄДРПОУ 35394779) у червні 2014.

За результатами перевірки складений акт ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16.09.2014р. №1564/22/37260797, яким встановлено порушення п. 198.1 , п. 198.2 , п. 198.3 ст. 198 ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2014 на загальну суму 7 857 444, 57 грн.

На підставі встановленого порушення прийнято податкове повідомлення - рішення ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 29.09.2014 №0001062200.

В ході перевірки було встановлено, що за період з 01.06.2014 по 21.07.2014 TOB «Бєлтранс» мав фінансово - господарські взаємовідносини із контрагентами -постачальниками TOB «Севен-Агро» (код ЄДРПОУ 37770563) на загальну суму 36 728 244,5грн., у тому числі ПДВ 6 121 374,09грн та TOB «Каракал груп» (код ЄДРПОУ 38546192) на загальну суму 14 143 008,64 грн., у тому числі ПДВ 2 257 168,11грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення в сумі 7 857 444,57 грн., в т.ч. TOB «Севен-Агро» (код ЄДРПОУ 37770563) у сумі 6 121 374,09грн., TOB «Каракал груп» (код ЄДРПОУ 38546192) у сумі 1 736 070,48грн.

Щодо взаємовідносин з TOB «Севен-Агро» слід зазначити наступне.

Приписами договору поставки від 05.06.2014№ 0506-1 встановлено: TOB «Севен Arpo» (Україна м. Київ»), надалі - «Постачальник», в особі директора Олещенко А. В., який діє на підставі статуту, з однієї сторони і TOB «Бєлтранс», надалі - «Покупець», в особі директора Муравського М. М, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, іменовані надалі «Сторони», уклали даний Договір про наступне:

Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим Договором (п. 1.1);

Кількість, асортимент, ціна Товару, терміни передачі й оплати Товару, місце постачання Товару визначаються Додатками до цього Договору, які є невід'ємними його частинами (п. 1.2).

Для проведення перевірки надано додаток № 1 до Договору поставки від 05.06.2014 № 0506-1 від 12.06.2014 р., в якому зазначено: 1. Продавець продає, а Покупець купує наступний Товар: Олія соняшникова нерафінована невиморожена, українського походження, врожаю 2013 року. 2. Кількість Товару: 396,080 МТ(+/-7%). 3. Ціна за 1 тону Товару складає 10 650,00грн., в т. ч. ПДВ 20%. 4. Загальна вартість Товару складає: 4 218 252 грн., в т.ч. ПДВ 20%. 5. Якість Товару повинна відповідати показникам якості, вказаним в Даному додатку, в момент приймання Товару в пункті поставки. 6. Продавець зобов'язаний здійснити поставку Товару не пізніше 17.06.2014 на умовах EXW -смт. Мілове, Луганська область (далі - Пункт поставки).

В додатку від Постачальника: зазначено підпис директора TOB «Севен -Arpo» -Олещенко А. В., від Покупця - директора TOB «Бєлтранс» - Муравського М. М. та - печатки підприємств.

На виконання умов договору надано акт прийому - передачі товару від 12.06.2014 № 1 до Додатку № 1 від 12.06.2014 р.

Також надано додаток № 2 до Договору поставки від 05.06.2014 № 0506-1 від 16.06.2014. В даному додатку зазначено: 1. Продавець продає а Покупець купує наступний Товар: Олія соняшникова нерафінована невиморожена, українського походження, врожаю 2013 року.2. Кількість Товару: 128,820 МТ(+/-7%). 3. Ціна за 1 тону Товару складає 9 700,00грн., в т. ч. ПДВ 20%. 4. Загальна вартість Товару складає: 1 249 553,48 грн., в т.ч. ПДВ 20%. 5. Якість Товару повинна відповідати показникам якості, вказаним в Даному додатку, в момент приймання Товару в пункті поставки. 6. Продавець зобов'язаний здійснити поставку Товару не пізніше 21.06.2014 на умовах EXW - смт. Мілове, Луганська область (далі - Пункт поставки).

На виконання умов договору надано акт прийому - передачі товару від 16.06.2014 №2 до Додатку № 2 від 16.06.2014.

Також, надано додаток № 3 до Договору поставки від 05.06.2014 № 0506-1 від 17.06.2014. В даному додатку зазначено: 1. Продавець продає, а Покупець купує наступний Товар: Олія соняшникова нерафінована невиморожена, українського походження, врожаю 2013 року. 2. Кількість Товару: 221,660 МТ(+/-7%). 3. Ціна за 1 тону Товару складає 9 700,00грн., в т. ч. ПДВ 20%. 4. Загальна вартість Товару складає: 2 151 101,11 грн., в т.ч. ПДВ 20%. 5. Якість Товару повинна відповідати "показникам якості, вказаним в Даному додатку, в момент приймання Товару в пункті поставки. 6. Продавець зобов'язаний здійснити поставку Товару не пізніше 22.06.2014 на умовах EXW - смт. Мілове, Луганська область (далі - Пункт поставки).

На виконання умов договору надано акт прийому - передачі товару від 17.06.2014 № 3 до Додатку № 3 від 17.06.2014 р.

Також, надано додаток № 4 до Договору поставки від 05.06.2014 № 0506-1 від 18.06.2014 р., в якому зазначено: 1. Продавець продає, а Покупець купує наступний Товар: Олія соняшникова нерафінована невиморожена, українського походження, врожаю 2013 року. 2. Кількість Товару: 102,800 МТ(+/-7%). 3. Ціна за 1 тону Товару складає 9 700,00грн., в т. ч. ПДВ 20%. 4. Загальна вартість Товару складає: 997 159,59 грн., в т.ч. ПДВ 20%. 5. Якість Товару повинна відповідати показникам якості, вказаним в Даному додатку, в момент приймання Товару в пункті поставки. 6. Продавець зобов'язаний здійснити поставку Товару не пізніше 23.06.2014 на умовах EXW - смт. Мілове, Луганська область.

На виконання умов договору надано акт прийому - передачі товару від 18.06.2014 № 4 до Додатку № 4 від 18.06.2014 р.

Також, надано додаток № 5 до Договору поставки від 05.06.2014 № 0506-1 від 18.06.2014 р., в якому зазначено: 1. Продавець продає, а Покупець купує наступний Товар: Олія соняшникова нерафінована невиморожена, українського походження, врожаю 2013 року. 2. Кількість Товару: 255,160 МТ(+/-7%). 3. Ціна за 1 тону Товару складає 9 450,00грн., в т. ч. ПДВ 20%. 4. Загальна вартість Товару складає: 2 411 262,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. 5. Якість Товару повинна відповідати показникам якості, вказаним в Даному додатку, в момент приймання Товару в пункті поставки. 6. Продавець зобов'язаний здійснити поставку Товару не пізніше 23.06.2014 на умовах EXW - смт. Мілове, Луганська область.

На виконання умов договору надано акт прийому - передачі товару від 18.06.2014 № 5 до Додатку № 5 від 18.06.2014.

Перелічені документи були предметом дослідження в ході перевірки, що відображено у Акті, а отже, на підприємстві наявні первинні документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з TOB «Севен-Агро» (код ЄДРПОУ 37770563), на підставі яких, ТОВ «Бєлтранс» сформовано податковий кредит від контрагента - TOB «Севен-Агро» у розмірі 6 121 374,09 грн.

Щодо взаємовідносин з TOB «Каракал Груп» слід зазначити наступне.

Приписами договору поставки від 01.06.2014 № 0106-1 встановлено: TOB «Каракал Груп» (Україна м. Київ»), надалі - «Постачальник», в особі директора Ілку Є.Л., який діє на підставі статуту, з однієї сторони і TOB «Бєлтранс», надалі - «Покупець», в особі директора Муравського М. М, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, іменовані надалі «Сторони», уклали даний Договір про наступне: Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим Договором (п. 1.1);

Кількість, асортимент, ціна Товару, терміни передачі й оплати Товару, місце постачання Товару визначаються Додатками до цього Договору, які є невід'ємними його частинами (п. 1.2).

Також надано додаток № 1 до Договору поставки від 01.06.2014 № 0106-14 від 19.06.2014 р.; додаток № 2 від 23.06.2014 р.; додаток № 3 від 23.06.2014 р.; додаток № 4 від 25.06.2014 р.; додаток № 5 від 25.06.2014 р.

На виконання умов договору надано акти прийому - передачі товару № 1, №2, №3, №4, №5; видаткові накладні; журнал реєстрації довіреностей; податкові накладні; картки рахунку 631 по TOB «Каракал-Груп» за червень 2014.

Перелічені документи були предметом дослідження в ході перевірки, що відображено у Акті, а отже, на підприємстві наявні первинні документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з TOB «Каракал-Груп» (код ЄДРПОУ 38546192), на підставі яких ТОВ «Бєлтранс» сформовано податковий кредит від контрагента - TOB «Каракал-Груп» у розмірі 1 736 070,48грн.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та спирається на доводи, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

Слід наголосити, що ДПІ у Біляївському районі при виконанні покладених на неї повноважень зобов'язана діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2 , 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України ), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю за виконанням функцій, накладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Вказана правова позиція висловлена в ухвалі ВАСУ від 12.11.2014 р. по справі №К/9991/14894/12.

Законодавцем у п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Зважаючи на зазначене, вбачається, що податковим органом за відображеним порушенням у акті перевірки від 16.09.2014 № 1564/22/37260797 не викладено зміст порушення платником податків фінансово-господарської діяльності у розумінні приписів ПК України , як і не були зазначені докази, що підтверджують наявність факту порушення. ДПІ у Біляївському районі не було зазначено перелік документів, які остання вважала відсутніми або ненаданими для перевірки, що підтверджують факт порушення з боку ТОВ «Бєлтранс», або підстави, які вказують що подані документи не відповідають приписам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача: - щодо акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Севен-Агро» (код ЄДРПОУ 37770563) щодо підтвердження господарських відносин з TOB«Осмос Плюс» (код ЄДРПОУ 34714422) за червень 2014 від 28.07.2014 № 604/26-57-22-01-10/34714422», який містить наступну податкову інформацію:

1. Звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин TOB «Севен-Агро» (код ЄДРПОУ 37770563) із контрагентами за червень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

2. Не встановлено факт взаємовідносин (передачі товарів робіт/послуг) між TOB «Севен-Агро» (код ЄДРПОУ 37770563) та контрагентами-покупцями, у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

3. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

- щодо акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Каракал Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.14 по 30.06.14 від 24.07.14 №2025/26-55-22-08/38546192», яким встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій». Оскільки реальність вчинення господарських операцій між TOB «Каракал Груп» та його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, у TOB «Каракал Груп» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій».

- щодо відсутності ТТН, як безумовної підстави для віднесення господарської операції до реальної.

Податковий орган у акті перевірки посилається на наявність у Єдиному реєстрі досудових розслідувань матеріалів за № 32014160000000220 від 03.09.2014 р. за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України , як на довід не встановлення реальності господарської операції у спірних правовідносинах.

Проте, як зазначено у ч. 4 ст. 72 КАС України , вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 КАС України , є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України , прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

З урахуванням викладеного, є необґрунтованим довід податкового органу щодо наявності кримінального провадження за №32014160000000220, яке ніби - то доводить порушення позивачем приписів ПК України , оскільки реєстр кримінальних проваджень не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

При цьому, ні Податковий кодекс України , ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Вищій адміністративний суд України в Ухвалі від 27.03.2014 р. по справі № К/9991 висловив позицію, що "Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування, якщо інше не доведено контролюючим органом".

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк