Рішення

від 24.09.2015 по справі 227/1161/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 227/1161/14-ц Головуючий у 1 інстанції Хандурін В.В.

Номер провадження 22-ц/778/3754/15 Суддя-доповідач Воробйова І.А.

Р ІШЕ Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів Воробйової І.А.

Онищенко Е.А.

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ЕКОПРОД» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ЕКОПРОД», третя особа ОСОБА_4 про витребування речі у боржника та стягнення суми винагороди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області, з позовом до СТОВ «Святогорівське, третя особа ОСОБА_4 про витребування речі у боржника та стягнення суми винагороди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі Договорів товарного кредиту від 22 грудня 2011 року, від 23 січня 2012 року, від 06 березня 2012 року та від 07 березня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та СТОВ «Святогорівське», позивач передав насіння соняшнику загальною кількістю 534685 кг, вартість якого складала 349161,64 грн.

Згідно укладених Договорів, за користування товарним кредитом передбачена винагорода, яку сплачує СТОВ «Святогорівське», у розмірі 10% від вартості кожного товарного кредиту, щомісяця, до спливу строку дії Договорів. Також позичальник зобов'язувався за угодами повернути товарний кредит в натуральній формі.

Однак, після закінчення строку дії Договорів, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення товарного кредиту в натурі та сплати обумовленої сторонами винагороди.

За Договором від 05 березня 2014 року відступлення права вимоги, ФОП ОСОБА_4 передав належне йому право вимоги до СТОВ «Святогорівське» за укладеними із відповідачем договорами товарного кредиту своєму синові ОСОБА_3.

На підставі викладеного, позивач просив суд, витребувати у боржника річ, визначену індивідуальними ознаками, у вигляді насіння соняшнику та стягнути з підприємства відповідача несплачену ним суму винагороди за надання товарних кредитів, що складає суму 434648,41 грн. та понесені судові витрати у справі.

Ухвалою Добропільського місьйрайонного суду Донецької області від 26 травня 2014 року замінено первісного відповідача на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство «ЕКОПРОД».

Рішенням Добропільського місьйрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Витребувано у ПрАТ «ЕКОПРОД» та зобов'язано передати на користь ОСОБА_3 речі, визначені індивідуальними ознаками, а саме: насіння соняшника, сміттєві домішки 2,4 вологість 6,6 вагою 41950 кг; насіння соняшника, сміттєві домішки 3,0 вологість 8,0 вагою 370155 кг; насіння соняшника, сміттєві домішки 3,0 вологість 7,9 вагою 122580 кг.

Стягнуто з ПрАТ «ЕКОПРОД» на користь ОСОБА_3 винагороду за надання товарних кредитів в загальній сумі 259067,78 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «ЕКОПРОД» на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3481,61 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПрАТ «ЕКОПРОД» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначена апеляційному суду Запорізької області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .

За змістом ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Задовольняючи позовні вимоги ,суд виходив з їх доведеності.

З висновками суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За вимогами ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пред»являючи позов про витребування речі у боржника та стягнення суми винагороди, ОСОБА_3 посилався на укладену між ним та ФОП ОСОБА_4 угоду про відступлення права вимоги від 05.03.2014 року. Згідно п.1.1 якої первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договорами товарного кредиту від 22.12.2011 року, від 23.01.2012 року, від 06.03.2012 року та від 07.03.2012 року, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основними Договорами.

Згідно п.1.2 З цього Договору випливає, що новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов»язаннях, що виникли з Основних Договорів в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Проте в самому тексті укладеного договору про відступлення права вимоги від 05.03.2014 року сторонами не зазначено до кого саме існувало право вимоги у ФОП ОСОБА_4 та саме з ким було укладено ФОП ОСОБА_4 Договора товарного кредиту від 22.12.2011 року, від 23.01.2012 року, від 06.03.2012 року та від 07.03.2012 року., в якому обсязі і на яких умовах. Згідно додатків до позовної заяви (а.с.4), додатків до договору від 05.03.2014 року позивачем суду не надавалось.

В тексті позовної заяви позивачем ОСОБА_3 зазначено, що згідно умов договору відступлення права вимоги від 05.03.2014 року ОСОБА_4 передав належне йому право вимоги до СТОВ «Святогорівське» згідно з Договорами товарного кредиту від 22.12.2011 року, від 23.01.2012 року, від 06.03.2012 року та від 07.03.2012 року.

Судом встановлено, що Господарським судом Донецької області ухвалою від 30.10.2012 року порушена справа №5006/27 про банкрутство СТОВ «Святогорівське» смт.Святогорівка, Добропільський район, Донецька область, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура розпорядження майном боржника строком на 6 місяців до 30.04.13 року, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого.

Ухвалою суду від 08.11.12 року за результатами підготовчого засідання визнані вимоги ініціюючого кредитора та призначено попереднє засідання суду з розгляду реєстру вимог кредиторів на 16.01.2013 року.

В газеті «Голос України» №221 від 21.11.2012 року опубліковано оголошення про порушення справи №5006/27/137б/2012 про банкрутство СТОВ «Святогорівське» смт.Святогорівка, Добропільський район, Донецька область.

Після публікації даного оголошення до суду з письмовими заявами з вимогами до боржника у визначений ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернулись конкурсні кредитори. В тому числі фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою від 11.12.12 року про визнання кредитором на суму 22722411,30 грн.

Підставою для кредиторських вимог зазначив:

-договір товарного кредиту від 22.12.2011 року, де боржник виступив у якості позичальника, якому було передано соняшник у кількості 41,950 т;

-договір товарного кредиту від 23.01.2012 року , де боржник виступив у якості позичальника, якому було передано соняшник у кількості 49,281 т.;

- договір товарного кредиту від 06.03.2012 року, де боржник виступив у якості позичальника, якому було передано соняшник у кількості 122,580 т;

-договір товарного кредиту від 07.03.2012 року, де боржник виступив у якості позичальника, якому було передано соняшник у кількості 320,874 т.

13.02.2013 року ФОП ОСОБА_4 надійслав до суду заяву про залишення його заяви про включення до реєстру конкурсних кредиторів на суму 2272411,30 грн.без розгляду, посилаючись на відсутність майнових претензій до боржника.

В силу п.15 ст.11 Закону України після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов»язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із ст.14 цього Закону.

Згідно ст.14. Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( в редакції від 30.06.1999р., оскільки справа про банкрутство була порушена 30.10.2012 року) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно ч.2 ст.15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2013 року по вказаній справі №5006/27 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр кредиторів та залишено без розгляду заяву ФОП ОСОБА_4 про визнання кредитором на суму 2272411,30 грн. В ухвалі суду зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі вважати погашеними. Встановлено дату проведення перших загальних зборів кредиторів на 03.04.2013 року.

Тобто, ФОП ОСОБА_4 скористався своїм правом щодо заяви вимог за договорами товарного кредиту від 22.12.2011 року, від 23.01.2012 року, від 06.03.2012 року та від 07.03.2012 року до боржника СТОВ «Святогорівське» та в силу норм ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не має права на заявлення цих саме вимог повторно.

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, станом на 05.03.2014 року на час укладення договору про відступлення права вимоги ФОП ОСОБА_4 вже втратив (реалізував) належне йому право вимоги до СТОВ «Сятогорівське» за договорами товарного кредиту від 22.12.2011 року, від 23.01.2012 року, від 06.03.2012 року та від 07.03.2012 року. ( своїм зверненням до господарського суду 11.12.12 року з заявою про визнання його кредитором та заявою від 13.02.13 року про залишення заяви про включення до реєстру конкурсних кредиторів на суму 2272411,30 грн. без розгляду , посилаючись на відсутність майнових претензій до боржника.) та не має права на заявлення цих саме вимог повторно.

Однак на вищевказані положення закону суд уваги не звернув та не надав належної правової оцінки цим обставинам.

Таким чином, на думку колегії суддів, позовні вимоги, з підстав та обставин зазначених в позовній заяві не можуть бути задоволені.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції не правильно вирішив справу і ухвалив рішення яке не відповідає вимогам закону, а тому скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЕКОПРОД» задовольнти.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту. В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ЕКОПРОД», третя особа ОСОБА_4 про витребування речі у боржника та стягнення суми винагороди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: