Рішення

від 25.09.2015 по справі 739/1033/15-ц

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/1033/15-ц

Провадження № 2/739/210/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2015 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

представника третьої особи на стороні відповідачів за зустрічним позовом - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» та Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання рішення незаконним і його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів за зустрічним позовом - Новгород-Сіверська районна державна адміністрація Чернігівської області, про виселення з житла без надання іншого жилого приміщення та повернення житлового будинку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» та Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на будинок №57а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА №106332 від 14 лютого 2006 року на житловий будинок, розташований за вказаною вище адресою.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з січня 2006 року він з сім'єю проживає в будинку, розташованому за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л.Д. Кучми, 57а, до якого вселився на підставі договору оренди від 01 січня 2006 року, укладеного строком на один рік, який було переукладено 01 липня 2010 року. Дія договору оренди щороку продовжувалася автоматично на той самий строк. У 2014 році від ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» він отримав повідомлення про необхідність звільнення будинку по закінченню строку оренди. Тоді він вирішив з'ясувати яке відношення зазначене товариство має до орендованого будинку і встановив, що рішенням Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 05 серпня 2005 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» був наданий дозвіл на будівництво 8 будинків в с. Чайкине та виділено земельні ділянки для будівництва 9 житлових будинків. 14 лютого 2006 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області було видане свідоцтво про право власності серії САА №106332 від 14 лютого 2006 року на житловий будинок №57а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області. У свідоцтві було посилання на акт про закінчення будівництва від 25 жовтня 2005 року №307. У подальшому він з'ясував, що такого акту не існує, натомість є акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 31 жовтня 2005 року №307 зі змісту якого не можна зрозуміти чи був введений в експлуатацію будинок за вказаною вище адресою, оскільки в акті відомості про це відсутні. При цьому, посилаючись на положення статті 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», Постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 22 вересня 2004 року №1243 та наказ Державного комітету України з питань будівництва та архітектури» №21 від 27 січня 2005 року, яким затверджено форму державного акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, зазначає, що акт має складатися на кожен об'єкт з обов'язковим зазначенням повної його адреси. Також позивач посилається на положення статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо набуття права власності на нову річ, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 і зазначає, що свідоцтво про право власності на вказаний вище житловий будинок було видане ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» за відсутності рішення про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку і за відсутності акту державної приймальної комісії про введення цього житлового будинку в експлуатацію. Відповідно вказує, що рішення виконавчого комітету Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на будинок №57-а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області має бути визнане незаконним та скасоване, а свідоцтво про право власності на будинок недійсним. Про незаконність видачі свідоцтва про право власності на будинок і відповідно порушення його права проживати у будинку він дізнався у 2015 році. Визнання свідоцтва про право власності на будинок недійсним позбавить ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» права на виселення його з сім'єю з цього будинку.

Представником ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на позов було подано заперечення, з яких вбачається, що позовні вимоги відповідачем не визнаються повністю, оскільки позивач у справі є неналежним, його права та законні інтереси виникли щодо спірного будинку пізніше, ніж у ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» виникла право власності на спірний будинок. Представник товариства також зазначає, що договір оренди житлового будинку №57а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, який належить товариству, був укладений не 01 січня 2006 року, а 01 липня 2010 року. На момент звернення позивача до суду з позовом строк дії договору оренди житлового будинку закінчився, оскільки товариством було прийнято рішення не продовжувати дію даного договору на новий строк, про що позивачку направлялися відповідні повідомлення 27 вересня 2014 року, 05 лютого, 15 квітня та 26 червня 2015 року. Незважаючи на це позивач відмовився повернути орендований житловий будинок ТОВ «Агрофірма імені Шевченка». Також представник товариства посилається на положення статей 316, 317, 319, 785, 1212, 1213 ЦК України та вказує, що позивач зобов'язаний негайно повернути вказаний житловий будинок і подальше використання цього будинку позивачем та його сім'єю порушує права ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», як власника, на володіння будинком. Також представник товариства, посилаючись на положення статей 13, 1212 ЦК України вказує на обрання позивачем неправильного способу захисту своїх прав, зазначаючи, що фактично останній подав позов для недопущення свого виселення з будинку, яким він користується без достатньої правової підстави, що є також підставою для відмови в позові. Крім того, представник товариства посилається на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини та зазначає, що порушення, допущені органами державної влади при оформлення відповідного майна, не можуть бути підставою для позбавлення власника права власності на таке майно, якщо не встановлено, що вони допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого власника.

Крім заперечень проти позову представником ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» заявлено клопотання про застосування строків позовної давності та про відмову у зв'язку з цим в задоволенні позову.

Також ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» у справі заявлено зустрічний позов до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та з урахування заяви про збільшення позовних вимог до ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів за зустрічним позовом - Новгород-Сіверська районна державна адміністрація Чернігівської області, про виселення їх з житлового будинку №57а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області без надання іншого жилого приміщення та повернення вказаного житлового будинку.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на праві приватної власності належить житловий будинок №57а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Відповідно до договору оренди від 01 липня 2010 року даний житловий будинок було надано в оренду позивачу. На даний час дія договору закінчилася, оскільки товариством було прийнято рішення не продовжувати його дію, про що повідомлено позивача 27 вересня 2014 року, 05 лютого, 15 квітня та 26 червня 2015 року. 07 липня 2015 року позивачу було запропоновано повернути спірний житловий будинок та передати ключі від нього директору ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», однак він зробити це відмовився, тим самим перешкодив поверненню спірного житлового будинку орендодавцю. Оскільки договір оренди припинив свою дію і відсутні підстави для подальшого перебування позивача та членів його сім'ї у спірному будинку, способами захисту прав та законних інтересів ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» є їх виселення зі спірного будинку без надання іншого приміщення для проживання і повернення цього будинку товариству. Також у зустрічному позові зазначається, що подальше користування позивачем і його сім'єю належним ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» житловим будинком порушує права товариства на володіння користування та розпорядження ним і завдає шкоди законним інтересам товариства.

Ухвалою судді від 24 липня 2015 року первісний та зустрічний позови об'єднано в одне провадження.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з підстав, вказаних у позові, зазначивши, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» не має відношення до будинку, в якому проживає позивач з сім'єю, оскільки немає доказів, що його збудовано цим товариством. Земельна ділянка під будинок не відводилася, акт прийняття в експлуатацію будинку не складався, рішення виконавчого комітету про видачу свідоцтва про право власності на вказаний будинок не приймалося. Тому видача ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на житловий будинок, в якому проживає позивач з сім'єю, порушує права останнього на проживання в цьому будинку. При цьому зазначив, що на даний час позивач питання про визнання права власності на спірний будинок не порушує, земельна ділянка, на якій він розташований, позивачу не надавалася.

Стосовно зустрічних позовних вимог представник позивача висловився проти їх задоволення з підстав, якими обґрунтовуються позовні вимоги за первісним позовом.

Представник ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» у судовому засіданні висловився проти задоволення позовних вимог за первісним позовом з підстав, зазначених у запереченнях проти позову, вказавши при цьому, що видача ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на житловий будинок №57а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, жодним чином не порушує прав позивача, який не претендує на вказаний житловий будинок.

Позовні вимоги за зустрічним позовом представник ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» підтримав та просив їх задовольнити повністю з підстав, вказаних у зустрічного позові, зазначивши, що на даний час у позивача та його сім'ї немає правових підстав для проживання у спірному житловому будинку, оскільки дія договору оренди цього будинку, укладеного між ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та позивачем, який раніше був працівником товариства, закінчилася. Водночас даний житловий будинок необхідний товариству для використання в своїй діяльності і проживання в ньому позивача з сім'єю порушує права товариства як власника.

Представник Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області у вирішенні первісного позову поклався на розсуд суду, відмовившись відповісти на запитання чи визнає він позовні вимоги, або ж чи заперечує проти їх задоволення.

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка є у справі законним представником малолітніх відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 висловилася проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, вказавши, що її родина користується спірним будинком на підставі договору оренди, тому виселенню вона не підлягає.

Представник третьої особи - Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області, яка є органом опіки та піклування, у судовому засіданні висловився проти задоволення зустрічного позову, оскільки його задоволення призведе до виселення з житлового будинку малолітніх дітей.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів за первісним позовом, відповідачки за зустрічним позовом, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №106332 від 14 лютого 2006 року на праві приватної власності належить будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57а (а.с. 9). Даний житловий будинок перебуває на балансі ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», його балансова вартість становить 101 537 грн. 50 коп. (а.с. 179).

01 липня 2010 року між ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» в особі директора ОСОБА_10 та позивачем було укладено договір оренди вказаного житлового будинку на строк один рік, відповідно до пункту 1.1 якого будинок передається орендареві, тобто позивачу, та членам його сім'ї у строкове платне володіння та користування для проживання (а.с. 4).

Також 01 липня 2010 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» в особі директора ОСОБА_10 та позивач, на виконання вказаного договору оренди, склали акт приймання-передачі житлового будинку №57а по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області (а.с. 5).

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи щодо будівництва будинку, розташованого за вказаною вище адресою, вбачається, що рішеннями Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 05 серпня 2005 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» було надано дозвіл на будівництво восьми одноквартирних житлових будинків у с. Чайкине Новгород-Сіверського району по вул. Л.Д. Кучми та виділено земельні ділянки для їх будівництва згідно з розробленими проектами відведення земельних ділянок на дев'ять житлових будинків, а також вказано товариству на необхідність укласти з сільською радою договір оренди на земельні ділянки восьми житлових будинків та визначено орендну плату у розмірі 33 гривні за гектар (а.с. 8, 10).

ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» здійснила будівництва восьми житлових будинків по вул. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, зокрема й спірного житлового будинку за №57а, який на даний час перебуває на його балансі.

31 жовтня 2005 року державною приймальною комісією, утвореною відповідно до розпорядження Новгород-Сіверської районної державної адміністрації №307 від 25 жовтня 2005 року, до складу якої в якості представника експлуатаційної організації входив директор ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», було складено акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, розташованого в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, а саме восьми житлових будинків (а.с. 12-14). Згідно цього акту будівництво будинків здійснено на підставі рішення сімнадцятої сесії четверного скликання Чайкинської сільської ради від 05 серпня 2005 року, у період з листопада 2004 року по жовтень 2005 року, з дозволу на виконання будівельних робіт, виданих Інспекцією держаного архітектурно-будівельного контролю м. Чернігова від 12 жовтня 2005 року №89-05. Загальний будівельний об'єм становить 513 кв.м., площа квартир становить 81,9 кв.м. (а.с. 13).

Вказаний державний акт затверджено Новгород-Сіверською районною державною адміністрацією та зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Чернігова (а.с. 12).

14 лютого 2006 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №106332, яким посвідчено право приватної власності зазначеного товариства на будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57а. Підставою видачі свідоцтва зазначено акт про закінчення будівництва №307 від 25 жовтня 2005 року (а.с.9).

З відповіді начальника архівного відділу Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області від 22 вересня 2015 року вбачається, що на зберіганні у відділі немає рішень виконавчого комітету Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57а та рішення Чайкинської сільської ради про відведення земельних ділянок за вказаною адресою зазначеному вище товариству під будівництво будинку (а.с. 169), хоча всі документи Чайкинської сільської ради до 2009 року включно, згідно повідомлення Чайкинського сільського голови ОСОБА_3 (а.с. 98), свого часу були передані до архівного відділу Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області на зберігання.

З викладеного вище висновується, що Чайкинською сільською радою для ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» виділялася земельна ділянка для будівництва будинку №57а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області без зазначення адреси її розташування. Після здійснення будівництва державною будівельною комісією було прийнято в експлуатацію вісім житлових будинків, збудованих ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», зокрема й будинок №57а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, про що складено один акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а саме восьми житлових будинків, від 31 жовтня 2005 року, при цьому на кожен зі збудованих житлових будинків окремо такий акт не складався.

Також вбачається, що виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області рішення про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на вказаний вище житловий будинок взагалі не приймалося. Даний факт в свою чергу свідчить про безпідставність позовних вимог щодо визнання вказаного рішення незаконним і його скасування та про необхідність відмови в задоволенні первісного позову в цій частині.

З огляду на встановлені обставини справи суд погоджується з доводами позивача та його представника стосовно допущених державною приймальною комісією при прийнятті в експлуатацію житлового будинку №57а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області вимог порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243 (чинного на час прийняття спірного житлового будинку в експлуатацію) та допущених виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області при видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №106332 вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (чинних на час видачі свідоцтва).

Водночас суд зазначає, що згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV суди застосовуються при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року №44277/98, винесеного за результатами розгляду справи «Стретч проти Сполученого Королівства», Суд дійшов висновку, що позбавлення особи права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, є непропорційним втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

З викладеного висновується, що саме по собі допущення органами публічної влади, зокрема й органом місцевого самоврядування, порушень щодо відведення земельних ділянок фізичним чи юридичним особам під будівництво, при прийнятті рішень про введення в експлуатацію об'єктів права власності та при оформленні документів, які посвідчують право власності, не може бути безумовною підставою для визнання таких документів недійсними та відповідно позбавлення фізичної чи юридичної особи права власника на майно, за умови, якщо дані порушення не допущені внаслідок протиправної поведінки самого власника майна.

Суду позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що встановлені у ході судового розгляду порушення з боку виконавчого комітету Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області при відведенні ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» земельної ділянки під будівництво житлового будинку №57а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, оформленні та видачі даному товариству документа, який посвідчує право власності на нього, а також порушення допущені державною приймальною комісією при прийняття в експлуатацію вказаного житлового будинку, були результатом протиправної поведінки його власника, тобто ТОВ «Агрофірма імені Шевченка».

Отже, вказані вище порушення не можуть бути достатньою підставою для позбавлення ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» права власності на належний йому житловий будинок №57а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Також суд враховує, що згідно частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під захистом цивільного права слід розуміти застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, зі змісту вказаних правових приписів висновується, що об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

При цьому порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, лише порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Саме такі висновки щодо застосування вказаних вище норм права містяться у постановах Верховного Суду України №6-32цс13 від 12 червня 2013 року і №6-55цс15 від 15 квітня 2015 року, та відповідно до статті 360-7 ЦПК України мають враховуватися судами загальної юрисдикції при їх застосуванні.

Звертаючись до суду позивач посилається на порушення його права проживати у спірному житловому будинку внаслідок реєстрації права власності на цей будинок за відповідачем, тобто ТОВ «Агрофірма імені Шевченка».

Водночас ні позивач у позові, ні його представник у судовому засіданні не обґрунтували в чому саме полягає порушення вказаного права позивача, оскільки на час розгляду справи судом позивач позовних вимог про визнання свого права власності на спірний житловий будинок не заявляв, до того ж право власності ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на спірний житловий будинок було зареєстроване 14 лютого 2006 року, а договір оренди даного житлового будинку між позивачем та ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» був укладений 01 липня 2010 року, тобто значно пізніше і на момент укладення договору позивач був обізнаний про те, що орендований ним житловий будинок належить орендодавцю на праві приватної власності згідно свідоцтва серії САА №106332 від 14 лютого 2006 року, що підтверджується пунктом 1.2 договору та жодних заперечень з цього приводу не висловлював.

Також суд враховує, що вселення позивача і його сім'ї до спірного житлового будинку і його проживання у ньому стало можливим завдяки попередньому набуттю права власності на цей житловий будинок ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та подальшій його передачі позивачу в користування згідно договору оренди.

Крім того суд зазначає, що визнання правовстановлюючого документа, який посвідчує право власності ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на спірний житловий будинок, недійсним, не призведе до виникнення у позивача права користування цим будинком чи права власності на нього, а навпаки свідчитиме про незаконність здійснення ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» розпорядження спірним житловим будинком, зокрема його передачі в оренду відповідачу. З цих підстав суд відкидає доводи позивача та його представника на обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги за первісним позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №106332 від 14 лютого 2006 року та про необхідність відмови в задоволенні даної позовної вимоги.

Вирішуючи питання щодо зустрічного позову ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» до позивача за первісним позовом та членів його сім'ї про виселення їх з житлового будинку і повернення житлового будинку товариству суд враховує наступне.

01 липня 2010 року між ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», в особі його директора, та позивачем було укладено договір оренди житлового будинку (далі - договір), розташованого за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57а, належного товариству на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності (а.с.58-59).

Пунктом 1.1 договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві та членам його сім'ї, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне володіння та користування вказаний вище житловий будинок для проживання.

Пунктами 3.1, 3.4 договору визначено, що будинок надається в оренду на строк 1 рік з моменту прийняття його за актом прийому-передачі. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору орендодавець може запропонувати орендарю укласти договір на таких самих або інших умовах.

01 липня 2010 року сторонами договору було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» передало, а то позивач прийняв в тимчасове платне володіння та користування житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57а (а.с. 59).

Пунктом 9.2. договору визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання приміщення по акту приймання-передачі.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.2 цього договору та закінчується 01 липня 2011 року, але в будь-якому випадку не раніше моменту передання орендарем приміщення орендодавцю по акту приймання-передачі.

Відповідно до частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною третьою статті 810 ЦК України передбачено, що до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 821 ЦК України визначено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

Згідно частини другої статті 822 ЦК України не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Як з'ясовано, після укладення 01 липня 2010 року позивачем та ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» договору оренди житла строком на 1 рік, дія даного договору щороку продовжувалася на таких самих умовах і на такий самий строк, зокрема 01 липня 2014 року дію договору було пролонговано до 01 липня 2015 року.

У вересні 2014 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» було прийнято рішення не продовжувати строк дії зазначеного вище договору на новий строк, у зв'язку з чим 27 вересня 2014 року позивачу було надіслано відповідну заяву від 23 вересня 2014 року (а.с.36).

05 лютого, 15 квітня та 26 червня 2015 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» надіслало позивачу повторні повідомлення про відмову від продовження договору оренди житлового будинку на новий строк з вимогою повернути будинок у строк 5 днів з моменту закінчення строку оренди, а саме не пізніше 06 липня 2015 року (а.с. 37-41, 44-45).

Тим самим ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» виконала вимоги статті 822 ЦК України щодо попередження позивача про відмову від укладення договору оренди житла на новий строк.

Таким чином суд приходить до висновку, що 01 липня 2015 року дія договору оренди житла від 01 липня 2010 року припинилася у зв'язку із закінченням строку його дії.

Частиною першою статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

07 липня 2015 року на пропозицію директора ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» позивач відмовився виконати вимоги договору оренди та повернути вказаному товариству орендований житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57а, а також передати ключі від будинку (а.с. 42-43).

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно частин першої та другої статті 317 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини сьомої статті 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки договір оренди житлового будинку припинив свою дію і підстави для перебування позивача і членів його сім'ї у спірному будинку, який належить ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» відсутні, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушених прав зазначеного товариства шляхом виселення позивача та членів його сім'ї, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з житлового будинку №57а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, без надання іншого жилого приміщення та повернення вказаного житлового будинку ТОВ «Агрофірма імені Шевченка».

Посилання представника позивача на положення пункту 9.3 договору яким передбачено, що строк його дії закінчується 01 липня 2011 року, але в будь-якому випадку не раніше моменту передання орендарем приміщення орендодавцю по акту приймання-передачі, в обґрунтування того, що даний договір не припинив свою дію, суд відкидає як необґрунтовані, оскільки положеннями статті 822 ЦК України чітко визначено порядок припинення дії договорів оренди житла, який був дотриманий орендодавцем.

При цьому згідно пункту 10.1 договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства.

Отже, припинення дії вказаного договору оренди в порядку, передбаченому статті 822 ЦК України, відповідає його вимогам.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом, відповідно вони підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що первісний позов задоволенню не підлягає, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви стягненню з відповідачів на користь позивача не підлягають.

Водночас, оскільки позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню повністю, понесені ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1 989 грн. 80 коп. (974 грн. 40 коп. + 1 015 грн. 40 коп.) за подання позову з позовними вимогами до позивача та інших відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_4А, підлягають стягнення з вказаних осіб пропорційно задоволеній частині позовних вимог до кожного з них, у розмірі 497 грн. 44 коп. (1989 грн. 80 коп. / 4) з кожного (а.с. 56-57). Крім того, з ОСОБА_9 на користь ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2 436 грн. 00 коп. (а.с. 104).

На підставі викладеного, керуючись статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 15, 317, 319, 785, 810, 821, 822, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» та Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання рішення незаконним і його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності - відмовити повністю.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів за зустрічним позовом - Новгород-Сіверська районна державна адміністрація Чернігівської області, про виселення з житла без надання іншого приміщення та повернення житлового будинку - задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, з житлового будинку, розташованого за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57-а, без надання іншого жилого приміщення.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» (місцезнаходження: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, код ЄДРПОУ 30829437) з користування ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57-а.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» понесені ним судові витрати у розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» понесені ним судові витрати у розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» понесені ним судові витрати у розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» понесені ним судові витрати у розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» понесені ним судові витрати у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 30 вересня 2015 року.