Рішення

від 26.11.2015 по справі 739/1033/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/1033/15-ц Провадження № 22-ц/795/2088/2015 Головуючий у I інстанції - Чепурко В.В. Доповідач - Висоцька Н. В. Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Губар В.С., Мамонової О.Є.

при секретарі - Козлачковій Ю.В.,

за участю: апелянтів ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» та Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання рішення незаконним і його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення з житла без надання іншого жилого приміщення та повернення житлового будинку,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання рішення незаконним і його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору оренди від 01.01.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», позивач з січня 2006 року зі своєю сім»єю проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2014 році позивач отримав від відповідача повідомлення про не продовження договору оренди будинку.

В обґрунтування підстав заявленого позову позивач посилається на відсутність правових підстав для оформлення права власності на житловий будинок № 57-а в с. Чайкине за ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» за відсутності рішення про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку і за відсутності акту державної приймальної комісії про введення цього житлового будинку в експлуатацію, за викладених обставин рішення виконавчого комітету Чайкинської сільської ради про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на вищевказаний житловий будинок має бути визнане незаконним та скасоване, а свідоцтво про право власності на будинок недійсним, що позбавить відповідача права на виселення позивача з сім'єю з цього будинку.

24.07.2015 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» звернулося з зустрічною позовною заявою, з врахуванням збільшених зустрічних позовних вимог, до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9 про виселення з житла без надання іншого жилого приміщення та повернення житлового будинку. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л.Д.Кучми, буд. 57-а на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 106332 від 14.02.2006 року.

Вказаний будинок перебував у оренді ОСОБА_1 на підставі договору оренди житлового будинку від 01.07.2010 року.

На даний час договір припинив свою дію в зв»язку з закінченням строку, на який його було укладено, та відмовою орендодавця від його продовження, про що орендар був попереджений завчасно, за три місяці до його закінчення.

За викладених обставин, для захисту порушених прав, як власника ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», наявні всі підстави для виселення відповідачів з спірного будинку без надання іншого приміщення для проживання, а також повернення будинку ТОВ «Агрофірма імені Шевченка».

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 25.09.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району про визнання рішення незаконним і його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності - відмовлено повністю.

Зустрічний позов ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9 про виселення з житла без надання іншого приміщення та повернення житлового будинку - задоволено повністю.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, з житлового будинку, розташованого за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57-а, без надання іншого жилого приміщення.

Повернуто ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» з користування ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57-а., стягнуто з усіх відповідачів судові витрати пропорційно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять змінити рішення Новгород-Сіверського районного суду від 25.09.2015 року, а саме задовольнити первісний позов, та відмовити в задоволенні позовних вимог по зустрічному позову про виселення.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду в частині задоволеного зустрічного позову про виселення та відмови в позові про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок є незаконним та необґрунтованим.

Незаконність оскаржуваного рішення суду апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції не враховано, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» отримало у власність будинок незаконно, оскільки він збудований не за рахунок підприємства; підприємству у встановленому порядку не виділялася земельна ділянка для будівництва будинку; відсутні відомості про введення в експлуатацію будинку; виконавчий комітет Чайкинської сільської ради не приймав рішення про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» про право власності на будинок, сільською радою взагалі не ухвалювалося рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки під будівництво будинку.

Поза увагою суду залишилось, що за час проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у спірному будинку, були збудовані за власний кошт господарські будівлі, а за відсутності акту приймання - передачі спірного будинку, як це визначено у п. 9.3 Договору оренда не може бути припинена, тобто володіння будинком є законним.

Крім того, апелянти в скарзі зазначають, що рішення суду в частині стягнених судових витрат є незаконним, оскільки судом в порушення вимог п. 6 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір стягнуто в завищеному розмірі, та 2436 грн. судового збору стягнуто з трьохрічної доньки.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково.

Судом встановлено, що рішеннями Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району від 05.08.2005 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» було надано дозвіл на будівництво 8 одноквартирних житлових будинків у с. Чайкине по вул. Л.Д. Кучми та виділено земельні ділянки для їх будівництва згідно з розробленими проектами відведення земельних ділянок на 9 житлових будинків. Пунктом 2 Рішення від 05.08.2005 року «Про надання земельних ділянок під забудову житлових будинків в с. Чайкине» зазначено, що ТОВ АФ ім. Шевченка необхідно заключити з сільською радою договір оренди на земельні ділянки 8 житлових будинків та п 3 вказаного Рішення визначено орендну плату у розмірі 33 грн. за гектар (а.с. 8, 10).

З акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта від 31.10.2005 року вбачається, що рішенням державної приймальної комісії прийнято в експлуатацію 8 житлових будинків (нове будівництво), за наступними показниками: загальна площа квартир - 81,9 м.кв., кількість поверхів - 1, загальний будівельний об»єм - 513,0 м3. З вказаного вище акту вбачається, що будівництво будинків здійснено на підставі рішення сімнадцятої сесії четвертого скликання Чайкинської сільської ради від 05.08.2005 року, у період з листопада 2004 року по жовтень 2005 року (а.с. 12-14).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.02.2006 року вбачається, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57а (а.с. 9).

Відповідно до довідки від 23.07.2015 року вищевказаний житловий будинок перебуває на балансі ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та його балансова вартість становить 101 537, 50 грн. (а.с. 179).

01.07.2010 року між ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди житлового будинку, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 57а. За умовами договору, Орендодавець зобов»язувався передати Орендареві та членам його сім»ї: ОСОБА_3, ОСОБА_7А, ОСОБА_3А на строк один рік, а Орендар зобов»язувався прийняти у строкове платне володіння та користування житловий будинок для проживання в порядку та на умовах, обумовлених даним Договором.

Згідно акту приймання-передачі житлового будинку від 01.07.2010 року укладеного між вищевказаними сторонами договору оренди житлового будинку, вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне володіння і користування житловий будинок (зворотня сторона а.с. 5).

Заявою від 03.02.2015 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» (а.с. 37) повідомило ОСОБА_1 про те, що відмовляється від укладення договору оренди житлового будинку на новий строк, тобто в межах строку визначеного у ч. 1 ст. 822 ЦК України, у зв»язку з чим Товариство просило повернути орендований житловий будинок у строк 5 днів з моменту закінчення строку оренди.

На вказану пропозицію ОСОБА_1 відмовився повернути орендований житловий будинок та ключі від нього, що зафіксовано Актом від 07.07.2015 року (а.с. 42-43).

З довідки про склад сім»ї виданої не власнику житла ОСОБА_1 за адресою: с. Чайкине, вул. Л.Кучми, буд. 57а, вбачається, що до складу сім»ї/зареєстрованих/ входять: ОСОБА_3 - дружина, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_7 - донька, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_3 - син, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_9 - донька, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 82)

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та Чайкинської сільської ради про визнання рішення незаконним і його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не довів наявність порушеного права позивача, оскільки на час розгляду справи судом позивач позовних вимог про визнання свого права власності на спірний житловий будинок не заявляв, визнання правовстановлюючого документа, який посвідчує право власності ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на спірний житловий будинок, недійсним, не призведе до виникнення у позивача права користування цим будинком чи права власності на нього.

Задовольняючи зустрічний позов ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9 про виселення з житла без надання іншого жилого приміщення та повернення житлового будинку місцевий суд прийшов до висновку, що договір оренди житлового будинку припинив свою дію і підстави для перебування позивача і членів його сім'ї у спірному будинку, який належить ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» відсутні, чим права ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» є порушеними та підлягають захисту.

З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам нормативних актів, які регулюють правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст.ст. 15, 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

При цьому, права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

За змістом укладеного ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та ОСОБА_1 договору про найм спірного будинку та характером правовідносин, що виникли між сторонами, підтверджується, що ОСОБА_1 та члени його сім'ї заселилися до будинку не у зв'язку з роботою. Єдиною підставою для вселення відповідачів до спірного будинку була цивільно-правова угода - договір оренди даного будинку.

Особливості правового регулювання найму (оренди) житла визначаються нормами статей 810, 812 ЦК України.

За змістом статті 812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.

Відповідно до частини першої статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.

Як випливає із системного аналізу статей 810, 812, 821 ЦК України положення зазначених норм матеріального права підлягають застосуванню виключно до правовідносин, що випливають з договору найму (оренди) житла.

Встановлено, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» попередило ОСОБА_1 листом від 03.02.2015 року (а.с. 37) про небажання продовжувати з ним термін дії договору найму (оренди) спірного житла, як це визначено ст. 822 ЦК України, отримання якого, як і інших листів від 09.04.2014 року, 23.09.2014 року, 26.06.2015 року 28.07.2015 року підтвердив ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 35-41, 44-45, 80).

Оскільки строк дії укладеного сторонами договору найму будинку за адресою: с. Чайкине, вул. Л. Кучми, буд. 57а від 01.07.2010 року закінчився, то в силу ст. ст. 509 ч. 1, 598 ч. 1 ЦК України відповідачі повинні звільнити займаний будинок. Виходячи з укладеного сторонами договору оренди цього будинку та з норм права, що регулюють спірні правовідносини, після закінчення строку оренди спірного будинку ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» не зобов'язана надавати відповідачам інше жиле приміщення для проживання.

Встановивши, що право власності на будинок, який знаходиться за адресою: с. Чайкине, вул. Л.Кучми, буд. 57а, у встановленому законом порядку зареєстровано за ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», що підтверджується копією свідоцтва про право власності (а.с. 9), обґрунтовано прийшов до висновку про порушення прав ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» можливості здійснювати своє право користуватися та розпоряджатися належним майном.

Таким чином, вимоги ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» про виселення відповідачів із спірного житлового приміщення після закінченням строку дії договору оренди цього приміщення є правомірними.

Посилання апелянтів на те, що судом першої інстанції при відмові в задоволенні позову ОСОБА_1 не враховано, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» отримало у власність будинок незаконно, оскільки будинок збудовано не за рахунок підприємства, у встановленому порядку не була виділена земельна ділянка для будівництва будинку, відсутні відомості про введенння в експлуатацію зазначеного будинку, а виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради не приймалось рішення, не спростовують правильності висновків суду в цій частині.

Доводи скарги щодо відсутності Акту про введення в експлуатацію будинку № 57-а по вулиці Л. Кучми в с. Чайкино є необґрунтованими, оскільки з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта від 31.10.2005 року вбачається, що рішенням державної приймальної комісії прийнято в експлуатацію 8 житлових будинків (нове будівництво), за наступними показниками: загальна площа квартир - 81,9 м.кв., кількість поверхів - 1, загальний будівельний об»єм - 513,0 м3.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як вбачається, ОСОБА_1 не надав належного і допустимого доказу, як на підтвердження обставин, на які посилався в обґрунтування підстав заявленого ним позову, так і на спростування висновків суду першої інстанції, в частині незаконності оформлення права власності на спірний будинок за ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», з яким і пов»язував порушення його прав, та які покладені в основу рішення.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі апелянтів на наявність збудованих господарських споруд ОСОБА_1, які ним були збудовані за власні кошти, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо необгрутованності розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення в частині стягнення з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 83), ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 84), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 85) на користь ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» понесених судових витрат не врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) має повну цивільну дієздатність, а згідно з ч. 2 ст. 30 ЦК України обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ч. 1 ст. 29 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

Законний представник компенсує відсутність цивільної процесуальної дієздатності у малолітньої або недієздатної особи і виступає в процесі на захист її інтересів.

Суд при стягненні судових витрат з неповнолітніх дітей залишив поза увагою те, що повноваження недієздатних фізичних осіб захищають у суді опікуни чи інші особи, визначені законом, в даному випадку батьки.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ „Про судовий збірВ» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об»єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки зустрічний позов ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9 про виселення з житла без надання іншого жилого приміщення (вимога немайнового характеру) та повернення житлового будинку (вимога майнового характеру) задоволено, то з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» в повернення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню по 852,6 грн. з кожного.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2015 року скасувати в частині стягнення судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» в повернення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції 852,6 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» в повернення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції 852,6 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: