Ухвала

від 29.07.2015 по справі 697/31/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1304/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до СТОВ «ПСП АГРО» про зобов,язання повернення земельної ділянки. Вивчивши матеріали справи, судова палата, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до СТОВ «ПСП АГРО» про зобов,язання повернення земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог вказувала,що вона після смерті 11.03.2011 року батька ОСОБА_7 отримала у спадщину земельну ділянку площею 2,8350 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Беркозівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Спадкодавець ОСОБА_7 10.12.2010 року уклав договір оренди землі № 118 із СТОВ « ПСП-АГРО»

ОСОБА_6, не бажаючи передавати земельну ділянку СТОВ «ПСП-АГРО» та враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_7 № 118 від 10.12.2010 року є неукладеним, уклала договір оренди землі з ТОВ «СГП «Щире» від 15.02.2014 року.

Після того, як було укладено договір оренди землі, даний договір було зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 20040752 від 04.04.2014 року. До позивачки звернувся орендар ТОВ «СГП «Щире» та повідомив, що не може належним чином виконувати взяті на себе зобов,язання, так як на даний час земельну ділянку використовує інша особа, зокрема СТОВ «ПСП-АГРО».

ОСОБА_6 вважає, що договір оренди землі № 118 від 10.12.2010 року є неукладеним, тому що він протирічить Закону України « Про оренду землі «. Зокрема,згідно п.20 договору №118 від 10.12.2010 року передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Однак, договір оренди землі № 118 від 10.12.2010 року зареєстрований 14.02.2011 року, а відповідно до додатків, які додані до вказаного договору - акт прийому -передачі земельної ділянки, земельна ділянка була передана 10.12.2010 року, тобто в момент підписання договору, а не через тиждень після державної реєстрації. Даний факт суперечить вимогам як закону, так і договору,що є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди та визнання договору недійсним відповідно до закону, тому недотримання п.20 договору оренди землі №118 від 10.12.2010 р. є недійсним в момент укладення (нікчемний).

Крім того, в п.1 договору оренди землі не вірно зазначено кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування та розмір земельної ділянки, тому це суперечить вимогам ст. 15 Закону України « Про оренду землі». Згідно державного акту площа земельної ділянки становить 2,8348 га., а не так,як вказано в договорі 2,8350 га..

На підставі наведеного, ст. ст. 15,17 Закону України « Про оренду землі»,ч.2 ст.158, ч.1,3ст.212 ЗК України, ст..ст.203,215,638,1212,1213 ЦК України, позивачка просила суд винести рішення, яким витребувати від СТОВ « ПСП ОСОБА_2» земельну ділянку, площею 2,8348 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в Черкаській області Канівському районі, Беркозівській сільській раді,(за межами населеного пункту) кадастровий номер 7122080700:01:001:0501 та повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_6, та стягнути з СТОВ « ПСП АГРО» судові витрати, та витрати, які понесені ОСОБА_6 на правову допомогу в розмірі 2000 гривень.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до СТОВ «ПСП АГРО» про зобов,язання повернення земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на те,що дане рішення незаконне, не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 07-01-01-162 від 22.03.2002 року ОСОБА_7 являється власником земельної ділянки, площею 2,8350 га в межах Беркозівської сільської ради Канівського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( ар.спр.19)

Встановлено, що 10 грудня 2010 року між СТОВ « ПСП -АГРО» та ОСОБА_7 було укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки, площею 2,8350га,розташованої в межах Беркозівської сільської ради Канівського району Черкаської області строком на 15 років за № 118 ( ар. спр.15-18) 14лютого 2011 року цей договір був зареєстрований у міськрайонному Управлінні Держкомзему у м. Канів, та Канівському районі за №712208074000146.

Згідно акту прийому -передачі земельної ділянки від 10.12.2010 року СТОВ «ПСП-АГРО»прийняв в оренду земельний пай ОСОБА_7, площею 2,8350 га в межах Беркозівської сільської ради Канівського району Черкаської області ( арк.. спр. 22).

Встановлено, що 11 березня 2011 року ОСОБА_7 помер (свідоцтво про смерть серії 1-СР№154913 від 13.03.2011 року, видане виконкомом Беркозівської сільської ради Канівського району Черкаської області на ар.спр.10), спадкоємцем після смерті якого за заповітом являється його дочка ОСОБА_6.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.12.2011 року, виданого приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 (зареєстрованого в реєстрі за №2532 від 26.12.2011року) ОСОБА_6 являється спадкоємицею майна, яке складається із земельної ділянки, площею 2,8350 га, що розташована на території Беркозівської сільської ради Канівського району Черкаської області, яка була надана за життя ОСОБА_7 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЧР№ 07-01-01-162, виданого Беркозівською сільською радою Канівського району Черкаської області 22.02.2001 року (арк. спр. 11).

На підставі даного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 отримала на своє ім.,я Державний акт на право власності на земельну ділянку від 06.06.2012 року, площею 2,8348 га в межах Беркозівської сільської ради Канівського району Черкаської області (арк. спр. 12).

Відповідно до ч.IVст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи,а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно п.40 договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2010 року, укладеному між ОСОБА_7 і СТОВ «ПСП-АГРО» щодо земельної ділянки (паю) площею 2,8350 га, належної орендодавцю ОСОБА_7,яку успадкувала позивачка ОСОБА_6,перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

До нового власника земельної ділянки переходять права та обов,язки орендодавця за цим договором (арк.. спр.17 зворотний бік).

Відповідно до ст.. 18 ЗУ « Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст..20 зазначеного закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Як правильно вказав суд, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06.03.2013 року у справі №6-5 цс13, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки в період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, ЦК України, Закону України « Про оренду землі» та ЗУ « Про внесення змін до ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» незалежно від дати проведення такої реєстрації до пред,явлення позову про повернення земельної ділянки чи після його пред,явлення.

Згідно правового висновку ,викладеного в постанові Верховного Суду України від 19.02.2014 року у справі №6-162 ц с 13,за змістом статей 18,20 ЗУ « Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правових відносин-10.12.2010 року) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності. Частиною першою ст..638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Разом із тим цивільні права та обов,язки на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності ( набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Слід зауважити, що згідно ст..360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом ( судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов,язковим для всіх судів України. Суди зобов,язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене,суд, на думку колегії , підставно критично оцінив доводи позивачки ОСОБА_6 про те,що спірний договір оренди землі не є укладеним, оскільки як зазначив суд його сторони, скріпивши договір підписами, засвідчили про наявність згоди щодо істотних умов договору оренди землі, та фактично його уклали. При цому суд врахував і той факт, що спірний договір оренди землі пройшов належним чином державну реєстрацію. Як зазначалось вище 14 лютого 2011 року він був зареєстрований у міськрайонному Управлінні Держкомзему у м. Каневі та Канівському районі з вчиненням у Державному реєстрі земель запису 14 лютого 2011 року за № 712208074000146 (арк.. спр.18).

Обгрунтовано відхилені судом і доводи позивачки та її представника про нікчемність спірного договору оренди землі з посиланням на ст..ст.203,215 ЦК України так як зазначені статті, як правильно зауважив суд, регламентують загальні вимоги для визнання правочинів недійсними та ніяким чином безпосередньо не встановлюють недійсність договору оренди землі. Інших обґрунтувань нікчемності спірного договору з посиланням на відповідні норми ЦК України, ЗК України, ЗУ « Про оренду землі» чи інших нормативно-правових актів позивачем не вказано.

Відповідно до наведеного судом правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року у справі № 6-88 цс 13, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов,язання повернути майно позивачу. Отже, за наявності спірного договору оренди землі, положення ст..1212 ЦК України, на які посилається позивач, застосовані бути не можуть. Такий висновок суду є практично беззаперечним.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЗУ « Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Аналізуючи всі матеріали справи у сукупності, судова палата вважає, що суд досить ретельно дослідив обставини справи в межах заявлених позовних вимог, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного процесу. Враховуючи положення чинного законодавства щодо необхідності захисту як прав орендодавця так і прав орендаря, суд, на думку судової палати, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав витребування у відповідача на користь позивача земельної ділянки, право на оренду якої у відповідача наявне на підставі чинного договору оренди.

Рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог відповідає зібраним матеріалам справи, діючому законодавству і підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Доводи останньої не заслуговують на увагу, оскільки не є суттєвими і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст..ст.303,304,307,308,315,317,218 ЦПК України судова палата -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 квітня 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :