Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2а/2370/405/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа: № 2а/2370/405/2012

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2011 р. № 0000232301 і № 0000242301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2015 року зазначені судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду цієї справи постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» ( далі - ТОВ «Інтербудтехсервіс» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області ( далі - Кам'янська ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтербудтехсервіс» з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по контрагентах: приватне підприємство «БВП-Буд» та приватне підприємство «Інтерагро-Форум» за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складно акт від 24.10.2011 р. №440/23-32357080.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення розміру валових витрат на 551188,57 грн. та недоплати податку на прибуток у відповідному періоді на суму 137797,14грн., а також до завищення суми податкового кредиту на 110237,71грн.

На підставі таких висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.11.2011 р. № 0000232301, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 137797,14 грн. за основним платежем та 34449,29 грн. - за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000242301, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 110237,71 грн. за основним платежем та 27559,43 грн. - за штрафними санкціями.

ТОВ «Інтербудтехсервіс», вважаючи такі рішення відповідача протиправними, звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ПП «БВП-Буд» і ПП «Інтерагро-Форум» за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2011 р. не мають реального характеру та не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, перевіривши оскаржуване рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі - Закон № 334/94-ВР ) та «Про податок на додану вартість» ( далі - Закон №168/97-ВР ), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР закріплено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування податкового кредиту та визначення розміру валових витрат.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що між позивачем і ПП «Інтерагро-Форум» було укладено договір субпідряду від 01.06.2010 р. № 20 (здійснення капітального ремонту мосту), реальність господарських операцій за яким, на думку позивача, підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, податковою накладною.

Крім того, між позивачем і ПП «БВП-Буд» були укладені договори про виконання робіт з проведення капітального будівництва) від 01.09.2010 р. №44 і від 01.10.2010 р. № 45, реальність господарських операцій за якими, на думку позивача, підтверджується актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактури, податковими накладними.

Водночас, дослідивши всі зазначені первинні документи судова колегія встановила, що в довідці про вартість виконання будівельних робіт не зазначено ані імен, прізвищ та по батькові (далі - ПІБ) осіб, які її підписали, ані дати підписання / Т. 1 а.с. 235-236 /, в акті приймання виконаних будівельних робіт не вказано ПІБ замовника, що її підписав, та дати її підписання сторонами / Т. 1 а.с.237-241 /, у податкових накладних також не зазначено ПІБ осіб, які їх склали / Т. 1 а.с. 242, 249-250, Т. 2 а.с.1, 4, 8, 10, 17, 24, 27, 29, 32, 43, 45 /. Такі ж недоліки присутні й в рахунках-фактури / Т. 1 а.с. 247, 251, Т. 2 а.с. 3, 5, 9, 12, 18, 25, 31, 33, 47 / та в актах здачі-прийняття робіт / Т. 1 а.с. 248, 252, Т. 2 а.с. 2, 6-7, 11, 19, 26, 28, 30, 34, 44, 46, 48 /. Відсутність таких реквізитів у первинній документації фактично унеможливлює здійснення ідентифікації осіб, що її підписали.

Отже, зазначені документи не відповідають вимогам Закону № 996-XIV та п.2.4 Положення № 88, тоді як певні обставини справи повинні підтверджуватися певними доказами, як того вимагає ст.70 КАС України.

Крім того, колегія суддів відзначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження ТОВ «Інтербудтехсервіс» не надало жодних доказів здійснення розрахунків з ПП «Інтерагро-Форум», ПП «БВП-Буд» за вказаними вище договорами та використання результатів робіт у господарській діяльності позивача, а самі лише договори з третіми особами (ПП «Партнер Україна», ВАТ «Миронівський хлібопродукт», КП «Дирекція парків», ТОВ «Кам'янський елеватор» та ін.), на які посилається позивач, і додана до них первинна документація, яка також не відповідає приписам Закону № 996-XIV та п.2.4 Положення № 88, підтверджують лише факт виникнення відповідних господарсько-правових відносин між позивача і його контрагентами за такими договорами, однак, не є достатніми і необхідними доказами товарності саме спірних операцій з ПП «Інтерагро-Форум» і ПП «БВП-Буд» та жодним чином не підтверджують економічну доцільність і технічну необхідність залучення відповідачем цих контрагентів для виконання власних зобов'язань перед третіми особами.

При цьому, апелянту під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження надавався час для подачі додаткових доказів у справі та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року в нього витребувались такі докази, однак, зазначене судове рішення апелянт не виконав.

Окрім викладеного, колегія суддів звертає увагу й на те, що директор ПП «Інтерагро-Форум» Долбньов О.М. та директор ПП «БВП-Буд» Ліло А.Я., від імені яких підписані спірні договори, у ході досудового слідства надали пояснення про те, що вони не приймали участі в господарській діяльності зазначених товариств та не підписували жодних договорів від їх імені, не здавали податкової звітності, не підписували податкових накладних.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2012 року Долбньова О.М. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, та зокрема встановлено, що ПП «Інтерагро-Форум» було перереєстровано з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді проведення безтоварних операцій з підприємствами-контрагентами шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту; у процесі роботи вся офіційна діяльність даного підприємства зводилась до фіктивного підприємництва.

У висновку експертного почеркознавчого дослідження та технічного дослідження документів від 25.01.2011 р. №85,86/02,03 встановлено, що надані підписи, зокрема у податкових деклараціях з ПДВ ПП «ВБП-Буд» за жовтень 2010 р. № 124757 від 22.11.2010 р., за листопад 2010 року № 130092 від 20.12.2010 р., виконані не Ліло А.Я., а іншою особою.

При цьому, колегія суддів дотримується позиції, що первинні документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності юридичної особи, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат є безпідставним.

Аналогічна правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, яке відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права.

Таким чином, оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. 86 КАС України, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави вважати спірні господарські операції між позивачем і ПП «Інтерагро-Форум», ПП «БВП-Буд» такими, що реально відбулись.

Доводи апелянта про те, що товарність операції з ПП «Інтерагро-Форум», ПП «БВП-Буд» підтверджується використанням їх результатів у правовідносинах з третіми особами (ВАТ «Миронівський хлібопродукт», КП «Дирекція парків», Українська державна корпорація по транспортному будівництву «Укртрансбуд»), колегія суддів вважає не обґрунтованими, безпідставними і такими, що спростовуються наведеною вище аргументацією.

Посилання апелянта на те, що на момент укладання та виконання спірних договорів його контрагенти були наділені повною цивільною дієздатністю та правоздатністю, не доводять і не спростовують установлених обставин у цій справі та до уваги колегією суддів не приймаються.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Натомість, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та переконав апеляційний суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудтехсервіс» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 17.09.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.