Ухвала

від 21.08.2013 по справі 2-1187/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22-ц/790/3917/13 р. Головуючий 1 інстанції Бобко Т.В.

Справа № 2/2033/145/12 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коваленко І.П

суддів - Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.

при секретарі - Рудь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 М арії Олексіївни, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора, про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора, про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що 24.06.2005 року вона уклала договір позики зі своїм рідним братом ФОП ОСОБА_7, відповідно до умов якого передала останньому 300772,50 гривень, що еквівалентно 59500,00 доларів США на день укладення договору.

Зазначену суму ОСОБА_7 зобов'язався повернути до 24.06.2009 року.

В обумовлений строк боржник не виконав грошове зобов'язання.

02.06.2010 року ОСОБА_7 помер.

Після його смерті з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись: дружина померлого ОСОБА_1, доньки померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5, мати померлого ОСОБА_6.

08.07.2010 року вона направила до дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори заяву про внесення запису до спадкової справи про наявність кредитора у померлого ОСОБА_7, і того ж числа самостійно направила цінними листами претензії до спадкоємців.

Відповіді на ці листи не надійшло.

Загальна вартість спадкового майна, яке складається з нерухомого майна та грошових коштів на депозитних рахунках банку, складає 355391,00 та 3500 доларів США.

Третя особа ОСОБА_6 сплатила їй суму боргу самостійно належній її частці отриманого у спадщину майна.

В зв'язку з цим просила стягнути з відповідачів суму основного боргу за договором позики у розмірі 117375,44 гривень з кожного, де 75193,13 гривень - сума основного боргу, 12482,06 гривень - сума інфляційних витрат, 4159,31 гривень - три проценти річних з простроченої суми за період прострочення, 25540,94 гривень - сума пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що її чоловік ОСОБА_7 не брав у позивача грошові кошти у борг оскільки не мав потреби у грошах. У неї з чоловіком були довірчі стосунки, а тому їй було б відомо про існування боргу у разі укладення її чоловіком договору позики.

Зазначала, що підпис у договорі позики від імені ОСОБА_7 виконаний не ОСОБА_7, наявність печатки ФОП ОСОБА_7 пояснювала тим, що після смерті її чоловіка позивачка викрала печатку, яка знаходилась за місцем проживання ОСОБА_7.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Віповідач ОСОБА_5 у судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена, про причини неявки суду не повідомила.

Треті особи ОСОБА_6 та Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора у судове засідання не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 січня 2012 року позов ОСОБА_3 - задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, а також три процента річних від простроченої суми у розмірі 91834.50 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 91834,50 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої сми у розмірі 91834,50 гривень.

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму пені з рахуванням подв1йної облікової ставки НБУ за договором позики у розмірі 25540,94 гривень з кожного - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом безпідставно не було взято до уваги надані нею докази та пояснення, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі.

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 січня 2012 року - скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2013 року касаційна скарга представника ОСОБА_3 була задоволена частково, рішення апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2012 року було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст..1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі.

Обов'язковому нотаріальному посвідченню договори позики не підлягають.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. При цьому, згідно ч. 3 цієї ж статті позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання нового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від проченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов'язок позичальника у разі несвоєчасного повернення суми позики сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 процентів річних за весь час прострочення передбачений також п.7 договору позики.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_7 24 червня 2005 року був укладений у письмовій формі договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 300772,50 гривень, що еквівалентно 59500 доларам за офіційним курсом НБУ на день укладення договору, а ОСОБА_7 зобов'язується повернути позику у строк до 24 червня 2009 року.

Згідно п. 12 договору позики, факт одержання ОСОБА_7. грошових коштів підтверджується підписанням договору позичальником.

ОСОБА_7. не було виконано зобов'язання за договором позики щодо повернення у строк до 24.06.2009 року грошової суми у розмірі 300772,50 гривень.

02 квітня 2010 року ОСОБА_7 О.1. помер, про що відділом РАЦС Острозького районного управління юстиції Рівненської області 06 квітня 2010 року зроблено актовий запис № 46 та видано свідоцтво про смерть серії 1-ГЮ № 094981.

ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, станом на 28 квітня 2011 року складає 367337,99 гривень. Період заборгованості судом першої інстанції визначений відповідно до вимог ст..11 ЦПК України у межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог до ст.. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зобов'язання спадкодавця за договорами позики не припиняються його смертю відповідно до ст. ст.608 та 1219 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 на момент смерті на праві власності на підставі договорів купівлі - продажу належало наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 вартістю 141780.00 гривень (договір купівлі-продажу від 22.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.04.2006 року), квартира АДРЕСА_2 вартістю 100000 гривень договір купівлі-продажу вщ 18.06.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_9, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.08.2008 року), квартира АДРЕСА_3 вартістю 63641,00 гривень (договір купівлі-продажу від 29.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_9, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.08.2008 року), квартира АДРЕСА_4 вартістю 16970,00 гривень (договір купівл1-продажу від 23.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_10, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.03.2008 року).

Крім того, ОСОБА_7 на момент смерті належали на праві власності грошові кошти на депозитних рахунках в ПАО КБ В«ПриватБанкВ» в сумі 33000,00 гривень на підставі договору від 21.12.2009 року зі строком внеску до 21.06.2010 року, та в сумі 3500,00 доларів США на ставі договору від 21.12.2009 року зі строком внеску до 21.06.2010 року.

Таким чином загальна вартість спадкового майна складае 355391,00 гривень та 3500 доларів США.

На виконання вимог ст.. 1281 ЦК України, кредитор спадкодавця, позивач по справі, звернувся в межах шестимісячного строку до нотаріальної контори та пред'явив свої вимоги до спадкоємців, що підтверджується інформацією Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори № 735 від 30.03.2011 року.

Згідно вищезазначеної інформації Дванадцятої Харківської державної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 у встановлений шестимісячний строк звернулись дружина померлого ОСОБА_1, діти померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5, мати померлого ОСОБА_11, сестра померлого ОСОБА_3 - позивач по справі. Заведено спадкову справу № 344/10, заяв про відмову від спадщини не надходило, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. (а.с.30).

Відповідно до вимог ст.. 1261 ЦК України, на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги спадкування за законом є ввідповідачі по справі та третя особа ОСОБА_6 Позивач по справі ОСОБА_12 не є спадкоемцем першої черги, отже не спадкує за ОСОБА_7 та відповідно не відповідає за його зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Обставин, що перешкоджали виконанню відповідачами обов'язку, передбаченого ст..1297 ЦК України. судом першої інстанції не встановлено.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_1 пояснив, що на даний час ніхто із спадкоємців свідоцтво про право на спадщину не отримував і будь-яких дій щодо його отримання не приймав.

Враховуючи, що всі відповідачі у передбачений ст.. 1269 ЦК України строк звернулись до нотаріальної 1 контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, ніхто із спадкоємців протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не скористався правом на відмову від прийняття спадщини, передбаченим ст.. 1273 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що відповідачі прийняли спадщину.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України № 7 від 30.05.2008 року В«Про судову практику у справах про спадкуванняВ» , якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашения боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визнаний за правилами статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, отриманого у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Частки відповідачів у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України, є рівними та складають по 1/4 частини спадкового майна, що відповідає вартості майна відповідно - 88847,75 гривень та 875 долар1в США, що станом на момент ухвалення рішення суду 11.01.2012 року згідно офіційного курсу НБУ складало 6982,50 гривень.

Отже, враховуючи вартість успадкованого майна у межах якої спадкоємці мають задовольнити вимоги кредитора спадкодавця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивачки суму боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції , а також три процента річних від простроченої суми у розмірі 91834.50 гривень.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що ОСОБА_7 не укладав договір позики та підпис у договорі виконаний не ним особисто, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції та не приймаються колегією суддів.

Так, по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу щодо встановлення дійсності підпису ОСОБА_7 в договорі позики, але 17.10.2011 року експертом складено висновок про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи у зв'язку з ненаданням відповідачами додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку.

Отже, враховуючи, що для встановлення обставин чи виконаний підпис у договорі позики особисто ОСОБА_7 потребує спеціальних знань, які виходять за межі знань осіб, що беруть участь у справі та суду, що розглядає справу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що між позивачкою та ОСОБА_7 24.06.2005 року був укладений договір позики, отримання позичальником грошових коштів підтверджується змістом п. 12 договору, тому у позивача виникло право вимоги у відповідачів боргу за договором позики.

Будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень ОСОБА_1, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надано.

Рішення суду в частині відмови в позові в частині стягнення з відповідачів суми пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за договором позики у розмірі 25540,94 гривень з кожного не оскаржується і апеляційною інстанцією не переглядається.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 січня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого ОСОБА_2 України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

судді