Постанова

від 01.10.2015 по справі 826/10996/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10996/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС У м. Києві - Гучка Віктора Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС У м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Приватне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС У м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, а тому вони підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від від 17 грудня 2014 року № 0017622201.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС У м. Києві - Гучко Віктор Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» по взаємовідносинах з ТОВ «Про сервіс» та з ТОВ «Бонус Інформ» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

За результатами даної складено акт перевірки від 27 листопада 2014 року № 1727/26-59-22-01/34431950, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 190767,67 грн. в тому числі за липень 2014 року - 190767,67грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2014 року № 0017622201, яким Приватному підприємству «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 238460,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 190768,00 грн., за штрафними санкціями - 47692,00 грн..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу Приватне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2014 року № 0017622201 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 даного Закону, за яким первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції було встановлено, що Приватне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» зареєстроване як юридична особа Головним управлінням юстиції у місті Києві 13 червня 2006 року № 10741050006017734, ідентифікаційний код юридичної особи 34431950.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Бонус Інформ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 14 липня 2014 року № 147-Н, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується у 2014 році поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації, а покупець - прийняти і оплатити його.

Строк поставки товару: з дня підписання договору по 30 липня 2014 року, з правом дострокової поставки (пункт 4.1 Договору).

Місце відвантаження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 34 (пункт 4.2 Договору).

Покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною (пункт 5.1.1 Договору).

Відповідно до специфікації від 14 липня 2014 року до договору купівлі-продажу від 14 липня 2014 року № 147-Н, контрагентом поставляється Хроматомас - спектрометричний комплекс ISQ LT Trace 1310, коштовністю - 1144606,00 грн.

На підтвердження виконання умов названого договору, ПП «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» надало копії договору купівлі-продажу від 14 липня 2014 року № 147-Н, специфікації від 14 липня 2014 року до договору купівлі-продажу від 14 липня 2014 року № 147-Н, видаткової накладної від 22 липня 2014 року № 99 на загальну сум 1144606,00 грн., податкову накладну від 22 липня 2014 року № 99 на загальну сум 1144606,00 грн., оборотно-сальдові відомості по рахункам № 361 та № 631, виписки по рахункам з 21 липня 2014 року по 22 липня 2014 року, сертифікату реєстрації придбаного товару та інструкцію з використання вказаного товару.

На підтвердження оплати за придбаний товар позивачем надано платіжні доручення від 22 липня 2014 року № 91 на суму 1140000,00 грн. та від 25 липня 2014 року № 94 на суму 4606,00 грн.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що згідно з даними податкового обліку позивач рахується в стані - « 8», до ЄДР внесено запис про відсутність його за місцемзнаходження. У ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного діяльності.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що при аналізі діяльності ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» податковим органом було встановлено, що суб'єкт господарювання не здійснював операцій з ввезення на митну територію України товарів, робіт (послуг). Згідно Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) вбачається, що на адресу ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» були виписані та зареєстровані в ЄРПН за період діяльності 110 податкових накладних, серед яких найбільші, з наступною номенклатурою: «надання права розміщення рекламної продукції в вагонах метрополітену (послуга). Шафа, Вогнегасник, Паркетна дошка, Муфта чавунна, Kut- «LEBO», рюкзак, кросівки, м'яч, сумка».

Тобто, колегія суддів вважає, що вказані відомості свідчать про те, що ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» не придбавало/імпортувало «Хроматомас-спектрометричний комплекс ISO LT 1310», який має імпортне походження згідно коду УКТЗЕД 9027200000 та не виготовляло його самостійно, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, а тому не могло реалізувати його ПП «НВО «Нікомед».

Також, ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» задекларувало податковий кредит згідно з реєстром виданих та отриманих накладних за червень 2014 року - 10 податкових накладних (сума накладних не перевищує 10000,00 грн. на суму загальну суму 83585,00 грн.; за липень 2014 року - 791 податкова накладна (сума накладних не перевищує 10000,00 грн. на загальну суму 7903815,00 грн.

Придбання товарів, робіт (послуг) без ПДВ не встановлено.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України при реалізації товарів імпортного походження відповідно до кодів в податкові накладні, що виписані на операції поставки товарів, ввезених на митну територію України, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в загальному порядку.

З 1 січня 2012 року підлягає включенню в Єдиний реєстр податкових накладних виписані при поставці товарів, ввезенних на митну територію України, незалежно від розміру ПДВ в одній податковій накладній на кожному етапі перепродажу імпортних товарів.

Тобто в Єдиному реєстрі податкових накладних необхідно реєструвати податкову накладну (незалежно від розміру ПДВ):

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи податкового органу про те, що ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» здійснювало діяльність, що спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Отже, колегія суддів зазначає, що вищезазначені первинні документів в сукупності з зазначеними обставинами не може підтверджувати реальність проведення господарських операцій між ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» та ПП «НВО «Нікомед», оскільки фактично відбулось документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», за змістом якого про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» та ПП «НВО «Нікомед» відсутня, то колегія суддів вважає, що у позивача були відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій.

Таким чином, ПП «НВО «Нікомед» безпідставно включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 190767,67 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є правомірним.

Отже, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Гучка Віктора Володимировича - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову , якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 05.10.2015 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.