Ухвала

від 15.11.2016 по справі 826/10996/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2016 р. К/800/45517/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Веденяпіна О.А. Приходько І.В. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 у справі № 826/10996/15 за позовомПриватного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС м. Києва, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0017622201 від 17.12.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Про сервіс» та з ТОВ «Бонус Інформ» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт №1727/26-59-22-01/34431950 від 27.11.2014;

- вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 190 767,67 грн.;

- на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0017622201 від 17.12.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 238 460 грн. (з яких: 190 768 грн. за основним платежем та 47 692 грн. за штрафними санкціями).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено факт реального здійснення спірної операції та її зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків щодо обставин реальності спірної операції, оскільки факт придбання контрагентом позивача товару, який в подальшому було придбано позивачем, не підтверджено.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів виходить з такого.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з положеннями Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином первинними документами, складеними правоздатним суб'єктом господарювання, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Бонус Інформ» (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу №147-Н від 14.07.2014, за умовами якого продавець зобов'язується у 2014 році поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити його (Хроматомас - спектрометричний комплекс ISQ LT Trace 1310).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження правомірності формування спірних показників податкового обліку (договір купівлі-продажу №147-Н від 14.07.2014, специфікації до договору купівлі-продажу №147-Н від 14.07.2014, видаткову накладну №99 від 22.07.2014, податкову накладну №99 від 22.07.2014, оборотно-сальдові відомості по рахункам № 361 та № 631, виписки по рахункам з 21.07.2014 по 22.07.2014, сертифікат реєстрації придбаного товару та інструкцію з використання вказаного товару, платіжні доручення №91 від 22.07.2014, №94 від 25.07.2014), судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт реального здійснення спірної операції та її зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Також, судом першої інстанції встановлено, що виписані контрагентом позивача ТОВ «Бонус Інформ» податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає підставними висновки суду першої інстанції про те, що поданими відповідачем доказами не підтверджено обставини відсутності у контрагента позивача податкової правосуб'єктності на момент здійснення спірного операції, зокрема, того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платників податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період здійснення спірного правочину.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контрагент позивача ТОВ «Бонус Інформ» не придбавав/імпортував «Хроматомас-спектрометричний комплекс ISO LT 1310» та не виготовляв його самостійно у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів, а тому не міг реалізувати його позивачу.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що при аналізі діяльності ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» податковим органом було встановлено, що суб'єкт господарювання не здійснював операцій з ввезення на митну територію України товарів, робіт (послуг). Згідно Єдиного реєстру податкових накладних вбачається, що на адресу ТОВ «БОНУС ІНФОРМ» були виписані та зареєстровані в ЄРПН за період діяльності 110 податкових накладних, серед яких найбільші, з наступною номенклатурою: «надання права розміщення рекламної продукції в вагонах метрополітену (послуга). Шафа, Вогнегасник, Паркетна дошка, Муфта чавунна, Kut- «LEBO», рюкзак, кросівки, м'яч, сумка».

Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Згідно ч.1 ст.207 КАС України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Як вбачається з матеріалів справи, погоджуючись з вказаними доводами відповідача, зокрема, доводами апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог процесуального законодавства, такі доводи не перевірив, а тому колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що вказані висновки суду апеляційної інтонації є вмотивованими та обґрунтованими, зробленими на підстав дослідження наявних у справі належних та допустимих доказів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, який, встановивши обставини фактичного здійснення господарської операції та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі розрахунків, проведених за наслідками спірної господарської операції, що підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано, колегія суддів касаційної інстанції не може вважати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Нікомед» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 у справі 826/10996/15.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіО.А. Веденяпін І.В.Приходько