Ухвала

від 29.09.2015 по справі 2а-9427/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/61709/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

у справі № 2а-9427/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроСПА"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.06.2012 № 0000332220 та № 0000342220.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України згідно постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 11.04.2012 в рамках кримінальної справи №69-116, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельне управління 26» та ТОВ «Збутпроект-1» за період з 01.07.2011 по 31.01.2012 та ТОВ «Збутпроект-1» за період з 01.07.2011 по 31.07.2012, за результатами якої складено акт від 05.06.2012 №1191/22-222-33740425, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 348 581,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року - 209 469,00 грн., ІV квартал 2011 року - 139 112,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 303 147,00 грн.

На підставі акта перевірки, 27.06.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000332220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 348 581,00 грн.; №0000342220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 378 933,00 грн., у тому числі 303 147,00 грн. за основним платежем та 75 786,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Будівельне управління 26» та ТОВ «Збудпроект 1», на виконання умов договорів виконання робіт, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: актами здачі-приймання робіт; видатковими накладними; податковими накладними; виписками з банку.

Також, для підтвердження реальності виконаних робіт та необхідності і доцільності залучення субпідрядників для їх виконання, позивачем було надано договори, укладені між ним та замовниками робіт; акти виконаних робіт; видаткові накладні; акти введення об'єктів в експлуатацію; банківські довідки про рух обігових коштів.

Як встановлено судами, основними видами діяльності позивача є, зокрема, діяльність у сфері архітектури; інші роботи із завершення будівництва.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Крім того, згідно з п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З урахуванням наведеного, а також того, що перевірка позивача проведена згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 11.04.2012 (в рамках кримінальної справи №69-116), а доказів набрання законної сили рішенням суду за зазначеною кримінальною справою не надано, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень 27.06.2012 № 0000332220 та № 0000342220.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль