Постанова

від 05.10.2015 по справі 917/442/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року Справа № 917/442/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (головуючий суддя Плужник О.В., судді Пушай В.І., Барбашова С.В.) на рішенняГосподарського суду Полтавської області від 28.04.2015 (суддя Безрук Т.М.) у справі№ 917/442/15 Господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний Альянс "АРС Еквітас" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Трест Дніпродорбуд", простягнення 5.228.200,92 грн., за участю представників позивачане з'явились, відповідачаБондар Р.В., третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2015 у справі №917/442/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015, позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Лубенське шляхово- будівельне управління №9" на користь ТОВ "Юридичний Альянс" АРС Еквітас" 4.251.464,76 грн. основного боргу, 240.761,03 грн. пені, 27.255, 96 грн. річних, 708.719,17 грн. інфляційних, 73.080,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, чим порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 204, 251, 252, 627 ЦК України ст.ст. 27, 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 03.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "Трест Дніпродорбуд" (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (відповідач, генпідрядник) був укладений Договір субпідряду № 09-10-12суб до Договору підряду № 09-10-12 від 08.07.2012 (далі - Договір субпідряду).

За умовами п. 1.1 Договору субпідряду генпідрядник на підставі п. 6.4.4 Договору підряду за погодженням із замовником доручив, а субпідрядник зобов'язався у 2013 році виконати на свій страх і ризик власними та залученими силами і засобами "Послуги транспортної інфраструктури для автодорожнього транспорту" (ДК 016-97 код 63.21.2) (Лот №16. послуги з влаштування тонкошарового покриття з асфальтобетонної суміші поверх існуючого дорожнього одягу при поточному ремонті автомобільної дороги державного значення загального користування Дніпропетровськ - Ціричанка - Кобеляки - Решетилівка (на ділянках км 104+000-км 106+000, км 114+000 км, 115-000), а генпідрядник зобов'язався прийняти такі послуги та передати їх безпосередньо замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору субпідряду визначена загальна вартість робіт в сумі 6.551.452,23 грн. Договірна ціна є динамічною. Ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 6.1.1 Договору субпідряду передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані та прийняті згідно з Актом приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3).

На виконання своїх зобов'язань позивач виконав передбачені в Договорі роботи на загальну суму 5.896.327,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, формами № КБ-2в та формами № КБ-3.

Відповідно до пункту 4.1 Договору субпідряду субпідрядник сплачує генпідряднику кошти за послуги генпідряду в розмірі 1% від загальної вартості виконаних робіт, що становить 58.963,00 грн.

За виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши 1.585.899,24 грн. Заборгованість відповідача за виконані роботи згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 04.12.2014 становить 4.251.464,76 грн.

04.12.2014 між ТОВ "Юридичний Альянс "АРС Еквітас" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Трест Дніпродорбуд" був укладений Договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор - ПАТ "Трест Дніпродорбуд" відступає новому кредитору - позивачу належне йому право вимоги за Договором субпідряду № 09-10-12 від 03.05.2013 до Договору підряду № 09-10-12 від 08.07.2012, а новий кредитор заміняє первісного кредитора в Договорі субпідряду та приймає на себе всі його права (п.1, п. 2.1 Договору).

За актом приймання-передачі від 04.12.2014 первісний кредитор передав позивачу (новому кредиторові) документи, що підтверджують право вимоги.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 20/01/15-1 від 20.01.2015, в якій позивач просив перерахувати заборгованість за виконані будівельні роботи, однак вказана заборгованість в сумі 4.251.464,76 грн. відповідачем сплачена не була.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 4.251.464,76 грн. основного боргу, 240.761,03 грн. пені, 27.255, 96 грн. річних та 708.719,17 грн. інфляційних втрат, суди виходили того, що акти виконаних робіт підписані відповідачем без заперечень, позивач в претензії № 20/01/15-1 від 20.01.2015 заявив до відповідача вимогу перерахувати заборгованість за виконані будівельні роботи, проте відповідач оплати боргу не провів.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів, аналізуючи Договір субпідряду як матеріально-правову підставу заявленого позову, відзначає наступне.

Відповідно до п?ункту 4.2 Договору субпідряду оплата за виконані роботи проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок субпідрядника, за мінусом вартості послуг генпідряду, після одержання від субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про варті?сть виконаних робіт (форма № КБ-3) та виключно після отриманн?я повного або часткового розр?ахунку від замовника (Служби а?втомобільних доріг в Полтавс?ькій області) за відповідні ро?боти протягом 2-х днів після отримання коштів на рахунок генпідрядника.

Однак суди попередніх інстанцій не встановили, чи замовник - Служба автомобільних доріг в Полтавській області здійснив відповідні розрахунки з відповідачем. Разом з тим, суди обмежились виключно передчасним та необґрунтованим твердженням про те, що вказані обставини не впливають на розгляд спору по суті.

Суди не надали належної оцінки положенню п. 4.2 Договору субпідряду щодо виникнення у відповідача обов'язку з оплати виконаних робіт виключно за відкладальної умови, а саме: сплати замовником відповідних коштів.

Відповідно ж до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627ЦК України). Згідно зі ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та о?бов'язків обставиною, щодо яко?ї невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

В оскаржуваних рішенні та постанові суди зазначили про доводи відповідача щодо несплати замовником відповідних коштів, що позбавляло відповідача можливості проводити вчасні розрахунки з позивачем.

Разом з тим місцевий суд, як і суд апеляційної інстанції, вказаним доводам відповідача належної оцінки не надали, вищезазначених обставин не дослідили.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

Також суди не врахували, що, виходячи з положень п. 4.2 Договору субпідряду, рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Служби автомобільних доріг в Полтавській області щодо відповідача, зокрема: щодо розрахунків за договором генпідряду.

Відповідно ж до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 у справі № 917/442/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова