Ухвала

від 04.09.2015 по справі 910/21729/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04.09.2015№ 910/21729/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/21729/14

за позовом приватного акціонерного товариства «Одеська Кіностудія», м. Одеса,

до Міністерства культури України, м. Київ,

товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє», м. Одеса,

Державного агентства України з питань кіно, м. Київ,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фонд державного майна України, м. Київ,

про визнання недійсною додаткової угоди від 27.07.2007 №2 до договору від 10.05.2003 №15/05/03 та стягнення 24 360 грн. компенсації,

без участі представників учасників судового процесу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Одеська Кіностудія» (далі - ПрАТ «Одеська Кіностудія») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви від 24.11.2014 про зміну предмету позову) до Міністерства культури України (далі - Міністерство) та товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє» (далі - Фірма) про:

визнання недійсною укладеної Державною службою кінематографії Міністерства культури і туризму України (далі - Служба кінематографії) і Фірмою додаткової угоди від 27.07.2007 №2 (далі - Додаткова угода №2) до договору від 10.05.2003 №15/05/03 (далі - Договір №15/05/03), укладеного Міністерством культури і туризму України та Фірмою;

стягнення з Міністерства і Фірми компенсації, отриманої внаслідок порушення авторського права за передання виключного майнового права на використання фільмів Фірмою у сумі 24 360 грн., що складає 20 (двадцять) мінімальних заробітних плат.

Позов мотивовано тим, що Додаткова угода №2 підлягає визнанню недійсною, оскільки її зміст суперечить чинному законодавству, зокрема, статті 475 Цивільного кодексу Української РСР та статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2014 до участі у справі №910/21729/14 залучено Державне агентство України з питань кіно (далі - Агентство) як іншого відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі №910/21729/14 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 (колегія суддів у складі: суддя Верховець А.А. - головуючий, судді Шипко В.В. і Остапенко О.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 (колегія суддів у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.) судові рішення попередніх судових інстанцій з даної справи скасовано; справу №910/21729/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що господарські суди, розглядаючи справу:

- дійшли передчасного висновку про те, що, зокрема, зміст Додаткової угоди №2 не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а сторони при її укладенні мали необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- не з'ясували у позивача, з яких саме конкретних підстав, передбачених статтями 203 і 215 Цивільного кодексу України, він просить визнати недійсною Додаткову угоду №2.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу №910/21729/14 передано судді Марченко О.В. для розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2015 суддею Марченко О.В. прийнято справу №910/21729/14 до свого провадження; розгляд справи призначено на 20.07.2015.

Фірма 17.07.2015 подала суду пояснення, в яких зазначила таке: Додаткова угода №2 не порушує норм чинного законодавства та не може визнаватися недійсною; позивач акцентує увагу на тому, що Міністерством, Фірмою та Агентством порушено авторські майнові права інтелектуальної власності на фільми виробництва державного підприємства «Одеська кіностудія фільмів» (далі - Підприємство), проте не наводить жодного доказу, яким підтверджується, що вказані права належать саме позивачу; ПрАТ «Одеська Кіностудія» не вимагає визнати недійсним Договір №15/05/03, що, в свою чергу, фактично означає, що позивач не вважає умови основного договору такими, що порушують або зачіпають його права.

Агентство 17.07.2015 подало суду пояснення, в яких зауважило, що:

- майно Підприємства, яке належало до сфери управління Міністерства культури і туризму України, було закріплене за ним на праві господарського відання (правовий режим майна), в свою чергу форма власності майна - державна власність;

- зборами акціонерів Підприємства 27.12.2004 затверджено заснування закритого акціонерного товариства «Одеська кіностудія» (далі - ЗАТ «Одеська кіностудія»); вказане товариство зареєстроване у виконавчому комітеті Одеської міської Ради 02.12.2005;

- Міністерством культури і туризму України актом приймання-передачі від 21.11.2005 передано цілісний майновий комплекс Підприємства Фонду державного майна України;

- у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу Підприємства до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія», Міністерством культури і туризму України видано наказ від 14.03.2006 № 116 «Про Державне підприємство«Одеська кіностудія художніх фільмів», відповідно до якого Підприємство реорганізувалося шляхом його приєднання до ЗАТ «Одеська кіностудія»;

- 08.11.2006 Підприємство було припинено та все його майно, яким є і фільмофонд, згідно з актом приймання-передачі фільмів від 15.10.2006 передано Міністерству культури і туризму України;

- з моменту припинення Підприємства власником майнових авторських прав на фільми виробництва Підприємства стало Міністерство культури і туризму України;

- ЗАТ «Одеська кіностудія» є правонаступником прав і обов'язків Підприємства тільки в частині цілісного майнового комплексу, що належав Підприємству;

- Міністерством культури і туризму України та Фірмою укладено Договір №15/05/03 та договір від 02.07.2003 №16/06/02 (далі - Договір №16/06/02), яким передано виключні майнові авторські права, визначені статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», на фільми, створені Підприємством, Фірмі, з метою реалізації таких прав;

- Міністерством культури і туризму України та Фірмою підписано додаткову угоду від 24.02.2006 №1 до Договору №15/05/03 та додаткову угоду від 24.02.2006 №1 до Договору №16/06/02;

- у подальшому у зв'язку з передачею майнових прав інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори були підписані додаткові угоди, сторонами яких є Служба кінематографії та Фірма (Додаткова угода №2 та додаткова угода від 27.07.2007 №2 до Договору №16/06/02).

Позивач 20.07.2015 подав суду додаткові пояснення, в яких зазначив таке:

з 08.11.2006 правонаступником усього майна, прав та обов'язків Підприємства, в тому числі і майнових авторських прав на кінофільми, створених Підприємством, став позивач;

у результаті укладення невигідної для держави Додаткової угоди №2 до Договору №15/05/03 держава щороку недоотримує доходи у результаті передачі всіх прав на кінофільми, а позивач позбавлений права на кінофільми, виробництва Підприємства, хоча є його правонаступником і в частині всіх прав та обов'язків;

Додаткова угода №2 до Договору №15/05/03 не відповідають умовам дійсності правочинів, зокрема, наявні: незаконний суб'єктний склад - незаконно виключено зі сторін Додаткової угоди №2 до Договору №15/05/03 позивача як правонаступника Підприємства; невідповідність внутрішній волі та волевиявленню сторін - у результаті зловмисної домовленості Фірми та Агентства без відома позивача укладено Додаткову угоду №2 до Договору №15/05/03.

Міністерство 05.08.2015 подало суду письмове пояснення, в якому зазначило таке: датою державної реєстрації юридичної особи державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» (далі - ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів») є 10.12.1996, а відповідно до законодавства, чинного на момент створення підприємства, майнові авторські права на створені фільми перебували у власності держави; відповідно до норм чинного законодавства державними підприємствами є підприємства, що діють на основі державної власності, а Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 №8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» покладено на міністерства на інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, тому майно ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів», яке належало до сфери управління Міністерства культури і туризму України, було закріплене за ним на праві господарського відання, в свою чергу, форма власності майна - державна власність; протягом 2005 та 2006 року існували дві окремі самостійні юридичні особи - закрите акціонерне товариство «Одеська кіностудія» та ДП«Одеська кіностудія художніх фільмів», а з моменту припинення ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» правовласником та балансоутримувачем авторських майнових прав інтелектуальної власності на фільми, створені даним підприємством за період з 1953 по 2003 роки (далі - фільми) стало Міністерство культури та туризму України, тому майнові авторські права на створені фільми завжди належали державі; ПрАТ «Одеська Кіностудія» як підприємство не відноситься до державної форми власності та не є правонаступником ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів», тому до ПрАТ «Одеська Кіностудія» ніколи не переходили майнові авторські права на створені ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» фільми; враховуючи обставини, що Додаткова угода не містить критеріїв для визнання правочину недійсним, визначених постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» та чинним законодавством, правові підстави для визнання Додатку недійсним відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2015 залучено до участі у справі Фонд державного майна України (далі - Фонд) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

11.08.2015 до господарського суду міста Києва від Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2015 надійшли копії реєстраційної справи державного підприємства «Одеська кіностудія фільмів».

Фонд 31.08.2015 подав суду пояснення, в яких зазначив, що:

відповідно до пункту 1 та підпункту 4.3 пункту 4 наказу Міністерства культури і туризму України від 14.03.2006 № 116, яким було реорганізовано Підприємство шляхом його приєднання до ЗАТ «Одеська кіностудія», правонаступником усіх прав та обов'язків Підприємства стало ПрАТ «Одеська кіностудія», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та осіб підприємців» до позивача перейшли усі виключні майнові права на кінофільми, які належали Підприємству, в тому числі права та обов'язки підприємства та цілісний майновий комплекс;

пунктом 7 статуту ЗАТ «Одеська кіностудія» визначено, що вказане товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків Підприємства, створеного наказом Міністерства культури і мистецтв України від 20.10.1994 №424; відповідно до пункту 11 статуту ЗАТ «Одеська кіностудія» є власником майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність як вклад до статутного капіталу, продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності, одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом; згідно з пунктом 19 статуту предметом діяльності товариства є виробництво та реалізація прокатних та телевізійних художніх фільмів усіх видів та жанрів, іншої продукції; отже, статутом ЗАТ «Одеська кіностудія» встановлено, що товариство, є правонаступником всіх прав і обов'язків Підприємства не тільки в частині майна, переданого засновниками та акціонерами, а й продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності, та доходів від них.

Судове засідання, призначене на 03.09.2015, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Марченко О.В. на засіданні Ради суддів України.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є неподання витребуваних доказів.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Як зазначено в пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід брати до уваги факти невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК України, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід враховувати важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов'язані зі станом здоров'я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.

Беручи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, характер процесу, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 77, 86 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Розгляд справи призначити на 17.09.2015 о 15 год. 10 хв.; судове засідання відбудеться в приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-б, зал судових засідань №10.

Суддя О. Марченко

на 17.09.15 о 15:10 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № 10.