Постанова

від 24.10.2018 по справі 910/21729/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2018 року м. Київ Справа №  910/21729/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого – Пількова К. М., суддів: Булгакової І.  В., Львова Б.  Ю., за участю секретаря судового засідання – Жураховської Т. О., учасники справи: позивач – Приватне акціонерне товариство "Одеська кіностудія" представник позивача – не з'явився відповідач-1 – Міністерство культури України представник відповідача-1 – Дзюба І.  Ю. відповідач-2 – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє" представник відповідача-2 – не з'явився відповідач-3 – Державне агентство України з питань кіно представник відповідача-3 – Команський О.  С. третя особа – Фонд державного майна України представник третьої особи –не з'явився розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства України з питань кіно на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 (головуючий суддя Пантелієнко В.  О., судді Ткаченко Б.  О., Доманська М.  Л.) у справі Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" до Міністерства культури України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє" та Державного агентства з питань кіно за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Фонду державного майна України про визнання недійсною додаткової угоди від 27.07.2007 №  2 до договору від 10.05.2003 №  15/05/03 та стягнення 24 360 грн. компенсації, Короткий зміст позовних вимог 1.          09.10.2014 Приватне акціонерне товариство "Одеська кіностудія" (далі – Позивач) звернулось до Міністерства культури України (далі – Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє" (далі – Відповідач-2) з позовом про визнання недійсною додаткової угоди №  2 від 27.07.2007 до договору №  15/05/03 від 10.05.2003, укладеної між Державною службою кінематографії Міністерства культури і туризму України та Відповідачем-2; стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 компенсації, отриманої внаслідок порушення авторського права за передання виключного майнового права на використання фільмів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє" у розмірі 24 360 грн., що складає розмір 20 мінімальних заробітних плат (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, поданої 24.11.2014). 2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з договором від 10.05.2003 №  15/05/2003 (далі – Договір) Державне підприємство "Одеська кіностудія художніх фільмів" та Відповідач-1 передали Відповідачу-2 виключні майнові права на фільми вироблені ними відповідно до додатків до Договору №  1 та №  2. 03.11.2014 Позивач довідався про існування Додаткової угоди №  2 до Договору, сторонами якої є Державна служба кінематографії Міністерства культури і туризму України та Відповідач-2, відповідно до якої Відповідачу-2 переходять усі майнові авторські права на фільми; строк дії Договору на цих умовах продовжений з 02.06.2003 до 31.12.2020. Поряд з цим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі №  761/25131/13-ц від 23.10.2013 визначено, що авторські права на фільми, створені на Державному підприємстві "Одеська кіностудія" у період з 01.01.1964 по 22.02.1994, належать кіностудії, тобто Позивачу як правонаступнику Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів". Отже Позивач неправомірно не отримував доходи від передачі майнових авторських прав на фільми внаслідок укладення Додаткової угоди №  2. Короткий зміст рішення по суті 3.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 у задоволенні позову відмовлено. 02.02.2016 Київський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" задовольнити частково; рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 скасувати; прийняти нове рішення; позов задовольнити частково; визнати недійсною додаткову угоду №  2 від 27.07.2007, укладену між Державною службою кінематографії Міністерства культури і туризму України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє", до договору №  15/05/03 від 10.05.2003 на майбутнє; в решті позовних вимог відмовити. 4.          Судом встановлено, що 10.05.2003 Відповідач-1, Державне підприємство "Одеська кіностудія художніх фільмів" (далі – Кіностудія), і Відповідач-2 уклали Договір, за умовами пунктів 1.1, 1.3 якого Відповідачу-2 передані виключні майнові авторські права на фільми (далі – Фільми), вироблені Кіностудією та зазначені у додатках № 1 та № 2 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною,  строком на п'ять років – з 15.05.2003 по 15.05.2008. За умовами пункту 1.4 визначені у пунктах 1.1, 1.2 Договору права Відповідач-2 має право використовувати на території Росії, країн СНД (окрім України) та країн всього Світу. Відповідно до пункту 3.1 Договору доходи, отримані Відповідачем-2 від реалізації Фільмів згідно з щоквартальними звітами розподіляються таким чином: Кіностудії – 45%, Відповідачу-1 – 20%, Відповідачу-2 – 35%. За умовами пунктів 7.5, 7.6 всі зміни та доповнення до цього Договору дійсні за умови, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін. У випадку реорганізації сторін зобов'язання, передбачені даним Договором, є обов'язковими для їх правонаступників. 5.          24.02.2006 Відповідачем-1, Кіностудією та Відповідачем-2 укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої сторони змінили пункт 1.2 та пункт 1.3 Договору, узгодивши, що Відповідач-2 отримує майнове авторське право на Фільми строком з 15.05.2003 по 31.12.2014, що містить у собі: а) виключне право на використання Фільмів (у тому числі їх фрагментів) у формах і засобах: перекладу, відтворення, публічного повідомлення, поширення на усіх видах матеріальних носіїв шляхом продажу, здавання внайми і/чи комерційний прокат екземплярів також зафіксованих у формі, що зчитує комп'ютер, використання фрагментів як складової частини оригінальних аудіовізуальних творів, експорту екземплярів; б) виключне право на дозвіл чи заборону використання Фільмів (у тому числі їх фрагментів) у вказаних вище формах і способах третіми особами. Також сторони додаткової угоди № 1 змінили розподіл доходів, отриманих Відповідачем-2 від реалізації Фільмів наступним чином: Відповідачу-1 – 65%, Відповідачу-2 – 35%. 6.          27.07.2007 Державна служба кінематографії Міністерства культури і туризму України та Відповідач-2 уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої Відповідачу-2 передано всі майнові авторські права на Фільми згідно з додатками, розподілено доходи від реалізації Фільмів таким чином: Державній службі кінематографії – 65%, Відповідачу-2 – 35%; продовжено строк дії Договору до 31.12.2020. 7.          Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.06.2005 №  192-р "Про передачу до сфери управління Міністерства культури і туризму підприємств, установ та організацій" на виконання абзацу 4 статті 4 Указу Президента України від 20.04.2005 №  680 "Про Міністерство культури і туризму України" до сфери управління Відповідача-1 передано Державне підприємство "Одеська кіностудія художніх фільмів". 21.11.2005 за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кіностудії до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія", Міністерство культури і туризму України передає Фонду державного майна України, Фонд приймає та передає як вклад до статутного фонду (капіталу) цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів", створеного наказом Міністерства культури і мистецтв України від 20.10.1994 №  424 разом з усіма правами та обов'язками, згідно з описом, що наводиться у додатку, який є невід'ємною частиною акта. 02.12.2005 за №  15561020000014912 державним реєстратором виконкому Одеської міської ради Одеської області зареєстровано юридичну особу – Закрите акціонерне товариство "Одеська кіностудія", яке згідно з пунктом 7 статуту є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів", створеного наказом Міністерства культури і мистецтв України від 20.10.1994 №  424. 8.  Разом з тим наказом Міністерства культури і туризму України від 14.03.2006 №  116 у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу Кіностудії до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія" реорганізовано Кіностудію шляхом її приєднання до Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія". Державна реєстрація припинення юридичної особи – Кіностудії відбулась 08.11.2006 за №  15561120002020086. 9.          На підставі наведених обставин суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що Фондом державного майна України передано, а Закритим акціонерним товариством "Одеська кіностудія" прийнято все майно (цілісний майновий комплекс), права та обов'язки об'єкта приєднання – Кіностудії, включаючи права, які є предметом Додаткової угоди №  2 до Договору, тобто Закрите акціонерне товариство "Одеська кіностудія" стало повним правонаступником Кіностудії після державної реєстрації її припинення. Таким чином, підписуючи акт прийому-передачі фільмів від 15.10.2006, Відповідач-1 та ліквідатор Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" діяли всупереч наказу Міністерства культури і туризму України від 14.03.2006 №  116. Укладення Додаткової угоди №  2 Державною службою кінематографії Міністерства культури і туризму України та Відповідачем-2 щодо об'єктів авторського права (Фільмів) без участі правонаступника – правоволодільця, в даному випадку Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія", порушує права останнього, а саме виключні права дозволяти використання творів (Фільмів) та права на плату за їх використання. Укладення цього правочину суперечить статті 1113 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", оскільки така додаткова угода має бути тристоронньою, як і Договір. Отже Додаткова угода №  2 до Договору укладена всупереч нормам цивільного законодавства, що регулюють правовідносини, пов'язані з майновими правами інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори, тому підлягає визнанню недійсною. Щодо стягнення компенсації у зв'язку з порушенням авторських прав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Позивач не надав доказів на підтвердження використання Відповідачами творів, майнові авторські права на які належать Позивачу, що виключає застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами 10.          02.07.2018 Державне агентство з питань кіно (далі – Відповідач-3) звернулось до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 за нововиявленими обставинами, у якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 та ухвалити нове рішення у справі. 11.          Заява мотивована тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №  910/25312/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" до Держкіно, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє" за участю третіх осіб – Фонду державного майна України, Міністерства культури України про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 24 360,00 грн., заяву Держкіно про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07.03.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 задоволено. Постанову Вищого господарського суду України від 07.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №  910/25312/14 скасовано. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі №  910/25312/14 залишено в силі. 12.          Як на нововиявлені обставини Відповідач-3 посилається на обставини, зазначені у вказаній постанові, а саме: факт відсутності як вольової дії наміру Міністерства культури і мистецтва України як органу управління суб'єкта господарювання державної форми власності – Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" та наміру цього підприємства до приєднання до Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія", на передачу останньому майнових авторських прав на аудіовізуальні твори – фільми, створені протягом 1955 – 1991 років; факт відсутності фактичної передачі майнових авторських прав на аудіовізуальні твори – фільми, створені протягом 1955 – 1991 років Закритим акціонерним товариством "Одеська кіностудія"; факт відсутності передачі з боку Кіностудії як внеску до майна новоствореної юридичної особи разом із цілісним майновим комплексом майнових прав на аудіовізуальні твори; факт відсутності у Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" виключних майнових прав на аудіовізуальні твори – фільми, створені ним протягом 1955 – 1991 років на момент його виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; факт, що при організації державного підприємства шляхом приєднання до правонаступника не переходять ті права та обов'язки державного підприємства, які не були передані правонаступнику та які не належать державному підприємству на час внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про припинення державного підприємства. Вказані обставини є нововиявленими, оскільки існували на час розгляду цієї справи, не були і не могли бути відомі Відповідачу-3 під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, є істотними для перегляду цієї справи, оскільки врахування тих обставин мало б наслідком прийняття іншого судового рішення. Тобто зазначені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Відповідач-3 дізнався про існування нововиявлених обставин 27.03.2018 з одержання примірника рішення Верховного Суду у зазначеній справі. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 13.          25.07.2018 Київський апеляційний господарський суд ухвалив заяву Державного агентства України з питань кіно про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 залишити без задоволення; постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається Відповідач-3, можуть бути новими, але не нововиявленими. Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не ґрунтуються на фактах, викладених у постанові Верховного Суду у справі №  910/25312/14 від 14.03.2018, а винесена вона більш ніж через два роки після прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом від 02.02.2016 у цій справі. Крім того скасована Верховним Судом постанова суду апеляційної інстанції у зазначеній справі прийнята значно пізніше постанови, про перегляд якої подано заяву, та не могла ґрунтуватись на скасованій Верховним Судом постанові. Короткий зміст вимог касаційної скарги 14. 09.08.2018 Відповідач-3 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018, ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016, рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 залишити без змін. 15. 11.09.2018 Відповідач-3 звернувся з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому зазначив, що ця справа містить виключну правову проблему, яка з огляду на судову практику, що склалася, полягає у відсутності єдиного підходу до вирішення спорів та встановлення правової природи правонаступництва державних підприємств в Україні при їх реорганізації шляхом приєднання.  Однак, враховуючи, що на цьому етапі у справі має місце вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для перегляду прийнятого по суті рішення у справі за нововиявленими обставинами, Суд не вбачає необхідності для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України). 16. 27.09.2018 Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримує та просить задовольнити касаційну скаргу. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі 17. Ухвала апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 необґрунтована, безпідставна, порушує принципи законності та єдиного підходу до вирішення спору, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. 18. Мотив суду про те, що вказані обставини можуть бути новими, однак не нововиявленими, має характер припущень, при цьому судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. При прийнятті ухвали судом порушено положення частин першої – четвертої  статті 236 ГПК України, оскільки судом належним чином не обґрунтовано припущення про те, що обставини, вказані у заяві Відповідача-3, є саме новими, а не нововиявленими, а також не вирішено питання щодо правової природи цих обставин. Наведені Відповідачем-3 обставини містять усі складові для надання їм статусу нововиявлених, що свідчить про порушення судом статті 320 ГПК України. 19. Суд апеляційної інстанції допустив порушення статей 86, 320 ГПК України, в той же час судові рішення, прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть вважатись такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд. 20. При перегляді справи суд апеляційної інстанції не дотримався правил, встановлених статтею 325 ГПК України. В порушення статті 236 ГПК України апеляційним судом не враховано висновки Верховного Суду. 21. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, Скаржник наголошує на необхідності належного обґрунтування судового рішення. Доводи Відповідача-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу 22. Висновки постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 прямо суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018. Позиція Верховного Суду 23. Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається і заявою, на час розгляду справи. 24. Таким чином підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, існування обставин на час розгляду справи, по-друге те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення. 25. Звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 за нововиявленими обставинами, Відповідач-3 послався на обставини, відображені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №  910/25312/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" до Держкіно, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє" за участю третіх осіб – Фонду державного майна України, Міністерства культури України про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 24 360,00 грн., а саме: - факт відсутності як вольової дії наміру Міністерства культури і мистецтва України як органу управління суб'єкта господарювання державної форми власності – Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" та наміру цього підприємства до приєднання до Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія" та передачу останньому майнових авторських прав на аудіовізуальні твори – фільми, створені протягом 1955 – 1991 років; - факт відсутності фактичної передачі майнових авторських прав на аудіовізуальні твори – фільми, створені протягом 1955 – 1991 років Закритим акціонерним товариством "Одеська кіностудія"; - факт відсутності передачі з боку Кіностудії як внеску до майна новоствореної юридичної особи разом із цілісним майновим комплексом майнових прав на аудіовізуальні твори; - факт відсутності у Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів" виключних майнових прав на аудіовізуальні твори – фільми, створені ним протягом 1955 – 1991 років на момент його виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; - факт, що при реорганізації державного підприємства шляхом приєднання до правонаступника не переходять ті права та обов'язки державного підприємства, які не були передані правонаступнику та які не належать державному підприємству на час внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про припинення державного підприємства. Вказані обставини, на думку Відповідача-3, є нововиявленими, оскільки існували на час розгляду цієї справи, не були і не могли бути відомі Відповідачу-3 під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, є істотними для перегляду цієї справи, оскільки їх врахування мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, тобто є даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. При цьому зазначає, що про існування цих обставин дізнався 27.03.2018, одержавши примірник постанови Верховного Суду у вказаній справі. 26.          Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №  910/25312/14 заяву Державного агентства кіно про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07.03.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 задоволено; постанову Вищого господарського суду України від 07.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №  910/25312/14; рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі №  910/25312/14 залишено в силі. 27. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду погодилась з його висновками, виходячи з тих обставин, які вже були встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті, отже не встановлювала та не могла встановлювати жодних нових обставин справи. Згідно з вимогами частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже обставини, на які Скаржник посилається як на нововиявлені, є висновками Суду щодо застосування норм права, прийнятими на підставі та відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи. При цьому та обставина, що вказана справа, розглянута Великою Палатою Верховного Суду, та ця справа, у якій подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, є подібними за суб'єктним складом, предметом спору та підставами позову, не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 320 ГПК України, для здійснення перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016. 28. Водночас, зазначений Скаржником факт, що при реорганізації державного підприємства шляхом приєднання до правонаступника не переходять ті права та обов'язки державного підприємства, які не були передані правонаступнику та які не належать державному підприємству на час внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про припинення державного підприємства, в якості нововиявленої обставини, є правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №  910/25312/14. 29. Таким чином обставини, на які посилається Скаржник, не містять усіх ознак, необхідних для визнання їх нововиявленими, що спростовує доводи Скаржника (пункти 18, 20) про порушення судом положень статті 320 ГПК України. 30. Відповідно до частин 1 – 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи Скаржника (пункти 17, 21) щодо необхідності обґрунтування судового рішення заслуговують на увагу, однак, враховуючи, що у цій справі вирішувалось питання щодо наявності чи відсутності підстав для здійснення перегляду прийнятого у справі судового рішення за нововиявленими обставинами, а у постанові від 14.03.2018 у справі №  910/25312/14 Великою Палатою Верховного Суду не викладено висновки щодо застосування норми права, яка визначає підстави та порядок здійснення перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, посилання Скаржника в цій частині Суд відхиляє. 31. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що зазначені заявником обставин не є нововиявленими, а тому не можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення в порядку глави 3 ГПК України, а доводи Скаржника (пункти 17, 18, 19) наведених висновків не спростовують. 32. За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга – залишенню без задоволення. Судові витрати 33.           З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд П О С Т А Н О В И В : 1.          Касаційну скаргу Державного агентства України з питань кіно залишити без задоволення. 2.          Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі №  910/21729/14 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя                                                                                К. М. Пільков Судді                                                                                                    І.  В. Булгакова                                                                                                     Б.  Ю.  Львов