Постанова

від 29.09.2015 по справі 818/2/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. Справа № 818/2/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 818/2/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 21.11.2013 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 2306,25 грн., від 21.11.2013 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 205627,5 грн., від 21.11.2013 року № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 163823,91 грн., а також податкове повідомлення - рішення від 21.11.2013 року № НОМЕР_4 про нарахування адміністративного штрафу у розмірі 510 грн..

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Сумській області від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2306,25 грн. (дві тисячі триста шість грн. 25 коп.), із них 1845 грн. за основним платежем і 461,25 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Сумській області від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_2 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 205627,5 грн. (двісті п'ять тисяч шістсот двадцять сім грн. 50 коп.), із них 164502 грн. основний платіж і 41125,5 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Сумській області від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_3 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування в розмірі 163823,91 грн. (сто шістдесят три тисячі вісімсот двадцять три грн. 91 коп.), із них за основним платежем 131059,13 грн. та 32764,78 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Сумській області від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510 (п'ятсот десять) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 44.1 ст. 44, п. 291.4 ст. 291, пп. 4 п. 293.4 ст. 293, п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 187.3 ст. 187 Податкового кодексу України та ст.ст. 7, 9, 69, 81, 82, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства країни, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_2, зареєстрований Виконавчим комітетом Шосткинської міської ради Сумської області 10.09.2003 року як фізична особа - підприємець, про що свідчить свідоцтво № 4892, з 12.09.2003 року перебуває на податковому обліку в Шосткинській ОДПІ.

У період з 01.01.2012 року до 25.01.2013 року здійснював фінансово-господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку групи 2, що підтверджується відповідним свідоцтвом "серія Б № 588172" (т. 1, а.с. 126).

У період з 13.02.2013 року по 21.02.2013 року фахівцем Шосткинської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 25.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2013 року № 249/17-0203-2352104510 (т. 1, а.с. 10-32).

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: - п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України - незбереження первинних документів, ведення яких передбачено законодавством; - пп. 2 п. 291.4 ст. 291, пп. 4 п. 293.4 ст. 293 ПК України, у зв'язку з чим донараховано єдиного податку в розмірі 1845 грн. (здійснення діяльності, яка не дає право застосовувати спрощену систему оподаткування, яка полягає у наданні послуг не платникам єдиного податку); - п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в період з 01.04.2012 року до 31.12.2012 року на загальну суму 131059,13 грн.; - п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 187.3 ст. 187 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 164502 грн. (т.1, а.с. 18-22, 27-28, 31).

Не погодившись з висновками податкового органу позивач подав свої заперечення на акт перевірки від 28.02.2013 року № 249/17-0203-2352104510 (а.с. 73-75).

Відповідач листом від 26.03.2013 року "вих. № 3854/Ж/17-2352104510" надав відповідь на заперечення до акту перевірки, яким повідомив, що зауваження, викладені в запереченнях, є безпідставними, а акт перевірки від 28.02.2013 року № 249/17-0203-2352104510 відповідає вимогам чинного законодавства (т. 1, а.с. 179-184).

За результатами перевірки Шосткинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 року:

- № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 2306,25 грн. (т. 1, а.с. 34),

- № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 205627,5 грн. (т. 1, а.с. 36),

- № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 163823,91 грн. (т. 1, а.с. 38),

- № НОМЕР_4 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 510 грн. ( т.1, а.с. 40).

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 21.11.2013 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 винесено Шосткинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області з порушенням норм чинного законодавства України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 44.1, пп. 44.3 ст. 44, п. 46.1 ст. 46, п. 291.4 ст. 291, пп. 4 п. 293.4 ст. 293, п. 177.2 ст. 177, п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 187.3 ст. 187 Податкового кодексу України. Вказані висновки ґрунтуються на тому, що позивач, перебуваючи на 2 групі платників єдиного податку, надавав послуги суб'єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, а перебувають на загальній системі оподаткування, а саме: ТОВ "Тіру ЛТД" в березні 2012 року, ДП "Шосткинський лісгосп" в червні 2012 року та ФОП ОСОБА_3 у вересні 2012 року.

Пунктом 291.4 статті 291 ПК суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділено на групи платників єдиного податку. При цьому до другої груп належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Таким чином, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи, який надає послуги суб'єкту господарювання, що не є платником єдиного податку, не відповідає наведеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи.

Згідно з пунктом 293.4 статті 293 ПК до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

В силу вимог підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

З наведених законодавчих положень вбачається, що наслідком порушення платником єдиного податку 2 групи умов перебування у цій групі платника є застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Тіру" ЛТД були укладені договори оренди складських приміщень № 04 та № 05 від 01.04.2011 року, розташованих за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка, 57, загальною площею 400 кв.м. та 100 кв.м. (т.1, а.с. 108 - 112, 117-121) та оформлені акти здачі - прийняття нежитлових приміщень (т.1, а.с.113, 122).

30.05.2012 року між сторонами укладено угоди про розірвання договорів оренди та підписані акти здачі-приймання складських приміщень від ТОВ "Тіру ЛТД" до ФОП ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 114-115, 123-124).

З листа від 10.02.2014 № 1355/17-1012 (т. 1, а. с. 116) слідує, що ТОВ "Тіру ЛТД" (код ЄДРПОУ 21109617) перебуває на податковому обліку в Шосткинській ОДПІ Сумської області, з 2012 року діяльність здійснювало на загальній системі оподаткування.

На виконання умов вищевказаних договорів № 4, № 5 позивачем було виставлено ТОВ "Тіру ЛТД" рахунки-фактури за оренду нежитлового приміщення: № СФ-000068 від 30.09.2011 року на суму 600 грн. за оренду нежитлового приміщення площею 400 кв.м. за вересень 2011 року, № СФ-0000067 від 30.09.2011 року на суму 200 грн. за оренду нежитлового приміщення площею 100 кв.м. за вересень 2011 року, №СФ-0000072 від 31.10.2011 року на суму 200 грн. за оренду нежитлового приміщення площею 100 кв.м. за жовтень 2011 року, №СФ-0000073 від 31.10.2011 року на суму 600 грн. за оренду нежитлового приміщення площею 400 кв.м. за листопад - грудень 2011 року, № СФ-00025/6 від 30.12.2011 року на суму 1200 грн., за оренду нежитлового приміщення площею 400 кв.м. за вересень - грудень 2011 року (т.1, а.с. 174-178).

На підставі виставлених рахунків № 25/6 від 30.12.2011 року, № 68 від 30.09.2011 року, № 67 від 30.09.2011 року, № 72 та № 73 від 31.10.2011 року орендарем - ТОВ "Тіру ЛТД", проведено платежі на банківський рахунок орендодавця на загальну суму 1300 грн., про що свідчать відповідні банківські виписки від 17.01.2012, 23.03.2012, 29.03.2012 (т.1, а.с. 127-129).

При цьому, сплата грошових коштів фактично відбулась не за послуги, надані в першому кварталі 2012 році, як це вказано в акті перевірки (т.1, а.с.20), а за вересень-грудень 2011 року.

30 березня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Тіру" ЛТД складено Угоду про розірвання договору оренди складського приміщення (Додаток № 2 до Договору оренди № 05 складського приміщення), яка припиняє дію договору, у зв'язку з чим сторонами підписано акт приймання-передачі складського приміщення від орендаря ТОВ "Тіру" ЛТД орендодавцю ФОП ОСОБА_2

30 березня 2012 року ТОВ "Тіру ЛТД" на адресу ФОП ОСОБА_2 складено Лист-вимогу № 17/1 про повернення коштів в сумі 200,00 грн., 200,00 грн. та 900,00 гри. які було зараховано на рахунок ФОП ОСОБА_2, як часткову сплату орендної плати, у зв'язку із розірванням договорів оренди № 04 від 01.04.2011 року та № 05 від 01.04.2011 року.

З наданого до матеріалів справи прибуткового касового ордеру № 27 від 30 березня 2012 року в касу ТОВ "Тіру" ЛТД прийнято від ФОП ОСОБА_2В суму 1 300,00 грн. як "повернення грошових коштів згідно листа-вимоги від 30.03.2012 року № 17/1".

Таким чином, із отриманої в першому кварталі 2012 року ФОП ОСОБА_2 коштів від ТОВ "Тіру" ЛТД на суму 1 300,00 грн. за оренду нежитлових приміщень, вказану повернуто ТОВ "Тіру ЛТД" у зв'язку із виставленням вимоги № 17/1 від 30.03.3012 року, що підтверджується прибуткового касового ордеру № 27 від 30.03.2012 року (т. 1, а.с. 76-77, 155-156).

До складу доходу платника єдиного податку, визначеного статтею ст. 292 ПК України, не включаються: - суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (п.п. 292.11.5 п. 292.11 ст. 292 ПК України).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума у розмірі 1300 грн. не повинна включатися в дохід платника єдиного податку та впливати на розмір донарахованих податкових зобов'язань.

Крім того, 29.03.2012 року ТОВ "Тіру ЛТД" був здійснений платіж у сумі 11200 грн. (рахунок № 25/6 від 30.12.2011 р.), отриманий позивачем як оплата за поставлені мішки в кількості 11000 штук, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-00000008 від 15.03.2012 року (т. 1, а.с. 129, 173).

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено заборону щодо перебування на спрощеній системі оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги суб'єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку. При цьому, продаж товарів платниками другої групи обмежено лише обсягом доходу від його здійснення. Вказана норма не містить обмежень щодо діяльності суб'єктів господарювання, які віднесені до другої групи платників єдиного податку, з продажу товарів суб'єктам господарювання, які, зокрема, перебувають на загальній системі оподаткування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_2 відносно контрагента ТОВ "Тіру ЛТД" у першому кварталі 2012 року не здійснював діяльності, яка не дає йому права перебувати на спрощеній системі оподаткування (2 група платника єдиного податку).

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем у першому кварталі 2012 року вимог пп. 4 п. 293.4 ст. 293 ПК України, внаслідок отримання доходу від надання послуг ТОВ "Тіру" ЛТД за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 у розмірі 12 300 грн., який повинен бути оподаткований заставкою єдиного податку у розмірі 15 відсотків - 1845,00 грн. (12 300 грн. х15%), оскільки ФОП ОСОБА_2 не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування та повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.04.2012 року, є неправомірним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано єдиний податок з фізичних осіб у загальному розмірі 2306,25 грн., у т.ч. 1845,0 грн. - за основним платежем, 461,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню.

Оскільки під час судового розгляду справи встановлено дотримання ФОП ОСОБА_2 у першому кварталі 2012 року умов перебування у другій групі платників єдиного внеску, податкові повідомлення рішення від 21.22.2013 року №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб також підлягають скасуванню.

З приводу господарських відносин з ФОП ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 10.09.2012 р. між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди № 13 (т. 1, а.с. 201-206) , за яким ФОП ОСОБА_2 передав у оренду частину приміщення, площею 10 кв.м., яке розташоване за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка 57.

На дату укладання договору оренди та складання акту здачі-приймання частини приміщення від 10.09.2012 року ФОП ОСОБА_3 перебувала не на загальній, а на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку "серія Б № 588119" (т. 1, а.с. 145).

Посилання представника відповідача на перебування ФОП ОСОБА_3 на спрощеній системі оподаткування тільки з 01.01.2012 року до 30.09.2012 року, після чого вона здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування в період з 01.10.2012 року до 31.12.2012 року (т.1, а.с. 200, 207) судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки чинним на той час законодавством України не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання, а також не надано їм право перевіряти правомірність діяльності контрагентів за господарськими договорами, їх мету діяльності, достовірність даних, вказаних ними у первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку, в тому числі і перевіряти підстави переходу контрагентів зі спрощеної на загальну систему оподаткування.

Більш того, під час проведення перевірки не було встановлено фактів отримання позивачем від ФОП ОСОБА_3 грошових коштів на виконання умов договору оренди № 13 від 10.09.2012 р. Акт перевірки від 28.02.2013 р. № 249/17-0203-2352104510 не містить жодних посилань на первинні документи, що підтверджують факт отримання позивачем від ФОП ОСОБА_3, на час її перебування на загальній системі оподаткування, грошових коштів на виконання умов договору оренди № 13 від 10.09.2012 р. (т.1, а.с. 20).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено факту того, що ФОП ОСОБА_2 відносно контрагента ФОП ОСОБА_3 здійснював діяльність, яка не дає йому права перебувати на спрощеній системі оподаткування (2 група платника єдиного податку).

Відносно господарських відносин з ДП "Шосткинський лісгосп", колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом під час розгляду справи, у червні 2012 року ФОП ОСОБА_2, перебуваючи на 2 групі платників єдиного податку, отримав на розрахунковий рахунок грошові кошти в загальній сумі 3360 грн., сплачених ДП "Шосткинський лісгосп" відповідно до рахунку-фактури № СФ-00000, що підтверджується копіями: платіжного доручення та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -0000015, виписками по рахунку позивача (т. 1, а.с. 60-61, 130-131).

ДП "Шосткинський лісгосп" не зареєстровано платником єдиного податку, а є платником податку на прибуток. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.06.2005 року № 25899031, на час проведення перевірки, було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Крім того, Шосткинською ОДПІ було проведено зустрічну перевірку ДП "Шосткинський лісгосп" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_2 за червень 2012 року, якою не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ФОП ОСОБА_2, який мав правові відносини з платником податків та встановлено відображення ДП "Шосткинський лісгосп" у податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ФОП ОСОБА_2 який мав правові відносини з платником податків. (т.1, а.с.63- 65).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт надання ФОП ОСОБА_2 послуг ДП "Шосткинський лісгосп" у 2 кварталі 2012 року, а тому колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо порушення позивачем вимог пп. 4 п. 293.4 ст. 293, абз. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК ПК України, внаслідок отримання доходу від надання послуг ДП "Шосткинський лісгосп", у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_2 не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування та повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 3 кварталу 2012 року, тобто з 01.07.2012 року, чого ним зроблено не було.

Посилання суду першої інстанції на те, що в п.291.5 ст.291 ПК України відсутній такий вид діяльності, який не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, як "надання послуг особам, які не є платниками єдиного податку", при цьому, надання послуг особам, які не є платниками єдиного податку, може свідчити лише про порушення платником єдиного податку правил перебування у другій групі платників єдиного податку, за що Податковим кодексом України прямо не передбачена відповідальність, окрім перевищення граничної суми доходу та кількості найманих працівників, колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим.

Як вже було зазначено, пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено заборону перебування на спрощеній системі оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги суб'єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, а наслідком порушення платником єдиного податку 2 групи умов перебування у цій групі платника, в силу приписів пп. 293.4 статті 293, пп. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, є застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулось правопорушення.

Безпідставними також є посилання представника позивача п. 97 Закону України "Про внесення змін до податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" від 24.05.2012, яким внесено зміни, зокрема, до п. 2 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу, якими встановлено, що норми пп. 2 п. 293.4 ст. 293 та пп. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, у 2012 року не застосовуються, оскільки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 293.4 статті 293 та пп. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України в частині надання послуг суб'єкту господарювання, який не є платником єдиного податку та не здійснення переходу на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення, а не за здійснення позивачем видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку.

Таким чином, позивач порушив умови перебування у ІІ групі спрощеної системи оподаткування з червня 2012 року та повинен був з 01.07.2012 року перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, а саме на загальну систему оподаткування.

Відповідно пп.177.5.2 п.177.5 ст.177 Кодексу фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність, або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Згідно п.167.1 ст.167 Кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Пунктами 177.1, 177.2 ст.177 Кодексу передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки, позивач декларацій про доходи за IIІ-ІV квартал 2012 року до контролюючого органу не подавав. Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року встановлено заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 782297,29 грн., що, з урахуванням п. 167.1 ст. 167 ПК України, призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 131059,13 грн. ((782297,29/9-10730)*17%+10730*15%)+9.

Оскільки під час судового розгляду справи судом встановлено дотримання ФОП ОСОБА_2 у першому кварталі 2012 року умов перебування у другій групі платників єдиного внеску та неправомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2012 по 30.06.2012, а відповідні порушення позивачем допущено у 2 кварталі 2012 року, колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органу щодо заниження ФОП ОСОБА_2 податку з доходів фізичних осіб лише за IIІ-ІV квартал 2012 року.

Враховуючи дані акту перевірки від 28.02.2013 року № 249/17-0203-2352104510 колегією суддів встановлено, що сума чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_2 за IIІ-ІV квартал 2012 року становить 563 269 грн. 60 коп. (782297,29 - 219027,69 - сума доходу платника за ІІ квартал за даними перевірки).

Таким чином, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2015 року по 31.12.2012 року становить 94468 (дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 23 коп. ((563269, 6/6-10730)*17%+10730*15%)*9, а сума штрафних санкцій - 23 617 (двадцять три тисячі шістсот сімнадцять) грн. 05 коп.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.11.2013 року № НОМЕР_3 в частині донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб на суму у загальному розмірі 118082, 25 грн., в т.ч. 94468, 23 грн. - сума основного зобов'язання, 23 617,05 - штрафних (фінансових санкцій) є правомірним, а висновки суду щодо скасування його в цій частині - помилковими.

З приводу донарахування податковим органом позивачу грошового зобов'язання за період липень-грудень 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Водночас відповідно до пункту 297.1 статті 297 платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу (підпункт 3).

Зазначеними положеннями Податкового кодексу України встановлено підставу для обов'язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість, а саме - досягнення визначеної законом суми від здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, сума виручки платника єдиного податку 2 групи, яка підлягає оподаткуванню за правилами спрощеної системи, не впливає на виникнення у особи обов'язку зареєструвати платником ПДВ; такий обов'язок виникає у суб'єкта малого підприємництва 2 групи у разі перевищення протягом послідовних дванадцяти календарних місяців суми його оподатковуваних операцій 300 000 гривень, без урахування 1000000 гривень, отриманих у рамках провадження діяльності на умовах сплати єдиного податку.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.183.10.).

Підпунктом "а" п.187.1. статті 187 Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Отже, з положення п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України вбачається, що обсяг операцій, які оподатковуються податком на додану вартість, за умови перевищення позивачем протягом останніх 12 календарних місяців 300000 гривень сукупно, визначається для позивача з 01.07.2012 року з часу позбавлення ним статусу платника єдиного податку та переходу ним на загальну систему оподаткування.

Відтак, для правильного вирішення даного спору необхідно перевірити, чи досягнула сума оподатковуваних поставок позивача за 12 місяців, починаючи з 01.07.2012, 300 000 грн.

Як вбачається з акту перевірки, обсяг виручки ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 року становить 627 214 грн. 45.

При цьому, з книги обліку доходів позивача № 5136/1204 від 20.01.2012 року колегією суддів встановлено, що перевищення граничної суми виручки відбулось у вересні 2012 року - 315000 грн.

Враховуючи наведене, позивач, підлягаючи обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість з жовтня 2012 року, та не подавши до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію платником ПДВ у строк, установлений п. п. 183.1, 183.2 ст. 183, у відповідності до пункту 183.10 статті 183 ПК України несе обов'язок з нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку до податкового повідомлення-рішення, сума грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2012 року становить 62 443,00 грн., в т.ч. жовтень 2012 року - 19100,0 грн., листопад 2012 року - 23120 грн., грудень 2012 року - 20223,0 грн. Сума штрафних санкції, виходячи з зазначеної суми грошового зобов'язання становить 15 610,75 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Кодексу, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4. 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу. - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.11.2013 року № НОМЕР_2 в частині донарахування позивачу податку на додану вартість на суму у загальному розмірі 78 053 (сімдесят вісім тисяч п'ятдесят три) грн. 75 коп., в т.ч. 62443,00 грн. - сума основного зобов'язання, 15 610,75 - штрафних (фінансових санкцій) є правомірним, а висновки суду щодо скасування його в цій частині - помилковими.

З приводу висновків відповідача про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України за не надання під час проведення перевірки первинних документів щодо підтвердження здійснюваних господарських операцій та нарахуванням за це адміністративного штрафу в сумі 510 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, 14.02.2013 року ФОП ОСОБА_2 податковим органом було надіслано лист за вих. № 2037/17-0203 з проханням надати документальне підтвердження здійснюваних господарських операцій з постачання товару (накладні, чеки, прибуткові ордера та ін.). Згідно наданого пояснення від 21.02.2013 року документи платником не зберігались.

Відповідно до вимог п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї діяльності. При цьому, первинний (оперативний) облік не варто плутати з бухгалтерським, він полягає тільки в документальному підтвердженні проведених операцій.

Згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні.

Як встановлено п. 44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.3. ст..44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Оскільки під час розгляду справи встановлено, що позивач у перевіряємому періоді повинен був перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником податків, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача був обов'язок щодо зберігання первинних документів на підтвердження здійснених господарських операцій.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 для проведення перевірки було надано книгу обліку доходів № 5136/1204 від 20.01.2012 року, однак, будь-якої іншої первинної документації на підтвердження отриманих доходів та понесених витрат позивачем до перевірки та на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень надано не було.

Згідно п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі 510 гривень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн. за порушення п. 44.1., п. 44.3 ст.44 ПК України Податкового кодексу України здійснено відповідачем на цілком законних підставах.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 818/2/14 в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області: від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_2 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у загальному розмірі 78 053 (сімдесят вісім тисяч п'ятдесят три) грн. 75 коп., в т.ч. 62443,00 грн. - сума основного зобов'язання, 15 610,75 - штрафних (фінансових санкцій); від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_3 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на суму у загальному розмірі 118082, 25 грн., в т.ч. 94468, 23 грн. - сума основного зобов'язання, 23 617,05 - штрафних (фінансових санкцій); від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: штрафні (фінансові) санкції на суму 510 (п'ятсот десять) грн. не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції у вищезазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. п. 1, 3 ст. 198, ст. 200, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 818/2/14 - скасувати в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області: від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_2 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 156 803 грн., із них 125 443 грн. основний платіж та 31 360 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_3 про суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на суму 157 994 грн. грн., із них за основним платежем 105 330 грн. та 26 332 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: штрафні (фінансові) санкції на суму 510 грн.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 818/2/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.09.2015 р.