Рішення

від 26.10.2011 по справі 2-379/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"26" жовтня 2011 р.Справа №2-379/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 р. Ленінський районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого Лазарєва А.В.,

секретаря Клименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ»про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача, ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ» , заробітну плату за травень -серпень 2010 р. в сумі 14021 гр. 77 коп., за невикористану відпустку кошти в сумі 2645 гр. 52 коп. і за час затримки заробітної плати кошти в сумі 12698 гр. 49 коп., мотивуючи тим, що 2 серпня 2010 р. при звільненні і на час звернення до суду вказані кошти їй не виплачені.

ОСОБА_1 у позовній заяві в обґрунтування своїх вимог зазначила наступне.

Згідно розрахункових листків і довідки відповідача №112/1 від 2 серпня 2010 р., їй було нараховане у 2010 році заробітної плати у березні в сумі 3923 гр.; у квітні - 6425 гр. 02 коп.; а у травні вже 944 гр., у червні - 884 гр.; у липні - 1192 гр. 92 коп.; у серпні -

703 гр. 95 коп.. Відповідач про причини такого суттєвого зменшення заробітної плати її не попередив, що є незаконним і порушує вимоги ст.. 103 КЗпП України та ст.. ст.. 22 ч. 2, 29 Закону України В«Про оплату праціВ» .

Вона провела свій розрахунок заробітної плати, згідно якого розмір середньоденної її заробітної плати повинен складати 272 гр. 33 коп. / 3923 гр. 63 коп. / березень/ + 6425 гр. 02 коп. /квітень/ = 10348 гр. : 38 / кількість відпрацьованих днів/ = 272 гр.33 коп.. У травні 2010 р. нею було відпрацьовано 17 днів, які слід помножити на середньоденний заробіток 272 гр. 33 коп. і таким чином заробітна плата за травень 2010 р. у неї повинна складати 3685 гр. 66 коп.. У червні було відпрацьовано 21 день і заробітна плата складатиме

5718 гр. 99 коп. / 272 гр. 33 коп. х 21= 5718 гр. 99 коп./. У липні нею було відпрацьовано 15 днів і заробітна плата за цей місяць складатиме 4084 гр. 99 коп. / 272 гр. 33 коп. х 15 = 4084 гр. 99 коп./. У липні 2010 р. вона хворіла 7 днів, оплата цієї тимчасової непрацездатності 1143 гр. 80 коп./ 272 гр. 33 коп. х 7 днів х 0,6 = 1143 гр. 80 коп./. З цих сум ніяких виплат у відношенні до неї відповідачем не здійснювалось, отже заборгованість відповідача за липень складатиме 5228 гр. 79 коп. / 4084 гр. 99 коп. + 1143 гр. 80 коп. = 5228 гр. 79 коп./. У серпні 2010 р. вона відпрацювала 1 день і її заробітна плата буде становити 272 гр. 33 коп., тобто вказана середньоденна заробітна плата.

Відповідачем не було виплачено їй також і компенсацію за невикористану відпустку. За її підрахунками заробіток за відпрацьовані нею у березні -липні 2010 р.

98 днів дорівнює 25926 гр. 09 коп.. Розмір середньоденної заробітної плати буде складати 264 гр. 55 коп. / 25926 гр. 09 коп. : 98 днів = 264 гр. 55 коп., а сума відпускних - 2645 гр.

52 коп. / 264 гр. 55 коп. х 10 днів відпустки = 2645 гр. 52 коп./.

Сторони у судове засідання зВ»явилися.

У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала і дала пояснення аналогічні позовній заяві. Позивачка також пояснила, що значна частина її заробітної плати складала премія. З травня 2010 р. відповідач припинив платити їй премію, тому її заробітна плата значно знизилася. Підстав для позбавлення премії у відповідача не було, оскільки вона порушень трудової дисципліни не допускала, до неї не було ніяких зауважень, а тому відповідач позбавив її премії незаконно. Позивачка збільшила позовні вимоги стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і просить стягнути з відповідача її середній заробіток за весь час затримки розрахунку з нею, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 264 гр. 55 коп. та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за 1 місяць.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Він пояснив, що у відповідності до ст.. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмір надбавок, доплат, премій та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами. Конкретні розміри посадових окладів службовцям, а також надбавок доплат, премій встановлюється власником або уповноваженим ним органом з урахуванням наведеного. Порядок нарахування та структура заробітної плати на ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ»встановлено Положенням про форми і системи оплати праці, матеріального стимулювання у системі закритого акціонерного товариства, яке затверджене зборами трудового колективу 2 березня 2009 року. Відповідно до п. 2,3 зазначеного Положення, заробітна плата на підприємстві складається з посадового окладу та відсотків нарахування місячної заробітної плати. Конкретний розмір оплати встановлюється в залежності від оцінки професійних і ділових якостей працівника. Місячна заробітна плата у повному, тобто зазначеному у штатному розписі розмірі виплачується у разі задовільного виконання виробничих завдань і доручень. Преміювання окремих категорій робітників ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ» за виробничу діяльність проводиться за наявності коштів на % премії затверджується директором підприємства за відповідними клопотаннями керівників підрозділів

/ службовими записками/. Позивачкою помилково було зроблено висновки стосовно того, що відповідач зобовВ»язаний був нарахувати їй за травень, червень та липень 2010 року заробітну плату в розмірі, нарахованому в березні та квітні 2010 року, тобто з нарахуванням премії. Підтвердженням помилковості цих висновків позивачки є факт відсутності розпорядження директора ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ»про нарахування позивачці премії за вказаний період, а також відсутність будь-яких клопотань керівника відповідного підрозділу підприємства. Позивачкою неправильно нарахований розмір компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2645 гр. 52 коп., виходячи з середньоденної заробітної плати в сумі 264 гр. 55 коп., до якої вона необґрунтовано включила премію. Стосовно вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, то на час звільнення заробітна плата позивачці була нарахована, але позивачка за заробітною платою не зВ»явилася, а тому немає законних підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Наказом генерального директора ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ» №13 від

9 березня 2010 р. позивачка була прийнята на роботу на посаду помічника керівника в адміністративно-фінансовий відділ з оплатою праці згідно діючого Положення про оплату праці.

Згідно штатного розпису посадовий оклад помічника керівника адміністративно-фінансового відділу складав 888 гр. / а. с. 14/

Після цього наказом генерального директора від 23 березня 2010 р. №19 ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ»вона з 23 березня 2010 р. була призначена на посаду начальника відділу / управління кадрами і трудовими відносинами/ за сумісництвом з оплатою праці згідно діючого Положення про оплату праці.

2 серпня 2010 р. наказом №100 того генерального директора позивачка була звільнена з роботи згідно ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням.

За час роботи позивачка отримала у відповідача заробітну плату лише за березень в сумі 3923 гр. 63 коп. і за квітень - 6425 гр. 02 коп.. Претензій стосовно розміру виплаченої заробітної плати за зазначений період у позивачки немає.

За період з 1 травня по 2 серпня 2010 р. заробітна плата, допомога по тимчасовій непрацездатності з 22 липня по 31 липня 2010 р., а також компенсація за невикористану відпустку позивачці не виплачені.

Відповідно ст.. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений ст.. 116 КЗпП України строк виплатити не оспорювану ним суму.

На підставі викладеного і ст.. 116 КЗпП України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки заробітну плату за період з 1 травня по 2 серпня 2010 р., допомогу по тимчасовій непрацездатності і компенсацію за невикористану відпустку.

Стосовно розміру заробітної плати, яка підлягає стягненню судом встановлено наступне.

Згідно довідки відповідача і розрахункових листів, які були видані позивачці, заробітна плата була їй нарахована у 2010 р. наступним чином: у березні в сумі 3923 гр. 63 коп. /по окладу 642 гр. за 17 робочих днів і премія в сумі 3281 гр. 33 коп./; у квітні в сумі 6425 гр. 02 коп. /по окладу 884 гр. за 21 робочий день і премія 5541 гр. 02 коп. /; у травні в сумі 944 гр. / по окладу 884 гр. за 17 робочих днів/; у червні - 884 гр. / по окладу 884 гр. за 21 робочий день /; у липні - 1192 гр. 94 коп. / по окладу 605 гр. 45 коп. за 15 робочих днів і допомога по тимчасовій непрацездатності в сумі 587 гр. 49 коп. /; у серпні - 854 гр. 67 коп. / по окладу за 1 робочий день в сумі 40 гр. 36 коп. і компенсація за невикористану відпустку в сумі 814 гр. 31 коп. / /а. с. 8 -11/.

До управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова відповідач надав інші відомості про заробіток позивачки у травні -серпні 2010 р..

Згідно облікової карти управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова заробіток позивачки ОСОБА_1 у 2010 р. складав: у травні 4097 гр., у червні - 1326 гр., у липні - 1857 гр. 08 коп. і у серпні 1180 гр. 47 коп./ а. с. 73/.

Позивачка вважає, що заробітна плата за період травня - липня 2010 р. повинна

бути їй нарахована із премією, а нарахування заробітної плати без премії суттєво знижує розмір заробітної плати і являється порушенням умов оплати праці.

У відповідності до ст.. 94 КЗпП України, заробітна плата - винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, премій та інших заохочувальних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договору з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими / регіональними/ угодами.

Зборами трудового колективу ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ»затверджене Положення про форми і системи оплати праці, матеріального стимулювання у системі закритого акціонерного товариства / далі Положення/ - а. с. 66 - 68.

Згідно п. 3 даного Положення, преміювання окремих категорій робітників ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ»за виробничу діяльність проводиться за наявності коштів та % премії затверджується директором підприємства за відповідними клопотаннями керівників підрозділів / службовими записками/.

Тобто, за Положенням вирішення питання про встановлення премії віднесено до компетенції директора. Ініціювання премії покладене на керівників підрозділів, які з приводу призначення премії повинні звертатися з клопотанням до директора..

З наданих документів вбачається, що клопотання про виплату премії позивачці у травні -липні 2010 р. не подавалось, тому у директора були відсутні підстави для виплати премії позивачці.

Суд вважає безпідставними вимоги позивачки про стягнення з відповідача премії за травень-липень 2010 р., а також наведений позивачкою у позовній заяві розрахунок В«усередненоїВ»премії, який не регламентується ніякими нормативними документами.

Виходячи з викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за розрахунком позивачки.

Суд вважає, що поданий відповідачем до пенсійного фонду розрахунок заробітної плати позивачки правильним та таким, що відповідає нормам КЗпП України і Положенню про форми і системи оплати праці, матеріального стимулювання у системі закритого акціонерного товариства, а тому приймає його за основу.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачкою по заробітній платі за період з 1 травня по 2 серпня 2010 р., яка не була виплачена позивачці при звільненні, буде складати 8460 гр. 55 коп. / 4097 гр. + 1326 гр. + 1857 гр. 08 коп. +1180 гр. 47 коп. = 8460 гр. 55 коп./ - /а. с. 73/. Дану заборгованість суд стягує з відповідача на користь позивачки. Компенсація за 7 днів за лікарняним листком позивачці, з 22 липня по 31 липня 2010 р., увійшла до нарахування по заробітній платі / 1180 гр. 47 коп./ за серпень 2010 р. і додаткового стягнення не потребує.

Відповідно ст.. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач повинен виплатити позивачці середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати протягом 9 місяців і 14 днів за період з 2 серпня 2010 р. по 25 травня 2011 р., коли позивачка працевлаштувалася. Після звільнення від відповідача позивачка ніде не працювала до 25 травня 2011 р..

При розрахунку середнього заробітку суд виходить з наступного.

За період з 9 березня по 2 серпня 2010 р. позивачка працювала 98 днів і отримала заробітну плату в розмірі 18809 гр. 20 коп. / 3923 гр. 63 коп. + 6425 гр. 02 коп. + 4097 гр. + 1326 гр. + 1857 гр. 08 коп. + 1180 гр. 47 коп. = 18809 гр. 20 коп./ - / а. с. 73/.

Виходячи з цього, середньоденний заробіток позивачки буде дорівнювати 191 гр. 90 коп. / 18809 гр. 20 коп. : 98 днів = 191 гр. 90 коп./, а середньомісячний - 4221 гр. 80 коп.

/ 191 гр. 90 коп. х 22 робочих днів в місяць = 4221 гр. 80 коп..

За 9 місяців затримки заробітної плати компенсація середнього заробітку буде складати 4221 гр. 80 коп. х 9 місяців = 37996 гр. 20 коп. і за 14 днів 191 гр. 90 коп. х 14 днів = 2686 гр. 60 коп..

Загальна сума компенсації за затримку виплати позивачці заробітної плати буде дорівнювати 40652 гр. 80 коп., що виходить із розрахунку: 37996 гр. 20 коп. + 2686 гр. 60 коп. = 40652 гр. 80 коп..

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивачки за затримку виплати заробітної плати у відповідності до ст.. 117 КЗпП України компенсацію середнього заробітку в сумі 40652 гр. 80 коп..

У відповідності з Законом України №594 від 15 листопада 1996 р. В«Про відпусткиВ» , якщо працівник безперервно працював на підприємстві менше 6 місяців, то він має право на оплачувану відпустки пропорційно відпрацьованому часу виходячи з розрахунку - 2 відпустки за кожен відпрацьований місяць.

Приймаючи до уваги, що позивачка працювала у відповідача 5 місяців вона має право на компенсацію відпустки строком 10 днів.

З урахуванням середньоденного заробітку 191 гр. 90 коп. компенсація за невикористану відпустку буде складати 1919 гр. / 191 гр. 90 коп. х 10 днів = 1919 гр./, а тому суд стягує з відповідача на користь позивачки компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1919 гр..

Таким чином, суд задовольнив позовні вимоги позивачки на суму 51032 гр. 35 коп.

/ 8460 гр. 55 коп. + 40652 гр. 80 коп. +1919 гр. = 51032 гр. 35 коп./.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги позивачки задоволені частково на суму 51032 гр. 35 коп. і вона за законом при зверненні до суду була звільнена від сплати судових витрат суд, керуючись ст.. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави України судовий збір в сумі 510 гр. 32 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 гр..

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині виплати позивачці заробітної плати за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.. ст.. 88, 212 - 215, 367 ч. 1 п. 2 ЦПК України, ст.. ст.. 94, 97, 116, 117 КЗпП України, Законом України № 594 від 15 листопада 1996 р. В«Про відпусткиВ»суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ» / 61124 м. Харків, пров. Вишневий,3, код ЄДРПОУ 35859052, ІПН 358590520329 р/р 260083011679 в ХФ АКБ В«БазісВ»МФО 351599/ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з

1 травня 2010 р. по 2 серпня 2010 р. в сумі 8460 гр. 55 коп., за невикористану відпустку 1919 гр., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 2 серпня 2010 р. по 25 травня 2011 р. в сумі 40652гр. 80 коп., а всього 51032 гр. 35 коп..

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ» / 61124 м. Харків, пров. Вишневий, 3, код ЄДРПУ 35859052 ІПН 358590520329 р/р 260083011679 в ХВ АКБ В«БазісВ»МФО 351599/ на користь держави України судовий збір в сумі 510 гр. 32 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 гр..

Рішення в частині стягнення з ТОВ В«ВТОРМЕТХАРКІВВ»заробітної плати на користь ОСОБА_1 за 1 місяць підлягає негайному виконанню

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь в розгляді справи, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть оскаржити рішення до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Лазарєв