Постанова

від 06.05.2011 по справі 2а-15/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

іменем України

"06" травня 2011 р. Справа № 2а-15/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "14" лютого 2011 р. у справі № 2а-15/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року позивачка звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом та в обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області в порушення статті 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необґрунтовано здійснює виплату грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2011 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області.

Зобов'язано ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_3 допомогу як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 40% мінімальної заробітної плати, визначену законодавством щомісячно, починаючи з 01.03.2010р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду та прийняти нову - про відмову в позові.

Зокрема, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації, в апеляційній скарзі посилається на те, що суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не врахував, що кошти виплачувалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №936.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 є непрацюючим пенсіонером, віднесена до 3 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та має неповнолітню дитину (а.с.4-5). Позивачка отримує виплати згідно зі ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом (а.с.7).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного ОСОБА_3 України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону, а тому починаючи з травня 2008 року, позивач має право на виплати, які передбачені ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи апелянта щодо правомірності їх дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Однак, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати грошової допомоги, а також зобов'язавши останнього провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 коштів, передбачених ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 березня 2010 року, тобто на майбутнє, суд першої інстанції не врахував, що захисту відповідно до норм ст. 3 КАС України підлягають порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб.

З урахуванням викладеного, постанова суду в названій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нової - про відновлення порушеного права позивачки на отримання доплат передбачених вищезазначеним законом в межах, визначених ст.99 КАС України, за період з 14 березня 2010 року по 14 вересня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 195,197, 202,207,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2011 року в частині відновлення порушеного права ОСОБА_3 починаючи з 01.03.2010року скасувати та прийняти нову постанову.

Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_3 допомогу як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 40% мінімальної заробітної плати, визначену законодавством щомісячно, за період з 14 березня 2010 року по 14 вересня 2010 року.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11054

3- відповідачу ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області вул.Привокзальна 5,м.Олевськ,Житомирська область,11002