Постанова

від 05.02.2007 по справі 10/594н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/594н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.02.07                                                                                 Справа № 10/594н-ад.

Колегія суддів  господарського суду Луганської області у складі: головуючого –судді Середи А.П., членів колегії –суддів Ворожцова А.Г., Палей О.С.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Фінлайн», місто Алчевськ Луганської області,

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, -

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

за участю прокурора –Шидлаускас П.В., - посвідчення №129 від 09.10.06 року;

в присутності представників сторін:

від позивача –Нестеренко С.В. –начальник відділу правового забезпечення, - довіреність №35 від 01.08.06 року;

від відповідача –Щочка В.М. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №182/10 від 10.01.07 року; Рязанцева Ю.П., - головний державний податковий інспектор, - довіреність №2978/10 від 02.02.07 року, -   

встановила:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі –ОДПІ, - відповідач)  форми «Р»№000050171/0 від 04.04.06 року –про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (далі –ПДФО) та про застосування щодо Приватного підприємства «Фінлайн»(далі –ПП «Фінлайн», - позивач) штрафних (фінансових) санкцій.

          У зв'язку з порушенням позивачем при зверненні до суду вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), ухвалою господарського суду Луганської області від 15.09.06 року позов залишено без розгляду.

          Після усунення недоліків поданої позовної заяви ухвалою суду від 29.09.06 року порушено провадження по справі.

          Ухвалою голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 29.09.06 року розгляд справи доручено судді цього суду Мінській Т.М.

          Згідно ст. 111 КАСУ попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 17.10.06 року.

          На підставі ст. 150 КАСУ у судових засіданнях оголошено перерву з 02.11.06 року до 16.11.06 року та з 16.11.06 року до 24.11.06 року,  - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          Розпорядженням заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 27.11.06 року розгляд справи доручено колегії суддів  у складі: головуючого –судді Мінської Т.М., членів колегії –суддів Кірпи Т.С. та Середи А.П..

          27.11.06 року до суду надійшло клопотання заступника прокурора Луганської області (вих. №05-4786 від 24.11.06 року) –про ступ до справи на стороні відповідача.

          Ухвалою суду від 27.11.06 року у судовому засіданні оголошено перерву з 27.11.06 року до 09.01.07 року, - з метою виконання ухвали суду про витребування та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а також надання сторонам можливості подати додаткові докази.

          Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 05.01.07 року змінено склад колегії суддів, згідно якому змінено склад колегії суддів, якій доручено розгляд справи, а саме:

          у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Мінської Т.М., - головою колегії призначено суддю Середу А.П.;

          зі складу колегії виключено суддів Мінську Т.М. та Кірпу Т.С.;

           до складу колегії введено членів колегії –суддів Ворожцова А.Г. та Палей О.С.

          Ухвалою суду від 09.01.07 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.07 року, - у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази для долучення до справи.

Представниками сторін заявлено клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, що і здійснено у повному обсязі.

У судовому засіданні  представник позивача позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що:

1)перевірку проведено Державною податковою адміністрацією у Луганській області (далі –ДПА), - тобто органом, який не здійснює безпосередній контроль за позивачем як за платником податків, - оскільки ПП «Фінлайн»не перебуває в ДПА на податковому обліку, - воно перебуває на такому обліку в Алчевській ОДПІ;

2) при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення припущено порушення чинного законодавства. яке полягає у тому, що наказ про проведення перевірки (№96 від 07.03.06 року) видано керівником ДПА, в той час. як саме рішення прийнято начальником Алчевської ОДПІ;

3)при призначенні перевірки припущено порушення чинного законодавства, оскільки її призначено слідчим під час провадження досудового слідства по кримінальній справі, який не надав у розпорядження осіб, які будуть проводити цю перевірку, бухгалтерські та податкові документи  у належному (повному) обсязі;

4)в ході перевірки фахівцем ДПА досліджені документи, яких підприємство не подавало до ОДПІ; в той же час ним не досліджено ті документи, які належало дослідити, але вони, на думку позивача, не були надані фахівцю для перевірки, оскільки були вилучені у ПП «Фінлайн»під час проведення обшуку. Останній, на думку позивача, проведено з грубим порушенням  вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, які, між іншим, полягають у тому, що вилучення бухгалтерських та податкових документів було первісно здійснено шляхом поміщення їх до трьох картонних ящиків та «кількох сумок», при цьому кожен з документів не був тут же оглянутий та записаний до протоколу обшуку; крім того, позивач наполягає на тому, що  вилучено «було не одну сумку з вищезгаданими документами, а кілька сумок»;

до участі у огляді вилучених під час обшуку документів не було запрошено представника ПП «Фінлайн».

Незважаючи на це, позивач не оскаржував дії слідчого в період провадження досудового слідства, у тому числі –здійснення обшуку;

5)при складенні акту перевірки припущено порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.05 року;

6)ревізор під час перевірки не вжив заходів для отримання об'єктивних даних про результати господарської та фінансової діяльності перевіряємого підприємства.

Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №31134/10 від 17.10.06 року), посилаючись на те, що ОДПІ при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяла у повній відповідності до чинного законодавства.

Прокурор проти задоволення позову заперечує.

          Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1. 30.01.2006 року старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого управління УМВС України в Луганській області  Бурлаченком А.В. у зв'язку з провадженням досудового слідства по кримінальній справі №43/05/0076 винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки Приватного підприємства «Фінлайн», ідентифікаційний код 32783761,  з питань повноти нарахування та утримання податку  з доходів фізичних осіб за 2004 рік, з урахуванням обставин, встановлених  під час провадження досудового слідства по цій же справі.

Проведення перевірки було доручено фахівцям ДПА у Луганській області.

Її було здійснено на підставі наказу керівника ДПА №96 від 07.03.06 року, - що повністю відповідає вимогам частин 9 та 14 статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі –ЗУ№509-ХІІ), в яких, відповідно,  сказано:

позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (ч.9), та

обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим законом, не поширюються на перевірки, що проводяться …після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства (ч.14).

Що стосується  права ДПА у Луганській області на проведення спірної перевірки, то воно прямо передбачено пунктом 8 статті 8 та статтею 9  ЗУ №509-ХІІ.

Вищевикладене дає суду підстави дійти висновку про те, що спірна перевірка проведена належним суб'єктом та у відповідності до чинного законодавства.

2.Оцінюючи доводи  позивача у частині, яка стосується його посилань на  те, що під час провадження досудового слідства по кримінальній справі №43/05/0076, у тому числі при здійсненні обшуку та при огляді вилучених при цьому речових доказів, - було припущено порушення чинного кримінально-процесуального законодавства, - суд виходить з наявних у справі доказів, згідно до яких:

1)обшук в ПП «Фінлайн» здійснено 21.09.05 року.

В протоколі обшуку під пунктом  №506 вказано про вилучення бухгалтерських документів, які упаковані в ТРИ коробки та опечатані контрольними стрічками, з підписами співробітників УБОЗ УМВСУ, понятих та представників підприємства, з маркуванням «№1, №2 та №3».

Під пунктом №507 значаться бухгалтерські документи, упаковані в поліетиленову господарську сумку біло-блакитного кольору та опечатану контрольними стрічками з підписами співробітників УБОЗ УМВСУ, понятих та представників підприємства з маркуванням «№1», - тобто сумка з документами була вилучена лише ОДНА, а не кілька, як про те стверджує представник позивача у судовому засіданні.

2)Як встановлено в ході огляду речових доказів, документи, які стосуються бухгалтерської та податкової звітності ПП «Фінлайн», були упаковані та вилучені під час обшуку у коробку  за №3, вміст якої було оглянуто за участю слідчого та понятих (протокол від 11.10.05 року).

Будь-яких даних про те, що упаковка до початку огляду була у  будь-який спосіб порушена, протокол не містить.

У пункті 17 цього протоколу перераховано 44 (сорок чотири) бухгалтерські та податкові документи, вилучені у ПП «Фінлайн», серед яких відсутні касова книга, авансові звіти про витрати на відрядження та взагалі будь-які документальні докази з приводу витрат грошових коштів на придбання товарно-матеріальних цінностей, - що спростовує доводи позивача з приводу того, що такі документи, наче б то, були, але внаслідок вилучення їх під час обшуку –в подальшому втрачені.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що фахівцю ДПА для перевірки було надані усі наявні  документи бухгалтерської та податкової звітності, які малися у розпорядженні досудового слідства.

3.З урахуванням  вищевикладеного, керуючись частиною 3 статті 22 Закону України  від 07.02.2002 року №3018-ІІІ «Про судоустрій України»,  згідно якій місцеві господарські суди  розглядають справи, що виникають  з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним  законом до їх підсудності, - господарський суд виходить з того, що він  не має права надавати правову оцінку діям слідчого при провадженні досудового слідства по кримінальній справі №43/05/0076. Однак він вважає, що навіть за наявності тих чи інших порушень кримінально-процесуального законодавства у діяльності слідчого, вони ні у який спосіб не спростовують акт перевірки, здійсненої ДПА; виявлені під час неї порушення, а також прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення.

          ІІ.1.За результатами перевірки ДПА складено акт №346-171-32783761 «Про результати невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб Приватним підприємством «Фінлайн», і.к. 32783761, за період з 16.05.04 року по 31.12.04 року», - згідно з яким виявлено факт ненарахування, неутримання та несплати до бюджету ПДФО на загальну суму 637446,32 грн.           за період з червня по грудень 2004 року включно.

          Як вбачається з тексту акту, представник ПП «Фінлайн»не з'явився для ознайомлення та підписання акту, у зв'язку з чим складено акт №10 від 22.03.06 року.

         2.На підставі цього акту Алчевською ОДПІ 04.04.06 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»за №000050171/0,  згідно з яким ОДПІ:

           на підставі підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ);

          згідно з підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 цього Закону;

           у зв'язку з порушенням вимог підпункту 4.2.15, п. 4.2 ст. 4; пункту 1.5 ст.1; підпункту 8.1.1. п. 8.1 ст. 8; підпункту 9.10.1, абз. «б»підпункту 9.10.2, п. 9.10 ст. 9; абз. «а»п. 17.2 ст. 17; п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ  «Про податок з доходів фізичних осіб», -

          позивачу по цій справі визначено податкове зобов'язання з ПДФО  у сумі 1912338,96 грн., з яких основний платіж –637446,32 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1274892,64 грн., які підприємству запропоновано сплатити до  відділення Державного казначейства у Перевальському районі Луганської області.

          Як вбачається з матеріалів справи,  позивачем було оскаржено це повідомлення-рішення (вих. №23 від 10.04.06 року) до Алчевської ОДПІ, яка своїм рішенням (вих. №15607/20 від 07.06.06 року відмовила у задоволенні скарги.

          14.06.06 року, вих. №167 ПП «Фінлайн»оскаржило  ці рішення до ДПА, яка своїм рішенням від 16.08.06 року вих. №11829/25-08  також відмовила у задоволенні скарги.        

          Отже, на час розгляду цього спору сума податкового зобов'язання  платником податку не погашена.

          Заслухавши  представника позивача,  оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги НЕ підлягають  задоволенню у повному обсязі з таких підстав.          

          ІІ.1. Конституція України  кожного зобов'язує сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина 1 ст. 67 Конституції).

          2.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону  податок з доходів фізичних осіб (назва податку –у редакції, чинній на час розгляду справи) віднесено до загальнодержавних податків.

          2.Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що порядок нарахування, стягнення та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в період, впродовж  якого у відповідача  виник борг зі сплати до бюджету цього виду податку, регулювався Законом України від 22.05.03 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі –ЗУ №889-ІУ).

          3.Згідно підпункту 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до загального оподатковуваного доходу належить  сума надміру витрачених коштів, отриманих  платником податку на відрядження або під звіт  та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якого розраховується згідно з пунктом 9.10 ст. 9 цього Закону.

          Факт порушення вимог підпункту 4.2.15 доведено вищезгаданим актом перевірки.  

            4.Як сказано у п. 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ, - платниками ПДФО є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

          нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ).

          5.Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, здійснюється податковим агентом.

          6.Пунктом 1.15 ст. 1. ЗУ №889-ІУ визначено, що податковим агентом  є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

          Звідси виходить, що відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.

          Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          7.Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи  на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2  пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2 ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що  даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.

          7.Особою, відповідальною за нарахування, утримання та  сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).

          Відповідно до пункту 19.2 ст.19 того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів, зобов'язані:

          своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої виплати та за її рахунок.

          8.Фінансово  відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:

          а)при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи (пункт 2.2 ЗУ №889-ІУ).

          9.Особами, відповідальними за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є:

          а)при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент (підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).

           10.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення  вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту 6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7;  підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону, - а тому Алчевською ОДПІ цілком правомірно ПП «Фінлайн»визначено податкове зобов'язання з ПДФО.

          11.Звідси -  дії  ОДПІ щодо визначення податкового зобов'язання позивачу повністю відповідають вимогам підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ, згідно якому:

          контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

          б)дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

          Підпунктом 17.1.9 названого Закону встановлено, що у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі  від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

          12. Що стосується доводів позивача про те, що ОДПІ не мала права виносити спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки перевірку проведено було фахівцем ДПА, - то суд, керуючись ст.ст.8 та 9ЗУ №509-ХІІ, вважає, що такі дії ДПА не суперечать чинному законодавству, у томі числі –пунктам 2.6  ст. 2 та пункту 3.1 ст. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.01 року №253, зареєстрованого у Мінюсті України 06.07.01 року №567/5758.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень та заперечує проти позову, виконав вимоги частини 2 ст. 71 КАСУ, - тобто належним чином довів правомірність своїх  дій та рішень,  спростувавши у такий спосіб  позовні вимоги.

          За таких обставин підстав для скасування спірного податкового повідомлення рішення – немає.

Відповідно до частини 2 ст.94 КАС України суд не стягує з позивача судові витрати на користь відповідача, оскільки останній не надав до суду доказів їх наявності.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст. 67 Конституції України; ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”;  підпункту «б»підпункту 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, підпункту 17.1.9 п. 17. ст. 17 Закону України від 21.122000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и л а :

           у задоволенні позову відмовити.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою прокурора та представників сторін у судовому засіданні 05.02.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 12.02.2007 року.

Колегія суддів:

Головуючий - суддя                                                                            А.П.Середа

Члени колегії –судді                                                               А.Г.Ворожцов

                                                                                                             О.С. Палей