Постанова

від 20.03.2007 по справі 8/53пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/53пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.03.07                                                                                 Справа № 8/53пн.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом  

Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, місто Рубіжне,

до Державної виконавчої служби у місті Рубіжне Луганської області, місто  Рубіжне,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - на стороні позивача –Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №3»Рубіжанської міської ради, місто Рубіжне, -

про  звільнення майна з-під арешту,  

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача  –Ракітін  О.В. – старший державний податковий інспектор, - довіреність №1746-10-11 від 16.03.06 року;

від відповідача – Іващенко І.Л.  –провідний спеціаліст, - довіреність №б/н від 12.02.07 року;

від третьої особи  - не прибув, -                                         

в с т а н о в и в :

суть справи: позивачем заявлено вимогу про виключення з акту опису майна боржника, - Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №3» Рубіжанської міської ради (далі –КП «ЖЕК №3», - третя особа), яке знаходиться у податковій заставі.

Підставою для звернення до суду, на думку позивача, є те, що Державною виконавчою службою у місті Рубіжне Луганської області без законних підстав було накладено арешт на це майно, яке на той момент уже перебувало у податковій заставі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.01.07 року провадження по справі порушено на підставі ст.ст.61, 64-68 ГПК України, - відповідно до заяви позивача.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13 лютого до 02 березня 2007 року, - у зв'язку з неявкою третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №2»Рубіжанської міської ради.

В ході  судового розгляду спору належним чином встановлено, що з позовом до суду звернувся суб'єкт владних повноважень –Рубіжанська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області (далі –ОДПІ, - позивач) –до відповідача –суб'єкта владних повноважень –Державної виконавчої служби у місті Рубіжне Луганської області (далі –ДВС, - відповідач), - а тому відповідно до ст.ст.17-19 та пунктів 6-7 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) спір належить розглядати не за правилами господарського, а за правилами  адміністративного судочинства, що і було відображено  в ухвалі суду  від 13.02.07 року  - про відкладення розгляду справи з 13.02.07 року до 02.03.07 року.

Однак у мотивувальній частині ухвали припущено описку, яка полягає у відсутності посилання в ній на причини переходу розгляду цього спору з правил господарського судочинства -  на правила адміністративного судочинства.

Цю описку виправлено в ухвалі суду від 02.03.07 року –про відкладення розгляду спору з 02.03.07 року до 20.03.07 року.   

          Представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового засідання технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

          У судовому засіданні  представник позивача позов підтримав.

           Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №2607 від 09.02.07 року), посилаючись на те, що дії ДВС є правомірними, оскільки 21.08.06 року вона (ДВС)  звернулася до ОДПІ з письмовим запитом  про надання дозволу на виведення частини майна, що належить ЖЕК №3, з податкової застави для його подальшої реалізації, але  ОДПІ не надала згоди на вчинення таких дій. Як стверджується у відзиві, з огляду на цю обставину подальше виконання виконавчих документів здійснювалося шляхом стягнення грошових коштів з арештованих рахунків ЖЕК №3.

          У доповненні до відзиву (вих. №б/н від 20.03.07 року)   представник відповідача стверджує,  що:

          позивач, звернувшись до суду з цим позовом, порушив вимоги статті 181 КАСУ, оскільки  ОДПІ не є стороною виконавчого провадження, а тому не має права на звернення до суду з позовом про вилучення майна з-під арешту (з опису);

         позивачем порушено встановлений чинним законодавством 10-денний термін для звернення до суду зі скаргою на дії ДВС;

         ОДПІ, не будучи стороною  виконавчого провадження, але вважаючи, що спірне майно належить їй, повинна була звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на таке майно та виключення його з опису (ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

          На підтвердження своїх доводів представник відповідача надав до суду службове листування з приводу накладення арешту на спірне майно, а саме:

          лист  (вих. №11837 від 13.06.05 року), в якому ДВС просить ОДПІ надати згоду на виведення частини майна, яке знаходиться у податковій заставі, з такої застави «для його подальшої реалізації по виконанню виконавчих документів»;

          ОДПІ не надала своєї згоди на вчинення цих дій (вих. №2926-24-216/29 від 15.06.05 року).

           Третя особа  позов визнала у повному обсязі, про що зазначила у своєму відзиві на нього (вих. №46 від 06.02.07 року), та просить розглянути спір по суті за відсутності  її представника.

Представники сторін не заперечують проти задоволення цього клопотання.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що це клопотання відповідає вимогам ст.ст. 49, 51 та частини 3 ст. 122 КАСУ, судом його задоволено, - тобто здійснено розгляд спору по суті за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

          1.1. У зв'язку з наявністю у ЖЕК №3 податкового боргу у сумі 469,97 грн. ОДПІ 08.10.01 року на його адресу спрямувала першу податкову вимогу за №1/19.

           З тих же підстав та у зв'язку з наявністю у ЖЕК №3 податкового боргу у сумі 5189,43 грн.  ОДПІ  08.11.01 року на його адресу  спрямувала другу податкову вимогу за №2/131.

            З урахуванням цієї обставини та у відповідності до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 ЗУ №2181-ІІІ все рухоме і нерухоме майно ЖЕК №2  з 08.11.01 року перебуває у податковій заставі, що підтверджується витягом №658782, наданим реєстратором Інформаційного центру Мінюсту України 04.04.03 року.

           Термін дії застави –до 03.04.08 року.

          30.04.02 року  заступником начальника ОДПІ  винесено рішення №6 –про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, - згідно з яким, відповідно до Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ) прийнято рішення про реалізацію активів ЖЕК №3.

          2. 28.12.05 року шестидесятою сесією Рубіжанської міської ради четвертого скликання прийнято рішення «Про згоду на реалізацію майна, яке знаходиться на балансі комунального підприємства «ЖЕК №3», - відповідно до якого з метою погашення податкової заборгованості, яка мається у ЖЕК №3,  рада дозволила здійснити продаж  двох об'єктів власності платника податків –боржника, а саме:

          будівлі за адресою: вул. Менделєєва. 1 площею 244 кв. м залишковою вартістю 691,47 грн.,

          вбудованого приміщення по вул. Менделєєва, 14 площею 60 кв. м залишковою вартістю 6900,72 грн.

          07.03.06 року виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради прийнято рішення №202 «Про надання поштової адреси механічній майстерні ЖЕК №3 по провул. Зеленому», - згідно якому механічній майстерні, яка раніше знаходилася за адресою: місто Рубіжне, вул. Менделєєва, 1,  - надано нову адресу, а саме: провул. Зелений, 2.

           3. 23.01.06 року ОДПІ складено акт №3-24-216/29 описаних активів, самостійно виділених платником податків для продажу станом на 23.01.06 року.

          Згідно цьому акту платником податків виділено для реалізації три одиниці майна, у тому числі:

          станок свердлильний  вартістю 252,13 грн.;

          будівлю механічної майстерні по провул. Земельному, 2 (колишня адреса –вул. Менделєєва.1) вартістю 691,47 грн.;

          вбудоване приміщення за адресою: вул. Менделєєва. 14 вартістю 6900,72 грн., а всього на загальну суму 7844,32 грн.

          Акт підписано представником платника податків та податковим керуючим і затверджено заступником начальника Рубіжанської ОДПІ.

          3.1. 21.08.06 року (вих. №11385) ДВС звернулася до ОДПІ з клопотанням про виведення частки майна  ЖЕК №3 з-під податкової застави.

           За результатами розгляду цього звернення 06.09.06 року (вих. №5931-24-218) ОДПІ повідомила на адресу ДВС про те, що з урахуванням того, що сума податкового боргу у ЖЕК №3 становить 357,7 тис. грн.., а  вартість майна, виділеного боржником для продажу, є меншою, ніж сума боргу, - ОДПІ не може надати згоду на «звільнення окремих видів активів підприємства з-під податкової застави».

          ІІ.1. ДВС  в період з 12.09.01 року по 19.09.06 року винесла 21 постанову про відкриття виконавчих проваджень у зв'язку з наявністю у ЖЕК №3 боргів, стягнутих у судовому порядку місцевим Рубіжанським міським судом  та господарським судом Луганської області.

          Найперша постанова ДВС винесена  12.09.01 року (тобто до 08.10.01 року, - до  виникнення права податкової застави на все майно та майнові права ЖЕК №3), -  якою відкрито виконавче провадження №773/3 –про примусове виконання наказу господарського суду Луганської області №7/309 від 05.12.2000 року –про стягнення з ЖЕК №3 на користь СРБУ «Сєвєродонецькліфт»боргу у сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

          Відповідач не надав до суду доказів того, що це виконавче провадження не зупинено або не закрито у зв'язку з його виконанням, хоча відповідно до ухвали суду по цій справі від 23.01.07 року та з урахуванням вимог ст.ст. 69-71 і частини 2 ст. 71 КАСУ був зобов'язаний  їх надати.

          Наступне виконавче провадження №б/н відкрито 17.03.03 року щодо примусового виконання наказу  господарського суду №8/27 від 11.02.03 року, - тобто після того, як все майно та майнові права ЖЕК №3 уже перебували у податковій заставі.

          2. ДВС, будучи належним чином обізнана з приводу того, що все майно та майнові права ЖЕК №3 перебувають у податковій заставі, не звернувшись завчасно до ОДПІ з приводу виведення  майна (або його частини)  ЖЕК №3 з податкової застави, - у зв'язку з «примусовим виконанням вимог Управління Пенсійного фонду України  №Ю-08  від 14.05.2004 року, а також наказів господарського суду Луганської області №2/180  та інших», - 10.06.05 року винесла постанову про накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження (акт опису цього майна відповідач до суду не надав, незважаючи на неодноразові вимоги суду, викладені в ухвалах від 23.01.07 року, 13.02.07 року та від 02.03.07 року).

           Суд, досліджуючи службове листування між ДВС та ОДПІ, долучене сторонами до матеріалів цієї справи, дійшов висновку, що ДВС була належним чином обізнана з приводу того, що все майно та майнові права ЖЕК №3 на той час перебували у податковій заставі; крім того, як вбачається з цього листування між ДВС та ОДПІ, - ДВС звернулася до ОДПІ з запитом про надання дозволу на виведення майна (його частини) лише 13.06.05 року, вих. №11837 (лист цитовано вище у цій постанові), - тобто через 3 дні після накладення арешту на майно.

          Судом встановлено, що відповідач не надав до матеріалів справи доказів  у частині порушення виконавчого провадження стосовно примусового виконання вимог Управління Пенсійного фонду України  №Ю-08  від 14.05.2004 року.

           Згідно матеріалам справи, виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №2/180 від 01.06.04 року  порушено 30.06.04 року, - тобто після того, як все майно та майнові права третьої особи по цій справі уже перебувало у податковій заставі.

          Спірна постанова ДВС про накладення арешту на майно ЖЕК №3 не містить у собі посилання про необхідність примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №7/309 від 05.12.2000 року –про стягнення з ЖЕК №3 на користь СРБУ «Сєвєродонецькліфт»боргу у сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

          Саме ця обставина призвела до судового спору між сторонами.

          ІІІ. Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.Матеріалами справи доведено, що все майно та майнові права ЖЕК №3, починаючи з 08.11.01 року до 03.04.08 року, перебуває у податковій заставі, - тобто станом на 10.06.05 року  (дату винесення спірної постанови ДВС) воно  знаходилося у податковій заставі.

          У підпункті 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 ЗУ №2181-ІІІ сказано, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде права власності у майбутньому, -   до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.  

          Цим Законом  не встановлено терміну давності для звернення органів державної податкової служби України з позовом до суду з приводу витребування майна, яке перебуває у податковій заставі, від будь-якого набувача.  

          У підпункті г) підпункту 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 названого Закону лише сказано, що активи платника податків звільняються з податкової застави з дня закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу.

          Згідно статті 1 Цивільного кодексу України  до майнових відносин, заснованих на адміністративному  або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин  цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

          ІНШЕ законом, у т.ч. Законом №2181-ІІІ, не встановлено, а тому термін позовної давності, на думку суду, -  є відомим: його визначено у Державному реєстрі застав рухомого майна (витяг №658782  від 04.04.03 року з якого долучено до матеріалів цієї справи), - і він  розпочинається  03.04.08 року.

          З огляду на викладене суд вважає, що ОДПІ в межах цього строку (з 08.11.01 року до 03.04.08 року) правомірно звернулася до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

          Суд не погоджується з доводом відповідача стосовно того, що у даному випадку позивачу належало звертатися до суду в порядку та з підстав, передбачених статтею 59 ЗУ №606-ІУ, оскільки згідно чинному законодавству (ст. 8 ЗУ №2181-ІІІ) майно, яке перебуває у податковій заставі, НІ ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН не переходить у власність держави, - воно лише може бути реалізоване у порядку, передбаченому законом, з метою погашення податкових зобов'язань боржника –платника податків.

          1.1.Матеріалами справи належним чином встановлено, що ОДПІ НЕ Є учасником жодного з виконавчих проваджень, порушених ДВС, у т.ч. тих, по яких винесено спірну постанову, а тому на неї не може розповсюджуватися правило статтей 16 та 85 Закону України від 21.04.99 року №606-ІУ «Про виконавче провадження»(далі –ЗУ №606-ІУ), у тому числі –про 10-денний термін для оскарження дій ДВС.  

          Таким чином, доводи відповідача у цій частині спростовано.

          1.2.Аналіз підпункту 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 ЗУ №2181-ІІІ показав, що ініціатором звернення до органу державної податкової служби України з клопотанням про звільнення окремих видів  активів платника податків  з-під податкової застави, якщо такий орган визначає, що звичайна вартість  інших активів, які залишаються у податковій заставі,  більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, - НЕ МОЖЕ бути державна виконавча служба, а може бути лише сам ПЛАТНИК ПОДАТКІВ, -  з огляду на що, на думку суду, письмові звернення ДВС до ОДПІ з приводу звільнення з-під податкової застави майна ЖЕК №3 не мали правового значення.

          Матеріалами справи не доведено, що вартість майна ЖЕК №3, яке перебуває у податковій заставі, у два чи більше разів перевищує суму податкового боргу, - з матеріалів справи відомо, що сума податкового боргу становить не менше 357,7 тис. грн. (лист ОДПІ від 06.09.06 року, вих. №5931-24-218), - в той час, як доказів загальної  вартості такого майна, яке перебуває у податковій заставі, відповідач та третя особа не надали.

          Третя особа також не надала доказів її звернення до ОДПІ з аналогічним вищезгаданому клопотанням, а тому у суду немає підстав вважати, що у даному випадку припущено порушення рішення Конституційного Суду України від 24.03.05 року № 2-рп/2005  по справі №1-9/2005  за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          Таким чином, вищевикладене дає підстави суду дійти висновку, що ДВС, виносячи 10.06.05 року постанову про накладення арешту на все майно ЖЕК №3, повинна була керуватися як вищецитованими нормами чинного законодавства України, так і правилом частини 5 статті 50 ЗУ №606-ІУ, якою врегульовано загальні правила звернення стягнення на майно боржника та  в якій говориться, що у разі відсутності  у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення  звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено  стягнення.   

          Останнім, на думку суду, крім Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (Додаток до ЗУ №606-ІУ), є  також майно юридичної особи, яке перебуває у податковій заставі.          

          За таких обставин дії ДВС при винесенні постанови від 10.06.05 року –про накладення арешту на все майно Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №3»Рубіжанської міської ради не відповідають вимогам частини 2 ст. 19 Конституції України; ст.2 Закону України від 24.03.1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу»та  ст.ст. 5 і 50 ЗУ №606-ІУ, - а тому  позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись частиною 2 ст. 94 КАСУ, суд не стягує з відповідача судові витрати.

          На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України; ст.2 Закону України від 24.03.1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу»;  ст.ст. 5 і 50 Закону України  від 21.04.99 року  №606-ІУ «Про виконавче провадження»; ст. 8 Закону України від 21.112.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 49, 51, 94, 122, 158-163 та 165 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд

                                                                 п о с т а н о в и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Виключити з акту опису й арешту майна боржника –Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №32»Рубіжанської міської ради, ідентифікаційний код 13395738, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, вул. Студентська, 27-а Луганської області, - складеного Державною виконавчою службою міста Рубіжне Луганської області у відповідності до її постанови від 10.06.05 року –про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, - наступні об'єкти, які перебувають у податковій заставі:

будівлю, яка знаходиться за адресою: місто Рубіжне, провулок Зелений, буд. №2 (два) Луганської області, інвентарний №01010001, рік зведення –1962-й, площею 244 кв. м, залишкова балансова вартість –691,47 грн.;

            вбудоване приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. №14 (чотирнадцять) Луганської області, рік зведення –1961-й, площею 60,0 кв. м, залишкова балансова вартість –6900,72 грн.  

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАСУ за згодою представників сторін у судовому засіданні 20.03.2007 року оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 23.03.2007 року.

Суддя                                                                                 А.П. Середа