Постанова

від 06.10.2015 по справі 908/2364/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2015 справа №908/2364/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Марченко О.А. Попков Д.О , Радіонова О.О. Представники сторін: від позивача:Левицька А.В. - за довіреністю №8208-К-О від 20.10.14р.; від відповідача: від третіх осіб:ОСОБА_5 - за довіреністю №2626 від 18.07.15р. ОСОБА_6 - за довіреністю №2626 від 18.07.15р. не з'явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.15р. (повний текст рішення підписано 15.06.2015р. у справі№ 908/2364/14 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГІОН", м. Мелітополь 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Мелітополь 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксфорд Медикал Запоріжжя", м. Запоріжжя пророзірвання договору оренди нежитлового приміщення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. у справі №908/2364/14 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГІОН", м. Мелітополь за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Мелітополь 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксфорд Медикал Запоріжжя", м. Запоріжжя про розірвання договору оренди нежитлового приміщення- відмовлено у повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо відсутності та недоведеності обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору, а саме передання орендованого приміщення в оренду третім особам та відсутність у позивача доступу до нього.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечують та просять рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у відзиві.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник третьої особи 2 наданими їм правом не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Від третьої особи 1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 надійшла заява, в якій остання просила суд розглянути справу без її участі та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 908/2364/14; розглянувши доводи апеляційної скарги; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. у справі №908/2364/14 з огляду на наступне.

Так, 01.09.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігіон" (наймодавець) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (наймач) укладений договір найму (оренди), який зареєстрований в реєстрі за № 8322, відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове володіння та користування нежилі приміщення, розташовані в п'ятиповерховому будинку, на першому поверсі - 3 (три) приміщення, другому поверсі - 31 (тридцять одне) приміщення і напівпідвальному поверху - 20 (двадцять) приміщень, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з даними технічного паспорту приміщення, його загальна площа становить 943 кв. м., основна площа - 672,6 кв. м., що складає 6/25 часток нежитлової будівлі А-5 цегляної, нежитловою площею 2 843, 1 кв. м., загальною площею 3 864, 6 кв. м.

Відповідно до п.1.1 договору, сторони керуються нормами діючого законодавства України на день підписання договору найму. Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на відносини сторін не росповсюджуються.

Матеріалами справи підтверджується, що нежитлове приміщення площею 943 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є об'єктом оренди за договором оренди № 8322, передано відповідачем позивачу у задовільному стані 01.09.2005 року на підставі акта здачі-приймання нежитлового приміщення.

Нежитлова будівля, частина якої передається у найм, належить наймодавцю на підставі договору купівлі - продажу, зареєстрованого на Товарно - сировинній біржі "Власність" 15.08.2001р. за № 64, зареєстрованого у КП "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" 23.08.2001р. у реєстровій книзі № 2. (п.2.2 договору)

Умовами розділу 3 договору передбачено, що наймодавець зобов'язується передати, а наймач зобов'язується прийняти приміщення після підписання цього договору за актом прийому - передачі. Приміщення вважається переданим в найм з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі.

Повернення приміщення здійснюється в місячний термін від дати припинення цього договору та оформлюється актом прийому - передачі.

Розділом 6 договору встановлені наступні обов'язки сторін: - наймодавець зобов'язується - передати наймачеві у користування приміщення по акту прийому - передачі приміщення, надавати можливість наймачу вільно і без будь - яких перешкод користуватися переданим в найм приміщенням; - наймач зобов'язується - прийняти від наймодавця у користування приміщення по акту прийому - передачі приміщення, використовувати приміщення за цільовим призначенням, використовувати та зберігати приміщення відповідно до умов цього договору, запобігати його пошкодженню, проводити поточний ремонт приміщення, повернути наймодавцю приміщення у стані, придатному для використання при розірванні цього договору після поточного ремонту.

Розділом 11 договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення та його державної реєстрації і діє до 31 грудня 2015р.

Надалі 01.08.2006р. та 09.01.2007р. сторонами укладались додаткові угоди з питання внесення змін до пункту 4.1 договору щодо розміру щомісячної орендної плати, а додатковою угодою від 12.11.2012р. сторонами внесено зміни в п.2.1. стосовно площі об'єкта оренди.

Одночасно, при зменшенні розміру орендованої площі додатковою угодою, сторонами укладено акт здачі-приймання нежитлового приміщення від 12.11.2012р., яким підтверджено повернення частини об'єкту оренди.

Згідно з п. 5.8. договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору, в п'ятиденний термін повернути орендодавцеві, або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Як встановлено місцевим господарським судом, 25 червня 2013р. позивачем направлено відповідачу лист - повідомлення про звільнення ним приміщень на другому поверсі, а саме №№№№ 89,94,95,96,100, 109, 110, 111, 112,113,114,115,116, ІХ, які орендовані згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2005р. та 2 примірники актів приймання - передачі приміщень для підписання.

Також, вказаним листом позивач запропонував прибути повноважному представнику ТОВ "Лігіон" на об'єкт оренди для прийняття приміщення, зазначено, що дата та час зустрічі будуть повідомлені додатково.

12.08.2013р. відповідач направив на адресу позивача лист № 8 з повідомленням про те, що між сторонами укладений договір оренди від 01.09.2005р. терміном дії до 31.12.2015р., у зв'язку з чим підписання актів приймання - передачі та дострокове розірвання договору можливо лише після повної оплати оренди за даним договором.

13.03.2014р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія з повідомленням, що орендовані ПАТ КБ "Приватбанк" приміщення передані третім особам, чим порушено право наймача у користуванні і володінні орендованим приміщенням. Посилаючись на статтю 651 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України ПАТ КБ "Приватбанк" позивач вимагав підписати додаткову угоду до договору найму (оренди ) від 01.09.2005р. про розірвання та акт приймання - передачі.

В свою чергу, 01.04.2014р. відповідач направив на адресу наймача відповідь, якою повідомив, що на теперішній час не вбачає законних підстав для дострокового розірвання договору оренди та запропонував позивачу розглянути питання стосовно укладення додаткової угоди до договору щодо скорочення орендованої площі та зміни орендної плати. Також, у вказаному листі, відповідач зазначив, що дійсно з 10.03.14р. вирішується питання щодо можливої оренди Медичним центром «Оксфорд Медікал» частки приміщення площею 180кв.м.

За твердженням позивача, наймодавцем порушено умови договору найму (оренди) від 01.09.2005р., можливість користування і володіння орендованим приміщенням у відповідності до умов договору та виконання зобов'язань щодо збереження цілісності та відповідного стану орендованого приміщення є неможливим. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідач безпідставно ухиляється від пропозиції розірвати договір, що й стало підставою звернення до суду із відповідними позовними вимогами про розірвання договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди.

Договір оренди нежитлового приміщення № 8322 від 01.09.2005р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України

Відповідно до положень статті 769 Цивільного кодексу України при укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 784 Цивільного кодексу України передбачено право наймача вимагати розірвання договору найму, якщо: - наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає вимогам договору та призначенню речі; - наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Згідно із положеннями статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір - це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Одночасно, ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За твердженням позивача, істотною обставиною для розірвання договору оренди є фактичне невикористання орендованих приміщень та неможливість забезпечення виконання договірних зобов'язань, оскільки орендоване приміщення передане третім особам, наймач немає доступу до нього.

В матеріалах справи наявні акти обстеження орендованого приміщення від 20.05.2014р. та від 15.09.2014р., відповідно до яких приміщення, розташовані на другому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1, займають інші орендарі, ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Оксфорд Медікал Мелітополь». За висновками позивача, зазначені акти обстеження орендованого приміщення свідчать про факт звільнення наймачем всіх орендованих приміщень та використання їх третіми особами (іншими наймачами).

Однак, вказані акти колегією суддів не можуть бути прийняті у якості належних доказів, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку, відтак, не підтверджують настання істотної зміни обставин в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України.

Також, причиною звільнення орендованих приміщень за договором найму (оренди) позивач зазначає придбання приміщення у власність ПАТ КБ "Приватбанк" та зміни місцезнаходження відокремленого підрозділу, а саме: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т Богдана Хмельницького, буд. 46 Б. та втрату інтересу до об'єкту оренди, оскільки він став власником іншого приміщення, яке використовується для функціонування відокремленого підрозділу банку.

Придбання іншого приміщення у власність та зміна місцезнаходження відокремленого підрозділу не є підставою для розірвання договору оренди. Крім того, договір оренди №8322 від 01.09.2005р. діє до 31.12.2015р.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не надано документального підтвердження та не доведено належними доказами, що орендоване приміщення передане відповідачем у оренду третім особам.

Також, договором найму (оренди) від 01.09.2005р. передбачено відповідний порядок повернення приміщення, а саме в місячний термін від дати припинення цього договору, але у будь - якому разі, шляхом оформлення акта приймання - передачі.

Листом № Э.52.0.0.0/4-1640 від 25.06.2013р. позивачем повідомлено відповідача про звільнення орендованих приміщень та запропоновано підписати два екземпляри акту приймання - передачі приміщень.

В свою чергу, вказаним листом позивачем не визначено дату та час проведення повернення приміщення з оренди.

Одночасно, позивач зазначає про відсутність доступу до орендованих приміщень, проте жодних доказів на підтвердження зазначеного ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ підлягає залишенню без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. у справі №908/2364/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. у справі №908/2364/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Радіонова О.О.

Попков Д.О.