Ухвала

від 08.10.2015 по справі 809/1867/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 р. Справа № 876/12874/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 000005220 від 11 січня 2013 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій ґрунтуються виключно на актах зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу постачальників приватного підприємства «ДЖМ», що не може бути основним доказом безтоварності операцій саме між позивачем і приватним підприємством «ДЖМ».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми «Р» №000005220 від 11 січня 2013 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що наведені відповідачем доводи та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення здебільшого носять формальний характер та ґрунтуються на припущеннях.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 03 грудня 2012 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «ДЖМ» за березень-квітень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14 грудня 2012 року № 2817/22-0/32464900.

В ході перевірки встановлено порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 209.2, 209.3. ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем допущено, зокрема, - заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника і спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (ряд. податкової декларації з ПДВ (скороченої)), за квітень 2012 року в сумі 747052,00 грн.

За результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ПП «ДЖМ» при придбанні товарів.

Зі змісту вищевказаного акту перевірки випливає, що відповідачем зроблені висновки щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та ПП «ДЖМ», оскільки контрагент ПП «ДЖМ» - ТзОВ «Негоціант-Агро» не спроможний фактично здійснювати господарську діяльність через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Відтак операції купівлі-продажу ТзОВ «Негоциант Агро», що укладено з ПП «ДЖМ» в березні, квітні 2012 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже ПП «ДЖМ» не могло надати послуги відвантаження сільгосппродукції у березні, квітні 2012 року покупцям, в т.ч. ТзОВ «Даноша» - у березні 2012 року на суму ПДВ 469199,50 грн., у квітні 2012 року на суму ПДВ - 790528,80 грн.

На підставі акта перевірки від 14 грудня 2012 року № 2817/22-0/32464900 Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000005220 від 11 січня 2013 року.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового облік визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р., за № 168/704, згідно з яким, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при формуванні висновків акту № 2817/22-0/32464900 від 14 грудня 2013 року, та в подальшому при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідачем не були взяті до уваги первинні документи, якими позивач підтверджував реальність придбання сільськогосподарської продукції, а саме ячменю та пшениці, в період березень, квітень 2012 року.

Встановлено, що 24 вересня 2012 року з метою проведення позапланової невиїзної документальної перевірки відповідачем на адресу позивача направлено лист про надання всіх первинних документів щодо взаємовідносин з ПП «ДЖМ» за період 01 березня 2012 року по 24 вересня 2012 року.

Зважаючи на велику кількість документів, позивачем безпосередньо на перевірку було надано тільки податкові накладні, оскільки згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплатку товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною. Всі інші первинні документи надані позивачем із запереченням на акт перевірки, що підтверджується матеріалами справи та прослідковується в тексті відповіді Калуської ОДПІ, проте останньою не взяті до уваги.

Встановлено, що між позивачем та ПП «ДЖМ» укладались договори поставки товару № 4 від 17 січня 2012 року та № 26 від 09 лютого 2012 року, в межах специфікацій, укладених на підставі цих договорів.

На підставі вищевказаних договорів здійснено поставку та продаж зернових культур позивачу, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними на придбання товару, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, як доказ проведення оплати ( том 1, а.с. 108-256, том 2).

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. З огляду на вищенаведене, пояснення представника позивача щодо оформлення видаткових та податкових накладних в день отримання та зважування товару для визначення його остаточної ваги та вартості, узгоджуються із приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Встановлено, що в основу акту перевірки № 2817/22-0/32464900 від 14 грудня 2013 року взято висновки ДПІ в м. Іллічівську Одеської області, викладені в акті від 06 вересня 2012 року за № 1544/22-0304/31786248 про результати неможливості проведення зустрічної звірки ПП «ДЖМ» щодо отриманих відомостей по взаємовідносинах з ТзОВ «Негоциант-Агро» за березень, квітень 2012 року. Актом встановлено неможливість проведення зустрічної звірки, бо ПП «ДЖМ» не знаходиться за юридичною адресою, водночас в акті містяться посилання на акт ДПІ в Приморському районі м. Одеси про результати проведення перевірки ТзОВ «Негоциант-Агро», висновками якого встановлено, що операції купівлі-продажу ТзОВ «Негоциант-Агро» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нереальності.

З даного приводу суд першої інстанції зазначив, що безпосередньо актом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Негоциант-Агро», що є припущенням органу доходів і зборів, а сам факт визнання фіктивності врегульований Кримінальним кодексом України, та може бути встановлений на підставі обвинувального вироку суду.

Крім того, ДПІ в м. Іллічівську Одеської області не досліджувалися взаємовідносини ПП «ДЖМ» з іншими контрагентами за спірний період, та не доведено того, що поставки пшениці та ячменю ПП «ДЖМ» здійснював виключно один контрагент - ТзОВ «Негоциант-Агро», що є важливим при формуванні висновків щодо безтоварності та нереальності господарських операцій.

З приводу відсутності у позивача сертифікатів якості на пшеницю та ячмінь, суд першої інстанції вірно зазначив, що ця обставина не є підставою для визнання безтоварності господарських операцій, крім того, представник позивача пояснив, що всі зернові культури проходять перевірку якості безпосередньо на самому підприємстві позивача.

Щодо можливості зберігання продукції, встановлено, що за період березень, квітень 2012 року позивачу поставлено близько 4 тис. тонн зернових культур. Висновком комплексної державної експертизи позивача від 11 травня 2006 року встановлено потужність по зберіганню зерна - 12 тис. тонн та можливості по підготовці комбікормів 15 тонн за годину. Таким чином в позивача є достатньо виробничих потужностей для зберігання та переробки всієї продукції, придбаної у ПП «ДЖМ».

Потребу в придбанні великої кількості зернових культур позивач обґрунтовує великими масштабами виробництва продукції тваринництва, що підтверджується державними статистичними спостереженнями. Також, позивачем підтверджено обсяги руху сировини, в тому числі пшениці та ячменю за період березень, квітень 2012 року, відповідно до внутрішніх проводок.

У відповідності до приписів пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 209.1, 209.2 та 209.3 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що при повторному, протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Встановлено, що позивач, будучи сільськогосподарським підприємством, обрав спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, при придбанні товарів нарахував суму податку на додану вартість та сформував податковий кредит, який підтверджується відповідними первинними документами.

Наведені відповідачем доводи та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення здебільшого носять формальний характер та ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть вважатися належними та допустимими для підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення.

Виявлені обставини, коли контрагент не належно виконує свої зобов'язання зі сплати податку до бюджету, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не може впливати на правильність формування позивачем своїх податкових зобов'язань, в тому числі з ПДВ, у разі, коли він має необхідні документальні підтвердження правомірності такого нарахування податку на додану вартість.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року в справі № 809/1867/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 12 жовтня 2015 року.