Рішення

від 07.10.2015 по справі 314/1335/15-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1335/15-ц

Провадження № 2/314/574/2015

Заочне рішення

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 07 жовтня 2015 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Прокурор Вільнянського району Запорізької області, діючи в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Вільнянської райдержадміністрації та ОСОБА_1, в якому вимагає: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вільнянської райдержадміністрації № 255 від 23.05.2002 року "Про затвердження розміру земельної частки (паю) в фізичних гектарах для передачу в приватну власність членам САТЗТ "Україна" в частині надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1; визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 011473 від 17.01.2005 року, виданий ОСОБА_1, в частині посвідчення за ним права власності на земельну ділянку, на якій розміщений курганний могильник площею 0,2525 га, охоронний № 1856; зобов'язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність держави.

Як зазначив прокурор у своїй позовній заяві, згідно оспорюваного розпорядження голови Вільнянської райдержадміністрації № 255 від 23.05.2002 року, було вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,47 га, розташовану на території Павлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва; у подальшому ця земельна ділянка була виділена в натурі, відповідач ОСОБА_1 отримав на неї правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 011473 від 17.01.2005 року . Проте, як стверджує прокурор, на вказаній земельній ділянці розташована пам'ятка археології - курганний могильник № 1856, який було взято під охорону рішенням Запорізької обласної Ради народних депутатів № 354 від 23.10.1984 року, на неї поширюється дія Законів "Про охорону культурної спадщини" та "про охорону археологічної спадщини". Отже, за думкою прокурора, земельна ділянка під цим могильником не могла передаватися у приватну власність відповідно до вимог ч.4 ст.84 ЗК України; вважаючи таку передачу незаконною, прокурор й звернувся до суду із зазначеним позовом.

У судовому засіданні прокурор Соколов М.О. підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, зазначаючи, що відповідачу ОСОБА_1 була передана земельна ділянка, яка за законом не може перебувати у приватній власності.

Відповідач ОСОБА_1 та представник іншого відповідача - Вільнянської районної державної адміністрації - у судове засідання не з'явилися, про дату і місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи викладене, позов розглянуто на підставі ст.ст.224-226 ЦПК України в заочному порядку.

Суд, дослідивши надані йому докази, вважає, що позов є обґрунтованим.

Так, рішенням виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів № 354 від 23.10.1984 року, був взятий під охорону курганний могильник, розташований за 1,5 км на захід від південної околиці села Біляївка Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що складається з 2-х курганів. На цей могильник як пам'ятку археології складений паспорт, та рішенням виконкому Вільнянської районної ради № 24 від 27.01.1983 року, встановлена охоронна зона та зона регулювання забудови.

На підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації № 255 від 23.05.2002 року, іншим відповідачем ОСОБА_1 була отримана у власність земельна ділянка площею 5,47 га на території Павлівської сільської ради. На цю земельну ділянку ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 011473.

Згідно наданої суду ситуаційної схеми, складеної ФОП "ОСОБА_2В.", підтверджений факт знаходження курганного могильнику саме на земельній ділянці за кадастровим номером 2321586100:01:002:0037, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 Зазначена схема є результатом проведення відповідних геодезичних робіт щодо отримання точних координат пам'яток археології, та нанесенню даних на Публічну кадастрову карту України. При цьому також встановлено, що площа курганного могильнику (який включає 2 кургани) разом з охоронною зоною складає 2 525,36 м 2 або 0.2525 га.

Крім того, комунальним закладом "Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини" Запорізької обласної ради 25.02.2014 складено Акт технічного обстеження сучасного стану пам'ятки археології - курганного могильнику, охоронний № 1856. При цьому встановлено, що курганний могильник складається з 2 курганів, являє собою земляний насип округлої форми з рівномірно пологими схилами. Поверхня насипу кургану частково задернована, на ній розташовані антропоморфні стели. Схили, охоронна зона та частково поверхня насипу піддається сільськогосподарській обробці та засіяна злаковими культурами. Курган 2 також являє собою земляний насип округлої форми з рівномірно пологими схилами. Поверхня насипу кургану піддається сільськогосподарській обробці шляхом розорювання, та засіяна злаковими культурами.

Статтею 53 ЗК визначено склад земель історико-культурного призначення. Так, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані кургани, давні поховання. Аналогічне зазначається й в ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Статтею 150 ЗК України встановлено, що землі історико-культурного призначення віднесено до особливо цінних земель.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об'єктом культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність).

Згідно ч.2 ст.2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено поділ об'єктів культурної спадщини за видами. Так, до археологічного виду відносяться рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: кургани, могильники, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації. Також ст.1 цього Закону встановлено, що пам'ятка культурної спадщини, це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини", пам'ятка археології - археологічний об'єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Поряд з цим, п.3 прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Цією ж статтею вищезазначеного Закону визначено, що землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державні власності.

Так, зазначений об'єкт культурної спадщини - курганний могильник (охоронний № 1856), рішенням виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів №354 від 23.10.1984 включено до переліку пам'яток історії та культури, що знаходяться під охороною держави, у зв'язку з чим він є пам'яткою археології.

Згідно з ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі під об'єктами історико-культурного призначення, що мають історико-культурну цінність.

Виходячи з вищевикладеного, розпорядженням Вільнянської райдержадміністрації № 225 від 23.05.2002 року, земельна ділянка відповідачу ОСОБА_1 була виділена незаконно, в порушення вимог ст.ст. 84, 122, 150 ЗК України та ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ч.1 статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно ж до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Зважаючи на викладене, розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації №255 від 23.05.2002 року - в частині, що стсоується відповідача ОСОБА_1, та Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 011473 від 17.01.2005 року, виданий на його ім?я, підлягають визнанню недійсними.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зважаючи на це, земельна ділянка, на якій розташований курганний могильник, охоронний № 1856, підлягає поверненню її власнику - державі, в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, повернення земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 255 від 23.05.2002 року "Про затвердження розміру земельної частки (паю) в фізичних гектарах для передачу в приватну власність членам САТЗТ "Україна" в частині надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 011473 від 17.01.2005 року, виданий ОСОБА_1 щодо права власності наземельну ділянку площею 5,47 га, розташовану на території Павлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,2525 га, на якій розміщений курганний могильник охоронний № 1856.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,2525 га, на якій розміщений курганний могильник охоронний № 1856.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Відповідачі можуть подати заяву про перегляд цього рішення Вільнянським районним судом до вказаного суду протягом десяти діб з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Кофанов

07.10.2015 року

07.10.2015