Рішення
від 10.11.2016 по справі 314/1335/15-ц
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 314/1335/15

Провадження №22ц/778/3285/16 Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року по справі за позовом прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Вільнянського району Запорізької області, діючи в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Вільнянської райдержадміністрації та ОСОБА_3, в якому вимагає: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вільнянської райдержадміністрації № 255 від 23.05.2002 року "Про затвердження розміру земельної частки (паю) в фізичних гектарах для передачу в приватну власність членам САТЗТ "Україна" в частині надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3; визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 011473 від 17.01.2005 року, виданий ОСОБА_3, в частині посвідчення за ним права власності на земельну ділянку, на якій розміщений курганний могильник площею 0,2525 га, охоронний № 1856; зобов'язати ОСОБА_3 повернути зазначену земельну ділянку у власність держави.

Як зазначив прокурор у своїй позовній заяві, згідно оспорюваного розпорядження голови Вільнянської райдержадміністрації № 255 від 23.05.2002 року, було вирішено передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 5,47 га, розташовану на території Павлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва; у подальшому ця земельна ділянка була виділена в натурі, відповідач ОСОБА_3 отримав на неї правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 011473 від 17.01.2005 року . Проте, як стверджує прокурор, на вказаній земельній ділянці розташована пам'ятка археології - курганний могильник № 1856, який було взято під охорону рішенням Запорізької обласної Ради народних депутатів № 354 від 23.10.1984 року, на неї поширюється дія Законів "Про охорону культурної спадщини" та "про охорону археологічної спадщини". Отже, за думкою прокурора, земельна ділянка під цим могильником не могла передаватися у приватну власність відповідно до вимог ч.4 ст.84 ЗК України; вважаючи таку передачу незаконною, прокурор й звернувся до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 2 Земельного кодексу України встановлює, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 5 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених законом, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів № 354 від 23.10.1984 року (а.с.14), був взятий під охорону курганний могильник, розташований за 1,5 км на захід від південної околиці села Біляївка Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що складається з 2-х курганів. На цей могильник як пам'ятку археології складений паспорт (а.с.12-13), та рішенням виконкому Вільнянської районної ради № 24 від 27.01.1983 року, встановлена охоронна зона та зона регулювання забудови.

На підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації № 255 від 23.05.2002 року, відповідачем ОСОБА_3 була отримана у власність земельна ділянка площею 5,47 га на території Павлівської сільської ради. На цю земельну ділянку відповідач ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 011473 від 17.01.2005 року.

Згідно наданої суду ситуаційної схеми, складеної ФОП "ОСОБА_4В.", який має кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста (а.с.17-18), підтверджений факт знаходження курганного могильника саме на земельній ділянці за кадастровим номером 2321586100:01:002:0037, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_3 Зазначена схема є результатом проведення відповідних геодезичних робіт щодо отримання точних координат пам'яток археології, та нанесенню даних на Публічну кадастрову карту України. При цьому також встановлено, що площа курганного могильнику (який включає 2 кургани) разом з охоронною зоною складає 2525,36 м2 або 0,2525 га.

Крім того, комунальним закладом "Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини" Запорізької обласної ради 25.02.2014 складено Акт технічного обстеження сучасного стану пам'ятки археології - курганного могильника, охоронний № 1856 (а.с.15-16). При цьому встановлено, що курганний могильник складається з 2 курганів, являє собою земляний насип округлої форми з рівномірно пологими схилами. ОСОБА_5 насипу кургану частково задернована, на ній розташовані антропоморфні стели. Схили, охоронна зона та частково поверхня насипу піддається сільськогосподарській обробці та засіяна злаковими культурами. Курган 2 також являє собою земляний насип округлої форми з рівномірно пологими схилами. ОСОБА_5 насипу кургану піддається сільськогосподарській обробці шляхом розорювання, та засіяна злаковими культурами.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 53 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про охорону культурної спадщини кургани відносяться до археологічних об'єктів культурної спадщини.

Частиною 2 ст. 54 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.

Статтею 17 Закону України Про охорону культурної спадщини встановлено, що усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, незалежно від форм власності території чи водного об'єкта, на яких вони розташовані, є державною власністю.

У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

Проте, у державних актах на право власності на земельні ділянки, виданих ОСОБА_3 курган, який є об'єктом культурної спадщини не зазначено.

Згідно з ситуаційною схемою, виконаною ФОП ОСОБА_6В. площа курганного могильнику, який включає 2 кургани разом з охоронною зоною складає 2525,36 м.кв.

Запорізькою регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру площа кургану № 1 складає 0,0921 га, площа кургану № 2 становить 0,0429 га, а площа кургану № З становить 0,0335 га.

Відповідно до звіту про незалежну грошову оцінку пам'ятки археології - курганного могильника № 1856, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, грошова оцінка станом на 26.02.2015 року складає 1862390,78 грн.

За матеріалами справи перевірку також проведено Комунальним закладом Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини за результатами якої складено акт від 26.02.2015 року, складено акт технічного обстеження сучасного стану пам'ятки археології.

Відповідно до вка заного акта курган № 1, курган № 2 (охоронний № 1856) являють собою земляні насипи округлої форми з рівномірно пологими схилами (координати кургану № 1: WGS-84 47°58'7.43"Пн. 35° 24'43.34"С; координати кургану № 2: WGS-84 47°58'6.64"Пн. 35°24'44.82"ОСОБА_5 насипу кургану № 1 частково задернована, на ній розташовані антропоморфні стелі. ОСОБА_5 насипу кургану № 2 піддається сільськогосподарській обробці шляхом розорювання та засіяна злаковими культурами, на верхівці встановлено тимчасовий інформаційний знак..

Окрім того, спірне розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації винесено з перевищенням наданих органу державної влади повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 16 вказаного Закону передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, охороною пам'яток історії та культури.

Частиною 1 ст. 21 зазначеного Закону встановлено, що місцева державна адміністрації розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. ОСОБА_2 позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пославшись на те, що відповідачем під час розгляду справи було заявлено про застосування позовної давності, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску позовної давності, і з вказаними висновками суду судова колегія погодитися не може.

Матеріалами справи підтверджено, що про вищезазначені порушення вимог земельного законодавства під час надання ОСОБА_3 у власність земельних ділянок, прокуратурі Запорізького району та позивачу стало відомо після проведення 26.02.2015 року технічного обстеження сучасного стану пам ятки археології та відповідних геодезичних робіт, за результатами якої науковим співробітником КЗ запорізький обласний центр охорони культурної спадщини Запорізької обласної ради складено відповідний акт .

До суду за захистом інтересів держави прокуратура звернулася 26.03.2015 року ,що свідчить про те, що загальний трирічний строк позовної давності, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позивачем не пропущено, і відсутні правові підстави для відмови у позові за вказаних обставин.

З урахуванням викладеного слід прийти до висновку, що розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 255 від 23.05.2002 в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки ділянку площею 5,47 га, розташовану на території Павлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва,кадастровий номер 2321586100:01:002:0037 в частині права власності на земельну ділянку, на якій розміщений курганний могильник охоронний №1856 загальною площею 0,2525 га та вартістю 1862390.78 грн., підлягають визнанню судом незаконними та скасуванню.

Вимога про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано оспорювані державні акти.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки видані на підставі незаконного рішення, що є підставою для визнання цих актів недійсними.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь прокуратури підлягають стягненню понесені судові витрати.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.307,309,317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення , за яким

Позов прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, повернення земельної ділянки задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації №255 від 23.05.2002 року Про затвердження розміру земельної частки (паю) в фізичних гектарах для передачі в приватну власність членам САТ ЗТ Україна щодо надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 5.47 га, в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки на якій розташований курганний могильник охоронний №1856 та його охоронна зона, загальною площею 0,2525га.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №011473, виданого 17.01.2005 року ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 5,47 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради, Вільнянського району Запорізької області та має кадастровий номер 2321586100:01:002:0037 в частині права власності на земельну ділянку на якій розміщений курганний могильник охоронний №1856 загальною площею 0,2525 га та вартістю 1862390,78 грн.

Зобов'язати ОСОБА_3 (ІПН:НОМЕР_1), який мешкає за адресою вул. Бочарова, буд.18, м.Вільнянськ, Запорізька область, повернути земельну ділянку на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, на якій розміщений курганний могильник охоронний №1856, площею 0,2525 га та вартість якого складає 1862390,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь прокуратури Запорізької області 803,88 грн. понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: