Постанова

від 07.10.2015 по справі 922/4063/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 922/4063/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиХарківської міської ради, м. Харків на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 року у справі господарського суду Харківської області за позовомХарківської міської ради, м. Харків доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Індастрі", м. Харків проповернення безпідставно набутого майна та стягнення 471 865, 22 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Індастрі" (далі за текстом - ТОВ "Пласт-Індастрі") про зобов'язання відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0, 7514 га, яка розташована по АДРЕСА_1 у м. Харкові, та про стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 471 865, 22 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року позов задоволено повністю: зобов'язано ТОВ "Пласт-Індастрі" повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0, 7514 га, яка розташована по АДРЕСА_1 у м. Харкові, та присуджено до стягнення з ТОВ "Пласт-Індастрі" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 471 865, 22 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю правових підстав для задоволення таких вимог з огляду на положення ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, оскільки матеріалами справи підтверджується використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомості, належного на праві власності відповідачу, створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 року рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року було скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким в позові відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Харківською міською радою не було доведено наявності в діях відповідача елементів цивільного правопорушення, а тому застосування ст. ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, яким позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, є протиправним, а правові підстави для відшкодування відповідачем 471 865, 22 грн. доходів від безпідставно набутого майна - відсутні.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 року в частині скасування рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з ТОВ "Пласт-Індастрі" на користь Харківської міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в розмірі 471 865, 22 грн. та в цій частині рішення суду залишити без змін.

ТОВ "Пласт-Індастрі" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 05.10.2015 року № 03-05/1600 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

Сторін згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.10.2013 року № 11849080 відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "У-1" площею 3 589, 4 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Харкові на підставі Свідоцтва на право власності від 29.02.2008 року № б/н, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.

28.06.2014 року Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,7514 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "У-1" (виробництво поліетиленових труб). За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації.

В даному акті зазначено, що на підставі рішення 21 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 28.04.2004 року № 66/04 гр. ОСОБА_4 було надано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0, 6389 га для реконструкції нежитлової будівлі літ. "У-1" під цех по виробництву поліетиленових труб з прибудовою технологічних приміщень (але не пізніше прийняття об'єкта до експлуатації) та для експлуатації цього об'єкту строком до 01.12.2029 року (Договір оренди землі від 19.04.2006 року № 7400667100035).

На підставі рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року № 1262/13 припинено гр. ОСОБА_4 право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у зв'язку зі смертю. Договір оренди землі від 19.04.2006 року № 7400667100035 припинено з 07.06.2012 року.

Крім того, у даному акті було зазначено про те, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ТОВ "Пласт-Індастрі" не оформлені. ТОВ "Пласт-Індастрі" з 07.06.2012 року та по теперішній час використовується земельна ділянка без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2013 року № 11849663 та № 11848531, листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 19.11.2013 року № 3146/0/225-13 речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, відповідач не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові, а тому, на думку позивача, використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав, що є підставою для повернення майна Харківській міській раді.

Також, Харківською міською радою були подані до суду розрахунки доходу, одержаного відповідачем від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) територіальної громади м. Харкова за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року на загальну суму 471 865, 22 грн., які були складені Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради.

Вважаючи, що відповідач безпідставно користується спірною земельною ділянкою, чим порушує права Харківської міської ради, позивач звернувся до суду з відповідним позовом на підставі ст. ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України та просив зобов'язати відповідача повернути Харківській міській раді безпідставно набуте майно -земельну ділянку площею 0, 7514 га та стягнути з відповідача 471 865, 22 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України).

Відповідно до чинного земельного законодавства використання землі здійснюється на праві власності або на праві користування земельною ділянкою.

Частинами 1, 3 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Враховуючи, що відповідач у 2008 році набув право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, він має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована його будівля, що спростовує твердження позивача про безпідставне користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

В той же час, недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомості на користування нерухомістю та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України.

При цьому, наявність правових підстав для набуття земельної ділянки відповідачем свідчить про неправомірність ототожнення позивачем поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки), як підстави для застосування положень ст. ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, з не укладенням зі сторони відповідача або при припиненням договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що враховуючи фактичний та юридичний зв'язок земельної ділянки та розташованої на ній будівлі і законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість відповідача, апеляційним господарським судом правомірно було відмовлено у задоволенні вимог щодо повернення в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельної ділянки, як безпідставно набутого майна.

В цій частині постанова суду апеляційної інстанції касатором не оскаржується.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 471 865, 22 грн. колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Так, суд касаційної інстанції зауважує, що позивач в своєму позові просив суд стягнути з відповідача кошти на підставі ст. 1214 Цивільного кодексу України саме в якості доходів останнього, отриманих від безпідставно набутого майна, а не коштів, безпідставно збережених за його рахунок.

Предметом регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України є загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а саме такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Зазначені положення застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 2 зазначеної статті).

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Згідно з ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.

Водночас, приписами п. ґ) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

В п. д) ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року також роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Отже, для застосування вищезазначених норм законодавства має бути доведено факт протиправності дій відповідача.

Проте, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, Харківською міською радою не було доведено наявності вищевказаних елементів цивільного правопорушення в діях ТОВ "Пласт-Індастрі", а тому застосування ст. ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є протиправним.

Крім того, необхідно відзначити, що оскільки договори оренди на спірну земельну ділянку відповідачем не укладались, то позивачем безпідставно розрахована заявлена до стягнення сума, виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку; вказана сума належними і допустимими доказами не підтверджена.

До того ж, рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25.09.2013 року № 1262/13 Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано вжити заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з новим власником нежитлової будівлі, однак доказів вжиття таких заходів, як то надіслання відповідачу проекту договору оренди земельної ділянки (оферта), виконання зазначеного рішення сесії позивачем до матеріалів справи не подано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору, не є такою, що набута безпідставно, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність відмови у позові також і в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від такого майна.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи Харківської міської ради, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 року у справі № 922/4063/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга