Постанова

від 17.04.2012 по справі 25/492

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2012 № 25/492

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Жук Г.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданні - ОСОБА_2,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.04.2012 року по справі № 25/492 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року по справі № 25/492 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3»,

м. Київ

до 1. ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Агама-Трейд», м. Київ

2. ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия», м. Київ

про стягнення 876544,97 грн.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агама - Трейд» та товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 876 544,97 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва № 25/492 від 15.02.2011 року провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен лізинг ОСОБА_3» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агама - Трейд» про стягнення 876 544,97 грн. припинено. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та винести нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року по справі № 25/492 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Райффайзен ОСОБА_3» поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року у справі № 25/492 та прийнято її до провадження і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 24.05.2011 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у зв'язку з хворобою судді Тарасенко К.В. та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Жук Г.А., Майданевич А.Г.

У судовому засіданні, призначеному на 24.05.2011 року, розгляд справи відкладено на 07.06.2011 року о 10:35.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у зв'язку з зайнятістю судді Майданевича А.Г. та з виходом судді Тарасенко К.В. з лікарняного, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Жук Г.А., Тарасенко К.В.

07.06.2011 року в судовому засіданні представником позивача подано письмові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року апеляційне провадження у справі № 25/492 було зупинено до набрання законної сили судової ухвали по справі № 28/179-б-49/52-б від 25.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2012 року у справі № 28/179-б-49/52-б відмовлено у визнанні кредиторами ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Агама Трейд»: Київський міський центр зайнятості на загальну суму 17,38 грн.; Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва на загальну суму 3 155 605,72 грн.; ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3» на загальну суму 8 990 084,52 грн.; ОСОБА_5 на загальну суму 6 496 170,82 грн.; ОСОБА_6 на загальну суму 2 881 209,24 грн. Визнано кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Агама Трейд» товариство з обмеженою відповідальністю «Фроста» на загальну суму 240 255,81 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року ухвалу господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року у справі № 28/179-б-49/52-б змінено частково в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3» у визнанні кредитором ТОВ «Агама Трейд» на загальну суму 8 990 084,52 грн., визнавши товариство з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_3» кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Агама Трейд» на загальну суму 8 990 084,52 грн.

У зв'язку з чим, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року поновлено провадження у справі і призначено перегляд рішення на 17.04.2012 року.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у зв'язку з хворобою судді Тарасенко К.В. та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Жук Г.А.

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Агама-Трейд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року скасувати та принйти нове, яким позов задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників відповідачів, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року по справі № 25/492 - слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2008 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем-1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №-02/08 (а.с.10-12).

Відповідно до умов вказаного договору лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації - додаток № 2 до цього договору (далі -предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Відповідно до специфікації - додатку № 2 до договору, позивач передав першому відповідачу вантажний автомобіль Мерседес - ОСОБА_7 1517 з ізотермічним кузовом та ХOY, 2007 р.в. в кількості однієї одиниці (а.с. 15-17), вказана передача також підтверджується і актом приймання-передачі предмета лізингу від 29.02.2008 року (а.с. 22).

В подальшому позивач та відповідач-1 вирішили викласти Договір № L1813-02/08 від 14.02.2008 року в новій редакції, про що 28.08.2009 року було підписано Договір №LС1813-02/08 (далі - Договір в новій редакції, а.с. 24 - 28).

Відповідно до п. 9.4. вказаного Договору невід'ємною його частиною є Додатки № 1-4, серед яких Додаток № 4 «Загальні умови фінансового лізингу» (а.с. 31-37).

Відповідно до п. 4.8. Договору у новій редакції, всі додаткові послуги, визначені в Загальних умовах (Додаток 4 до цього Договору), а також ті, які не визначені цим Договором та необхідність в яких може виникнути у лізингоодержувача, оплачуються лізингоодержувачем окремо за тарифами лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

Пунктом 5.3. Загальних умов фінансового лізингу - Додатку № 4 до Договору у новій редакції сторони передбачили, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в Договорі у новій редакції електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.

Умовами п. 6.1. і п. 6.3. Загальних умов фінансового лізингу Додатку № 4 до договору сторони визначили право лізингодавця в односторонньому порядку змінювати суму лізингових платежів у випадках визначених п. 6.1.1., 6.1.2., 6.1.3., 6.1.4., 6.2. загальних умов фінансового лізингу. Змінений за правилами п. 6.1, п. 6.2 цих Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Матеріалами справи також підтверджується, що між позивачем та відповідачем-2 в якості забезпечення виконання першим відповідачем зобов'язання за Договором фінансового лізингу, 28.08.2009 року було укладено Договір поруки (а.с. 38 - 39). За умовами якого другий відповідач на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням першого відповідача, які виникають за Договором фінансового лізингу.

Позивач враховуючи неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу виставив останньому рахунок № LC1813-02/08/r від 22.03.2010 року на суму 876 554,97 грн. (а.с. 66). Вказаний рахунок відповідачем-1 не був оплачений, що стало підставою для звернення до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу №LС1813-02/08 від 28.08.2009 року в розмірі 876 544,94 грн.

Господарський суд встановивши, що вказана сума була заявлена до стягнення з ТОВ «Амега-Трейд» на корить ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» у справі про банкрутство, 15.02.2001 року прийняв рішення, яким припинив провадження по справі в частині позовних вимог ТОВ «Райффайзен лізинг ОСОБА_3» до ТОВ «Агама - Трейд» про стягнення 876 554,97 грн., в іншій частині в позові відмовив.

ТОВ «Райффайзен лізинг ОСОБА_3» не погоджуючись з вказаним рішення звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує порушенням судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, апелянт зазначає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави, щодо припинення провадження по справі. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу про стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу з другого відповідача, що передбачено договором поруки, укладеного між позивачем та другим відповідачем 28.08.2009 року.

Відповідно до ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Положеннями ст. 11 вказаного Закону визначено, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Судом першої інстанції було встановлено, про що не заперечувалось і представником позивача в судовому засіданні, що 02.12.2010 року в газеті «Урядовий кур'єр» № 226 було опубліковане оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Агама - Трейд». Порушення справи про банкрутство щодо ТОВ «Агама - Трейд», також підтверджується і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.10.2010 року.

Із змісту ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

З наведеного вбачається, що в разі порушення справи про банкрутство вимоги, заявлені кредиторами до боржника, розглядаються господарським судом в межах справи про банкрутство. В разі визнання їх боржником і включення до реєстру вимог кредиторів господарський суд затверджуючи такий реєстр визнає їх, а в разі відхилення боржником таких вимог - вони розглядаються господарським судом за скаргою кредитора в межах справи про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у встановлений ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» термін, подав до Господарського суду м. Києва заяву з вимогами до боржника (ТОВ «Агама - Трейд») в якій просив визнати заявлені вимоги ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» на загальну суму 8 990 084, 52 грн. У вказану суму товариством, також було і включено вимогу про стягнення з ТОВ «Агама - Трейд» за договором фінансового лізингу неоплаченого останнім рахунку № LC1813-02/08/r від 22.03.2010 року на суму 876 544,97 грн. Вказана сума, що заявлена в межах справи про банкрутство є тотожною за предметом її виникнення із сумою заявленою до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача по даній справі № 25/492.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі коли є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Пунктом 55 постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство» визначено, що у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

З врахуванням викладеного колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості в сумі 876 544,97 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача-2 - ТОВ «Бухта Изобилия» з огляду на таке.

28.08.2009 року між позивачем (покупець або лізингодавець) та відповідачем-2 (поручитель) було укладено договір поруки (а.с. 38 - 39).

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору, сторони договору встановили, що поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед лізингодавцем (позивачем) відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача (відповідача-1), які виникають за Договорами лізингу, включаючи, але не обмежуючись, наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договорів лізингу, неустойку (пеню, штраф) в розміри, строки та у випадках, передбачених Договорами лізингу, а також виконати інші умови Договорів лізингу в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вже зазначалось ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» подало до господарського суду м. Києва заяву з вимогою до ТОВ «Агама - Трейд» в якій просило визнати заявлені вимоги ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» на загальну суму 8 990 084,52 грн., які постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року визнані. У вказану суму, що є предметом розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «Агама - Трейд», ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» було включено вимогу про стягнення з ТОВ «Агама - Трейд» 876 544,97 грн. яка є предметом спору по даній справі.

Разом з тим, лише факт визнання кредиторський вимог ТОВ «Райффайзен ОСОБА_3» на суму 8 990 084,52 грн. не є підставою для припинення зобов'язань в розумінні ЦК України, оскільки зобов'язання боржника будуть припиненими лише після виконання останнім своїх обовязків в повному обсязі перед кредитором.

Також, статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З наведених статей слідує, що зобов'язання іншого солідарного боржника можуть бути зменшені чи припинені лише в разі повного чи часткового виконання свого обов'язку іншим солідарним боржником, а тому визнання кредиторських вимог, відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року, в силу частини 2 статті 543 ЦК України не може бути підставою для звільнення ТОВ «Бухта Изобилия» від виконання солідарного обов'язку в повному обсязі.

Таким чином, лише факт визнання кредиторський вимог позивача не є підставою для припинення зобов'язань в розумінні Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання боржника будуть припиненими лише після виконання останнім своїх обовязків в повному обсязі перед кредитором.

З огляду на вище викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» у сумі 876 544,97 грн., оскільки вони підтверджені матеріалами справи та не спростовані сторонами.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти в цій частині нове, яким позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу товарисства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3» на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року по справі № 25/492 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року по справі № 25/492 скасувати частково в частині відмови у задоволені позову.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальтністю «Бухта Изобилия» (код 36283939, 04053, АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_3» (код 34480657, 04073, м. Київ, просп. Маяковського, 9, корп. 5) 876 544 (вісімсот сімдесят шість тисяч пятсот сорок чотири) грн. 97 коп. боргу, 8 765 (вісіс тисяч сімсот шістдесят пять) грн. 45 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. В іншій частині рішення залишити без змін.

7. Матеріали справи № 25/492 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Жук Г.А.

ОСОБА_1