Ухвала

від 08.10.2015 по справі 808/2163/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/29811/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року

у справі № 808/2163/14

за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

до Міського комунального підприємства «Основаніє»

про зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року Державна фінансова інспекція в Запорізькій області звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила зобов'язати відповідача згідно з пунктом 2 вимог від 12.09.2013 № 08-06-14-14/7814 за наявності поважних причин пропущення строку позовної давності стягнути заборгованість на загальну суму 61 899,22 грн. на підставі статті 267 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України; в іншому випадку та у разі відмови суду у задоволенні позовних вимог, відшкодувати в повному обсязі з винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 61 899,22 грн. на підставі статей 22, 1166 ЦК України; зобов'язати відповідача згідно з пунктом 3 вимог від 12.09.2013 № 08-06-14-14/7814 за наявності поважних причин пропущення позовної давності стягнути заборгованість на загальну суму 83 959,36 грн. на підставі статті 267 ЦК України; в іншому випадку та у разі відмови суду у задоволенні позовних вимог відшкодувати в повному обсязі з винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 83 959,36 грн. на підставі статей 22, 1166 ЦК України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФІ в Запорізькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ДФІ в Запорізькій області в період з 13.05.2013 по 02.08.2013 проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності міського комунального підприємства «Основаніє» за період з 01.09.2011 по 30.04.2013, за результатами якої складено акт від 02.08.2013 № 06-21/10.

На підставі порушень, зафіксованих в акті ревізії від 02.08.2013 № 06-21/10, відповідно до пункту 7 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» ДФІ в Запорізькій області було сформовано та викладено у листі від 12.09.2013 № 08-06-14-14/7814 обов'язкові для виконання відповідачем вимоги.

Відповідно до пункту 2 вимог ДФІ в Запорізькій області від 12.09.2013 № 08-06-14-14/7814 відповідача, зокрема, було зобов'язано за наявності поважних причин пропущення строку позовної давності стягнути заборгованість на загальну суму 61 899,22 грн. на підставі статті 267 ЦК України; в іншому випадку та у разі відмови суду у задоволенні позовних вимог, відшкодувати в повному обсязі з винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 61 899,22 грн. на підставі статей 22, 1166 ЦК України. Згідно з пунктом 3 вимог від 12.09.2013 № 08-06-14-14/7814 відповідача зобов'язано за наявності поважних причин пропущення позовної давності стягнути заборгованість на загальну суму 83 959,36 грн. на підставі статті 267 ЦК України; в іншому випадку та у разі відмови суду у задоволенні позовних вимог відшкодувати в повному обсязі з винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 83 959,36 грн. на підставі статей 22, 1166 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні вимоги позивача стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, а тому такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом про стягнення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, ДФІ у Волинській області пред'явила вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-462а14.

Відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зобов'язання вчинити дії, спрямовані на виконання пунктів 2 і 3 вимог позивача від 12.09.2013 № 08-06-14-14/7814.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель