Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/23439/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/23439/15 За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої Ірини Володимирівни

До Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ"

Про стягнення 260 593,39 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

від позивача: Гріцак І.Є. (дов. № 78 від 01.10.2015)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 21.10.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

03.09.2015 Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (надалі також - "Відповідач") про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 260 593,39 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 02.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 119/Ю , проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 260 593,39 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2015 порушено провадження у справі № 910/23439/15, судове засідання призначено на 05.10.2015.

В судове засідання, призначене на 05.10.2015, представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі..

В судове засідання, призначене на 05.10.2015, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 21.10.2015.

В судове засідання, призначене на 21.10.2015, представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі..

В судове засідання, призначене на 21.10.2015, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши вказане клопотання відмовив в його задоволенні, у зв'язку з тим, що з ініціативи відповідача судові засідання вже відкладались, а така поведінка останнього спрямована на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Дії відповідача щодо неявки до суду розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ

02.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 119/ю.

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк, за наявності вільних грошових коштів, надає Позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредиту формі не поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 714 018грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 25.11.2015 зі сплатою 21 %.

Відповідно до меморіального ордеру № 260/2 від 02.04.2013 Позивачем було видано грошові кошти на користь Відповідача згідно кредитного Договору № 119/ю від 02.04.2013 в сумі 714 018 грн.

Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався погашати, наданий Банком кредит, згідно з Графіком погашення, що був викладений у Додатку № 1 до Кредитного договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно із п. 4.6. Кредитного договору. Боржник зобов'язався, що у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 Кредитного договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту, сплачує Банку проценти у розмірі 50 (п'ятдесят) процентів річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до пункту 4.7 Договору, Кошти у погашення заборгованості в першу чергу направляти для сплати комісій, процентів за користування кредитом, строк сплати яких настав, потім простроченої заборгованості за кредитом,, сума, що залишається, направляється на погашення основної суми кредиту.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 28.08.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 260 593,39 грн., з яких: 250 393,99 грн. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 9 181,04 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 018,36 грн. - пеня. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" заборгованість у розмірі 260 593, 39 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору додаткових угод до нього між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивачем видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" грошові кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 260_2 від 02.04.2013.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" Публічному акціонерному товариству "Український Бізнес Банк" грошових коштів за Договором та не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору року, не здійснив повернення грошових коштів та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" 250 393,99 грн. - суми заборгованості за основним боргом та 9 181,04 грн. - суми заборгованості за нарахованими процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню. у розмірі 1 018,36 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Пунктом 5.6 Додаткової угоди передбачено, що при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п. 4.1., 4.2, 4.3, 4.5, 4.22) Банк має право вимагати від Позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за Договором, за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 1 018,36 грн.

Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" підлягає 250 393,99 грн. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 9 181, 04 грн. грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками; 1 018,36 грн. - пеня.

Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки Позивач звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (03680, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 13, офіс 211, Ідентифікаційний код юридичної особи 38291386) на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" (83001, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 125, Ідентифікаційний код юридичної особи 19388768) прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 250 393 (двісті п'ятдесят тисяч триста дев'яносто три) грн. 99 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 9 181 (дев'ять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 04 коп. та пеню у розмірі 1 018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 36 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (03680, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 13, офіс 211, Ідентифікаційний код юридичної особи 38291386) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 211 (п'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 87 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.10.2015

Суддя М.О. Лиськов