Постанова

від 07.12.2015 по справі 910/23439/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа№ 910/23439/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Тищенко А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Пріцак І.Є, дов. № 108 від 01.12.15р.

від відповідача: нез'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український

лізинг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.10.2015 р.

у справі № 910/23439/15 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український

Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ

"УКРБІЗНЕСБАНК" Білої Ірини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Український лізинг"

про стягнення 260 593, 39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 260 593,39 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 02.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 119/Ю , проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 260 593,39 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києві від 21.10.2015р. у справі № 910/23439/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 250 393 (двісті п'ятдесят тисяч триста дев'яносто три) грн. 99 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 9 181 (дев'ять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 04 коп. та пеню у розмірі 1 018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 36 коп.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 211 (п'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 87 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Український лізинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києві від 21.10.2015р. у справі № 910/23439/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також, апелянт в апеляційній скарзі просить суд зупинити провадження у справі № 910/23439/15.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Обґрунтовуючи клопотання, представник відповідача посилається на те, що Господарським судом Донецької області порушено провадження у справі № 905/2705/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" до Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" про визнання пунктів кредитного договору від 02.04.2014р. № 119/Ю недійсним.

До вказаного клопотання відповідачем додано ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.10.2015 про порушення провадження у справі № 905/2705/15.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд відмовити в задоволенні даного клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

В п. 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до п.2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у даній справі, оскільки розгляд Господарським судом Донецької області справи № 905/2705/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" до Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" про визнання пунктів кредитного договору від 02.04.2014р. № 119/Ю недійсним не є обставиною, що перешкоджає розгляду даної справи.

07.12.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києві від 21.10.2015р. у справі № 910/23439/15 без змін.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представники апелянта у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників апелянта.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 119/ю.

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк, за наявності вільних грошових коштів, надає Позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі не поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 714 018грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 25.11.2015 зі сплатою 21 %.

Відповідно до меморіального ордеру № 260/2 від 02.04.2013 позивачем було видано грошові кошти на користь відповідача згідно кредитного Договору № 119/ю від 02.04.2013 в сумі 714 018 грн.

Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору, позичальник зобов'язався погашати, наданий Банком кредит, згідно з Графіком погашення, що був викладений у Додатку № 1 до Кредитного договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно із п. 4.6. Кредитного договору. Боржник зобов'язався, що у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 Кредитного договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту, сплачує Банку проценти у розмірі 50 (п'ятдесят) процентів річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до пункту 4.7 Договору, кошти у погашення заборгованості в першу чергу направляти для сплати комісій, процентів за користування кредитом, строк сплати яких настав, потім простроченої заборгованості за кредитом, сума, що залишається, направляється на погашення основної суми кредиту.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 28.08.2015 року у відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 260 593,39 грн., з яких: 250 393,99 грн. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 9 181,04 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 018,36 грн. - пеня.

За своєю правовою природою вказаний Договір є кредитним договором.

Згідно і ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у формі непоновлюваної кредитної лінії згідно умов Договору.

Відповідач надані кошти в передбачені договором строки не повернув, доказів зворотного суду не надав.

Так, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 250 393,99 грн. - суми заборгованості за основним боргом та 9 181,04 грн. - суми заборгованості за нарахованими процентами, оскільки відповідач в установленому законом порядку не спростував доводи позивача та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

Щодо вимог про стягнення з відповідача про стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 018,36 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7.3 Договору за несвоєчасне перерахування кредиту Банк сплачує Позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасно перерахованого кредиту.

Пеня сплачується у національній валюті України за офіційним курсом гривні до валюти кредиту, встановленим Національним банком України на дату сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з розрахунком пені зробленим позивачем з урахуванням відповідного періоду, отже розмір пені за прострочення повернення кредиту становить 1 018,36 грн..

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі № 910/23439/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі № 910/23439/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/23439/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді А.І. Тищенко

Л.П. Зубець