Ухвала

від 29.10.2015 по справі 382/54/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 382/54/14-ц Головуючий у І інстанції Литвин Л. І. Провадження № 22-ц/780/5525/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 29.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі: Роговській Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 10 листопада 2014 року у справі за позовом прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Київській області до ОСОБА_2, Яготинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи - Трубізьке міжрайонне управління водного господарства, реєстраційна служба Яготинського районного управління юстиції, відділ Держземагентства в Яготинському районі Київської області, про визнання недійсними розпоряджень у частині, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх реєстрації ,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 року прокурор Яготинського району Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Київській області з позовом до ОСОБА_2, Яготинської районної державної адміністрації, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 18 липня 2008 року № 306 ОСОБА_2 01 серпня 2008 року отримано державні акти серії ЯЖ № 675440 та серії ЯЖ № 675439 на право власності на земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, призначені для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4400 га та площею 0,4630 га відповідно.

06 лютого 2009 року на підставі розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 12 грудня 2008 року № 599 ОСОБА_2 отримані державні акти серії ЯЖ № 907278 та серії ЯЖ № 907279 на право власності на земельні ділянки, призначені для ведення садівництва, площею 1,4400 га та 0,4630 га відповідно.

Проведеною прокуратурою перевіркою було виявлено, що розпорядження від 12 грудня 2008 року №599 прийняте з перевищенням повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки чинне на той час законодавство не передбачало процедури зміни цільового використання земельних ділянок. Державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в 2008 році були виготовлені з порушенням вимог ст.56 Закону України «Про землеустрій» та п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі від 04 травня 1999 року №43 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, не було додано технічного завдання на розробку технічної документації зі складання державного акту, журналу польових вимірювань, відомостей обчислення площі земельної ділянки, збірного кадастрового плану суміжних землевласників і землекористувачів, відомостей обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки.

Також прокурор посилався на те, що межа між земельною ділянкою і прибережною захисною смугою ставу «Двірківщина» не співпадає з фактичною межею, яка існувала до приватизації та проходить через прибережну захисну смугу, що робить неможливим дотримання екологічної безпеки водного об»єкта та порушує вимоги ч. 2 ст. 88, п. 1 ч. 2 ст. 89 ВК України.

Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, прокурор просив визнати недійсним розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 12 грудня 2008 року № 599 в частині затвердження ОСОБА_2 документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельної ділянки для ведення садівництва та зміни використання земельної ділянки площею 1,9030 га, розташованої поза межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, призначені для ведення садівництва серії ЯЖ № 907278 та серії ЯЖ № 907279 з моменту їх видачі, тобто з 06 лютого 2009 року; зобов»язати реєстраційну службу Яготинського районного управління юстиції скасувати реєстрацію вказаних державних актів; визнати недійсним розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 18 липня 2008 року № 306 в частині затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі у власність земельної ділянки площею 1,9030 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані поза межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 675440 та серії ЯЖ № 675439 від 01 серпня 2008 року та зобов»язати реєстраційну службу Яготинського районного управління юстиції скасувати реєстрацію зазначених державних актів; витребувати на користь держави із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 1,4400 га та площею 0,4630 га.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 10 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним розпорядження голови Яготинської районної державної адміністрації Київської області від 12 грудня 2008 року № 599 у частині затвердження ОСОБА_2 документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельної ділянки для ведення садівництва та зміни використання земельної ділянки площею 1,9030 га, розташованої поза межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Визнано недійсними з моменту їх видачі, тобто з 06 лютого 2009 року, державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва серії ЯЖ № 907278, площею 1,4400 га та серії ЯЖ № 907279, площею 0,4630 га та зобов»язано реєстраційну службу Яготинського районного управління юстиції скасувати їх державну реєстрацію.

Визнано недійсним розпорядження голови Яготинської районної державної адміністрації Київської області від 18 липня 2008 року № 306 у частині затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,9030 га, розташованої поза межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Визнано недійсними з моменту їх видачі державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства серії ЯЖ № 675440, серії ЯЖ № 675439, площею 1,4400 га та площею 0,4630 га відповідно, видані 01 серпня 2008 року Яготинською районною державною адміністрацією Київської області ОСОБА_2, та зобов»язано реєстраційну службу Яготинського районного управління юстиції скасувати їх державну реєстрацію.

Витребувано на користь держави із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 1,4400 га, вартістю 266 256 грн. та площею 0,4630 га, вартістю 85 609 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 518 грн. 65 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення є обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Яготинської районної державної адміністрації від 18 липня 2008 року № 306 про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок 25 громадянам України, яким передбачено передати у власність земельні ділянки загальною площею 41,767 га ріллі для ведення особистого селянського господарства за рахунок орних земель державної власності (резервного фонду) в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 було передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради загальною площею 1,9030 га.

Відповідачем ОСОБА_2 встановлено на місцевості та погоджено зовнішню межу земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, межові знаки в кількості 12 штук, якими закріплено земельну ділянку, передано на зберігання землевласнику (землекористувачу).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 1,9030 га у власність ОСОБА_2 та оформлення права власності на земельні ділянки погоджено управлінням земельних ресурсів у Яготинському районі Київської області та відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства.

На підставі вищевказаного розпорядження 01 серпня 2008 року ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 1,4400 га та площею 0,4630 га, призначені для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Розпорядженням Яготинської районної державної адміністрації від 12 грудня 2008 року № 599 «Про зміну цільового використання земельних ділянок для ведення садівництва ОСОБА_2 за межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_2 для ведення садівництва. Змінено цільове використання земельних ділянок, зокрема, площею 1,9030 га за рахунок земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_2, переданих йому для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради, та доручено землевпорядній організації виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва: ОСОБА_2 2 шт.

На підставі розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 12 грудня 2008 року № 599 ОСОБА_2 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 907278 на земельну ділянку площею 1,4400 га та серії ЯЖ № 907279 на земельну ділянку площею 0,4630 га, що розташовані в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області та призначені для ведення садівництва.

Згідно листа Трубізького міжрайонного управління водного господарства від 11 квітня 2012 року № 127 водний об»єкт - став «Двірківщина» в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради межує з хутором Гарячаївщина; площа водного дзеркала 3,1 га, площа водозабору 1,2 га. З даних тахеометричної зйомки від 17 липня 2012 року земельних ділянок, що знаходяться у власності ОСОБА_2, вбачається, що відстань від урізу води ставу до точки № 1 земельної ділянки (державний акт на земельну ділянку серії ЯЖ № 907279) становить 38,96 м, відстань від урізу води ставу до точки № 3 складає 44,94 м.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані державні акти видані з порушенням норм чинного законодавства, оскільки земельні ділянки, передані у власність відповідачу, розташовані у межах захисної прибережної зони, а тому є землями водного фонду України, на який поширюється окремий порядок надання та використання земель. Також суд зазначив, що розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 12 грудня 2008 року № 599 прийнято з порушенням вимог земельного законодавства (чинного на час прийняття рішення), яким не передбачалась зміна виду цільового використання земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. ст.19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об»єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об»єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ВК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60 - 62 ЗК України та ст.ст. 1, 88 - 90 ВК України.

Так, згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають установленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно п. 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об»єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50-54 Закону України «Про землеустрій».

Оскільки наявними в справі письмовими доказами підтверджується той факт, що відповідачу ОСОБА_2 розпорядженням Яготинської районної державної адміністрації від 18 липня 2008 року № 306 земельні ділянки передано у власність з порушенням положень ст. 60 ЗК України та ст.ст. 84, 88 ВК України, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про визнання недійсним вищевказаного розпорядження та виданих на його підставі державних актів серії ЯЖ № 675440, серії ЯЖ № 675439, площею 1,4400 га та площею 0,4630 га відповідно.

Обгрунтованим є і висновок суду в частині визнання незаконним розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 12 грудня 2008 року № 599 «Про зміну цільового використання земельних ділянок для ведення садівництва ОСОБА_2 за межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради», яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_2 для ведення садівництва, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.

Натомість правовий режим земельних ділянок для ведення садівництва визначено ст. 35 ЗК України, відповідно до ч. 4 якої встановлено, що до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 5 цієї статті приватизація земельної ділянки громадянином членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Різний правовий режим земель, що відводяться для ведення особистого селянського господарства (ведення товарного сільськогосподарського виробництва), та земель, що відводяться для садівництва, додатково підтверджується положеннями ст. 122 ЗК України, якою встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, які також обумовлені особливостями кожного виду використання земельної ділянки.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», введена графа «цільове призначення».

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Виходячи з вимог ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Земельний кодекс України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502, та за ініціативою власників.

Обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Таким чином, зміна виду цільового призначення (використання) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною тощо (ст. 21 ЗК України).

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 14 травня 2014 року в справі № 6-35цс14, від 08 квітня 2015 року в справі № 6-32цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України (зі змінами та доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком. Механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи визначається Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду про те, що розпорядження Яготинської РДА № 599 від 12.12.2008 року прийнято з порушенням вказаного порядку, оскільки зміна цільового використання земельної ділянки відбулась без затвердження проекту землеустрою.

Оскільки розпорядження Яготинської РДА № 599 від 12.12.2008 року прийнято з порушенням встановленого законом порядку, в зв»язку з чим визнано судом незаконним, правильним є і рішення суду в частині визнання недійсними виданих ОСОБА_2 на підставі вищевказаного розпорядження державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 907278 на земельну ділянку площею 1,4400 га та серії ЯЖ № 907279 на земельну ділянку площею 0,4630 га, оскільки державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, і вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду, якщо вони призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно відповідно до норм діючого матеріального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 10 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: