ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2015 року Справа № 876/11737/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
представника позивача Франчук М.М.,
відповідач ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Франчайзингова компанія «Біомед» про стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
25.06.2013 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальне забезпечення на загальну суму 5667,45 грн., в тому числі: допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійного навчання на суму 2722,13 грн.; витрати на професійне навчання на суму 2945,32 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач всупереч вимог Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136 перебуваючи на обліку в Тернопільському МРЦЗ з 26.07.2012 та отримуючи допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійного навчання, одночасно перебувала у трудових відносинах із ТОВ "ФК "Біомед" та отримувала дохід до 15.08.2012, внаслідок чого їй було безпідставно виплачено 5667,45 гривень допомоги по безробіттю та здійснені витрати на професійне навчання, які підлягають поверненню.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення щодо ОСОБА_2 проведене Тернопільським МРЦЗ без встановлених законодавством підстав та з порушенням встановленого порядку, в зв'язку з чим суд не знайшов підстав для стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 5667,45 грн.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, Тернопільський міськрайонний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 19.07.2012 року звернулась до Тернопільського МРЦЗ про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.3-4).
26.07.2013 року ОСОБА_2 було призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 1,3,4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», як застрахованій особі залежно від страхового стажу.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Тернопільському МРЦЗ як безробітний в період з 26.07.2012 року по 28.01.2013 року.
За вказаний період Тернопільським МРЦЗ ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробіттю на суму 2722,13 грн. (а.с.5), а також здійснено витрати на професійне навчання в сумі 2945,32 грн.(а.с.17-26).
04 квітня 2013 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо ОСОБА_2 За результатами розслідування встановлено, що на час звернення ОСОБА_2 до центру зайнятості, остання перебувала з 02.04.2012р. по 15.08.2012р. у трудових відносинах з ТОВ "ФК "Біомед", тобто була зайнятою особою(а.с.8-9).
Наказом Тернопільського МРЦЗ №НТ130610 від 10.06.2013 вирішено повернути кошти, отримані ОСОБА_2 як допомога по безробіттю в розмірі 2722,13 гривні та кошти в сумі 2945,32 гривень за підвищення кваліфікації за напрямком менеджмент у страховій справі, отриманою у Тернопільському національному технічному університеті ім. І.Пулюя з 22.10.2012 по 10.01.2013(а.с.6-7).
На адресу відповідача направлено повідомлення Тернопільського МРЦЗ №08/2956 від 11.06.2013, яким зобов'язано повернути борг на загальну суму 5667,45 грн. у визначений 15-денний термін (а.с.14-15). Однак, відповідач кошти в добровільному порядку не відшкодував.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог з підстав порушення позивачем процедури проведення розслідування страхових випадків .
Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України від «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в цьому випадку, слід віднести наказ Міністерства праці та соціальної політики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За правилами пункту 8 цього Порядку відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 14.02.2012 року (№21-1099во10), від 23 березня 2010 року (№ 21-2282во09) та 13 квітня 2010 року (№ 21-320во10).
Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також й незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
Згідно із статтею 25 Закону України «Про зайнятість населення» держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; виплат матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Згідно з положеннями пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Відповідно до статті 36 цього ж Закону закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (частина друга). Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (частина третя).
З матеріалів справи слідує, що на день звернення до Центру зайнятості ОСОБА_2 працювала за трудовим договором, а тому вона не мала права на отримання статусу безробітного та, відповідно, на допомогу по безробіттю(а.с.11).
Оскільки про цю обставину, яка є умовою для виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, ОСОБА_2 не повідомила, вона зобов'язана повернути усі здійснені на її користь виплати.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що у зв'язку з відмовою ОСОБА_2 повернути виплачену допомогу по безробіттю добровільно, відповідно до частини другої статті 36 вищевказаного Закону, вона підлягає стягненню в примусовому порядку.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2015 року (№ 21-20а15).
Крім того, колегія суддів вважає помилковими висновку суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог з підстав порушення позивачем процедури проведення розслідування щодо виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2 з огляду на наступне.
Згідно п.2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду його перебування на обліку як безробітного.
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до вимог пп.1 п.3 Порядку на центри зайнятості покладено обов'язок проведення перевірки у разі коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Матеріалами справи та поясненнями представника позивача в судовому засіданні підтверджується, що підставою для проведення перевірки центром зайнятості були дані Державної податкової служби України про доходи осіб, в результаті опрацювання яких з'ясувалось що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, одночасно працювала у ТзОВ ФК «Біомед» та отримала дохід в розмірі 6410,18 грн.
Так, згідно наказу (розпорядження) ТзОВ ФК «Біомед» № 016/к/12 від 02.04.2012 року ОСОБА_2 на підставі власної заяви від 02.04.2012 року була прийнята на роботу масажистом (а.с.11,46).
Наказом (розпорядженням) ТзОВ ФК «Біомед» № 006/2к від 15.08.2012 року ОСОБА_2 на підставі заяви звільнено за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпПУ (а.с.11 на звороті).
Листом від 28.03.2013 року № 025 ТзОВ ФК «Біомед» надано інформацію що нарахований дохід ОСОБА_2 за період з 02.04.2012 року по 15.08.2012 року становив 6410,18 грн (а.с.10).
Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником відповідного центру зайнятості.
З матеріалів справи слідує, що відповідач була ознайомлена з актом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення (а.с.8-9)
Також встановлено, що ОСОБА_2 було направлено витяг з наказу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 10.06.2013 року № НТ130610 щодо відшкодування коштів, виплачених, як допомога по безробіттю, що підтверджується повідомленням про вречення (а.с.14-15), однак в процесі розгляду справи встановлено, що такий наказ не був оскаржений відповідачем.
Під час розгляду справи позивач надав належні та допустимі докази як наявності у Центру зайнятості повноважень здійснювати перевірку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих ОСОБА_2 до державної служби зайнятості, під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, так і докази знаходження відповідача на час звернення до Центру зайнятості у трудових відносинах з ТзОВ «Біомед» та отримання винагороди в розмірі 6410,18 грн.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши обставини справи та надані сторонами докази, приходить до висновку про те, що позивачем належним чином доведено, що при зверненні до Центру зайнятості відповідач надав недостовірну інформацію щодо обставин, які закон пов'язує із наданням особі статусу безробітного, а відтак вважає що позов Центру зайнятості є обгрунтованим.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості задовольнити повністю.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі № 819/1692/13-а - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Тернопільського міськрайонного центру зайнятості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості отримане матеріальне забезпечення на загальну суму 5667 (п'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 45 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
В.В. Ніколін
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.10.2015 |
Оприлюднено | 09.11.2015 |
Номер документу | 53160187 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Заверуха Олег Богданович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні