Ухвала

від 30.12.2015 по справі 819/1692/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відстрочення виконання судового рішення

Справа № 819/1692/13-a

30 грудня 2015 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача (заявника) ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія "Біомед" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія "Біомед" про стягнення 5667,45 гривень безпідставно виплаченого матеріального забезпечення.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 знаходиться у важкому фінансовому стані. Заявниця не працює та перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на вихованні має двох малолітніх дітей. Чоловік ОСОБА_2 допомогти сплатити отримане матеріальне забезпечення на загальну суму 5667,45 грн. не в змозі, оскільки також не працює. На даний час єдиним джерелом доходів є допомога при народженні дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заяву про відстрочення виконання судового рішення підтримала з підстав, викладених у ній, та письмових поясненнях по справі від 28 грудня 2015 року. Додатково пояснила, що відсутність коштів, необхідних для виконання судового рішення, ускладнює його виконання. Заявниця просить відстрочити виконання постанови суду строком на два роки, до виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме до 07 січня 2018 року.

Представник Тернопільського міськрайонного центру зайнятості проти задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення заперечила, вважає, що підстав для відстрочення виконання судового рішення, передбачених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) немає, та просила відмовити у її задоволенні через безпідставність.

Представник третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія "Біомед" в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду заяви.

Оскільки відповідно до частини другої статті 263 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду питання про відстрочення виконання судового рішення, тому заяву про відстрочення виконання судового рішення розглянуто судом за відсутності представника третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія "Біомед".

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заява про відстрочення виконання судового рішення підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія "Біомед" про стягнення 5667,45 гривень безпідставно виплаченого матеріального забезпечення відмовлено.

За наслідками перегляду в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості задовольнив повністю; постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі № 819/1692/13-а скасував та прийняв нову, якою адміністративний позов Тернопільського міськрайонного центру зайнятості задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості отримане матеріальне забезпечення на загальну суму 5667,45 грн.

За судовим рішенням 18 листопада 2015 року Тернопільським окружним адміністративним судом видано Тернопільському міськрайонному центру зайнятості виконавчий лист у справі № 819/1692/13-а. Як вбачається з пояснень представника позивача судове рішення не виконане, вказана заборгованість відповідачем не сплачена.

В національному законодавстві на конституційному рівні закріплено принцип обов'язкового виконання рішення суду, зокрема, в частині п'ятій статті 124 Конституції України зазначається, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип законодавець деталізує у статті 14 КАС України, зазначивши, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року - судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Питання відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі регулюються статтею 263 КАС України та статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, з змінами і доповненнями.

Так, відповідно до частини першої статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Правила цієї статті кореспондуються з нормами статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» , яка встановлює, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

З аналізу зазначених положень слідує, що відстрочення виконання судового рішення є правом суду, що постановив судове рішення, у разі виключних обставин, що ускладнюють виконання прийнятого рішення.

Підставою для застосування вказаних законодавчих норм є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі - ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

При цьому, при вирішення питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення суд задовольняє таку заяву лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення.

На підтвердження незадовільного фінансового стану заявницею представлено суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 24 грудня 2015 року, відповідно до яких ОСОБА_2 в період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2015 року отримувала доходи лише з соціальних виплат від Управління соціальної політики Тернопільської міської ради. Інших доходів заявниця не має.

ОСОБА_2 виховує двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, долученими до матеріалів справи. Власного рухомого чи нерухомого майна немає, її сім'я проживає у квартирі батька ОСОБА_3

Таким чином, враховуючи, що на даний час наявні обставини, що ускладнюють виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року по справі № 819/1692/13-а (скрутне матеріальне становище, відсутність доходів та майна, кошти від реалізації якого можна спрямовувати на погашення заборгованості), тому суд приходить до висновку, що у даному винятковому випадку слід задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення частково, надавши відстрочку строком на шість місяців. При цьому, суд враховує матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача (боржника) у виникненні спору і можливі негативні наслідки для Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, оскільки відстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості на більш тривалий строк може призвести до несвоєчасного надходження коштів до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та, як наслідок, невиплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, надання інших соціальних послуг, чим завдати шкоди інтересам держави та соціально незахищеній категорії громадян.

Керуючись статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.

Відстрочити виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у адміністративній справі № 819/1692/13-а за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія "Біомед" про стягнення отриманого матеріального забезпечення на загальну суму 5667,45 грн. на шість місяців до 01 липня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала у повному обсязі складена 30 грудня 2015 року.

Суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.