Постанова

від 26.10.2015 по справі 920/1771/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа № 920/1771/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

першого відповідача - не з'явився.

другого відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 4399 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 06.08.15 р. у справі № 920/1771/14

за позовом Приватне підприємство "ОСОБА_4С."

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОЛ-М ЛТД"

2) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання договору іпотеки недійсним

ВСТАНОВИЛА:

ПП "ОСОБА_4С." звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним укладений 12.03.2008 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еол-М ЛТД" договір іпотеки № 96/08-ІФ без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 917.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.12.2014 р. у даній справі позов задоволено повністю; визнано недійсним укладений 12 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕОЛ-М ЛТД", договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 917.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. рішення господарського суду Сумської області від 04.12.14 р. у справі № 920/1771/14 скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 р. постанову Харківського апеляційного господарського суд від 16.03.2015 р. та рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2014 р. у справі № 920/1771/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.08.2015 р. у даній справі позов задоволений у повному обсязі. Договір іпотеки № 96/08 - ІФ без оформлення заставної, укладений 12.03.2008 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ЕОЛ-М ЛТД", посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 917 - визнано недійсним, та ін.

Рішення мотивоване тим, що сторонами договору не дотримано вимог діючого на момент укладення договору законодавства та є наявність підстав для визнання договору недійним, та ін.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 р. у справі № 920/1771/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі, та ін.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченні та ін.

Перший відповідач також у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченні та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 12.03.2008 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк В«УкргазбанкВ» (далі - банк) та Приватним підприємством В«БУДІНВЕСТ Ю.С.В» (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 114/08-РБФ, за умовами якого банк відкрив позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 4500000,00 грн.

14.11.2011 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк В«УкргазбанкВ» та Приватним підприємством В«БУДІНВЕСТ Ю.С.В» укладено додатковий договір до кредитного договору № 114/08-РБФ від 12.03.2008 р., згідно з п. 1 цього договору, сторони виклали кредитний договір № 114/08-РБФ від 12.03.2008 р. в новій редакції.

12.03.2008 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк В«УкргазбанкВ» (іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕОЛ-М ЛТДВ» (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки № 96/08-ІФ без оформлення заставної, в забезпечення зобов'язань всіх вимог іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 114/08-РБФ від 12.03.2008 р., за умовами якого позичальник зобов'язаний не пізніше 10.03.2016 р. повернути іпотекодержателю кредит у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії у розмірі 4500000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 16 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

12.08.2011 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк В«УкргазбанкВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕОЛ-М ЛТДВ» укладено договір про внесення змін до договору іпотеки № 96/08-ІФ від 12.03.2008 р. без оформлення заставної, згідно з п. 1 якого виклали договір іпотеки № 96/08-ІФ від 12.03.2008 р. в новій редакції.

Згідно з п. 1.1. договору від 12.08.2011 р. про внесення змін до договору іпотеки № 96/08-ІФ від 12.03.2008 р. цей договір забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 114/08-РБФ від 12.03.2008 р. (а також договорів про внесення змін до кредитного договору), укладеного між Іпотекодержателем та Приватним підприємством В«БУДІНВЕСТ Ю.С.В» , згідно з яким позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі, не пізніше 10.03.2016 р. повернути кредит у розмірі 3794553,78 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 16% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 17% річних, комісії, а також штрафи та пеню у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Пунктом 2.1. договору іпотеки № 96/08-ІФ від 12.03.2008 р. та договору від 12.08.2011 р. про внесення змін до договору іпотеки № 96/08-ІФ від 12.03.2008 р. передбачено, що предметом іпотеки є: нерухоме майно - нежитлова будівля - будівля ресторану - будівля ресторану під літ В«А-2В» , загальною площею 1418,2 кв.м. та літнє кафе-бесідка під літ. В«Б (1-5)В» , які розташовані за адресою: Сумська область, м. Ромни, б-р Жовтневої революції, 28 та належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Роменської міської ради 30.10.2007 р. на підставі рішення № 251 від 24.10.2007 р., зареєстрованого ДКП Роменське МБТІ 01.11.2007 р. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим № 20402792, номер запису 501 в книзі № 45. Земельна ділянка, кадастровий номер: 5910700000:05:010:0018, площею 0,1422 га, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Ромни, б-р Жовтневої революції, 28 та належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 396040, виданого Роменською міською радою 15.11.2007р., що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020762200043. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для комерційного використання.

Предмет іпотеки є пам'яткою архітектури, що підтверджується актом технічного стану від 05.04.2012 р.

Позивач зазначає, що з повідомлення відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Роменської міської ради № 329 від 20.10.2014 р. йому стало відомо, що будівля № 28 по б-ру Свободи (рішенням Роменської міської ради Сумської області від 27.05.2008 р. перейменовано бульвар Жовтневої революції на бульвар Свободи) збудована у 1910 роках, як купецький торгівельний будинок. Включений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення рішенням Сумського облвиконкому № 45 від 22.02.1984 р. № 70.

При цьому, позивач вважає, що оскільки договір іпотеки № 96/08-ІФ від 12.03.2008 р. в порушення вимог ч. 1 ст. 18 Закону України В«Про охорону культурної спадщиниВ» укладений без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини, то його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, а ТОВ В«ЕОЛ-М ЛТДВ» не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 8 статті 319 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на час укладення спірного договору, передбачено, що особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України В«Про охорону культурної спадщиниВ» об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України В«Про іпотекуВ» , іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України В«Про іпотекуВ» в редакції, чинній на час укладення спірного договору, у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір, як свідчить його зміст, укладений без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

В даному випадку предмет іпотеки є пам'яткою архітектури, що підтверджується актом технічного стану від 05.04.2012 року.

Крім того, згідно з ст. 19 Закону України В«Про охорону культурної спадщиниВ» кожна пам'ятка має майнову цінність, що обчислюється у грошовій одиниці України. Пам'ятки підлягають грошовій оцінці за нормативами і методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Вартість пам'ятки, згідно з методикою грошової оцінки пам'яток, визначена в процесі проведення незалежної оцінки на певну дату з урахуванням історичної, архітектурної, художньої, наукової та іншої цінності.

Згідно з п. 3 Методики грошової оцінки пам'яток, дія цієї методики поширюється на випадки проведення суб'єктами оціночної діяльності грошової оцінки пам'яток, а саме: передачі в заставу .

Відповідно до п. 5 Методики грошової оцінки пам'яток, вимоги методики є обов'язковими для всіх суб'єктів оціночної діяльності під час проведення грошової оцінки пам'яток.

Проте, сторонами іпотечного договору не дотримано порядку визначення вартості предмета іпотеки, який є пам'яткою архітектури місцевого значення, встановлений вищезазначеною методикою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, спірний договір укладений без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Крім цього сторонами іпотечного договору не дотримано порядку визначення вартості предмета іпотеки, який є пам'яткою архітектури місцевого значення, встановлений Методикою грошової оцінки пам'яток, затвердженою постановою Кабінету міністрів України № 1447 від 26.09.2002 р.

Стосовно порушення права та охоронюваних законом інтересів ПП "ОСОБА_4С.", як позичальника за кредитним договором № 114/08-РБФ від 12.03.2008 р., укладенням договору іпотеки № 96/08-ІФ від 12.03.2008 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Також згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права є його порушення, не визнання або оспорювання.

Конституційний Суд України в пункті 3.6. мотивувальної частини рішення у справі №18-рп/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 року вказав, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес"у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Рішення Конституційного Суду України у справі № 18-рп/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 року встановлено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з ч. 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріали справи свідчать, що договір іпотеки № 96/08-ІФ від 12.03.2008 р. укладений до укладання кредитного договору № 114/08-РБФ від 12.03.2008 р. відповідно до умов кредитного договору на позивача покладено обов'язок, зокрема укладення договору страхування, вчасної сплати всіх страхових платежів та інші зобов'язання, передбачені п. 3.3.13. - 3.3.17. розділу 3.3. "Позичальник зобов'язується" Кредитного договору № 114/08-РБФ від 12.03.2008 року, пунктами 5.2.14. - 5.2.16 Додаткового договору № 2 від 15.08.2011 р. до Кредитного договору № 114/08-РБФ від 12.03.2008 р. та п. 5.2.14. -5.2.18 Додаткового договору № 3 від 14.11.2011 р. до Кредитного договору № 114/08-РБФ від 12.03.2008 р.

Таким чином, позивачу не було відомо, що іпотечний договір суперечить вимогам законодавства України. При цьому, не визначення вартості предмету іпотеки, який є пам'яткою архітектури місцевого значення, в порядку встановленому Методикою грошової оцінки пам'яток порушує права та законні інтереси позивача, а отже ПП "ОСОБА_4С." є заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 06.08.15 р. у справі № 920/1771/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 06.08.15 р. у справі № 920/1771/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 02.11.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.