Рішення

від 30.10.2015 по справі 760/13118/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-5664/15

760/13118/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Кредо» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором суборенди нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість за договором суборенди нерухомого майна. Також, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 28 липня 2014 року між ТОВ «Рекламне агентство «Кредо» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір суборенди нерухомого майна № 28/07 щодо передачі в тимчасове користування приміщення, конкретне розташування та характеристики якого визначені Додатком №1 до даного Договору, а саме приміщення площею 5 к.м., розташованого за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. Строк дії договору починається з моменту належного оформлення та триває в частині суборенди приміщення до 28 липня 2015 року, а в частині повернення розрахунків між сторонами - до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань за договором.

Позивач виконав взяті на себе за Договором суборенди зобов'язання, передав у суборенду приміщення відповідачу за адресою та загальною площею зазначеною в договорі, про що свідчить підписаний двома сторонами Акт прийому-передачі нежитлового приміщення в суборендне користування від 28 липня 2014 року.

Відповідно до п.2.3.7. Договору суборенди суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендну плату, штрафні санкції (штрафи, пеня, неустойки), відшкодовувати завдані матеріальні збитки, заподіяні неналежним виконанням умов договору.

Проте відповідач не дотримується умов договору суборенди нежитлового приміщення, неналежним чином здійснює платежі в рахунок внесення суборендної плати у розмірах та у строки, встановлені договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Разом з тим, позивач зазначив, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 28 січня 2015 року припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець, а тому заборгованість за договором суборенди № 28/07 від 28 липня 2014 року підлягає стягненню з фізичної особи - ОСОБА_1

Загальний розмір заборгованості відповідача за договором суборенди нежитлового приміщення від 28 липня 2014 року № 28/07 за період з 05 жовтня 2014 року по 09 липня 2015 року складає 160 418,33 грн. та включає в себе: заборгованість з суборендної плати з урахуванням коригування орендної плати - 49 296,00 грн.; штраф за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 60 днів - 10 000,00 грн.; штраф за нездійснення в приміщенні господарської діяльності визначеної п. 1.2 Договору, в строк, що перевищує 20 календарних днів - 50 000,00 грн.; штраф за невиконання вимог та/або приписів суборендодавця - 50 000,00 грн.; 3% річних - 1 122,33 грн.

Зазначену заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заперечень на позов до суду не надав. Тому суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, врахувавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За положеннями ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 288 ГК України передбачено, що орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди. Передача в суборенду цілісних майнових комплексів не допускається.

Судом встановлено, що 28 липня 2014 року між ТОВ «Рекламне агентство «Кредо» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір суборенди нерухомого майна № 28/07, за умовами якого суборендодавець передає, а суборендар приймає у строкове оплатне користування нерухоме майно - приміщення, конкретне розташування та характеристики якого визначені Додатком №1 до даного Договору («Технічна специфікація приміщення»), площею 5 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, з метою використання останнім для розміщення об'єкту з надання послуг з приготування та продажу кави.

Дане майно перебуває в суборендодавця, яким є позивач, у тимчасовому користуванні на підставі Договору оренди нерухомого майна №2 від 14 січня 2014 року, укладеного між ТОВ «Рекламне агентство «Кредо» та ТОВ «Кайрос-Інвест-Груп», яке діє в інтересах та за рахунок власника приміщення Компанії Варніейт Лімітед, на підставі Договору управління майном від 09 жовтня 2013 року.

Оскільки зазначений договір суборенди був укладений між господарським товариством та фізичною особою-підприємцем, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми параграфів 1, 4 Глави 58 ЦК України та параграфа 5 Глави 30 ГК України.

Відповідно до п.3.1., п. 3.2 Договору даний договір вважається укладеним і набуває чинності після його належного оформлення (підписання уповноваженими представниками та скріплення відтисками печаток сторін). Строк дії цього договору починається з моменту , вказаного у п. 3.1., та триває в частині суборенди приміщення до 28 липня 2015 року включно, а в частині проведення розрахунків між сторонами - до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Позивач виконав взяті на себе за Договором суборенди зобов'язання, передав у суборенду приміщення відповідачу за адресою та загальною площею зазначеною в договорі, про що свідчить підписаний двома сторонами Акт прийому-передачі нежитлового приміщення в суборендне користування від 28 липня 2014 року.

Згідно п.5.5.1. Договору суборенди встановлено, що щомісячна суборендна плата за 1 календарний місяць розраховується, виходячи з розміру суборендної плати за 1 кв.м., помноженої на загальну площею приміщення, що передбачена п.1.3 Договору, і дорівнює 3 555,00 грн., що є еквівалентом 300,00 доларів США.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 1, ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачем умови договору належним чином не виконуються, суборендна плата у передбачені строки не вноситься.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному Договору сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і цим Договором. Погашення боргу та/або припинення порушення зобов'язань по даному Договору не звільняє суборендаря від обов'язку по сплаті пені та штрафів.

Відповідно до п. 10.2.2. Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо період прострочення перевищує 60 календарних днів, то крім штрафу, передбаченого п.10.2.1, суборендар додатково зобов'язаний сплатити суборендодавцю штраф у розмірі 10 000,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що період прострочення по виконанню грошових зобов'язань складає 277 календарні дні, що перевищує 60 календарних днів.

Пунктом 10.2.6 Договору передбачено, що у випадку нездійснення в приміщенні господарської діяльності визначеної п. 1.2 Договору, в строк, що перевищує 20 календарних днів після підписання Акту приймання-передачі приміщення, суборендар сплачує суборендодавцю штраф в розмірі 50 000,00 грн.

Судом встановлено, що з 01.01.2105 року відповідач не здійснює господарську діяльність в приміщенні, що орендується.

Пунктом 10.2.7 Договору передбачено, що у випадку невиконання вимог та/або приписів суборендодавця в строк передбачений відповідною вимогою та/або приписом суборендар зобов'язаний сплатити суборендодавцю штраф у розмірі 50 000,00 грн.

14 листопада 2014 року та 22 січня 2015 року у зв'язку з невиконанням умов Договору та несплатою орендної плати відповідачу було направлено листи з претензією та вимогою сплатити заборгованість. Проте заборгованість повернута не була.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, виходячи з аналізу положень ст. ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 ст. 510 ЦК України визначено, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього Кодексу. Тому, виходячи з аналізу наведених законодавчих норм зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору суборенди нежитлового приміщення від 28 липня 2014 року № 28/07, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника ФОП ОСОБА_1 покладено обов'язок з оплати суборенди у грошовій формі.

Судом встановлено, що 28 січня 2015 року діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було припинено та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру.

З огляду на положення ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Даний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 04 грудня 2013 року №6-125цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування.

З наведеного вбачається, що у зв'язку припиненням ФОП ОСОБА_1 його зобов'язання за договором суборенди нерухомого майна від 28 липня 2014 року № 28/07 не припинились та підлягають виконанню відповідачем фізичною особою ОСОБА_1

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача за договором суборенди нерухомого майна від 28 липня 2014 року № 28/07 за період з 05 жовтня 2014 року по 09 липня 2015 року складає 160 418,33 грн. та включає в себе: заборгованість з суборендної плати з урахуванням коригування орендної плати - 49 296,00 грн.; штраф за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 60 днів - 10 000,00 грн.; штраф за нездійснення в приміщенні господарської діяльності визначеної п. 1.2 Договору, в строк, що перевищує 20 календарних днів - 50 000,00 грн.; штраф за невиконання вимог та/або приписів суборендодавця - 50 000,00 грн.; 3% річних - 1 122,33 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1604,18 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, на підставі ст. ст. 15, 16, 51, 52, 526, 530, 549-552, 610, 611, 612, 625, 759-763, 765, 774, 793-797 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 283-288 Господарського кодексу України та, керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 88, 209, 214, 215, 224 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Кредо» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором суборенди нерухомого майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Кредо» заборгованість за Договором суборенди нерухомого майна № 28/07 від 28 липня 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Кредо» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, за період 05 жовтня 2014 року по 09 липня 2015 року у розмірі 160 418 (сто шістдесят тисяч чотириста вісімнадцять) грн.. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Кредо» судовий збір в розмірі 1 604 (одну тисячу шістсот чотири) грн. 18 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн