Рішення

від 12.10.2015 по справі 2-420/2011

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-420/2011p.

Провадження № 2/0202/4/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді - Слюсар Л.П.

за участю секретаря - Галагана А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ТОВ ОТП «Факторинг Україна» до ОСОБА_1 Худувни, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 Худувни, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс» про визнання незаконним підвищення фіксованої процентної ставки, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 Худувни, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс», ОСОБА_3 України, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та договору поруки,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_3» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідачів ОСОБА_1 Худувни, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Сервіс" про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 Худувни, ОСОБА_2, ТОВ "Віст-Сервіс" на свою користь суму боргу за кредитним договором № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року в розмірі 98 921,92 гривень та судові витрати по справі у розмірі 1 109,22 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до договору № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року укладеного між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_3» є правонаступником всіх та прав та обов'язків АКБ «Райффайзенбанк Україна») ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 17 735,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,99% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.10.2012 року. Проте, в порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з ОСОБА_2 договору поруки № SR-300/1408/2006 від 03.10.2006, з ТОВ "Віст-Сервіс" договору поруки № SR-300/1408/2006 від 03.10.2006 року.

21 грудня 2010 року ОСОБА_1 Худувна, ОСОБА_2 подали зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс» про визнання незаконним підвищення фіксованої процентної ставки. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що причиною, яка призвела до виникнення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ОТП ОСОБА_3» являється незаконне рішення ПАТ "ОТП ОСОБА_3" про підвищення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки за користування кредитом з 10,99% до 20,74% річних. Досудовий спір між ПАТ "ОТП ОСОБА_3» та ОСОБА_1 щодо такого підвищення фіксованої процентної ставки по кредитному договору не вирішений з липня 2009 року по теперішній час, в зв'язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змушені звернутися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ОТП ОСОБА_3». Так, на початку липня 2009 року з моменту сплати чергового строкового платежу за кредитним договором, ОСОБА_5 стало відомо, що ПАТ «ОТП ОСОБА_3» в односторонньому порядку, підвищив фіксовану процентну ставку з 10,99% до 20,74% річних. Після цього ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ПАТ « ОТП ОСОБА_3» з письмовими зверненнями: 03.07.2009 року (зареєстровано в ПАТ «ОТП ОСОБА_3» за вх. № 3508 від 03.07.2009 р., 24.07.2009 року (зареєстровано в ПАТ «ОТП ОСОБА_3» за вх. № 3929 від 24.07.2009 року), 12.10.2009 року (отримано ПАТ ОТП ОСОБА_3 19.10.2009 року, згідно відмітки на рекомендованому повідомленні), 04.03.2010 року (зареєстровано в ПАТ «ОТП ОСОБА_3» за вх. № 1213 від 04.03.2010 р.) з проханням скасувати незаконне підвищення відсоткової процентної ставки та повернути до фіксованої процентної ставки -10,99% річних. Усі звернення ОСОБА_1 ПАТ ОТП ОСОБА_3 були проігноровані. Дії ПАТ «ОТП ОСОБА_3» щодо підвищення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки з 10,99% до 20,74% є незаконними та суперечать нормам ч. 4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, яка зареєстрована Мінюстом України за №541/13808 від 25.05.2007 року та закону України №661-VІ від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Вважають, що з 10.01.2009 року п. п. 1.4.1.6 кредитного договору № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року, яким було передбачене право ПАТ «ОТП ОСОБА_3» в односторонньому порядку підвищувати фіксовану процентну ставку до невизначеної величини є нікчемним, і додатково визнавати його недійсним не вимагається. Просили суд визнати незаконним підвищення ПАТ «ОТП ОСОБА_3» у односторонньому порядку фіксованої процентної ставки з 10,99% до 20,74% річних (за період з 04.05.2009 року по 27.07.2009 р.) та з 10,99% до 12,99% річних (за період з 28.07.2009 року по теперішній час) за користування кредитом по кредитному договору № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року; зобов'язати ПАТ ОТП ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факториг Україна» зробити перерахунок платежів по кредитному договору № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року із розрахунку фіксованої процентної ставки 10,99% річних за весь період дії договору та скасувати штрафні санкції, які були застосовані до ОСОБА_1 у період дії незаконно підвищених фіксованих процентних ставок по кредитному договору № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року та стягнути судові витрати з відповідачів.

21.12.2010 року ОСОБА_1 Худувна, ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс», ОСОБА_3 України, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та договору поруки. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що 03.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_3» є правонаступником всіх та прав та обов'язків АКБ « Райффайзенбанк Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-300/2080/2006 згідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 17 735,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,99% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.10.2012 року. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року, у цей же день, 03.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_3» є правонаступником всіх та прав та обов'язків АКБ «Райффайзенбанк Україна») та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-300/1408/2006, згідно до п. 1.1 та 1.2 якого ОСОБА_2 являється відповідальним за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань перед ПАТ « ОТП ОСОБА_3» за даним кредитним договором, у повному обсязі таких зобов'язань.

Крім цього, виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року було забезпечене заставою автотранспортного засобу. Так, 03.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_3» є правонаступником всіх та прав та обов'язків АКБ «Райффайзенбанк Україна») та ОСОБА_1 був укладений договір застави №PLC-300/2019/2006, згідно якого ОСОБА_1 передала в заставу ПАТ ОТП ОСОБА_3, легковий автомобіль CHEVROLET TACUMA UF75Z, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску -2005, колів бордовий, шасі (кузов, рама) №KL1UF5ZE5K229676, тип - легковий-універсал-В, що належить на праві власності ОСОБА_1 У листопаді 2010 року позивачам стало відомо про порушення їх прав з боку ПАТ ОТП ОСОБА_3, оскільки в ПАТ «ОТП ОСОБА_3» не було законних підстав для укладання кредитного договору, а також договорів застави та поруки в зв'язку з відсутністю індивідуальної та генеральної ліцензії ОСОБА_3 банку України, які б дозволяли використовувати іноземну валюту, як засіб платежу при виконанні кредитного договору. Просили суд: поновити ОСОБА_1 Худувні та ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсними кредитного договору № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року, договору застави №PLC-300/2019/2006 від 03.10.2006 року ( зареєстрованому в реєстрі за №2-З-712 від 03.10.2006 р.), договору поруки № SR-300/1408/2006 від 03.10.2006 року та стягнути судові витрати з відповідачів.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2011 року було закрито провадження у цивільній справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ОТП ОСОБА_3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Сервіс" про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2011 року було залучено у справі, як позивача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" замість Публічного акціонерного товариства "ОТП ОСОБА_3", оскільки 12 листопад 2010 року був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, ПАТ "ОТП ОСОБА_3" продало ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права на кредитний портфель, в тому числі за кредитним договором № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" правонаступником якого є ПАТ "ОТП ОСОБА_3", та Відповідачем ОСОБА_1 Худувною.

В судовому засіданні представник позивача за основним позовом підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити та відмовити в задоволенні зустрічних позовних заяв. В подальшому відповідно до клопотання від 12.10.2015 року просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд задовольнити зустрічні позовні заяви.

Представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача за основним позовом та просив суд задовольнити зустрічні позовні заяви.

В подальшому в судові відповідачі за основним позовом та їх представник у засідання не з'являлися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення.

Представник Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3» в судовому засіданні подав заперечення в якому просив відмовити в зустрічній позовній заяві. В подальшому у судові засідання не з'являвся. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи ТОВ "Віст-Сервіс" в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи ОСОБА_3 банку України в судове засідання не з'явився. Відповідно до заяв просили справу розглядати без його участі. Суду надані письмові пояснення, щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті та використання іноземної валюти як засобу платежу.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги за основним позовом такими що підлягають задоволенню, позовні вимоги за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (правонаступником всіх прав та обов'язків є ПАТ "ОТП ОСОБА_3"- правонаступником є ТОВ "ОТП Факторинг Україна") та ОСОБА_1 Худувною укладено кредитний договір № CL-300/2080/2006, відповідно до якого ОСОБА_3 надає позичальнику кредит в сумі 17 735,00 дол. США із сплатою відсотків за його користування в розмірі 10,99% річних з кінцевим терміном повернення 03.10.2012 року.

Відповідно до п. 1.1 Частини №2 Кредитного договору, ОСОБА_3 надає Позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у Частині №1 цього договору, а позичальник приймає кредит, позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.

Згідно Додаткової угоди №1 до Кредитного договору № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року, сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору, а саме частину №1 Кредитного договору «БАЗОВІ УМОВИ КРЕДИТУВАННЯ. ВИЗНАЧЕНЯ ТЕРМІНІВ», доповнено наступним терміном: ТОВ « ВІСТ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31944107), адреса: 49100, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 1 М, з якою Позичальник перебуває у трудових відносинах. Доповнити п. 1.4 Частини №2 Кредитного договору п. п. 1.4.1.6 та викласти його в наступній редакції «1.4.1.6 У випадку розірвання Позичальником трудових відносин з організацією (незалежно від ініціативи: за ініціативою Організації чи Позичальника), Фіксована процентна ставка підвищується до рівня, що діятиме в Банку на момент звільнення Позичальника. Проценти за новою процентною ставкою нараховуються на непогашену частку Кредиту починаючи з дати звільнення Позичальника (не включаючи цю дату) за фактичну кількість днів користування Кредитом, виходячи із Річної бази нарахування процентів та Сторони згодні з таким підвищенням процентної ставки без укладання будь-яких додаткових угод до цього договору та/чи Графіка повернення Кредиту та сплати процентів у новій редакції.

Згідно до п. 2 Кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит від Позивача у розмірі 17 735,00 дол. США на придбання автомобіля марки CHEVROLET TACUMA UF75Z, шасі (кузов, рама) KL1UF5ZE5K22976, 2005 року випуску.

Відповідно до п. 3.1.1 Частини №2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_3» є правонаступником всіх та прав та обов'язків АКБ « Райффайзенбанк Україна» ) та ОСОБА_1 був укладений договір застави №PLC-300/2019/2006 , згідно якого ОСОБА_1 передала в заставу ПАТ ОТП ОСОБА_3, легковий автомобіль CHEVROLET TACUMA UF75Z, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску -2005, колів бордовий, шасі (кузов, рама) №KL1UF5ZE5K229676, тип-легковий-універсал-В, що належить на праві власності ОСОБА_1

Крім того вимоги, що випливали зі згаданого кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_3» є правонаступником всіх та прав та обов'язків АКБ «Райффайзенбанк Україна» ) та ОСОБА_2 договору поруки № SR-300/1408/2006 від 03.10.2006. Згідно до п.1.2 Договору поруки поручитель та боржник відповідають, як солідарні боржники.

Згідно з розрахунком наданим позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов Договору № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року заборгованість станом на 06.10.2010 р. складає 12 506,09 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до повідомлення НБУ від 06.10.2010 року складає 98 921,92 грн., яка складається з наступного: 6 341,68 дол. США (в гривневому еквіваленті 50 162,05 грн.) - заборгованість за кредитом; 125,86 дол. США (в гривневому еквіваленті 995,54 грн.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6 038,55 дол. США (в гривневому еквіваленті 47 764,33 грн.) - пеня за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою про визнання незаконним підвищення фіксованої відсоткової ставки за кредитним договором № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року у зв'язку з порушенням прав як споживача, на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 217, ч. 2,3 ст. 1056-1 ЦК України, допущенного порушення норм чинного законодавства зі сторони ПАТ «ОТП ОСОБА_3», а саме підвищення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки та зобов'язання відповідачів здійснити порахунок платежів по кредитному договору та скасування штрафних санкцій.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачам), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні встановлено, що Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2012 року за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_1 Худувна про визнання договору поруки припиненим відмовлено в задоволені позовних вимог. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2012 року Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2012 року залишено без змін.

В ході розгляду справи встановлено, Генеральним договором №SLP-300/01 від 06.07.2006 року укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ТОВ « Віст-Сервіс» п. п. 3.1.4 та Генеральним договором №300/18 від 12.05.2009 року п. п. 3.1.4 передбачено, що у разі припинення Працівником Організації (незалежно від ініціативи: за ініціативою Працівника чи Організації) чи у випадку розірвання цього Договору з ініціативи будь-якої із Сторін, Банк підвищує процентну ставку про Кредиту такого працівника, до рівня стандартних процентних ставок, що діяли в Банку на момент видачі кредиту Працівнику.

Листом - повідомленням від 04.05.2009 року ТОВ «Віст-Сервіс» повідомило ЗАТ «ОТП ОСОБА_3» зокрема ОСОБА_1 не є працівником Організації.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обізнані з усіма умовами кредитного договору, додаткової угоди до нього, у тому числі із зміною процентної ставки у разі звільнення позичальника з місця роботи, а також з умовами договору поруки.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічною позовною заявою про визнання незаконним підвищення фіксованої відсоткової ставки та зобов'язання здійснити перерахунок платежів по кредитному договору є необґрунтованою та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою про визнання недійсними кредитного договору, договору застави та договору поруки у зв'язку із відсутністю у Банку індивідуальної та генеральної ліцензії ОСОБА_3 банку України, які б дозволили використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору та використання іноземної валюти як засобу платежу.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

За приписами ст. 35 Закону України «Про ОСОБА_3 України», ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обтяжень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю нам всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України « Про банки і банківську діяльність» передбачено, що ОСОБА_3 має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія видається НБУ (ст.19 Закону). Відповідно до ст. 47 вищеназваного Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик.

Статтею Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (надалі Декрет) передбачено, що ОСОБА_3 банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до п. п. «в», « г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі ОСОБА_3 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти яки засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких ОСОБА_3 банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Право Банку здійснювати операції в іноземній валюті передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України « Про ОСОБА_3 банк України».

Погашення позичальником кредитного зобов'язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним чи іншим учасником операції індивідуальної ліцензії ОСОБА_3 Банку з огляду на тре, що така операція не є тією операцією, що передбачає використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, оскільки з урахуванням статті 1054 ЦК України та ст.2 Закону про банки, не тільки надання кредиту але і його повернення - це є складовою однієї операції кредитування. І у даному випадку відбувається погашення саме грошового зобов'язання, предметом якого є валютні цінності, надані в кредит.

Виходячи із вищевикладеного, суд не вбачає законних підстав для задоволення зустрічної позовної заяви.

Щодо заявлених позовних вимог позивача ТОВ ОТП «Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

Згідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ст. ст. 549, 611 ЦК України однією із форм відповідальності за порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування від відступлення права грошової вимоги одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони ( клієнта) за плату,а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника.

В силу ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк за якою настав ( наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому ( майбутня вимога). При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відчуження права грошової вимоги або його обмеження.

Виходячи із вищевикладеного, позовні вимоги ОТП Факторинг Україна знайшли своє підтвердження в судовому засіданні із відповідачів підлягає солідарному стягненню заборгованість по кредитному договору.

Підстав для звільнення відповідачів від сплати зазначеної суми, або зменшення її розміру судом не встановлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 109,22 грн. підлягає стягненню з відповідачів на його користь, оскільки позивачам за зустрічною позовною заявою відмовлено в задоволені позовних вимог то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст. ст. 525, 530, 547, 554, 572, 610, 625, 626, 627, 628, 638, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 3, 7, 11, 15, 27, 30, 60, 61, 88, 169, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ ОТП «Факторинг Україна» до ОСОБА_1 Худувни, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 Худувни (зареєстрована за адресою 49130 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_2 (49130 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ТОВ ОТП «Факторинг Україна» (Код ЄДРПОУ 36789421) суму боргу за Кредитним договором № CL-300/2080/2006 від 03.10.2006 року яка станом на 06.10.2010 р. складає 12 506,09 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до повідомлення НБУ від 06.10.2010 року, що становить 98 921,92 грн. ( Дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна гривна 92 коп.), яка складається з наступного: 6 341,68 дол. США (в гривневому еквіваленті 50 162,05 грн.) - заборгованість за кредитом; 125,86 дол. США (в гривневому еквіваленті 995,54 грн.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6 038,55 дол. США (в гривневому еквіваленті 47 764,33 грн.) - пеня за прострочення виконання зобов'язань.

Стягнути з ОСОБА_1 Худувни (зареєстрована за адресою 49130 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_2 (49130 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ТОВ ОТП «Факторинг Україна» (Код ЄДРПОУ 36789421) сплачений судовий збір у розмірі 554,61 грн. з кожного.

В задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 Худувни, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс» про визнання незаконним підвищення фіксованої процентної ставки - відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 Худувни, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс», ОСОБА_3 України, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, договору застави - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар